Рішення № 97327018, 31.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року №520/1690/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567866), в якому з урахуванням уточнень просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що діє при Міністерстві соціальної політики України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, б. 8/10, код ЄДРЮОФОП - 37567866, оформлене протоколом № 16 від 29.09.2020 в частині визнання необґрунтовано виданим та таким, що підлягає вилученню посвідчення «Особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи» категорії 1 серії НОМЕР_1 , видане Харківською обласною державною адміністрацією 19 травня 2010 року на ім`я ОСОБА_1 - не підтверджується виконання робіт у зоні відчуження та в частині відмови ОСОБА_1 у заміні посвідчення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» (зі змінами)».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним, а тому, підлягає скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана та вручена відповідачу, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , громадянин України, уродженець міста Перевальськ Луганської області, має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, безпосереднім учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як безпосередній учасник ліквідації наслідків аварії па Чорнобильській АВС, у період в 07.05.1986 по 15.05.1986 року у складі військової частини64517, позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується військовим квитком та довідками, що знаходяться в матеріалах справи (а.с.24-26).

В наслідок участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач отримав 3 групу інвалідності довічно, яка пов`язана і виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії па Чорнобильській АЕС.

Крім того, експертним висновком Харківської міжвідомчої експертної ради №11499 від 02.10.2008 року підтверджено, що хвороба позивача пов`язана з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивачу видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_1 та вкладку № НОМЕР_2 до вищевказаного посвідчення із зазначенням учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які дійсні безстроково.

10.11.20141 року позивачу видано посвідчення інваліда війни 3 групи серії НОМЕР_3 , яке є безтерміновим.

Проте, листом від Управління соціального захисту населення Київського районної Харківської міської ради від 30.10.2020 року №376-06, позивача повідомлено про те, що 29.09.2020 року Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що діє при Міністерстві соціальної політики України - зазначила відсутність правових підстав для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з не підтвердженням факту виконання ним робіт у зоні відчуження. Вище вказаним листом Управління соціального захисту населення Київського районної Харківської міської ради зазначило, що б позивач надав до управління посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», які підлягає вилученню.

Як вбачається з витягу з протоколу №16 від 29.09.2020 року Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, при Міністерстві соціальної політики України: «відсутні правові підстави для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначеного Харківською обласною державною адміністрацією. Не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження. Посвідчення підлягає вилученню з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.»

Рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, позивач вважає протиправним та необґрунтованим, у зв`язку з чим, звернувся то суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Згідно ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно примітки до зазначеної статті, до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 9 Закону №796-XII (у редакції, чинній на час видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС), особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Згідно зі статтею 65 Закону №796-XII (у редакції, чинній на час видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (частина перша). Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (абзац другий частини четвертої).

На час видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків на ЧАЕС порядок видачі таких посвідчень здійснювався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 "Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до абзацу четвертого пункту 10 вказаного порядку, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: посвідчення про відрядження в зону відчуження; військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження; довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження ( із зазначенням кількості днів і населеного пункту); рішення суду про встановлення факту перебування в зоні відчуження (пункти "а"-"г").

Пізніше, постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 було затверджено новий "Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", (далі - Порядок №51), пунктом 3 якого встановлено, що інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" і "Постраждалий від Чорнобильської катастрофи" (категорії 1, 2, З серії А) без відмітки про перереєстрацію, передбачену у абзаці першому пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. №135 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 6, с. 68, число 34, с. 7; 1998 р., №19, ст. 681), з тимчасовими вкладками затвердженого цією постановою зразка для осіб, які станом на 1 жовтня 1998 р. не отримали відповідної довідки у Державному галузевому архіві Міністерства оборони, вважаються чинними до 1 травня 1999 року.

Отже, оскільки згідно п. 10 Порядку №51 одним з документів на підставі яких провадиться видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є військовий квиток - беззаперечним свідченням того, що позивач виконував роботи у зоні відчуження з 07.05.1986 по 15.05.1986 (а.с.24), а тому, надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видача посвідчення, були проведені відповідно до чинного на той час законодавства.

Суд враховує, що факт перебування позивача в зоні відчуження з 07.05.1986 по 15.05.1986 не спростовано відповідачем, в оскаржувальному протоколі засідання Комісії, відповідно якого Комісія дійшла висновків про відсутність підстав підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивачу, не міститься жодних обґрунтувань щодо прийняття такого рішення.

При цьому невизнання статусу позивача - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є порушенням його прав.

Таким чином, спірне рішення Комісією прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, тобто є необґрунтованим, отже таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд вважає, слушними доводи позивача, що Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві праці та соціальної політики України, приймаючи оспорюване рішення, діяло без урахування усіх обставин, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування Рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що діє при Міністерстві соціальної політики України, оформлене протоколом № 16 від 29.09.2020 в частині щодо не підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 ОСОБА_1 , не підтвердження факту виконання робіт у зоні відчуження та в частині що посвідчення позивача підлягає вилученню.

В решті позовних вимог відмовити, оскільки у спірному рішенні питання щодо відмови ОСОБА_1 у заміні посвідчення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» (зі змінами)» не вирішувалось.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано лише договір про надання правової допомоги від 17.11.2020 року № 36 та попередній (орієнтований) розрахунок витрат позивача. Інших доказів, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи не надано.

На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки вказані витрати не підтвердженні відповідними доказами.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що діє при Міністерстві соціальної політики України, оформлене протоколом № 16 від 29.09.2020 в частині щодо не підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 ОСОБА_1 , не підтвердження факту виконання робіт у зоні відчуження та в частині що посвідчення ОСОБА_1 підлягає вилученню.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567866) сплачену суму судового збору в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім ) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Тітов