Рішення № 97327530, 31.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

31.05.2021 р. справа №520/7447/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки - ОСОБА_2 , в інтересах малолітньої доньки - ОСОБА_3 , в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 28.04.2021р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 29.04.2021 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 31.05.2021р.

ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, приватна особа, здобувач субсидії, ОСОБА_1 , позивач) у порядку адміністративного судочинства сформулював вимоги про: 1) визнання протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради в особі Комісії з розгляду питань призначення соціальних допомог від 07.04.2021р.; 2) зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2021р. із застосуванням Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів соціальної допомоги, затвердженого постановою КМУ від 22.07.2020р. №632.

Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що адміністративний орган вчинив протиправну відмову у призначенні субсидії на житлово-комунальні послуги і не взяв до уваги складної життєвої ситуації родини заявника.

Відповідач, Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району міста Харкова (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, УСЗН, Управління, орган публічної адміністрації) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що вчинене управлінське волевиявлення є юридично правильним і фактично вірним.

Відзив на позов надійшов до суду 20.05.2021 р., і за таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працює та перебуває на обліку в Харківській районній філії Харківського обласного центру зайнятості без отримання допомоги по безробіттю, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в трикімнатній неприватизованій квартирі в будинку, обладнаному приладом обліку теплової енергії.

За вказаною адресою також зареєстровані члени родини заявника: дружина - ОСОБА_5 , 1973 року народження, не працює, перебуває на обліку в Харківській районній філії Харківського обласного центру зайнятості без отримання допомоги по безробіттю, донька - ОСОБА_2 , 2011 року народження, донька - ОСОБА_4 , 2004 року народження, донька - ОСОБА_3 , 2007 року народження.

10.03.2021р. здобувач субсидії засобами телекомунікаційного зв'язку звернувся до Управління із заявою про призначення житлової субсидії та декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.

07.04.2021р. Управлінням в особі Комісії з розгляду питань при призначенні соціальних допомог та надання пільг адміністрації Московського району Харківської області за цим зверненням було вчинено волевиявлення у формі відмови, втіленої у протоколі №12 від 07.04.2021р.

Як з'ясовано судом підставою для вчинення саме такого управлінського волевиявлення послугувало судження Управління про відсутність доходів та про несплату у період 01.07.2020р.-31.12.2020р. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Листом у формі повідомлення від 08.04.2021р. до особової справи 40028 та листом у формі повідомлення №838-01 від 09.04.2021р. Управління сповістило заявника про рішення, прийняте згідно з протоколом від 07.04.2021р. №12.

Стверджуючи про протиправність вчиненої Управлінням відмови, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Суд відзначає, що суспільні відносини з приводу надання і споживання житлово-комунальних послуг регламентовані нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги", де у ст.1 указано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; а у ст.13 визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Механізм призначення житлових субсидій на момент виникнення спірних правовідносин був визначений нормами Положення про порядок призначення житлових субсидій (затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995р. №848 у редакції постанови КМУ від 14.08.2019р. №807; далі за текстом - Положення № 848).

За визначенням п.3 Положення №848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком та витрати на комунальні послуги в такому будинку. Суми призначеної, але не виплаченої у зв`язку із смертю одержувача житлової субсидії виплачуються одному із членів домогосподарства, з урахуванням яких призначалася субсидія.

У силу п.4 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

За правилами п.5 Положення №848 житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, внеску/платежу об`єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (далі - соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов`язкового відсотка платежу, установленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. №1156 "Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 30, ст. 1129).

Пунктом 9 Положення №848 передбачено, що призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.

Випадки, коли орган публічної адміністрації повинен вчинити волевиявлення з приводу відмови у призначенні житлової субсидії викладені у п.14 Положення №848.

Так, за п.п.3 п.14 Положення №848 житлова субсидія не призначається якщо у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді: за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Отже, чітко визначеними Положенням №848 окремими самостійними та достатніми підставами для відмови у призначенні житлової субсидії є будь-який із факторів: 1) відсутність доходів за відомостями інформаційних баз даних органів системи ДПС України або системи ПФУ, які підлягають врахуванню під час призначення житлової субсидії; 2) наявність середньомісячного сукупного доходу меншого, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; 3) відсутність оплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

У випадку заявника наявний фактор - відсутність оплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.

За сформульованим в тексті абз.5 п.п.3 п.14 Положення №848 виключенням житлові субсидії у випадках, передбачених абзацами другим - четвертим цього підпункту, призначаються, якщо особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, протягом такого періоду: навчалися за денною формою навчання у закладах загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, фахової передвищої освіти, вищої освіти або зареєстровані у службі зайнятості як безробітні і в цей період навчалися в центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості; отримували хоча б один із таких видів доходу, як пенсію, стипендію, допомогу при народженні (усиновленні) дитини, допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу по догляду за особами з інвалідністю I і II групи внаслідок психічного розладу, допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомогу по безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до статті 47 1 Закону України "Про зайнятість населення".

Матеріалами справи не підтверджено існування таких обставин відносно заявника особисто або кожного із повнолітніх членів родини заявника.

Відповідно до п.15 Положення №848 за наявності умов, зазначених у пункті 14 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії з урахуванням конкретних обставин, що склалися, крім випадків, зазначених у підпункті 1 (за винятком житлових приміщень (будинків), на які оформлено два і більше окремі особові рахунки, за умови, що загальна площа частини житлового приміщення кожного домогосподарства, на яку призначається субсидія, не перевищує 130 кв. метрів для квартири, 230 кв. метрів для індивідуального будинку, а також житлових приміщень, якими забезпечено за рахунок державного чи місцевого бюджету осіб з інвалідністю з ураженнями опорно-рухового апарату, які пересуваються на візках) і підпункті 7 пункту 14 цього Положення (за винятком осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти).

Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.

Згідно з п.16 Положення №848 у мм. Києві та Севастополі, обласних центрах і містах обласного значення у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім`ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення субсидії, є такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 14 цього Положення, позитивне рішення комісії про призначення житлової субсидії може бути прийнято лише у разі, коли такі особи: або інші члени домогосподарства надають соціальні послуги, перебувають у місцях позбавлення або обмеження волі, до них застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від роботи (посади), застосовуються запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою, перебувають у складних життєвих обставинах, викликаних тривалою хворобою, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я встановленого зразка, є алко- або наркозалежними, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я первинного рівня на підставі довідки встановленого зразка закладу охорони здоров`я, що провадить діяльність з надання наркологічної допомоги населенню, в якому особа перебуває на диспансерному обліку; в періоді, за який враховуються доходи, мали суму середньомісячної нарахованої заробітної плати менше від розміру мінімальної заробітної плати не більш як на 10 відсотків і при цьому єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплачено у розмірі, не меншому, ніж мінімальний, за всі місяці протягом зазначеного періоду; на момент призначення житлової субсидії сплачують (за них сплачено) єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому ніж мінімальний, протягом двох місяців підряд перед місяцем звернення за призначенням житлової субсидії або сплачують (за них сплачено) єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому, ніж мінімальний, протягом двох місяців підряд перед місяцем, в якому житлова субсидія призначається без звернення громадянина. При цьому особі, яка працює за строковим трудовим договором, житлову субсидію за рішенням комісії може бути призначено лише у разі, коли строк дії строкового трудового договору є більшим, ніж строк, на який призначається житлова субсидія.

Матеріалами справи не підтверджено існування таких обставин відносно заявника особисто або кожного із повнолітніх членів родини заявника.

Судом достеменно з`ясовано, що підставою для вчинення Управлінням волевиявлення з приводу непризначення житлової субсидії за зверненням заявника від 10.03.2021р. є судження про несплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - ЄСВ) протягом 3-х місяців підряд перед днем звернення за призначенням житлової субсидії.

Заявник цієї обставини не спростовує та не заперечує, а навпаки - визнає.

До того ж обставини несплати ЄСВ підтверджені як відомостями органів системи ДПС України та системи ПФУ, так і самим заявником, а тому у силу ч.1 ст.78 КАС України не підлягають додатковому доказуванню у межах цієї справи.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб"єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.90 і 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом подано достатній обсяг доказів правомірності власного управлінського волевиявлення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував з достатньою повнотою, діяння приватної особи кваліфікував правильно, помилки у тлумаченні належної норми права не припустився, унаслідок вчинене волевиявлення цілком узгоджується із змістом нормативного регламентування та суттю, характером і наслідками діянь приватної особи.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"); надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; вичерпно реалізував правові механізми, спрямовані на з`ясування об`єктивної істини.

Посилання заявника на положення Закону України «Про соціальні послуги» та норми Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів соціальної допомоги (затвердженого постановою КМУ від 22.07.2020р. №632) слід визнати юридично неспроможними, позаяк приписи цих актів права не змінюють безумовних наслідків існування такої події - як відсутність оплати ЄСВ.

Факт отримання заявником виплат з державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у порядку Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» з 2014р. по теперішній час також об`єктивно не здатен нівелювати правових наслідків неоплати заявником ЄВС та неотримання взагалі будь-яких виплат дружиною заявника.

Приписи п.16 Положення №848 є незастосовними відносно даного випадку у зв`язку із відсутністю події тривалої хвороби.

Наведені заявником у тексті позову доводи не засвідчують дії нездоланних і непереборних чинників такого рівня, котрий зумовлює виникнення у Держави безумовного обов`язку надати соціальну підтримку людині попри нормативно визначений порядок.

Тому суд не знаходить підстав для обтяження органу публічної адміністрації обов`язком вчинити управлінське волевиявлення на задоволення інтересу приватної особи усупереч чітких і зрозуміло викладених приписів п.п.3 п.14 та п.16 Положення №848.

До того ж оскільки заявником самостійно визнані обставини неоплати ЄСВ, а невиконання приватною особою цієї умови із невідворотною неминучістю зумовлює прийняття адміністративним органом рішення про відмову у призначенні житлової субсидії, то решта аргументів заявника юридичного значення для правильного розв`язання спору не має.

Окремо суд зважає, що основною вимогою позову заявника є вимога про скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради в особі Комісії з розгляду питань призначення соціальних допомог від 07.04.2021р.

Проте, такого правового акту індивідуальної дії не існує в обставинах фактичної дійсності, позаяк замість Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради насправді функціонує Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, котрим і було вчинено волевиявлення у формі протоколу від 07.04.2021р. №12.

Вимога про скасування неіснуючого правового акту індивідуальної дії підлягає відхиленню у будь-якому випадку.

Розподіл судових витрат слід здійснити за правилами ст.ст.132-143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.