Рішення № 97326983, 01.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 червня 2021 р. справа № 520/3945/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови зарахувати до стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1983 по 18.10.1992, з 01.09.1993 по 01.11.1995, з 01.01.2004 по 02.04.2012, з 06.04.2012 по 21.04.2020 у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувавши до стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1983 по 18.10.1992, з 01.09.1993 по 01.11.1995, з 01.01.2004 по 02.04.2012, з 06.04.2012 по 21.04.2020 у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 22.04.2020.

Також позивач просить суд звернути рішення до негайного виконання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскільки переліком закладів охорони здоров`я (або їх структурних підрозділів), визначених статтею 60 Закону № 1788, не передбачено зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі періодів роботи у відділеннях травматичного шоку закладі охорони здоров`я, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1983 по 18.10.1992, з 01.09.1993 по 01.11.1995 у подвійному розмірі немає підстав, а зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи у відповідних закладах після 01.01.2004 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Суддя перебував на лікарняному з 28.05.2021 по 31.05.2021.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 22.04.2020.

Позивач зазначає, що під час оформлення пенсії ним надано довідки, що підтверджують виконання роботи, яка підлягає зарахуванню у подвійному розмірі згідно з ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

Періоди роботи лікарем-анестезіологом-реаніматологом у відділенні анестезіології та реанімації Територіального медичного об`єднання Червонозаводського району міста Харкова з 02.11.1995 по 31.12.1999 (на підставі записів в трудовій книзі №3-4 та довідки Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №25» Харківської міської ради №02-18 від 17.04.2020) та 01.01.2000 по 31.12.2003 на посаді лікаря-анестезіолога у анестезіологічно-реанімаційному відділенні з палатами інтенсивної терапії на 6 ліжок у Комунальному закладі охорони здоров`я «Харківський міський клінічний пологовий будинок №7 (на підставі записів в трудовій книзі та довідки № 403/0/629-20 від 17.04.2020, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Міський клінічний пологовий будинок №7» Харківської міської Ради відповідачем зараховано у подвійному розмірі, що сторонами не заперечувалось.

Періоди роботи з 01.01.2004 по 02.04.2012 на посаді лікаря-анестезіолога у анестезіологічно-реанімаційному відділенні з палатами інтенсивної терапії на 6 ліжок у Комунальному закладі охорони здоров`я «Харківський міський клінічний пологовий будинок №7, з 06.04.2012 завідувачем відділення інтенсивної терапії, з 09.04.2012 завідувача відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії та з 15.03.2016 по 21.04.2020 у Комунальному некомерційному підприємстві «Харківська обласна клінічна лікарня» - відповідачем в подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не зараховано.

Також у подвійному розмірі не зараховано період роботи 01.08.1983 по 18.10.1992 та з 01.09.1993 по 01.11.1995 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога палати інтенсивної терапії на 12 хворих відділення травматичного шоку з групою анестезіології /15 ліжок/ з палатою для реанімації і інтенсивної терапії на 12 хворих у клініці Харківського науково-дослідного інституту загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. Зайцева Національної академії наук України.

Про вказане вище позивача повідомлено листом від 13.11.2020 №9375-14157/Г-02/8-2000/20.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Порядок обчислення спеціального стажу та умов, за яких визначається право на пенсію за вислугу років, регламентовані Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII.

Згідно з вимогами ст. 51, 52 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже, робота в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 та уточнюючої довідки №4/682-к від 23.03.2020 позивач працював з 01.08.1983 по 18.10.1992 та з 01.09.1993 по 01.11.1995 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога палати інтенсивної терапії на 12 хворих відділення травматичного шоку з групою анестезіології з палатою для реанімації і інтенсивної терапії на 12 хворих у клініці Харківського науково-дослідного інституту загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. зайцева Національної академії наук України.

Листом від 13.11.2020 відповідач повідомив позивача про те, що періоди роботи з 01.08.1983 по 18.10.1992 та з 01.09.1993 по 01.11.1995 на посаді лікаря анестезіолога- реаніматолога палати інтенсивної терапії на 12 хворих відділення травматичного шоку з групою анестезіології /15 ліжок/ з палатою для реанімації і інтенсивної терапії на 12 хворих у клініці Харківського науково-дослідного інституту загальної та невідкладної хірургії імені В.Т. зайцева Національної академії наук України в подвійному розмірі не зараховано.

Відмовляючи в зарахуванні періодів роботи з 01.08.1983 по 18.10.1992 та з 01.09.1993 по 01.11.1995 відповідач вказує, що обов`язковою вимогою для зарахування вказаного стажу у подвійному розмірі є саме робота у реанімаційному відділенні.

Щодо таких аргументів відповідача суд зазначає, що Наказом Міністерства охорони здоров`я СРСР № 1188 від 29 грудня 1975 року "Про подальше вдосконалення реанімаційної допомоги населенню" затверджено Положення про відділення реанімації та інтенсивної терапії лікарні, відповідно до розділів І-ІІІ якого відділення реанімації та інтенсивної терапії є структурним підрозділом лікарні, організовується за дозволом Міністерства охорони здоров`я союзної республіки в містах з населенням від 500 тисяч чоловік і вище в складі великих багатопрофільних лікарень (міська лікарня швидкої медичної допомоги, міська, обласна, крайова, республіканська лікарні з числом не менше 800 ліжок в лікарні, і такі ж дитячі лікарні з числом не менше 400 ліжок в лікарні), де зосереджена ургентна допомога. Число ліжок у відділенні реанімації та інтенсивної терапії не може бути більше 20-25 ліжок. Відділення реанімації та інтенсивної терапії лікарні є центром для надання реанімаційної допомоги прикріпленому населенню. Основним завданням відділення є, зокрема, здійснення комплексу заходів щодо реанімації та інтенсивної терапії особам з розладами функції життєво важливих органів до стабілізації їх діяльності, що надходять з відділень лікарні і доставлених швидкою медичною допомогою.

Відповідно до основних завдань відділення його персонал: здійснює набір хворих, які підлягають госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії; проводить за показаннями реанімацію і інтенсивну терапію у відділенні реанімації та інтенсивної терапії з залученням, при необхідності, лікаря відповідної спеціальності для визначення схеми лікування основного захворювання, що викликало необхідність реанімації та інтенсивної терапії.

Пунктом "г" розділу II наказу № 1188 від 29 грудня 1975 року визначено, що для укомплектування штату медичного персоналу відділень реанімації та інтенсивної терапії використовувати перш за все медичний персонал відділень анестезіології-реанімації лікарень, лікарів анестезіологів-реаніматологів та сестер палат реанімації та інтенсивної терапії.

Наказом Міністерства охорони здоров`я СРСР "Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню" №841 від 11 червня 1986 року затверджено "Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально- профілактичного закладу", відповідно до пунктів 1-2 якого відділення (група) анестезіології-реанімації організовується у складі лікувально-профілактичного закладу. З дозволу Міністрства охорони здоров`я союзної республіки в складі відділення анестезіології - реанімації можуть організовуватися палати для реанімації та інтенсивної терапії в наступних лікувально-профілактичних закладах, зокрема в центральних районних лікарнях на 200 і більше ліжок при наявності в лікарні не менше 60 ліжок хірургічного профілю.

Відповідно до листа Міністерства охорони здоров`я України, надісланого Пенсійному фонду України №10.01.09/2209 від 08 грудня 2006 року, щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. У вказаному роз`ясненні зазначено, що у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладах, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 %, центральні районні лікарні, онкологічні лікарні та диспансери з числом хірургічних ліжок 50), організовувалися палати для реанімації та інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів-реаніматологів та медичних сестер-анестезіологів (наказ МОЗ СРСР № 605 від 19 серпня 1969 року "Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі").

Як вбачається з уточнюючою довідки від 23.05.2020 №4/682-к, що видана ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В,Т. Зайцева НАМНУ у клініці Харківського НДІ загальної та невідкладної хірургії було створено палату інтенсивної терапії на 12 хворих відділення травматичного шоку з групою анестезіології /15 ліжок/ з палатою для реанімації і інтенсивної терапії на 12 хворих при відділенні травматичного шоку, що відповідає чинному на той період наказу МОЗ СРСР № 605 від 19 серпня 1969 року "Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі", а тому спірний період роботи позивача у такому відділенні зараховується у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням листа Міністерства охорони здоров`я України № 10.01.09/2209 від 08 грудня 2006 року.

Отже, відповідно до наказу МОЗ СРСР № 605 від 19 серпня 1969 року "Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі" в період роботи позивача організовувалися палати для реанімації та інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів-реаніматологів, а відповідно до листа Міністерства охорони здоров`я України, що надісланий Пенсійному фонду України № 10.01.09/2209 від 08 грудня 2006 року, щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі - період роботи у палатах інтенсивної терапії зараховується у подвійному розмірі.

Щодо зарахування у подвійному розмірі спірних періодів роботи з 01.01.2004, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004 року, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.

Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Посилання представника відповідача на те, що пільговий стаж позивача за період після 01 січня 2004 року не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно ст. 24 якого страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом є безпідставними, з огляду на таке.

За змістом п. 2 розділу XV прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з п.3 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що прикінцевими положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Вимогами п.4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Крім того, редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.

Водночас, нормами ст.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на за вислугою років.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на таке суд вважає інші аргументи учасників справи такими, що не вимагають детального аналізу, оскільки вони не спростовують висновків суду, зроблених у цій справі.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови зарахувати до стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1983 по 18.10.1992, з 01.09.1993 по 01.11.1995, з 01.01.2004 по 02.04.2012, з 06.04.2012 по 21.04.2020 у подвійному розмірі згідно з ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), зарахувавши до стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 01.08.1983 по 18.10.1992, з 01.09.1993 по 01.11.1995, з 01.01.2004 по 02.04.2012, з 06.04.2012 по 21.04.2020 у подвійному розмірі згідно з ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, починаючи з 22.04.2020.

Звернути до негайного виконання присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати на сплату судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 01 червня 2021 року.

Суддя О.Г. Котеньов