Рішення № 97326572, 31.05.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року 16 год 00 хв. Справа №480/2953/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Рижова С.Є.,

представника відповідача - Товарніченко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2953/21 за позовом Приватного підприємства "СУМИ-ЮЖАНА" до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, про визнання протиправними та скасування постанов у частині,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "СУМИ-ЮЖАНА" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, в якій просить визнати протиправними та скасувати постанови заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Товарніченко Є.А. про арешт коштів боржника від 02.03.2020 в частині накладення арешту на грошові кошти боржника в розмірі, що перевищує фактичну суму боргу - 208 339,08 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що при виконанні рішення державний виконавець має дотримуватись принципу співмірності, що в даному випадку означає накладення арешту на суму, зазначену у виконавчому документі, з урахуванням виконавчого збору, а саме на грошові кошти у сумі 208 339,08 гр. і не більше. Проте державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження № 61426487 було порушено цей принцип, а також п. 6 ст. 48, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» та накладено арешт на кошти, які знаходяться на всіх банківських рахунках підприємства, що фактично призвело до зменшення податків до державного бюджету, скорочення робочих місць та доводить його до банкрутства. Крім того, підприємство, керуючись ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», повідомило державного виконавця про знаходження достатньої суми коштів, необхідної для виконання постанови на кожному з 2-х банківських рахунків, що підтверджується відповідями банків, просило зняти арешт з коштів з одного з рахунків та залишити арешт на іншому рахунку, проте йому було відмовлено з посиланням на відсутність підстав для зняття арешту, незважаючи на те, що п. 8 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено зняття виконавцем арешту з частини майна у разі отримання документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення.

Ухвалою від 11.05.2021р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

28.05.2021р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с.31), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що спірна постанова про арешт коштів боржника винесена правомірно, копії якої направлено банківським установам для виконання. До Відділу надійшла ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2020, якою зупинено стягнення в рамках виконавчого провадження № 61426487. 18.03.2020 державним виконавцем на підставі п. 2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження. До Відділу надійшла заява про зняття арешту з рахунку, який призначено для перерахування заробітної плати та відрахування податків та зборів від ПП «Суми-Южана» . За результатами розгляду заяви надано роз`яснено вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: згідно з п.4 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого п. 10 частини 1 статті 34 Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану. 14.01.2021 до Відділу надійшло клопотання від представника ПП «Суми-Южана» Рижова С. Є. щодо зняття арешту з коштів, що знаходяться на рахунку АТ «Ощадбанк». 08.02.2021 надано відповідь за вих. № 12256 щодо відсутності у державного виконавця правових підстав для вчинення виконавчих дій щодо зняття арешту (з посиланням на п. 10 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»). 24.03.2021 до Відділу надійшов запит адвоката Рижова С.Є. щодо надання інформації про розгляд клопотання ПП «Суми-Южана» від 11.01.2021. Повторно надано відповідь за вих. №24167 щодо відсутності у державного виконавця правових підстав для вчинення виконавчих дій щодо зняття арешту (з посиланням на п. 10 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»).

Від представника третьої особи письмових пояснень щодо позову або відзиву не надходило.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи (а.с.30), в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є таким, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено, що на виконанні у Зарічному відділі державної виконавчої служби міста Суми перебуває виконавче провадження №61426487 з примусового виконання постанови №29-650/1/29.01-12, виданої 05.12.2019 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю СМР, про стягнення штрафу у розмірі 189180,00 грн. з ПП «Суми-Южана».

02.03.2020 на підставі ст.ст.3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 241,08грн., постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 18918грн.

Того ж дня винесено постанови про арешт коштів боржника відповідно до вимог ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження до відому, банківським установам-до виконання.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, боржник звертався до виконавця із заявами про зняття арешту із рахунку № НОМЕР_1 внаслідок необхідності виплачувати заробітну плату працівникам із наданням відповідних довідок банку, проте у задоволенні заяв було відмовлено (а.с.65-67

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що виконавчі документи, якими є постанови про накладення штрафу, є обов`язковими до виконання. У разі невиконання боржником такого рішення добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи постанову про накладення штрафу, яка є виконавчим документом, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати. З установлених судами обставин вбачається, що рахунок боржника в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем, серед іншого, був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для щомісячного перерахування заробітної плати працівникам та відрахування до бюджету податків і зборів (а.с.62,67). Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Також ПАТ «Ощадбанк», на яке нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало (а.с.64, зворотній бік). Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

З наведених норм права вбачається, що виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Отже, із врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що постанова від 02.03.2020р. ВП№ 61426487 в частині накладення арешту на рахунок позивача в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки це має наслідком порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

При цьому, суд відмовляє в іншій частині позовних вимог, вважаючи правомірним накладення державним виконавцем арешту на кошти позивача, що містяться на рахунках АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Альфа-Банк» у м. Києві (№ рахунку НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ), АТ «Піреус-Банк МКБ» НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ), АТ «Ощадбанк» НОМЕР_6 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Зокрема, пунктом 8 розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802), передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

З наведеного вбачається, що вказані вище положення не обмежують дії виконавця щодо накладення арешту, оскільки він може бути накладений як на всі кошти, так і на всі рахунки клієнта банку, без зазначення конкретного номера рахунку у банку або із зазначенням такого рахунку, що, в свою чергу, не є порушенням прав боржника, як сторони виконавчого провадження.

Крім того, слід відмітити, що у постановах зазначена сума коштів, яка підлягає арешту, а саме арешт накладався «у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 208339,08грн».

Таким чином, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В силу положень ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції №13_12 від 07.04.2021р. (а.с.4), позивачем сплачено судовий збір при поданні позову у розмірі 908грн.00коп.

Таким чином, суд вважає, що слід стягнути із відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПП «Суми-Южана» сплачений ним судовий збір у розмірі 181грн.06коп. пропорційно до задоволених вимог (визнано протиправною та скасовано постанову в частині накладення арешту на рахунок в одному з 5 банків, де відкрито рахунок підприємства).

Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "СУМИ-ЮЖАНА" до Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), третя особа: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, про визнання протиправними та скасування постанов в частині - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Товарніченко Є.А. про арешт коштів боржника від 02.03.2020 ВП№ 61426487 в частині накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства "Суми-Южана", що містяться в АТ «Ощадбанк» на рахунку № НОМЕР_1 .

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства "СУМИ-ЮЖАНА" (40034, м. Суми, вул. Івана Сірка, буд.15, кв.163, код ЄДРПОУ 32463383) за рахунок бюджетних асигнувань Зарічного відділу державної виконавчої служби міста Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (40020, м. Суми, пр-т Курський,6, код ЄДРПОУ 40211137) судовий збір у сумі 181грн.06коп. (сто вісімдесят одна грн. шість коп.).

Постанова може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О. Осіпова