Рішення № 97329272, 24.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 травня 2021 року №640/3449/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мамедової Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Міністерства фінансів України до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Міністерства фінансів України (далі - позивач, Мінфін України) до Міністерства юстиції України (також далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.01.2021 №62886766 про накладення на Мінфін України штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Ухвалою суду від 16.02.2021 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/3449/20 (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі - третя особа, КП ПОР "Полтававодоканал"), а також витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №62886766.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем безпідставно та з порушенням вимог законодавства прийнято оскаржувану постанову, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для накладення в межах спірних правовідносин на позивача штраф.

Відповідач позовні вимоги не визнав та разом з третьою особою просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року у справі №440/4713/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019 р. та постановою Верховного Суду від 12.08.2020 року, задоволено позов КП ПОР "Полтававодоканал" до Мінфіну України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Зазначеним рішенням визнано протиправною бездіяльність Мінфіну України при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік в частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь КП ПОР "Полтававодоканал" з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01 січня 2016 року на загальну суму 9963027,49 грн.

Зобов`язано Мінфін України прийняти рішення про перерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2018 року №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9963027,49 грн. з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та Договорів про організацію взаєморозрахунків №4-ДФС від 01 серпня 2017 року та №6-ДФС від 12 грудня 2017 року.

Задля примусового виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року цим судом 31.07.2020 року було видано виконавчий лист №440/4713/18, на підставі якого головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською О.М. 26.08.2020 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62886766.

Пунктом 2 вказаної постанови зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

З матеріалів виконавчого провадження ВП №62886766 вбачається, що у зв`язку з невиконанням без поважних причин рішення суду у встановлений державним виконавцем строк та неповідомленням боржником про причини такого невиконання 22.01.2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською О.М. прийнято постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн. та знову зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та невідкладно повідомити державного виконавця з наданням відповідних документів.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів визначені статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

При цьому, відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

В даному спорі рішення, на примусове виконання якого видано Полтавським окружним адміністративним судом виконавчий лист №440/4713/18 від 31.07.2020 року, у відповідності з положеннями статті 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини шостої статті 26 цього Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлений статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).

З наведеної статті слідує, що покладення на боржника негативних наслідків у вигляді грошового стягнення (штрафу) може бути застосовано виконавцем у разі невиконання рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк.

«Поважність причин» це оціночне поняття.

Поважні причини - це обставини, що діють на волю суб`єкта, з яким законодавець пов`язує звільнення цього суб`єкта від виконання покладених на нього обов`язків або від визначених законодавством негативних наслідків його поведінки.

До поважних причин можуть бути віднесені будь-які обставини навколишнього світу. Це можуть бути як дії фізичних або юридичних осіб, так і явища, які не залежать від волі людини. Такі обставини мають впливати на волю суб`єкта відповідних правовідносин. Саме внаслідок дії цих обставин, що виникли раптово або закономірно, він не має змоги належним чином виконувати покладені на нього обов`язки.

Обставини, що визначаються законом як поважні причини, звільняють суб`єкта цих правовідносин від виконання покладених на нього обов`язків або негативних для нього наслідків.

У позовній заяві позивач в якості поважних причин, які унеможливлюють виконання рішення суду вказав на те, що бюджетний період 2017 року закінчився і відповідно до Бюджетного кодексу України всі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 травня 2017 року №332 передбачала механізм прийняття рішення Міністерством фінансів України тільки на 2017 рік. Договори про організацію взаєморозрахунків не були профінансовані за 2017 рік, відтак, вважаються такими, що втратили чинність.

На переконання позивача зазначені обставини унеможливлюють виконання позивачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року у справі №440/4713/18, а тому застосування постановою державного виконавця ВП №62886766 від 22.01.2021 року до позивача штрафу є неправомірним.

Утім таку позицію позивача суд вважає помилковою.

Виконавець вчиняє виконавчі дії у відповідності з положеннями Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих виконавчих документів, зокрема, рішень судів, які набрали законної сили. Рішення суду, які набрали законної сили, у відповідності з положеннями статті 129-1 Конституції України є обов`язковими до виконання.

Полтавський окружний адміністративний суду приймаючи у справі №440/4713/18 рішення про задоволення позову у визначений у цьому рішенні спосіб, мав врахувати всі обставини справи, зокрема, й ті, на які посилається Мінфін України.

В той час як виконавець не наділений повноваженнями надавати оцінку судовому рішенню та тлумачити його, а зобов`язаний вчиняти дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання такого рішення суду.

Разом з тим, відповідно до положень Закону №1404-VIII, державний виконавець вчиняє дії на підставі поданих виконавчих документів, зокрема рішень судів, які набрали законної сили. Рішення суду, які набрали законної сили, у відповідності з положеннями статті 129-1 Конституції України є обов`язковими до виконання.

При цьому суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №440/4713/18 залишається невиконаним.

Також суд звертає увагу, що матеріали справи на підтвердження поважних причин невиконання рішення суду містять лише лист Міністерства фінансів України №13030-05-10/28692 від 18.09.2020 на адресу відповідача та копію звернення до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою про роз`яснення рішення суду.

Разом з тим, інших доказів, вчинення будь-яких інших дій по виконанню рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №440/4713/18, зокрема, і після накладення штрафу постановою від 22.01.2021, позивачем суду не надано.

Крім того, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі відмовлено у задоволенні заяви Мінфіну України про роз`яснення судового рішення у справі №440/4713/18.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, правові підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Міністерства фінансів України до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", про визнання протиправною та скасування постанови є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Міністерства фінансів України (місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2; код ЄДРПОУ 00013480) до Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (місцезнаходження: 36020, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40-А; код ЄДРПОУ 03361661), про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова