Рішення № 97323699, 21.05.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1542/16-ц

номер провадження 2/695/75/21

21 травня 2021 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Середи Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство «ПАКТУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулось Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 291 453 грн 42 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги банк вказав, що між сторонами 13.04.2012 укладено кредитний договір № R53700236723В, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 58 000 грн 00 коп у строк до 13.04.2016. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, однак відповідач усупереч положенням договору та вимог ст. 526, 625, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, своєчасно не надавав Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, не сплачував щомісячні мінімальні платежі, внаслідок чого станом на 18.04.2016 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 291 453 грн 42 коп, у тому числі: 00 грн 00 коп - сума строкової заборгованості за кредитом, 53 161 грн 73 коп - прострочена заборгованість за кредитом, 2 124 грн 31 коп - 3% річних, нарахованих у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо повернення кредиту, 17 267 грн 47 коп - інфляційні втрати (кредит), 225 грн 14 коп - поточна заборгованість за процентами, 49 046 грн 18 коп - прострочена заборгованість за процентами, 2 231 грн 04 коп - 3% річних, нараховані у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо повернення процентів, 18 850 грн 82 коп - інфляційні втрати (проценти), 148 546 грн 72 коп - пеня за кредитним договором.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, 10.02.2017 відповідач надав до суду відзив, в якому вказав про недоведеність позовних вимог, оскільки відповідач з 07.05.2015 призваний на військову службу на особливий період до Національної гвардії України. Посилаючись на відповідні правові норми, відповідач вказує, що його, як військовослужбовця звільнено з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особового періоду від нарахувань штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язань, у тому числі, перед банками, а також процентів за користування кредитом. Як зазначено у запереченнях, незважаючи на наявність письмового клопотання відповідача про зупинення нарахування відсотків та пені, позивач, на думку відповідача, неправомірно нарахував за вказаний період відсотки та пеню, а також інфляційні збитки. Також відповідач вказує, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, вимога про нарахування неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Крім того відповідач вказує, що до позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості за основним тілом кредиту та процентами (в тому числі простроченими) за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року, включно, належить застосувати трирічний термін позовної давності. Також відповідач зазначає, що позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності звернення з вимогою про стягнення з відповідача пені та штрафних санкцій (3% річних та інфляційних втрат) за невиконання кредитних зобов`язань починаючи з 2012 року і до травня 2015 року.

Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.12.2017 у справі № 695/1542/15-ц даний позов задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ БАНК» заборгованість у сумі 291 453 грн 42 коп, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ БАНК» судовий збір в сумі 4371 грн 81 коп.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24.09.2018 задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 695/1542/15-ц; скасовано заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 05.12.2017 по цивільній справі за позовом ПАТ «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У подальшому у зв`язку із закінченням повноважень судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Степченка М.Ю. 22.10.2018 проведено повторний автоматизований розподіл справи та передано на розгляд головуючому судді Середі Л.В.

Розгляд справи № 695/1542/15-ц згідно з ухвалою від 27.11.2018 здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2020 залучено до участі у справі № 695/1542/15-ц правонаступника позивача ТОВ «Колекторське Агентство «ПАКТУМ»

У судове засідання призначене на 21.05.2021 о 08 год 20 хв, ТОВ «Колекторське Агентство «ПАКТУМ» явку свого представника не забезпечив, згідно з наявною в матеріалах справи заявою просить розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання також не прибув, явку свого представника не забезпечив. Відповідно до наданої 20.05.2021 до суду заяви представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову та справу розглянути за відсутності відповідача і його представника.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 13.04.2012 між ПАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № R53700236723В, згідно з яким банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, що встановлені цим договором.

Згідно з п.3.1 кредитного договору, банк надає позичальнику 58 000 грн 00 коп, які позичальник зобов`язується повернути до 13.04.2016 або достроково, зі сплатою 31% річних. Позичальник сплачує кредит та проценти за його користування щомісячно, відповідно до Графіку повернення кредиту і сплати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг - шляхом сплати ануїтетних платежів.

Відповідно до розділу 4 кредитного договору встановлено, що позичальник сплачує банку проценти у розмірі 31% річних, які нараховуються двічі на місяць - 2227 числа та в останній робочий день кожного місяця. Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно з дати видачі кредиту по день його повного повернення на залишок фактичної заборгованості за кредитом за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Повернення кредиту та процентів за кредитом здійснюється щомісячного згідно з Графіком. Сума щомісячного ануїтетного платежу розраховується таким чином, що протягом строку кредитування сума кредиту та нараховані проценти повертаються в повному обсязі рівними частинами. За наявності прострочення виконання зобов`язань позичальником за договором, розмір платежу збільшується на суму комісійної винагороди, неустойки та інших платежів (якщо такі мають та/або матимуть місце), у тому числі відшкодування витрат та збитків банку, пов`язаних з неналежним виконанням позичальником умов цього договору.

Згідно з п.7.1. кредитного договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами договору, позичальник зобов`язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов`язань за кожен день прострочки.

Пунктом 9.9 кредитного договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою банку та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з цим договором у повному обсязі.

Відповідно до даних меморіального ордеру № 23355 від 13.04.2012 ПАТ «ВТБ БАНК» виконало зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти в сумі 55 000 грн 00 коп.

Однак, відповідачем після отримання кредитних коштів не виконано зобов`язань, визначених договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування, у зв`язку з чим у березні 2015 року банк надіслав відповідачу лист-вимогу № 2369/1-2.2 від 13.03.2015, в якій повідомив про використання свого права на зміну термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитом та вимагав дострокової сплати заборгованості за кредитом, розмір якої станом на 02.03.2015 становив суму 187 091 грн 09 коп.

Відповідач отримав вказаний лист-вимогу щодо погашення заборгованості отримано відповідачем 19.03.2015 особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103248597961.

Оскільки вимога банку про усунення порушення умов договору в позасудовому порядку відповідачем не була виконана, у червні 2015 року банк звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №R53700236723В від 13.04.2012 в сумі 170 397 грн 71 коп, що складається з тіла кредиту в сумі 23418 грн 21 коп, простроченої заборгованості за кредитом 29743 грн 52 коп, строкової заборгованості за кредитом в сумі 1034 грн 54 коп простроченої заборгованості по процентам в сумі 32 378 грн 57 коп, 3% річних за прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 920 грн 11 коп, 3 % річних за прострочену заборгованість за процентами в сумі 1006 грн 17 коп, пені у розмірі 62 000 грн, інфляційних втрат за прострочену заборгованість в сумі 9387 грн 08 коп та інфляційних втрат за прострочену заборгованість по процентам в сумі 10 509 грн 51 коп.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у складі третейського судді Андреєва В.А. від 23.06.2015 по справі № 1026/15 за позовом ПАТ «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №R53700236723В від 13.04.2012 задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № R53700236723В від 13.04.2012 у сумі 170 397 грн 71 коп та третейській збір в сумі 2 008 грн 77 коп.

Вказане рішення третейського суду у подальшому скасовано ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2015 у справі № 755/14411/15-ц, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.06.2016.

У травні 2016 року банк звернувся до суду з даним позовом.

У подальшому 15.12.2017 між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Профкапітал» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №151217нв, відповідно умов якого банк відступив товариству свої права вимоги до відповідача, а новий кредитор набув право вимоги первісного кредитора за кредитним договором № R53700236723В від 13.04.2012 та сплатив останньому за відступлення прав вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору в порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до наявного в матеріалах справі повідомлення про відступлення прав вимог, ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Профкапітал» повідомили відповідача про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором та про необхідність сплати суми заборгованості у розмірі 130 279 грн 94 коп.

26 грудня 2017 року між ТОВ «ФК «Профкапітал» і ТОВ «Колекторське агентство «ПАКТУМ» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №151217нв від 26.12.2017.

З витягу із Реєстру прав вимоги №1 вбачається, що відступлено права вимоги зокрема до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № R53700236723В від 13.04.2012.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно з положеннями статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з п. 3.12 кредитного договору підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений про умови кредитування та умови договорів забезпечення, а також про орієнтовну сукупну вартість кредиту та послуг з оформлення договорів застави та страхування. Позичальник цим підтверджує свою згоду із зазначеними діючими умовами.

Відповідно до п.5.2.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди у випадках, передбачених договором або чинним законодавством України, зокрема: невиконання (неналежне виконання) зобов`язань щодо сплати платежів, а також комісійної винагороди, неустойки тощо, передбачених умовами договору; затримання клієнтом повернення частини кредиту та/або сплати процентів та /або щомісячної комісійної винагороди щонайменше на один календарний місяць.

Як вбачається з графіку погашення заборгованості до кредитного договору від 13.04.2012, розмір щомісячного ануїтетного платежу за перший місяць становить 2 210 грн 66 коп, у подальшому у розмірі 2 146 грн 00 коп, позичальник зобов`язаний здійснити 46 таких щомісячних платежів, сума до сплати останнього платежу становить 2 113 грн 80 коп, дата першого платежу - 28.05.2012, дата останнього платежу - 13.04.2016.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач прострочив сплату кредиту в сумі 53 161 грн 73 коп за період з 29.12.2012 по 18.04.2016, та прострочив сплату відсотків за користування кредитом в сумі 49 046 грн 18 коп за період з 29.01.2013 по 18.04.2016.

Відповідно до п.5.2.2 кредитного договору банк має право вимагати від клієнта здійснити дострокове повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дня відправлення клієнту відповідного повідомлення банку з вимогою дострокового повернення кредиту, або у інші строки, передбачені умовами договору.

Відтак з огляду на положення ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у банку було право звертатись до суду з позовом про дострокове стягнення усієї суми боргу, оскільки відповідач суду не назвав та не надав доказів на підтвердження своєчасного та у повному обсязі погашення кредиту згідно з встановленим графіком на підтвердження виконання умов кредитного договору.

Посилання на неодержання відповідачем вимоги щодо дострокового погашення кредитної заборгованості спростовується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103248597961, з якого вбачається, що відповідач особисто отримав лист-вимогу банку щодо погашення заборгованості 19.03.2015.

Крім того, жодних доказів, які б спростовували розмір заборгованості по тілу кредиту, відповідачем суду не надано.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту з відповідача на користь позивача.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, не спростованого відповідачем, загальна сума заборгованості по тілу кредиту становить 53 161 грн 73 коп, що складається із заборгованості за простроченим кредитом станом на 18.04.2016 - 53 161 грн 73 коп.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у зв`язку з простроченням кредиту в сумі 17 267 грн 47 коп, 3% річних нарахованих у зв`язку з простроченням кредиту в сумі 2 124 грн 31 коп, про строченої заборгованості за відсотками в сумі 49 046 грн 18 коп, інфляційних втрат, нарахованих на суму відсотків - 18 850 грн 82 коп, 3% річних, нарахованих у зв`язку з порушенням зобов`язань щодо сплати відсотків - 2 231 грн 04 коп, суми заборгованості за нарахованими процентами - 225 грн 14 коп, суд зазначає про таке.

У разі порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України, позивач має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов`язань за кредитним договором відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК.

З аналізу наведених норм вбачається, що у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по процентах (поточну та прострочену).

Отже, з огляду на наведене та беручи до уваги те, що строк дії укладеного між банком та відповідачем кредитного договору, станом на день розгляду справи в суді не закінчився, суд приходить до висновку, що у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання у вигляді стягнення процентів.

Водночас, з матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до наказу військового комісара Золотонісько-Драбівського об`єднаного міського військового комісаріату від 07.05.2015 № 109 відповідача призвано до мобілізації до лав Збройних Сил України з 08.05.2015 та направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження командира військової частини 3066 смт Березань Бориспільсько-Баришівського району Київської області.

Згідно з посвідченням серія НОМЕР_1 виданого 05.05.2016 відповідач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до довідки військової частини 3052 від 07.06.2016 № 807АТО, відповідач дійсно в період з 01.08.2015 по 17.11.20105, з 08.12.2015 по 25.12.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в м. Маріуполь Донецької області.

Згідно з військовим квитком серія НОМЕР_2 від 13.01.2009 відповідач проходив військову службу у період з 08.05.2015 по 07.06.2016.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту: військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває дотепер.

Таким чином, відповідно до наявних у справі доказів, що підтверджують факт участі відповідача у антитерористичній операції під час дії в державі особливого періоду , наявність у нього статусу учасника бойових дій, наявні підстави для висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Оскільки відповідач з 08.05.2015 був мобілізований та у період з 08.05.2015 по 07.06.2016 проходив військову службу, то саме з 08.05.2015 для позивача діє передбачена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заборона нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції за невиконання кредитних зобов`язань.

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором №R53700236723В від 13.04.2012, загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком) станом на 28.04.2015, тобто до початку проходження служби становить 32 362 грн 77 коп, а також сума поточної заборгованості за процентами - 225 грн 14 коп.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, частина 2 ст. 625 ЦК України передбачає нарахування трьох процентів річних від простроченої суми у разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, кредитним договором, укладеним між сторонами 13.04.2012, було передбачено інший розмір процентів за прострочення сплати платежів по кредиту - 0,5% від суми прострочених зобов`язань за кожен день порушення виконання зобов`язань.

Проте, оскільки відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач був звільнений від такої відповідальності з 08.05.2015, тому належна до стягнення сума пені нарахованої в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення сплати банку плати за користування кредитом та кредиту відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку за період з 18.04.2015 по 28.04.2015 становить 3416 грн 16 коп.

Таким чином, відповідно до ст. 625 ЦК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат, нарахована на прострочені платежі по кредиту за період з 03.07.2012 по 28.04.2015 у сумі 13 551 грн 17 коп, та сума інфляційних втрат, нарахованих на суму відсотків за період з 03.07.2012 по 28.04.2015 у сумі 15 042 грн 51 коп, оскільки зазначені суми є способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Обґрунтованих доводів щодо відсутності підстав чи неправильності нарахування суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення - сторона відповідача суду не назвала та не надала.

Щодо посилання сторони відповідача на те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з даним позовом, суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, підставами для відмови в позові у зв`язку з пропуском позовної давності є наступні факти: доведеність порушення цивільного права або інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду, закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду, відсутність поважних причин його пропуску, заява сторони у справі про застосування позовної давності.

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для застосування судом наслідків спливу строку позовної давності, суд виходить з того, що позивач звертаючись у травні 2016 року до суду посилається на прострочення відповідачем сплати кредиту за період з 29.12.2012 по 18.04.2016, та сплати відсотків за користування кредитом за період з 29.01.2013 по 18.04.2016.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18); від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18); від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц (провадження №14-424цс19).

Водночас, статтею 21 ЦПК України визначено, що сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

З матеріалів справи судом встановлено, що 23.06.2015 Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у складі третейського судді Андреєва В.А. прийнято рішення по справі № 1026/15 за позовом ПАТ «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №R53700236723В від 13.04.2012. Вказане рішення третейського суду у подальшому скасовано ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2015 у справі № 755/14411/15-ц.

Метою створення і діяльності третейських судів в Україні визначено захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб (стаття 1 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди»).

При цьому, до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятками, переліченими у цій статті.

Виходячи з наведених норм права, зміст поняття «суд» у статті 16 ЦК України та інших нормах цього Кодексу, включаючи положення глави 19 ЦК України про позовну давність, охоплюються також і третейські суди.

Цивільне законодавство України при побудові конструкції переривання позовної давності не вказує, що наслідком пред`явлення особою позову у вигляді переривання позовної давності є виключно звернення до суду як державного органу.

Тому, пред`явлення особою позову до третейського суду, до підвідомчості якого згідно зі статтею 6 Закону України «Про третейський суд» відноситься вирішення відповідного спору, перериває позовну давність.

З урахуванням наведеного, звернення до третейського суду свідчить і про зміну строку виконання основного зобов`язання як це передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду викладеній у постанові від 09.12.2019 у справі № 285/3950/17-ц, згідно з якою пред`явлення особою позову до третейського суду, до підвідомчості якого згідно зі статтею 6 Закону України «Про третейський суд» відноситься вирішення відповідного спору, в силу вимог частини другої статті 264 ЦК України перериває позовну давність та може свідчити про зміну строку виконання основного зобов`язання відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами ПАТ «ВТБ БАНК» був перерваний поданням у червні 2015 року ПАТ «ВТБ БАНК» до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків позовної заяви до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого 23.06.2015 Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у справі № 1026/15 було ухвалено рішення про задоволення позову.

Отже, саме з цього періоду перервалася позовна давність та її перебіг почався заново.

Із даним позовом банк звернувся до суду у травні 2016 року, тобто в межах загальної позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України.

З огляду на наведене, та враховуючи, що після переривання перебігу позовної давності до звернення банку до суду з даним позовом минуло менше року, суд зауважує, що даний позов подано в межах річного строку спеціальної позовної давності передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України в частині стягнення неустойки (штрафу та пені).

Також судом при вирішенні даного спору взято до уваги, що відповідач періодично здійснював часткове погашення заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанцією від 17.12.2012 № 6670, квитанцією від 27.09.2012 № 4, квитанцією від 30.10.2012 № 65019, квитанцією від 28.05.2012 № 6729, квитанцією від 21.05.2013 № 17 про внесення коштів для зарахування за кредитним договором №R53700236723В від 13.04.2012, тобто відповідач вчиняв дії, що свідчать про визнання ним свого боргу перед позивачем щодо повернення кредитних коштів.

Водночас, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, на підставі викладеного вище, та враховуючи, що судом встановлено, що з даним позовом банк звернувся до суду в межах як загальної, так і спеціальної позовної давності, суд приходить до висновку, що посилання відповідача про сплив строків позовної давності щодо стягнення заборгованості є необґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд висновує, що позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій ( прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитні кошти надавались відповідачу на споживчі потреби в інтересах сім`ї, що не стосується соціальних прав і гарантій відповідача як учасника бойових дій, тому суд приходить до висновку, що у даному випадку відповідач не звільнений від сплати судового збору

Враховуючи вимоги вказаних норм, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено 4371 грн 81 коп судового збору, а позовні вимоги задоволено на 40,4%, то сума судових витрат, що підлягає відшкодуванню, становить 1 766 грн 21 коп.

Керуючись ст. 10, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство «ПАКТУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство «ПАКТУМ» заборгованість за кредитним договором №R53700236723В від 13.04.2012 у сумі 117 759 (сто сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 48 коп, у тому числі: 53 161 грн 73 коп - прострочена заборгованість за кредитом, 32 362 грн 77 коп - прострочена заборгованість за процентами за період з 03.07.2012 по 28.04.2015, 225 грн 14 коп - поточна заборгованість за процентами, 3 416 грн 16 коп - пеня за кредитним договором, 13 551 грн 17 коп - інфляційні втрати, нараховані на прострочені платежі по кредиту за період з 03.07.2012 по 28.04.2015, 15 042 грн 51 коп - інфляційні втрати, нараховані на суму відсотків за період з 03.07.2012 по 28.04.2015.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство «ПАКТУМ» судовий збір у сумі 1 766 (одна тисяча сімсот шістдесят шість) грн 21 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторське Агентство «ПАКТУМ» (03058, м. Київ, вул. Леваневського, 9, кв. 137, ідентифікаційний код 41780855),

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Суддя Л.В.Середа