Рішення № 97332297, 27.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року м. Київ № 640/9625/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом підприємства «Дойче Аграртехнік» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось підприємство «Дойче Аграртехнік» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 №00001040502, №00001050502, №0001060502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції позивача з контрагентами підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договором. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач заперечує проти доводів останнього, викладених у його відзиві.

В судовому засіданні 18.08.2020 протокольно закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав аргументи, викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

На підставі частини третьої статті 194 КАС України суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі наказу про проведення перевірки від 01.11.2019 №2673 та направлень від 21.11.2019 №639/26-15-05-02-06, від 27.11.2019 №569/26-15-05-06-03, від 04.12.2019 №613/26-15-05-06-02, від 27.11.2019 №512/26-15-42-07, від 27.11.2019 №2454/26-15-05-09-01, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Дойче Аграртехнік» (код 25284010) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2017 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.10.2017 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 по 30.09.2019, за результатами якої складено акт від 23.12.2019 №261/26-15-05-02-06/25284010.

Проведеною перевіркою встановлення порушення:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2017 по 30.09.2019 на загальну суму 1 930 672,00 грн., а саме 4 квартал 2017 року - 919 869,00 грн., 2018 рік - 1 010 803,00 грн. та зменшення від`ємного значення з податку на прибуток за 2018 рік на суму 7 054,00 грн.;

підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 301 868,00 грн., в тому числі за липень 2018 року - 36 309,00 грн., грудень 2018 року - 265 559,00 грн., та завищено суму рядку 21 декларації з ПДВ (від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3) (переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду) у сумі 2 902,00 грн., у тому числі: вересень 2019 року - 2 902,00 грн.;

розділу 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 та підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України щодо подання податкових розрахунків за формою №1-ДФ, за 4 квартал 2017 року несвоєчасно;

пункту 4 частини2 статті 6 розділу ІІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пункту 1 розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного подання звіту за листопад 2017 року.

На підставі висновків акту перевірки, 28.01.2020 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

№00001040502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 2 896 008,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1 930 672,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 965 336,00 грн.;

№00001050502, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 452 802,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 301 868,00,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 150 934,00 грн.;

№00001060502, яким зменшено розмір від`ємного значення суми по податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 2 902,00 грн. за вересень 2019 року.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Так, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (далі по тексту - П(С)БО 15).

Як вказано у пункті 5 П(С)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Таким чином, дохід визнається за правилами бухгалтерського обліку, якщо він призвів до збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає П(с)БО №16.

Відповідно до пункту 5 П(с)БО №16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно пункту 6 П(с)БО №16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть достовірно оцінені.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; крім того, позивач має право здійснювати діяльність у сфері, зокрема оптової торгівлі сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (код КВЕД 46.61), оптової торгівлі іншими проміжними продуктами (код КВЕД 46.76), неспеціалізованої оптової торгівлі (код КВЕД 46.90), рекламних агентств (код КВЕД 73.11).

З акта перевірки вбачається, що відповідачем встановлено завищення підприємством «Дойче Аграртехнік» задекларовані показники витрат за 4 квартал 2017 на загальну суму 5 110 383,00 грн., а саме зазначено про нездійснення позивачем продажу спірного товару у 4 кварталі 2017 року, з огляду на відсутність підтвердження первинним документами та регістрами бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що позивачем реалізовано покупцю TOB «АГРОФІРМА «ПІСЧАНСЬКА» (код 30767795) трактор колісний на загальну суму 6 349 094,52 грн, в т.ч. ПДВ 1 058 182,42 грн., згідно договору купівлі-продажу від 10.08.2017 №1008/Д, що підтверджується наступними первинними документами: накладною від 10.11.2017 №1008, актом приймання - передачі сільськогосподарських машин від 10.11.2017 №1008, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2017 по 31.12.2017, довіреність від 17.10.2017 №1216, товарно-транспортна накладна від 17.10.2017 №Р16636, свідоцтво про реєстрацію машини, рахунки від 11.08.2017 №1008-1, від 16.08.2017 №1008-2, від 16.08.2017 №1008-3, від 16.08.2017 №1008-4, карку по рахунку 951 за 4 квартал 2017, карку по рахунку 792 за 4 квартал 2017, виписки по рахунку.

Враховуючи вищевикладене, висновки відповідача про завищення підприємством «Дойче Аграртехнік» витрат за 4 квартал 2017 на загальну суму 5 110 383,00 грн. не знайшли свого підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено заниження позивачем задекларованого показнику чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2018 рік на загальну суму 4 382 506,00 грн., що виникло в результаті не включення підприємством «Дойче Аграртехнік» в дохід суму реалізації олії соняшникової нерафінованої, згідно зі звітом комісіонера TOB «Борисфен» (код 42440996) по договору № БД1803/18/К від 12.10.2018 на загальну суму 4 344 022,94 грн.

Згідно договору поставки від 12.10.2018 №Р-1003, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «МІРОНА ПЛЮС» (постачальник), за умовами якого останній зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження на умовах, що передбачені цим Договором.

Відповідно до Додатку №1 до Договору від 12.10.2018 №Р-1003, продавець продає, а покупець купує наступний товар: олія соняшникова сира нерафінована; кількість товару 260,00 тон; ціна за 1 тону складає 22 850,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%; загальна вартість товару складає 5 941 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до Додатку №2 до Договору від 12.10.2018 №Р-1003, продавець продає, а покупець купує наступний товар: олія соняшникова сира нерафінована; кількість товару 100,00 тон; ціна за 1 тону складає 22 850,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%; загальна вартість товару складає 2 285 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні та картки рахунку.

При цьому, між позивачем (комітент) та ТОВ «БОРИСФЕН» (комісіонер) укладено Договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції від 12.10.2018 №БД1803/18/К.

Відповідно до актів приймання-передачі готової продукції по договору від 12.10.2018 №БД1803/18/К, комітент передав комісіонеру олію соняшникову нерафіновану у кількості 58,94 т; 99,90 т; 22,80 т; 22,56 т; 24,38 т.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано товарно-транспортні накладні від 05.11.2018 №105, від 05.11.2018 №106, від 31.10.2018 №94, від 31.10.2018 №92, від 31.10.2018 №90, від 31.10.2018 №95, від 03.11.2018 №109, від 02.11.2018 №110, від 07.11.2018 №93, картки рахунку: 631, за 2017 рік, оборотно-сальдові відомості за 2017 рік, кінцевий звіт Комісіонера ТОВ «БОРИСФЕН» перед комітентом підприємством «Дойче Аграртехнік» від 06.12.2018 №2, звіт по проводках за 2018 рік.

Також, позивачем надано акт від 06.12.2018, укладений між комітентом та комісіонером, яким зазначено, що під час реалізації на експорт олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку були понесені технологічні втрати олії у кількості 0,229 т.

Згідно даних бухгалтерського обліку, дохід за 2018 року підприємством «Дойче Аграртехнік», що обліковується на бухгалтерському рахунку №70 «Дохід від реалізації», складає 251 659 506,00 грн.

Згідно звіту про фінансовий результат за 2018 рік, підприємством «Дойче Аграртехнік» у рядку 2000 задекларовано суму 247 277 000,00 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено заниження позивачем доходу у сумі 4 382 506,00 грн.

Проте, з наданих позивачем документів вбачається, що контролюючим органом при встановленні факту заниження позивачем доходу, не враховано операції, пов`язані із збільшенням ціни (в бухгалтерському обліку дані операції відображались бухгалтерським проведенням Д-т 94 К-т 631 рахунку), на підставі підписаних двосторонніх актів на загальну суму 1 389 863,21 грн., а саме:

збільшення ціни ДП «АМАЗОНЕ - Україна» на суму 12 604,70 грн. згідно акту перегляду цін на товари, відвантажені покупцеві по договору № A-U 1497-ДАТ від 16.12.2016 року (номенклатура згідно замовлення МА17278 від 29.11.2017) - дата 15.01.2018;

збільшення ціни ДП «АМАЗОНЕ - Україна» на суму 171 83,37 грн. згідно акту перегляду цін на товари, відвантажені покупцеві по договору № A-U 1497-ДАТ від 16.12.2016 року (номенклатура згідно замовлення МА17279 від 29.11.2017)-дата 15.01.2018;

збільшення ціни ДП «АМАЗОНЕ - Україна» на суму 301 231,94 грн. згідно акту перегляду цін на товари, відвантажені покупцеві по договору № A-U 1497-ДАТ від 16.12.2016 (номенклатура згідно замовлення МА1795 від 03.04.2018) - дата 01.02.2018;

збільшення ціни ДП «АМАЗОНЕ - Україна» на суму 16 577,85 грн. згідно акту перегляду цін на товари, відвантажені покупцеві по договору № A-U 1497-ДАТ від 16.12.2016 (номенклатура згідно замовлення МА1844 від 07.02.2018) - дата 23.02.2018;

збільшення ціни ДП «АМАЗОНЕ - Україна» на суму 333 850,67 грн. згідно акту перегляду цін на товари, відвантажені покупцеві по договору № A-U 1497-ДАТ від 16.12.2016 (номенклатура згідно замовлення МА1799 від 11.04.2017) - дата 22.03.2018;

збільшення ціни ДП «АМАЗОНЕ - Україна» на суму 186 395,23 грн. згідно акту перегляду цін на товари, відвантажені покупцеві по договору № A-U 1497-ДАТ від 16.12.2016 року (номенклатура згідно замовлення МА17211 від 18.08.2017 року) - дата 22.03.2018;

збільшення ціни ДП «АМАЗОНЕ - Україна» на суму 96 825,40 грн. згідно акту перегляду цін на товари, відвантажені покупцеві по договору № A-U 1497-ДАТ від 16.12.2016 року (номенклатура згідно замовлення МА 17327 від 28.12.2017) - дата 20.04.2018;

збільшення ціни ДП «АМАЗОНЕ - Україна» на суму 45 134,57 грн. згідно акту перегляду цін на товари, відвантажені покупцеві по договору № А- U 1497-ДАТ від 16.12.2016 року (номенклатура згідно замовлення МА1852 від 09.02.2018) - дата 04.06.2018;

збільшення ціни ДП «АМАЗОНЕ - Україна» на суму 30 922,51 грн. згідно акту перегляду цін на товари, відвантажені покупцеві по договору № А- U 1497-ДАТ від 16.12.2016 року (номенклатура згідно замовлення МА18189 від 14.08.2018) - дата 30.08.2018;

збільшення ціни ДП «АМАЗОНЕ - Україна» на суму 16 182,20 грн. згідно акту перегляду цін на товари, відвантажені покупцеві по договору № А- U 1497-ДАТ від 16.12.2016 року (номенклатура згідно замовлення МА1899 від 15.03.2018)-дата 19.09.2018;

збільшення ціни ДП «АМАЗОНЕ - Україна» на суму 121 465,33 грн. згідно акту перегляду цін на товари, відвантажені покупцеві по договору № А- U 1497-ДАТ від 16.12.2016 року (номенклатура згідно замовлення МА18122 від 26.04.2018) - дата 24.10.2018;

збільшення ціни ДП «АМАЗОНЕ - Україна» на суму 18 687,83 грн. згідно акту перегляду цін на товари, відвантажені покупцеві по договору № А- U 1497-ДАТ від 16.12.2016 року (номенклатура згідно замовлення МА18131 від 06.06.2018) - дата 27.11.2018;

збільшення ціни ДП «АМАЗОНЕ - Україна» на суму 192 801,61 грн. згідно акту перегляду цін на товари, відвантажені покупцеві по договору № А- U 1497-ДАТ від 16.12.2016 року (номенклатура згідно замовлення МА18132 від 06.06.2018) - дата 27.12.2018.

За результати перегляду цін, суму в розмірі 1 076 196,18 грн. проведено в бухгалтерському обліку Д-т 94 К-т 631, що є іншими операційними витратами для відображення в Звіті про фінансові результати по рядку 2180.

Враховуючи, що контролюючим органом не враховано у складі інших операційних витрат по рядку 2180 Звіту про фінансові результати суми згідно актів перегляду цін з постачальником ДП «АМАЗОНЕ - Україна» в сторону збільшення ціни для визначення фінансового результату до оподаткування 2018, суд доходить висновку про непідтвердження доводів відповідача про заниження позивачем доходу у сумі 4 382 506,00 грн.

З приводу встановленої відповідачем відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «САНТАТРЕВЕЛ» та ТОВ «ТОП ТРАНС ТРЕЙД», суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «САНТАТРЕВЕЛ» (виконавець) укладено договір від 28.05.2018 №18/05, за умовами якого, виконавець за завданням замовника, в рамках проведення виставки «АГРО-2018» здійснює послуги з друку рекламних каталогів, згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Крім того, між цими ж сторонами укладено Договір поставки від 10.06.2018 №19/09, відповідно до умов якого, TOB «САНТАТРЕВЕЛ» (постачальник) зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки у власність підприємства «Дойче Аграртехнік» (покупець) товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в Договорі.

В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по вищезазначених взаємовідносинах з TOB «САНТАТРЕВЕЛ», позивачем долучено до матеріалів справи специфікацію до Договору від 28.05.2018 №18/05, рахунки на оплату від 21.06.2018 №357/06, від 05.06.2018 №254, картку рахунку 792 за 4 квартал 2017, рахунки на оплату від 12.06.2018 №19/06, від 12.06.2018 №260, прибуткові накладні від 12.06.2018 №1018, від 05.06.2018 №1447, акт списання товарів від 30.06.2018 №13, податкові накладні від 12.06.2018 №11, від 05.06.2018 №10.

Згідно Договору поставки від 16.11.2018 №1611/С, за умовами якого, TOB «ТОП ТРАНС ТРЕЙД» (постачальник) зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки у власність підприємства «Дойче Аграртехнік» (покупець) товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в Договорі.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано специфікацію до Договору від 16.11.2018 №1611/С, платіжне доручення від 17.12.2018 №2597, виписку по рахунку 631 за 2018 рік, видаткову накладну від 21.11.2018 №245, податкову накладну від 21.11.2018 №268.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд зазначає, що необхідність укладання спірних договорів з ТОВ «САНТАТРЕВЕЛ» та ТОВ «ТОП ТРАНС ТРЕЙД» зумовлена зобов`язанням перед третіми особами, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії первинних документів.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що послуги/товари, придбані в межах господарських операцій використовувались позивачем у власній господарській діяльності, а тому останній правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам зі вказаними контрагентами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо непідтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «САНТАТРЕВЕЛ» та ТОВ «ТОП ТРАНС ТРЕЙД».

При вирішені даного спору суд враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі №820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі №804/15887/14, згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Слід також наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що: «Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента...».

Також, у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом в рамках справи №440/3779/18, касаційне провадження №К/9901/23882/19.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 у справі №803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі №815/4992/16.

Крім того, не беруться до уваги посилання відповідача на пояснення ОСОБА_1 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «САНТАТРЕВЕЛ», оскільки відповідно до положень частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Також, не беруться судом до уваги посилання відповідача на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва по справі №755/7637/19, згідно кримінального провадження №32016100100000064 від 09.06.2016 за ознаками кримінальних порушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 3 статті 212, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, оскільки матеріали справи не містять вироку, винесено за результатами розгляду такої справи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товарів/послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов`язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ «САНТАТРЕВЕЛ» та ТОВ «ТОП ТРАНС ТРЕЙД», суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд доходить висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг/товарів.

Положеннями пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Тобто, позивач відповідно до положень пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України має право на бюджетне відшкодування у випадку наявності від`ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, якщо така сума податку на додану вартість фактично сплачена у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів до Державного бюджету України.

Суд встановив, що придбання позивачем у ТОВ «САНТАТРЕВЕЛ» та ТОВ «ТОП ТРАНС ТРЕЙД» послуг/товару безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а відповідач не довів відсутність сплати позивачем відповідних сум податку на додану вартість до Державного бюджету України.

В контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав" проти України» (2007 рік, заява №803/02),»Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Отже, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування відповідні суми податку на додану вартість за перевірений період, тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість - протиправним.

При цьому, необґрунтованим є висновок контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме не відображення в липня 2018 року у складі податкових зобов`язань з ПДВ суму взаємозаліку у розмірі 168 000,00 грн. (840 000,00 грн. *20%), з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору чи без такої компенсації.

Об`єктом відступлення може бути як право грошової, так і негрошової (товарної) вимоги.

Правовою основою для отримання поворотної фінансової допомоги є договір позики.

З матеріалів справи, що між позивачем (позикодавець) та ТОВ «АЙРОНКЕМ» (позичальник) укладено договір позики (поворотної безвідсоткової фінансової допомоги) від 09.07.2018 №1-Ф-2018, за умовами якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується використати її для потреб останнього та повернути її у строк до 31.08.2018. Позика надається у розмірі 840 000,00 грн.

31.07.2018 між позивачем (цедент) та ТОВ «ТОТАЛ ЕНЕРДЖІК» (цесіонарій) та ТОВ «АЙРОНКЕМ» (позичальник) укладено договір №1-Ф-2018 про заміну сторони у зобов`язанні за договором позики від 09.07.2018, за умовами якого, сторони за взаємною згодою узгодили проведення заміни сторони в зобов`язанні: за Договором позики (поворотної безвідсоткової фінансової допомоги) від 09.07.2018 №1-Ф-2018, у зв`язку із чим зі згоди та погодження позичальника цедент передає цесіонарію всі права та зобов`язання за Договором позики.

Загальна сума права вимоги, що відступається за цим договором цедентом на користь цесіонарія складає 840 000,00 грн.

Підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Оскільки операції з отримання поворотної фінансової допомоги не підпадають під визначення операцій з постачання товарів/послуг, то ПДВ за такою операцією не нараховується.

При цьому, не береться судом до уваги посилання відповідача на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженні 42019041440000027 від 03.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України, оскільки належним доказом є саме вирок суду, однак відповідачем такого до матеріалів справи не надано.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері справляння податків та зборів, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 №00001040502, №00001050502, №0001060502 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов підприємства «Дойче Аграртехнік» (01133, м. Київ, бул. Ліхачова, 1/27, код ЄДРПОУ 25284010) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.01.2020 №00001040502, №00001050502, №0001060502.

Стягнути на користь підприємства «Дойче Аграртехнік» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 020,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко