Рішення № 97329261, 25.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/2359/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді - Бедьо В.І.

за участі секретаря судового засідання - Пазяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 03.08.2018 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Однак ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 20.12.2019 року має заборгованість в розмірі 13 228,57 грн., яка складається з наступного: 9072,29 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 9072,29 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 665,88 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 2384,28 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. - нараховано комісії; 500 грн. – штраф (фіксована частина), 606,12 грн. – штраф(процентна складова).

Оскільки відповідач у порушення зазначених норм закону та умов договору зобов`язання за договором кредиту не виконав, просить суд задовольнити позов та винести рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 13 228,57 грн. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Однак до матеріалів позовної заяви представником позивача було додано клопотання, в якому представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд провести розгляд справи за його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася без поважних. Про час та місце розгляду справи належним чином направлялись повідомлення за місцем реєстрації відповідача. Відзив у визначений судом строк відповідач не подав.

З цих підстав суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у справі шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 03.08.2018 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

З доданої до матеріалів справи Довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що на виконання умов Договору б/н ОСОБА_1 було видано кредитну картку за № НОМЕР_1 від 03.08.2018 року терміном до 01/22.

Окрім цього в матеріалах справи міститься копія Паспорту споживчого кредиту, підписана відповідачем ОСОБА_1 , з якої вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, а саме валюти кредиту, кредитного ліміту, строків кредитування, процентної ставки у пільговий період, базової процентної ставки, вартості кредиту, розміру щомісячних платежів та терміну їх внесення, а також повідомлена про розмір пені та штрафу за порушення умов кредитування.

Таким чином ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві.

З наявної в матеріалах справи Довідки Про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої ОСОБА_1 вбачається, що Кредитний ліміт на картці згідно умов Договору б/н змінювався (збільшувався та зменшувався).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути штрафи відповідно до п 2.1.1.7.6 Умов та правила надання банківських послуг: 500.00 грн. – штраф (фіксована частина), 606,12 грн. – штраф (процентна складова)

Так, із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 20.12.2019 року має заборгованість в розмірі 13 228,57 грн., яка складається з наступного: 9072,29 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 9072,29 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 665,88 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 2384,28 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 0,00 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. - нараховано комісії; 500 грн. – штраф (фіксована частина), 606,12 грн. – штраф(процентна складова).

Так як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконує, однак як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів у розмірі 9072,29 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту.

У відповідності до ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 умови взятого на себе кредитного зобов`язання не виконала, що виявилося у неповерненні кредитних коштів, що стало наслідком звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Випискою по картковому рахунку за договором б/н станом на 23.09.2020 року позивач доводить факт отримання відповідачем кредитних коштів та користування такими.

Також суд приходить до переконання, що вимоги позову про стягнення вказаних позивачем штрафів також обґрунтовані, оскільки відповідно до Паспорту споживчого кредиту, що підписаний відповідачем ОСОБА_1 , відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, в тому числі і про розмір штрафу за порушення умов кредитування.

Що стосується вимог позову в частині стягнення 665,88 грн. - заборгованість за простроченими відсотками суд приходить до переконання, що така підлягає до задоволення оскільки згідно Паспорту споживчого кредиту, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 , останній був належним чином повідомлений про умови кредитування, а саме процентної ставки у пільговий період, базової процентної ставки, вартості кредиту, розміру щомісячних платежів та терміну їх внесення.

Вивчивши вимогу позову щодо стягнення 2384,28 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд виходить із наступного.

У постанові Великої Палати ВС у справі № 444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.

Що ж стосується нарахуванням процентів після закінчення строку дії кредитного договору, то Велика Палата ВС роз`яснила, що після закінчення строку кредитування, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суть висновків постанови у справі № 444/9519/12 полягає у тому, що неприпустиме одночасне стягнення двох видів процентів різних за своєю правовою природою: 1) процентів за користування грошовими коштами згідно ч.2 статті 1048 і ч.2 статті 1050 ЦК України, та 2) процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положеннями ст. 5 ЦПК України регламентовано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В даному конкретному випадку суд вважає за необхідне застосувати висновки, що містяться у постанові у справі № 444/9519/12.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було видано кредитну картку терміном до 01/22, тобто станом на дату звернення до суду з даним позовом строк дії кредитного договору не закінчився.

На підставі викладеного вище суд приходить до переконання, що звернення позивача до суду з вимогами про одночасне стягнення відсотків за користування грошовими коштами згідно ч.2 статті 1048 і ч.2 статті 1050 ЦК України, та процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч.2 статті 625 ЦК України є неправомірним.

З цих підстав суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1723.21 грн., виходячи із задоволення заявленої в позові суми на 81.98% (тобто 2102.00*81.98% = 1723.21).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 280 - 282 ЦПК України, ст.ст. 549-551, 625, 651, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 03.08.2018 року у розмірі 10 844,29 грн. ( десять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 29 коп.), з яких: 9072,29 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 665,88 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 606,12 грн. – штраф(процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму сплаченого судового збору в розмірі 1723.21 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Відомості про учасників судового процесу.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код за ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д / місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН : НОМЕР_2 , документ серії НОМЕР_3 виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області 26.11.1998 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 - 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Повний текст рішення складено 25 травня 2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.І. Бедьо