Рішення № 97330298, 28.05.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1223/19

пр.№ 2/464/443/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.05.2021 Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.,

секретар судового засідання Максимець Б.А.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», ОСОБА_4 ,

третіх осіб, які не заявляють самостійних майнових вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу - Барбуляк Христини Миколаївни, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу - Лаврика Ярослава Михайловича,

про скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_2 05.03.2019 звернувся в суд із позовом, який неодноразово уточнював відповідними заявами до відповідачів про скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Позивач ОСОБА_3 18.01.2021 звернулась з позовом до відповідачів про скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Обгрунтовують позов тим, тим, що 25 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», укладений іпотечний договір, згідно якого предметом іпотеки виступала квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотечний договір укладався з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 25 липня 2008 року №030/08/6.10-ZNv укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Форум», за умов якого банк надав позичальнику споживчий кредит у розмірі 10000 доларів США, під 13,5 процентів річних, строком до 24 липня 2012 року.

У січні 2019 року позивачам стало відомо з Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі – Інформаційна довідка), що приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу – Барбуляк Х.М., на підставі звернення ТОВ «Олком-Лізинг», прийняла рішення індексний №42799236 від 01 вересня 2018 року про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Олком-Лізинг». Також з інформаційної довідки вбачається, що 19 грудня 2018 року між відповідачами, а саме ТОВ «Олком - Лізинг» та ОСОБА_4 укладений Договір купівлі – продаж квартири, відповідно до умов якого останній набув права власності на спірну квартиру.

Позивачі вважають рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Олком - Лізин», подальше відчуження квартири на користь ОСОБА_4 протиправним та незаконним. Вважають, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Олком – Лізинг» суперечить ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яка встановлює тимчасову заборону на право іпотекодержателів відчужувати майно іпотекодавців. Приватний нотаріус не мала права реєструвати право власності на іпотечну квартиру за ТОВ «Олком-Лізинг», оскільки на спірну квартиру накладено арешт. Здійснюючи реєстрацію права власності на предмет іпотеки порушено вимоги п. 7, ч. 11, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка встановлює заборону кредитодавцю у позасудовому порядку вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Відповідачем ТОВ «Олком – Лізинг» не дотримано вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює обов`язок надіслати вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також позивачі вважають, що для задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку мав укладатися окремий Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, проте такий договір не укладався, тому реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ «Олком-Лізинг» суперечить п. 6.3. Іптечного договору та ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Позивачі вважають Звіт про оцінку майна від 23.08.2018 недопустимим доказом, оскільки отриманий з порушенням вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020 визначено головуючим суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 29.10.2020 прийнято справу до свого провадження, призначено підготовче судове засідання.

11.11.2020 від третьої особи приватного нотаріуса Лаврика Я.М. надійшли пояснення, просить справу розглядати у його відсутності (т.3 а.с.166)

Ухвалою від 09.12.2020 підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду.

18.01.2021 від позивача ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшла заява про доповнення позовних вимог і залишення частини позовних вимог без розгляду.

Ухвалою від 01.03.2021 цивільну справу №464/1223/19 за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Олком-Лізинг», ОСОБА_4 , третіх осіб: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лаврика Я.М. про скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири об`єднано в одне провадження зі справою №464/504/21 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Олком-Лізинг», ОСОБА_4 про скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння, присвоївши справам єдиний №464/1223/19 (пр. № 2/464/443/21), призначено підготовче судове засідання.

31.03.2021 від позивачів надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 01 квітня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивачів – адвокат Шубак М.І. (т.1 а.с.96)підтримав позовні вимоги, уточнені заявою від 31.03.2021, просить позов задовольнити в редакції уточненої позовної заяви.

У судове засідання відповідач ТОВ «Олком-Лізинг» явку свого представника не забезпечив, про дату та час судового засідання належно повідомлений. Відповідною заявою від 01.03.2021 просить справу розглядати у відсутності представника, позов заперечує. За змістом відзиву відповідач вважає позов ОСОБА_2 необґрунтованим. Посилається на те, що позивач допустив прострочення виконання кредитного зобов`язання, тому ТОВ «Олком – Лізинг» мав право на підставі п. 6.4 Іпотечного договору звернути стягнення на предмет застави в позасудовому порядку.

Відповідач ОСОБА_4 за викликом суду не прибув, явку свого представника не забезпечив, останній, будучи належно проінформований про день та час розгляду справи, не з`явився і про причини неявки суд не повідомив.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищевикладене, а також, те, що представником відповідача не доведено поважності причини неявки у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідачів, з врахуванням наданих відзивів, наявних у матеріалах справи, суть яких зводиться до невизнання позову. Так, представник відповідача ОСОБА_4 вважає, що ТОВ «Олком –Лізинг» мав право звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб, оскільки був погоджений такий спосіб задоволення вимог кредитора у іпотечному договорі. Настоює, що в такому випадку предмет застави не підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (т.2 а.с.181-183).

Треті особи - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу - Барбуляк Х.М. приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу - Лаврик Я.М. за викликом суду не прибули, надали пояснення і просять проводити судовий розгляд у їх відсутності (т.1 а.с.136). Суд вважає за можливе розгляд справи завершити без участі відповідачів, третіх осіб, які у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду.

Заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 25 липня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»,укладено Кредитний договір №№030/08/6.10-ZNv. Відповідно до умов договору банк надав ОСОБА_2 споживчий кредит в іноземній валюті, у розмірі 10 000 дол. США, під 13,5 процентів річних, строком до 24.07.2012 року (т.1 а.с.14-17).

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 25 липня 2008 року між ОСОБА_3 (майновий поручитель), ОСОБА_2 (іпотекодавець) та Акціонерним комерційним банком «Форум» укладено Договір іпотеки. Відповідно до п.1.2. договору предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 , що складається з двох житлових кімнат, житловою площею 27,4 кв.м. та кухні, загальною площею квартири 44,5 кв.м., яка належить позивачам на підставі Договору купівлі – продаж квартири від 14 червня 2002 року, зареєстровано в реєстрі за №2935 (т.1 а.с.18-21).

Згідно інформаційної довідки №153285718 від 21.01.2019, квартира належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності в рівних частинах, по Ѕ. (т.1 а.с.23-34).

З довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки №502 від 27.01.2019 вбачається, що в спірній квартирі з 13.02.2003 зареєстровано 4 особи, серед яких позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (т.1 а.с.35).

З`ясовано, що 29 грудня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» укладено договір про відступлення права вимоги № 918-Ф. Пунктом 2.1. за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором права вимоги Банку до позичальників, іпотекодавців та поручителів зазначених в додатку №1 до цього договору, зокрема за кредитним договором № 030/08/6.10-zNv від 25.07.2008 укладеного між ОСОБА_2 та АКБ «Форум» та договорами застави. Таким чином, відбулась зміна кредитора ПАТ «Банк Форум» на нового кредитора - ТОВ «Олком Лізинг» (т.1 а.с.187-190).

З рішення про державну реєстрацію від 01.09.2018 вбачається, що приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу - Барбуляк Х.М. прийняла рішення індексний номер 42799236 про державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Олком - Лізинг» (т.1 а.с.215).

19 грудня 2018 року між відповідачами ТОВ «Олком - Лізинг» та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі – продажу квартири, зареєстровано в реєстрі за №1901. Відповідно до п.1 договору ТОВ «Олком-Лізинг» продав квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_4 (т.3 а.с. 49-52).

З 07.06.2014 набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому, до прийняття Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасову заборону на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Судом встановлено, що згідно умов кредитного договору, банк надав ОСОБА_2 споживчий кредит в іноземній валюті у розмірі 10 000 доларів США, позивачі зареєстровані у спірній квартирі, котра є їх єдиним житлом.

Суд погоджується з доводами позивачів, що в період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відповідач ТОВ «Олком – Лізинг» не мав права примусово звертати стягнення на предмет застави, оскільки спірна квартира підпадає під дію мораторію на примусове звернення стягнення на предмет іпотеки.

На переконання суду, у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу – Барбуляк Х.М. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру позивачів, що нею зроблено не було. Тому позовні вимоги про скасування рішення від 01.09.2018 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу - Барбуляк Х.М. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ «Олком-Лізинг» підлягають задоволенню.

Така позиція кореспондується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474 апп 19); від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45 цс 20).

Доводи відповідачів про те, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося, а ТОВ «Олком-Лізинг» набуло право власності на предмет іпотеки у добровільному порядку, за згодою позивачів, на підставі застереження, передбаченого сторонами в іпотечному договорі, а отже, рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, прийняте відповідачем на підставі згоди позивачів, передбаченої іпотечним договором, а тому положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не заслуговують на увагу суду, є безпідставними.

Щодо вимоги про витребування у відповідача ОСОБА_4 квартири.

Згідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ст.ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Суд зазначає, що при вибутті майна поза волею власника право власності не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, при передачі об`єкта нерухомості в іпотеку, іпотекодавець не втрачає право власності на це майно, лише має місце обмеження щодо розпорядження таким майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Правилом частини першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, квартира АДРЕСА_2 , котра належала позивачам, вибула поза волею власників, оскільки їх волевиявлення не було спрямовано на відчуження спірного об`єкту. Доказів згоди позивачів на відчуження спірної квартири на користь ТОВ «Олком -Лізинг» матеріали справи не містять.

З встановлених вище фактичних обставин справи, відповідач ТОВ «Олком-Лізинг» в однозначній мірі не мало права відчужувати спірну квартиру на користь ОСОБА_4 , оскільки оформило право власності на квартиру на підставі рішення, яке судом скасовується. ОСОБА_4 відповідає критерію «добросовісного набувача», оскільки в момент оформлення права власності на спірне майно не знав про його неправомірне відчуження.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку про задоволення вимоги про витребування у ОСОБА_4 на користь позивачів квартири АДРЕСА_2 в рівних частинах, по 1/2, яка складається з двох житлових кімнат та кухні, загальною площею 44, кв.м., житловою площею 27,4 кв.м.

Крім того, підлягає до задоволення вимога про скасування рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лаврика. Я. М. №44720855 від 19.12.2018 про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 .

В решті позовні вимоги про скасування реєстраційного запису приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу - Барбуляк Х.М. від 29.08.2018 року, яким проведено реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Олком-Лізинг» слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

За змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Отже, починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що такого способу захисту порушених прав як скасування реєстраційного засобу Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в чинній редакції не передбачено, тому цю вимогу слід залишити без задоволення.

Крім того, позов в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2018, укладеного між відповідачами і посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лавриком Я.М. суд залишає без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, на правочин, укладений з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України в разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, відповідно до статті 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, на право витребувати в набувача це майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №381/64/16-ц (провадження №61-5902св18).

Отже, вимога про визнання недійсним договору купівлі - продаж квартири укладеного між ТОВ «Олком – Лізинг» та ОСОБА_4 від 19.12.2018 не буде ефективним способом захисту та не буде сприяти відновленню порушених прав позивачів, тому у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити.

Суд зауважує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень спірної квартири за ТОВ «Олком – Лізинг», про витребування у ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_2 , про скасування рішення про реєстрацію згаданого помешкання за ОСОБА_4 . В решті вимоги про скасування реєстраційного запису і визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири підлягають залишенню без задоволення.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідачів слід стягнути на користь позивачів судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог, а саме на користь позивача ОСОБА_5 по 768 грн. 40 коп. з кожного, а на користь позивача ОСОБА_3 - по 1362 грн.

На підставі ст.ст.16, 321, 388 ЦК України, керуючись ст.ст. 141,259, 263-265, 266, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 42799236 від 01.09.2018 12:16:33 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу - Барбуляк Христини Миколаївни, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» (код ЄДРПОУ 40001502).

Витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частинах по Ѕ квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат та кухні, загальною площею 44,5 кв.м, житловою площею 27,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1634246046101).

Скасувати рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Лаврика Ярослава Михайловича, індексний номер 44720855 від 19.12.2018 про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_4 .

В задоволенні вимоги про скасування реєстраційного запису приватного нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна № 27728518 від 29.08.2018 17:40:18 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг»; про визнання недійсним Договору купівлі – продажу квартири від 19.12.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» та ОСОБА_4 , номер 1903 - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком - Лізинг» на користь ОСОБА_2 судові витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 768 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 768 грн. 40 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком - Лізинг» на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1362 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 1362 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивачі:

ОСОБА_2 , ІПН№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

ОСОБА_3 , ІПН№ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», ідентифікаційний код юридичної особи 40001502, Львівська обл., місто Львів, пл.Липнева, будинок 9.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Треті особи:

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу - Барбуляк Христина Миколаївна, номер свідоцтва № НОМЕР_4 , м. Львів, вул. Рубчака І,буд 5;

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Лаврик Ярослав Михайлович, номер свідоцтва № НОМЕР_5 , АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлений 01.06.2021.

Суддя: О.Ю.Горбань