Вирок № 97330016, 12.05.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8510/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2021 року Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю: секретарів судового засідання Степанюк Ю.В., Волошин Ю.П.,

прокурорів Бедрій Г.І., Нички Н.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників обвинуваченого Возняка В.Й., Глоби А.П.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Акера І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження /внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12019140050002848 від 02.07.2019 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с.Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового розслідування у вину ОСОБА_1 ставиться те, що останній, перебуваючи 02.07.2019 року, приблизно о 05.00 год. на алеї по пр.Свободи у м.Львові, навпроти нічного клубу «Галерея Лицарів», маючи високі спортивні досягнення, та володіючи навичками завдання ударів у системі спеціальних видів боротьби, оскільки є майстром спорту України міжнародного класу з рукопашного бою, на грунті особистих неприязних стосунків, які виникли раптово, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних ним дій, розуміючи силу удару та передбачаючи його шкідливі наслідки, діючи умисно, наніс один удар правою рукою у праву частину голови із значною силою, яка є достатньою для нанесення серйозних травм з технікою, що відповідає основним характеристикам ударних дій в рукопашному бою, після чого, потерпілий ОСОБА_2 впав на бетонне покриття та втратив свідомість. Відтак, ОСОБА_1 своїми умисними діями заподіяв потерпілому ОСОБА_2 важку закриту черепно-мозкову травму у вигляді переломів склепіння та основи черепа, крововиливів у порожнину черепа, під тверду оболонку та в м`які оболонки, речовину головного мозку, які згідно висновку експерта відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, чим вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

З урахуванням викладеного, органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України.

Відповідно до ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею; з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 , після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав частково, а саме в частині нанесення одного удару правою рукою в ліву частину обличчя потерпілого, від якого останній впав та вдарився до бетонного покриття, при цьому, ознаки життя були наявні. Крім того, пояснив, що в ніч з 01 на 02 липня 2019 року перебував у компанії друзів на 100-метрівці на проспекті Свободи в м.Львові, куди до них підійшов агресивний хлопець в стані алкогольного сп`яніння, який нецензурно висловлювався та чіплявся до собаки. Обвинувачений відвів потерпілого в сторону, щоб вгамувати його, однак, між ними відбувся конфлікт. ОСОБА_1 також зазначив, що не врахував та не передбачав того, що потерпілий може упасти від нанесеного ним удару, умислу на заподіяння потерпілому тяжких ушкоджень не мав. Також вказав, що надавав потерпілому першу медичну допомогу.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 надав суду пояснення про те, що вночі 02.07.2019 року перебував на святкуванні дня народження подруги. Повертаючись додому, побачив компанію молодих людей, серед яких був обвинувачений ОСОБА_1 та вступив з ними в розмову. Подальший розвиток та наслідки розмови не пригадує. Разом з тим, зазначив, що отримав від ОСОБА_1 удар в обличчя чи голови, після чого його забрала швидка допомога. Вказав, що проходив тривалий курс лікування та реабілітації. Водночас, зазначив, що шкоду ОСОБА_1 відшкодовано повністю, в т.ч. оплачено його лікування та реабілітацію. Вказав, що з обвинуваченим примирився та претензій до нього немає. Просив суд обмежитись стосовно ОСОБА_1 найнижчою мірою покарання, однак, при визначенні такого, поклався на розсуд суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надав пояснення про те, що є другом та колегою по роботі ОСОБА_2 . Напередодні події 02.07.2019 року святкували разом день народження спільної подруги. В подальшому, він поїхав додому, попрощавшись з ОСОБА_2 , який також повинен був йти додому. Наступного дня, потерпілий не вийшов на роботу та на телефонні дзвінки не відповідав. Згодом дізнався про те, що ОСОБА_2 перебуває в лікарні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_2 знає по роботі та на час події працював на зміні в охороні закладу «Галерея Лицарів». Також зазначив, що бачив на проспекті Свободи у м.Львові навпроти закладу скупчення людей та те, як потерпілий лежав та його забирали працівники ШМД.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні надав пояснення, що є другом потерпілого ОСОБА_2 , на момент події 02.07.2019 року з останнім не перебував, однак, чув про інцидент з його розповіді та від спільних друзів. Зокрема, вказав, що йому відомо те, що ОСОБА_2 тієї ночі повертався додому зі святкування дня народження та подія відбулась на проспекті Свободи в м.Львові навпроти ресторану.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні посянила, що 02.07.2019 року перебувала з ОСОБА_1 в компанії спільних друзів на пр.Свободи у м.Львові, куди до них підійшов хлопець в стані алкогольного сп`яніння, який поводив себе агресивно. ОСОБА_1 та невідома особа відійшли на кілька метрів в сторону та розмовляли. Через деякий час побачила, як ОСОБА_1 завдав рукою удар в обличчя потерпілого, внаслідок якого, останній впав та вдарився об землю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що 02.07.2019 року з друзями перебував в центрі міста та до них підійшов агресивно налаштований хлопець, з яким зав`язався конфлікт. ОСОБА_1 відійшов з ним на кілька метрів порозмовляти. В подальшому він побачив, як ОСОБА_1 завдав удар рукою потерпілому в обличчя, після якого останній впав, але виявляв ознаки життя.

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання від 26.09.2019 року, потерпілий ОСОБА_2 впізнав особу під №4 - обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 02.07.2019 року близько 05.00 год. наніс йому тілесні ушкодження.

З Висновку експерта КЗ ЛОР Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи №676 від 15.07.2019 року вбачається, що у гр. ОСОБА_2 за період перебування в КЛШМД м.Львова 02.07.-01.08.2019 року було встановлено діагноз: «Важка закрита черепно-мозкова травма. Забій – компресія головного мозку важкого ступеня. Гостра епідуральна гематома в правій лобно-скроневій ділянці. Множинні контузійно-геморагічні вогнища. Злам склепіння черепа з переходом на основу. Гемофтальм лівого ока. Алкогольне сп`яніння» і лікарями відмічено наявність саден на верхній губі, на обличчі. На час проведення судово-медичної експертизи виявлено крайовий дефект ріжучого краю кута коронкової частини 1-гро верхнього зуба справа. Така травма голови утворилась внаслідок контактів із тупим предметом, могла виникнути незадовго до поступлення в лікарню 02.07.2019 року та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.

З Висновку експерта КЗ ЛОР Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи №1081 від 10.10.2019 року вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи («Висновок експерта №676 за 02-30.08.2019), була вивчена медична документація гр. ОСОБА_2 за період перебування в КЛШМД м.Львова 02.07.-01.08.2019 року, де йому було встановлено діагноз: «Важка закрита черепно-мозкова травма. Забій – компресія головного мозку важкого ступеня. Гостра епідуральна гематома в правій лобно-скроневій ділянці. Множинні контузійно-геморагічні вогнища. Злам склепіння черепа з переходом на основу. Гемофтальм лівого ока. Алкогольне сп`яніння» і лікарями відмічено наявність саден на верхній губі, на обличчі. На час проведення судово-медичної експертизи виявлено крайовий дефект ріжучого краю кута коронкової частини 1-гро верхнього зуба справа. Така травма голови утворилась внаслідок контактів із тупим предметом, могла виникнути незадовго до поступлення в лікарню 02.07.2019 року та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення». Садна, які відмічені лікарями на верхній губі і лівій скуловій ділянці та крайовий дефект ріжучого краю кута коронкової частини 1-го верхнього зуба справа відносяться до легкого ступеня тяжкості. Вказана важка закрита черепно-мозкова травма у вигляді переломів кісток склепіння та основи черепа (скронева кістка з переходом на основу з права), крововиливів у проекції скроневої кістки та крововиливу у порожнину черепа у вказаній ділянці свідчить про місце прикладання сили у праву скроневу ділянку голови. Крововиливи під тверду, м`які оболонки і речовину головного мозку у лівій лобно-тімяній скроневій ділянці можуть бути результатом противоудару внаслідок травми правої скроневої ділянки голови. Враховуючи наявність тілесних ушкоджень на обличчі - верхній губі та «скуловій ділянці зліва», які були зафіксовані медичними працівниками ЕМД 02.07.2019 року, приймаючи до уваги локалізацію та характер переломів кісток черепа та крововиливів у різних протилежних ділянках голови не можна стверджувати, що вказана травма голови виникла від одного удару в обличчя з подальшим падінням на площину – потиличну ділянку голови, як вказує потерпілий, так як будь-яких ушкоджень м`яких тканин та кісток черепа потиличної ділянки лікарями у липні 2019 року виявлено не було. Враховуючи характер та локалізацію виявлених ушкоджень у гр. ОСОБА_2 , в тому числі, під час оперативного втручання, слід вважати, що важка черепно-мозкова травма могла виникнути від контакту із тупим предметом правою скроневою ділянкою голови, або внаслідок первинного удару у ліву «скулову ділянку» з подальшим падінням потерпілого і контакті правої скроневої ділянки голови із тупим предметом. Після отримання важкої черепно-мозкової травми, малоймовірно, що гр. ОСОБА_2 міг вчиняти цілеспрямовані дії (ходити, повзати тощо).

З таблиці до висновку судово-медичної експертизи №1081 від 30.10.2019 року вбачається розташування у потерпілого ОСОБА_2 саден на верхній губі і скуловій ділянці зліва.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 15.10.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_2 та лікаря судмедексперта ОСОБА_8 , потерпілий показав нанесення йому тілесних ушкоджень 02.07.2019 року.

Відповідно до п.26 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст.119 чи ст.128 КК України.

Не можна, зокрема, розглядати як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень випадки, коли винна особа не бажала або свідомо не припускала настання таких наслідків. Суб`єктивна сторона злочину є основним елементом, за яким він відрізняється від заподіяння умисного тяжкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, відповідальність за яке настає за ст.ст.121 і 122 КК України. Вона характеризується необережністю у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст.24 КК України).

Необережне тяжке тілесне ушкодження (ст.128 КК України) характеризується аналогічними елементами об`єктивної сторони, а за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості, визначення яких надано у ст.25 КК.

Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині (ч.1 ст.121 КК) і необережне заподіяння таких ушкоджень (ст.128 КК України) здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивними сторонами цих злочинів.

Відтак, з врахуванням встановлених під час судового розгляду фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, які підтверджуються здобутими під час судового засідання доказами, суд не погоджується з позицією прокурора щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння та кваліфікує його дії за ст.128 КК України, як необережне тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, примирення з потерпілим. Обставин, що обтяжують покарання – не встановлено.

Щодо особи обвинуваченого, встановлено, що ОСОБА_1 характеризується позитивно, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, примирився з потерпілим та відшкодував останньому шкоду, вчинив злочин невеликої тяжкості, вперше притягається до кримінальної відповідальності, займається спортом, має спортивні нагороди та є членом національної збірної команди України з рукопашного бою.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід призначити покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - в межах санкцій статей особливої частини Кримінального кодексу України, за якими кваліфіковано його дії, а саме: ст.128 КК України, у виді громадських робіт.

У вказаному кримінальному провадженні 30.10.2019 року потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, згідно якого, останній просить стягнути з обвинуваченого на його користь завдану йому майнову шкоду в розмірі 114648,81 грн., моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10800,00 грн.

24.11.2020 року потерпілий ОСОБА_2 скерував на адресу суду заяву про відмову від позову, оскільки ОСОБА_1 в повному обсязі відшкодував йому майнову та моральну шкоду, а також витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки ст.129 КПК України не врегульовано процесуальний порядок вирішення питання щодо залишення цивільного позову без розгляду за заявою потерпілого, а тому, в даному випадку підлягають застосуванню норми ЦПК України.

Пунктом 1 частини 2 статті 49 ЦПК України встановлено, що позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії процесу.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (пункт 4 частини 1 статті 255 ЦПК України).

Враховуючи, що потерпілий ОСОБА_2 відмовився від цивільного позову про відшкодування шкоди, суд дійшов висновку про можливість прийняття такої відмови, у зв`язку з чим слід закрити провадження щодо цивільного позову.

Щодо клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження у зв`язку з примиренням винного з потерпілим – таке до задоволення не підлягає, оскільки незважаючи на наявність факту примирення та відшкодування збитків, чинним КПК України не надано право суду одночасно змінювати кваліфікацію дій підсудного в бік пом`якшення та закриття кримінального провадження з підстав, передбачених кримінальним законом. Натомість, вказана обставина врахована судом як пом`якшуюча.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ч.6 ст.100 КПК України.

Витрат на проведення експертиз у кримінальному провадженні немає.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст. 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та призначити йому покарання у виді 150 (сто п`ятдесят) годин громадських робіт.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого – адвоката Возняка В.Й. про закриття кримінального провадження - відмовити.

Обраний засудженому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Прийняти відмову ОСОБА_2 від цивільного позову до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та закрити провадження у справі в цій частині, на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Речові докази, а саме:

- цифровий носій DVD-R, сірого кольору з надписом «Alerus», «4,7», «16х», «120 min», на якому знаходяться відеофайли - залишити при матеріалах справи на окремому аркуші.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Мисько Х.М.