Рішення № 97326452, 30.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2021 року Справа № 480/1679/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/1679/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

В Сумський окружний адміністративний суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування вимоги від 16.02.2021 № Ф-8161-13.

Свої вимоги мотивує тим, що є самозайнятою особою - адвокатом та з 01.09.2016 по теперішній час перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Кусум Фарм", працює на посаді юрисконсульта в Департаменті з юридичних питань етики ведення бізнесу. Позивач є найманим працівником і не отримує доходів від незалежної професійної діяльності. За вказаний період роботодавець сплачував за позивача щомісячно внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування за найманого працівника у розмірі 22 % від суми його заробітної плати. Не дивлячись на вказані обставини, Головне управління ДПС у Сумській області протиправно нарахувало йому єдиний соціальний внесок в сумі 3299,12 грн та винесло оскаржувану вимогу.

Ухвалою суду від 03.03.2021 відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 23.04.2021 заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

Відповідач подав до суду відзив у якому зазначив, що згідно баз даних відповідача позивач зареєстрований як платник незалежної професійної діяльності з 08.07.2020 по теперішній час (адвокат). З прийняттям Закону України від 03 жовтня 2017 року № 148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що діють з 01.01.2018, змінено строки сплати ЄВ особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Так, з 01.01.2018 всі фізичні особи - підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464 (далі - Закон № 2464) категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе ЄВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок ( абзац третій ч. 8 ст. 9 Закону № 464).

Враховуючи зміни до Закону № 2464 щоквартальні нарахування ЄВ з 01.01.2018 в інтегровані картки платників ЄВ проводяться автоматично на центральному рівні.

Зазначає, що відповідно інтегрованої картки платника податків єдиного внеску ОСОБА_1 проведені нарахування по строку сплати ЄВ: 19.10.2020 за 3 квартал 2020 року - 3178,12 грн, як платнику незалежної професійної діяльності; 19.01.2021- за IV квартал 2020 року - 3300 грн - як платнику незалежної професійної діяльності.

Право на звільнення від сплати ЄВ за себе мали у 2020 році мали ФОП, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками ЄВ виключно за мови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина четверта ст. 4 Закону № 2464).

Норми ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 (у редакції, що діяла до 01.01.2021) не поширюються на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Законом України від 13.05.2020 № 592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування щодо усунення дискримінації за колом платників", який набирає чинності з 01.01.2021, вносяться зміни до ст.4. Закону № 2464, а саме: доповнено частиною 6.

Так, згідно з ч. 6 ст.4 Закону № 2464 особи, зазначені у п.п. 4, 5 ч. 1 ст.4 Закону № 2464, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе ЄСВ за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Норма частини шостої статті 4 Закону № 2464 поширюються на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і які мають основне місце роботи з 01.01.2021.

Згідно інтегрованої картки платника податків ЄВ за період 3 та 4 квартали 2020 року у позивача обліковується борг зі сплати ЄВ у сумі 3299,17 грн.

Відповідач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2021 № Ф-8161-13 у сумі 3299,17 грн, з єдиного соціального внеску для фізичних осіб які проводять незалежну професійну діяльність була сформована та направлена у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах повноважень, є законною та обґрунтованою. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, суд визнає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач 08.07.2020 взятий на облік в контролюючому органі як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску (а.с. 19).

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, 16.02.2021 Головним управлінням ДПС у Сумській області виставило позивачу вимогу № Ф-8161-13 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.01.2021 року в сумі 3299,12 грн (а.с.8).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом № 2464-VI.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз. 2 п.1 та п. 5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема:

роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI).

Відповідно до абз.1 п.1 та п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

За приписами пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з пп.14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 63 ПК України регламентовано загальні положення щодо обліку платників податків.

За приписами п. 63.1, 63.2 ст.63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Згідно з п.178.1 ст.178 ПК України (яка регламентує оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність) особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Відповідно до п. 65.2, 65.3 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

При цьому, п. 6.7 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання; заяву за формою № 5-ОПП; копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI) адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 3 ст. 4, ч. 1 ст. 13 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Отже, із наведених вище положень ПК України та Закону № 5076-VI слідує що фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокатську, підлягає взяттю на облік у контролюючому органі. Поряд із тим особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою лише за умови, що вона не є найманим працівником, що випливає із буквального тлумачення положень пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 500/576/19, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Як встановлено судом, 08.07.2020 позивач взятий на облік в контролюючому органі як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Поряд з цим позивач реалізовує своє право на заняття адвокатською діяльністю не як самозайнята особа, а як найманий працівник, який працює з з 01.09.2016 по теперішній час перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Кусум Фарм", працює на посаді юрисконсульта в Департаменті з юридичних питань етики ведення бізнесу, що підтверджується відомостями трудової книжки серіїї НОМЕР_1 (а.с.9-10) та довідкою КФ ТОВ "Кусум Фарм" № КС000000018 від 24.02.2021 (а.с.11).

Водночас, Верховний Суд у постановах від 27.11.2019 (справа № 160/3114/19), від 05.12.2019 (справа № 260/358/19) та від 05.03.2020 (справа № 824/509/19-а) досліджував проблематику питання щодо адміністрування Законом Закону № 2464-VI єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, та у своєму рішенні зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Наявність в особи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує його право як адвоката на здійснення незалежної професійної діяльності, однак не є доказом безпосереднього здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Як видно з матеріалів справи, а саме представлених індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-7), у періоді, за який податковим органом нараховано єдиний внесок позивачу, останній працював і страхові внески у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску на місяць, сплачував за нього роботодавець (а.с.12-13).

Доказів отримання позивачем у період його роботи за трудовим договором доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Враховуючи обставини у справі та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на нараховування та сплату роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску на місяць, за спірний період, суд приходить до висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску, як наслідок оскаржувана вимога від 16.02.2021 № Ф-8161-13 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 3299 грн є необґрунтованою, винесеною без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст .90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у загальному 1589 гривень.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області від 16.02.2021 № Ф-8116-13 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 3299,12 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43144399) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1589 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал