Рішення № 97325670, 01.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2818/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

01 червня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ № 9-дс від 12.02.2021 ГУ ДПС в Одеській області про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.21 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області № 9-дс від 12.02.2021 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 у вигляді догани; стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 908 грн.

21.05.21 до суду від представника позивача засобами електронного зв`язку до суду надійшла заява про стягнення судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8400 грн.

31.08.21 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд порушеного ним питання щодо ухвалення додаткового рішення без його участі.

До суду з`явився представник ГУ ДПС в Одеській області, який надав до суду письмове клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до прожиткового мінімуму 2189 грн, зважаючи на те, що зазначена справа є справою незначної складності, а заява не містить належного складності виконаних завдань. Також представнику відповідача незрозуміло, чим обґрунтовується вартість робочої години адвоката.

Вислухавши думку представника ГУ ДПС в Одеській області та дослідивши матеріали справи в частині заяви представника позивача про прийняття додаткового судового рішення, суд дійшов висновку про її часткову обґрунтованість, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

З огляду на матеріали справи, 16.02.21 між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Олексія Чорного» укладено договір № 1602/21-8 про надання правової (правничої) допомоги.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, правова (правнича) допомога надається в межах представництва інтересів клієнта в ГУ ДПС в Одеській області, Одеському окружному адміністративному суді, а за необхідності в П`ятому апеляційному адміністративному суді з питання оскарження наказів ГУ ДПС в Одеській області, прийнятих за наслідками дисциплінарного провадження, порушеного наказом № 6357 від 16.12.20.

Пунктом 1.2 Договору передбачено невичерпний перелік послуг адвоката, які за необхідності будуть вчинятися задля захисту інтересів клієнта (надання консультацій, порад, висновків; аналіз матеріалів справи; підготовка та подання заяв, клопотань, пояснень, скарг, запитів; підготовка процесуальних документів тощо).

Згідно з п. 6.1 договору гонорар за надання Адвокатським бюро правничої (правової) допомоги, визначено в п. 1.2 цього Договору, є фіксованим та складає 8400 грн.

З огляду на доданий до заяви звіт про надану правову (правничу) допомогу відповідно до договору № 1602/21-8 від 16.02.21, гонорар за правову допомогу в розмірі 8400 грн складається з: написання позовної заяви вартістю 2400 грн, написання заяв та уточнень вартість 2000 грн, участь в судовому засіданні вартістю 4000 грн.

Разом з тим, суд не приймає вказаний звіт до уваги, оскільки за договором розмір гонорару є фіксованим та не залежить від кількості наданих послуг.

При цьому, фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 8400 грн, що був обумовлений сторонами договору № 1602/21-8 від 16.02.21, охоплював представництво адвокатом інтересів клієнта в ГУ ДПС в Одеській області, Одеському окружному адміністративному суді, а за необхідності в П`ятому апеляційному адміністративному суді з питання оскарження наказів ГУ ДПС в Одеській області, прийнятих за наслідками дисциплінарного провадження, порушеного наказом № 6357 від 16.12.20.

Натомість за розрахунком, наведеному адвокатом у звіті від 18.05.21, розмір гонорару в сумі 8400 грн повністю охоплюється представництвом інтересів клієнта в Одеському окружному адміністративному суді та не враховує представництво інтересів клієнта в ГУ ДПС в Одеській області та в П`ятому апеляційному адміністративному суді.

Таким чином, суд вважає, що належним розміром витрат позивача на правничу допомогу в Одеському окружному адміністративному суді буде пропорційна складова від обумовленого договором № 1602/21-8 від 16.02.21 фіксованого гонорару за представництво інтересів клієнта адвокатом, саме 1/3 від 8400 грн, так як 2/3 складові фіксованого розміру гонорару охоплюють обумовлене сторонами договору представництво в ГУ ДПС в Одеській області та П`ятому апеляційному адміністративному суді.

Вирішуючи порушене перед судом процесуальне питання, суд враховує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

В той же час, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до прожиткового мінімуму 2189 грн, оскільки вказана справа не є типовою, розглядалася судом з викликом сторін та потребувала часу для належного представництва в ній.

Враховуючи зазначене, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд дійшов висновку про стягнення 2800 грн на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час.

Суд також враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про винесення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Ухвалити по справі № 420/2818/21 додаткове рішення, яким стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу ДПС України (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; ЄДРПОУ 44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2800 грн (дві тисячі вісімсот гривень).

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Додаткове рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 01.06.21.

Суддя І.В. Завальнюк