Рішення № 97332447, 28.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 року м. Київ № 640/1431/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Північно-Український Будівельний Альянс" до Головного управління Держпраці у Київській області провизнання протиправною та скасування постанови №КВ1871/1063/НД/СЛДД/ФС-18

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Північно-український будівельний альянс» з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 15.01.2019 №КВ1871/1063/НД/СЛТД/ФС-18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про порушення посадовими особами відповідача установленого законодавством порядку проведення інспекційного відвідування, які полягають в тому, що інспекційне відвідування проводилося не за місцем знаходженням позивача, а за місцем здійснення ним господарської діяльності на об`єкті будівництва, де в той час, окрім його працівників знаходилися також працівники субпідрядників, залучених позивачем до будівельних робіт.

Встановлені відповіачем обставини щодо неможливості проведення інспекційного відвідування у зв`язку зі створенням перешкод у діяльності інспекторів праці та ненаданням йому запитуваної інформації та документів не відповідають дійсності, оскільки посадові особи відповідача разом зі старшим слідчим Головного слідчого управління Генерального прокуратури України фактично й безперешкодно були допущені до місця інспекційного відвідування позивача, при цьому інспектори отримали доступ до усіх необхідних документів. При цьому вимога інспектора праці від 13.12.2018 №1871 про надання інформації, запитуваної в межах інспекційного відвідування, на поштову адресу позивача не надходила.

Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 27.12.2018 №КВ1871/1063/НД підписано лише одним інспектором, тоді як були присутні два інспектори. В акті не зазначено, яка саме посадова особа перешкоджала інспекторам праці та відмовила у наданні запитуваної інформації та документів. В частині зазначення предмету контролю, що стосується питань виявлення неформлених трудових відносин, згаданий акт містить посилання на неіснуючу постанову Кабінету Міністрів Украни від 17.06.2015 №1871. Заперечення позивача на цей акт безпідставно не взяті відповідачем до уваги.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи про дотримання ним установленої законодавством процедури призначення та проведення інспекційного відвідування.

У відповіді на відзив позивач висловив свої заперечення щодо доводів відповідача про необгрунтованість позовної заяви з огляду на те, що відповідач не мав визначених законом підстав для проведення інспекційного відвідування та недотримався визначеної законодавством процедури розгляду справи про накладення штрафу.

Зокрема, вказав, що згідно з наданими відповідачем до відзиву доказами підставою для проведення інспекційного відвідування позивача зазначено лист Генеральної прокуратури України від 04.12.2018 №17/1/4-34811-15, тоді як до відзиву долучено копію листа Генеральної прокуратури України від 14.11.2018 №17/2/1-19500-1, викладена в якому інформація не стосується господарської діяльності позивача.

Ознайомившись із матеріалами справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 07.12.2018 №4792 «Про проведення інспекційного відвідування ПП «Славія-буд», ТОВ «Північно-український будівельний альянс», ТОВ «Сейсвінд ЛТД», направлення на проведення інспекційного від 13.12.2018 №1870 Головним управлінням Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування ТОВ «Північно-український будівельний альянс» за юридичною адресою:03150, м.Київ, вул.Антоновича, 131 та за фактичною адресою: м.Київ, вул.Бориспільська, 18.

У ході інспекційного відвідування підлягали контролю питання додержання позивачем законодавства про працю та неформлення трудових відносин.

З метою проведення інспекційного відвідування інспектором на адресу позивача направлено вимогу про надання/поновлення документів від 13.12.2018 №1871, якою від нього витребувано особові справи працівників, накази про прийняття та звільнення працівників, штатний розпис, посадові інструкції, тощо, договори цивільно-правового характеру у строк до 12:00 год 22.12.2018.

У термін, визначений згаданою вимогою, позивач витребувані документи інспектору праці не надав, у зв`язку з чим 27.12.2018 щодо позивача складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №КВ1871/1063/НД. Акт направлено на адресу позивача поштовим зв`язком.

Позивач надав свої заперечення на указаний акт, які до уваги відповідачем не взяті та за результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі указаного акту Головне управління Держпраці у Київській області прийняло постанову від 15.01.2019 №КВ1871/1063/НД/СЛТД/ФС-18 якою на позивача накладено штраф в розмірі 372 300,00 грн.

Не погоджуючись із такою постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Правові та організаційні засади, основні принципи контролю за додержанням законодавства про працю визначаються Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, що ратифікована Законом Украни від 08.09.2004 №1985-IV (далі - Конвенція).

Згідно з частиною першою статті Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Відповідно до статті 16 Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Згідно з преамбулою Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V) цим Законом визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

За визначенням статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

У свою чергу, за змістом частини четвертої статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону ( частина третя статті 2 Закону №877-V).

Статтею 3 цього ж Закону визначені основні принципи державного нагляду (контролю) та встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Частиною четвертою статті 4 Закону №877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Підставами для здійснення позапланових заходів, у розумінні частини першої статті 6 Закону №877-V є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом;

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Частиною другою статті 6 Закону №877-V визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Так, за змістом частини четвертої статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 6 Закону №877-V суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Частиною першою статті 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) станом на час виникнення спірних правовідносин регламентовано Порядком ок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295.

Згідно з пунктом 2 цього Порядку державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Деравної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84, Головне управління Держпраці у Київській області є територіальним органом Держпраці, відтак, до його повноважень віднесено здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, в тому числі й у формі інспекційних відвідувань.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 295 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Підпунктом 4 пункту 5 Порядку №295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Пунктом 6 Порядку №295 визначено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю. Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з пунктом 12 Порядку №295 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Відповідно до пункту 16 Поряку №295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Як зазначено в пункті 27 Порядку №297, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Стаття 265 КЗпП України встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, згідно з частиною першою цієї статті посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу сьомого частини другої цієї статті юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

У свою чергу абзацами другим та шости частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

- недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;

- фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналіз викладених вище правових норм дає пістави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення, підставою для призначення якого, поміж іншого, є повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю. Вимога інспектора праці в ході інспекційного відвідування про надання необхідних документів є обов`язковою для суб`єкта господарювання, у разі її невиконання інспектором складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, що є підставою для притягнення такого суб`єкта господарювання до відповідальності у вигляді штрафу.

Як встановлено судом, інспекційне відвідування позивача призначене відповідачем на підставі наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 07.12.2018 №4792 «Про проведення інспекційного відвідування ПП «СЛАВІЯ-БУД», ТОВ «Північно-український будівельний альянс», ТОВ «СЕЙСВІНД ЛТД».

Згідно з преамбулою цього наказу він прийнятий відповідно до Конвенції Мінародної організації праців №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-ІУ, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1986-У, статті 259 КЗпП України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів Украни від 18.12.2017 №1104 «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 №1338, Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Деравної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84, на підставі листа Генеральної прокуратури України від 04.12.2018 №17/1/4-34811-15.

На підставі указаного наказу інспекторам Головного управління Держпраці у Кивській області видано направлення на провеення інспекційного відвідування від 13.12.2018 №1870.

З наведеного вище вбачається, що підставою для проведення інспекційного відвідування позивача слугував лист Генеральної прокуратури України від 04.12.2018 №17/1/4-34811-15, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Оскільки разом із відзивом на позову заяву відповідач на підтвердження правомірності призначення вищевказаного інспекційного відвідування позивача помилково надав суду лист Генеральної прокуратури України від 14.11.2018 №17/2/1-14753ВИХ-18, суд ухвалою від 26.02.2021 витребував від відповідача лист Генеральної прокуратури України від 04.12.2018 №17/1/4-34811-15.

Ознайомившися зі змістом наданого відповідачем листа Генеральної прокуратури України від 04.12.2018 №17/1/4-34811-15, суд встановив цим листом Генеральна прокуратура України повідомила Головне управління Держпраці у Київській області про проведення розслідування в кримінальному провадженні №42014100000001671, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.12.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частинами першою та четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України; надала копію постанови Генеральної прокуратури від України від 04.12.2018 про залучення спеціаліста у кримінальному провадженні та просила надати відповідь в строк до 10.12.2018, сподіваючись на співпрацю.

В указаній постанові Генеральної прокуратури України від 04.12.2018 йшлося про те, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014100000001671 від 16.12.2014 за фактом зловживання службовими особами Міністерства оборони України своїм службовим становищем, які діючи умисно, за попередньою змовою з іншими невстановленими особами заволоділи земельними ділянками та об`єктами нерухомості, які належать до комунальної та державної форм власності за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частинами першою та четвертою статті 190, частиною четвертою статті 358 КК України. 15.11.2018 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва надано дозвіл на проведення огляду земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 18 (кадастровий номер 8000000000:63:389:0056). З метою вжиття заходів щодо швидкого, повного і неупередженого розслідування, встановлення фактичних даних, які вказують на наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, виникла необхідність у залученні спеціаліста, який володіє спеціальними знаннями та навичками для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 71, 72, 110 КПК просила залучити у якості спеціаліста в кримінальному провадженні №42014100000001671, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.12.2014 представника Державної служби України з питань праці.

Отже, ні лист Генеральної прокуратури України від 04.12.2018 №17/1/4-34811-15, ні додана до нього постанова Генеральної прокуратури України від 04.12.2018 не містять повідомлення про порушення ТОВ «Північно-український будівельний альянс» законодавства про працю.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в розумінні підпункту 4 пункту 5 Порядку №295 вищевказаний лист Генеральної прокуратури України не можна уважати повідомленням правоохоронного органу про порушення ТОВ «Північно-український будівельний альянс» законодавства про працю.

Відтак, наведене дає суду підстави стверджувати про те, що вищевказаний лист Генеральної прокуратури України, який слугував підставою для призначення інспекційного відвідування позивача, не є належною підставою для призначення інспекційного відвідування згідно з підпунктом 4 пункту 5 Порядку № 295. Тому інспекційне відвідування, призначене відповідачем за відсутності передбачених законом підстав, що свідчить про його незаконність та нівелює правові наслідки за результатами проведення такого інспекційного відвідування.

Така позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.04.2021 у справі №560/588/19.

При цьому Верховний Суд у постанові від 04.02.2019 у справі № 807/242/14 вказав, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи протиправність призначення відповідачем інспекційного відвідування ТОВ «Північно-український будівельний альянс», постанова Головного управління Держпраці у Київській області від 15.01.2019, винесена на підставі складеного стосовно позивача за результатами цього інспекційного відвідування акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 27.12.2018 №КВ1871/1063/НД/СЛТД/ФС-18 про накладення на нього штрафу в розмірі 372 300,00 грн., є протиправною та підлягає скасуванню судом.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03, рішення від 03.04.2008, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).

Підсумовуючи вищевикладене, суд заначає, що позовні вимоги обгрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-будівельний український альянс» (03150, м.Київ, вул.Горького (Антоновича), 131, код ЄДРПОУ 35129952) задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 15.01.2019 №КВ1871/1063/НД/СЛТД/ФС-18.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північно-український будівельний альянс» (03150, м.Київ, вул.Горького (Антоновича), 131, код ЄДРПОУ 35129952) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м.Київ, вул.Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214) понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 584,50 грн. (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні 50 коп.)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур