Рішення № 97327248, 31.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 травня 2021 року № 520/6827/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши у порядку письмового провадження в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мінькової Вікторії Володимирівни про стягнення з боржника виконавчого збору від 12 березня 2019 року ВП №44800061;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мінькової Вікторії Володимирівни про відкриття виконавчого провадження від 18 червня 2019 року ВП №59373732.

- стягнути з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1816 гривень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними та скасування постанов в частині оскарження постанови головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мінькової Вікторії Володимирівни про відкриття виконавчого провадження від 18 червня 2019 року ВП №59373732.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постанова державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мінькової Вікторії Володимирівни про стягнення з боржника виконавчого збору від 12 березня 2019 року ВП №44800061 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що державним виконавцем невірно визначено розмір виконавчого збору 10 відсотків суми, яка підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

Відповідач надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що при прийнятті оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, він діяв у спосіб, встановлений Законом України "Про виконавче провадження". Окрім цього, зазначив, що державним виконавцем дотримано обов`язкових вимог для стягнення виконавчого збору, а саме вчинялися заходи примусового виконання рішення в межах виконавчого провадження №44800061 у виді прийнятті постанови про арешт майна боржника від 19.10.2017. З урахуванням наведеного, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до частини 4 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

На підставі дублікату виконавчого напису нотаріуса №2724 від 30.10.2009 було відкрито виконавче провадження №44800061, що підтверджується постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Такідзе Манучаром Тенгізовичем від 11.09.2014 про відкриття виконавчого провадження №44800061.

11.07.2017 державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Міньковою Вікторією Володимірівною прийнято постанову про передачу виконавчого провадження №44800061, а постановою від 09.08.2017 державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято зазначене виконавче провадження до виконання.

19.10.2017 державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Міньковою Вікторією Володимірівною прийнято постанову про арешт майна боржника ВП №44800061, якою накладено арешт на майно, що належить позивачу: житловий будинок АДРЕСА_1 .

Окрім цього, 12.03.2019 державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Міньковою Вікторією Володимірівною прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання та внаслідок цього прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору від 12.03.2019 ВП №44800061 у розмірі 279329,75 грн.

Позивач, не погоджуючись і постановою про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 279329,75 грн звернулась до суду за захистом своїх прав.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Станом на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку було визначено приписами Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV.

05.10.2016 набув чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Приписами п.п. 6 та 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII визначено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, суд зазначає, що положеннями ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до приписів ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Приписами ч.1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Положеннями ч.5 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до положень пунктів 1- 6 ч.5 ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується:

- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

- у разі виконання рішення приватним виконавцем;

- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Приписами ч.9 ст. 27 Закону № 1404-VIII обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із п.1 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно із положеннями ч.5 ст.37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Суд зазначає, що ч.4 ст.40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ч.4 ст.42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відтак, з аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року) вбачається, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Проте, Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону №1404 - VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Таким чином, враховуючи редакції Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 05.10.2016 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови ВП №44800061 від 12.03.2019 про стягнення з боржника, яким у даному випадку є позивачем, виконавчого збору у розмірі 279329,75 грн, визначив суму виконавчого збору в розмірі 10% суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом, а саме 105343,85 доларів США та 14629,74 грн.

Відтак, державним виконавцем було визначено суму виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами відповідно до приписів Закону № 1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Водночас, як встановлено судом під час розгляду справи в рамках виконавчого провадження №44800061 державним виконавцем не було стягнуто суми боргу відповідного виконавчого напису.

В той же час, суд зазначає, що матеріали справи містять докази вчинення державним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на стягнення боргу з позивача, зокрема, державним виконавцем було винесено постанови про накладення арешту на майно боржника.

Отже, враховуючи обставини того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про вчинення державними виконавцями виконавчих дій, спрямованих на стягнення боргу з позивача, зокрема щодо виявлення та накладення арешту на його майно, то саме у такому випадку зазначені дії державного виконавця мають бути окреслені певним результатом виконання (суму, яку фактично стягнуто у зв`язку із забезпеченням арешту майна, залишок нестягнутої суми), оскільки законодавець чітко визначив, що виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що повернення виконавчого документа стягувачу є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, водночас розмір такого виконавчого збору становить 10 відсотків фактично стягнутої суми, а не суми що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.

Отже, оскільки внесені Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище позивача, який є у даному випадку боржником, а також враховуючи обставини того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 279329,75 грн.

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 травня 2021 року у справ №640/32814/20, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20, від 28.01.2021 року по справі №420/769/19.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до положень ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не підтверджено правомірності прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 12.03.2019 у виконавчому провадженні №44800061.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4 частини 1 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративного позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Москалівська, буд. 58, м. Харків, 61004, ЄДРПОУ 41430678) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мінькової Вікторії Володимирівни про стягнення з боржника виконавчого збору від 12 березня 2019 року ВП №44800061.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. О. Горшкова