Рішення № 97323322, 01.06.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1260/21

Провадження № 2/545/821/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шелудякова Л.В.

за участі секретаря судового засідання Лабовкіної Г.Г.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, Обслуговуючий кооператив авто гаражний колектив «Дорожник», про визнання права власності на самочинне будівництво, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Прохур Н.І. звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, Обслуговуючий кооператив авто гаражний колектив «Дорожник», про визнання права власності на самочинне будівництво та на підставі ст. 376 ЦК України просила визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в автогаражному колективі «Дорожник».

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю та наполягає на їх задоволенні, просила справу розглянути без її участі.

Представник відповідача позов визнав повністю, не заперечував проти його задоволення, просив справу розглядати без його участі, про що зазначив в письмовій заяві до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, прийнявши визнання позову відповідачем, оскільки це не буде суперечити закону і не порушуватиме прав сторін та свобод чи інтересів інших осіб, вважає, що позов доведений та обґрунтований і його необхідно задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 17 січня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон» (ЄДРПОУ 24395084) було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,0024 га для будівництва індивідуального гаража, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Рішенням двадцять шостої сесії п?ятого скликання Щербанівської сільської ради від 29 грудня 2008 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,0024 га для будівництва індивідуального гаража (гараж АДРЕСА_3 ) та передано йому дану земельну ділянку з кадастровим номером 5324087701:01:004:0133 у власність.

Позивач ОСОБА_1 здійснив державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що реєстратором Полтавського районного реєстраційного офісу відділу Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області йому було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 534433 від 04 вересня 2009 року. Акт було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010954600239.

Після цього позивачем ОСОБА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 5324087701:01:004:0133, яка знаходилася у нього у власності, було побудовано гараж з цегли на цементному розчині розмірами 3,39 х 5,73 метрів, висотою 2,25 метри, будівельним об?ємом 61 куб.метрів, із залізобетонним перекриттям та асфальтовою підлогою.

Станом на початок будівництва гаражу АДРЕСА_3 та області в 2008-2009 роках в Україні діяв Закон «Про основи містобудування» № 2780-ХІІ від 16.11.1992 року, статтею 22 якого було передбачено, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об`єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Крім того, діяв Закон України «Про планування і забудову територій» № 1699-111 від 20.04.2000 року, статтею 24 якого було визначено, що у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об`єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об`єкта. Статтею 30-1 цього Закону було передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

17.02.2011 року було прийнято Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI. Відповідно до вимог статей 26-32 цього Закону право на будівництво та реконструкцію нерухомого майна мають землекористувачі за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законом.

У відповідності до ст.27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. Згідно ст. 34 Закону початок виконання будівельних робіт можливий виключно після направлення уповноваженому державному органу повідомлення про початок будівельних робіт на підставі будівельного паспорту.

Позивачем ОСОБА_1 не було отримано дозволу на виконання будівельних робіт при побудові гаражу та останній не був прийнятий в експлуатацію після закінчення його будівництва.

Представником позивача до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Полтавській області було направлено звернення щодо надання роз?яснень про необхідність та порядок введення в експлуатацію закінченої будівництвом будівлі гаража АДРЕСА_3.

Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Полтавській області було надано відповідь за вих. № 1016-1.18/206 від 02 квітня 2021 року, в якій зазначено, що загальні засади прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів визначені статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 року.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об?єктів з незначними наслідками (CCI), здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об?єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Процедура прийняття декларації про готовність об?єкта до експлуатації та її форма визначена пунктом 17 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року, та де визначено, що самочинно збудований об?єкт (гараж) може бути прийнятий в експлуатацію лише після визнання права власності на нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. А відповідно до пункту «д» ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. (4)Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.12 р. «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 102-1 ЗК) або з інших передбачених законом підстав. Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством. Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону № 3038-VI.

Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки, згідно положень ст. 19 ЗК України та «Класифікації видів цільового призначення земель», затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.10 р. № 548.

В діях позивача при будівництві нежитлової будівлі - гаражу, вбачаються порушення, які полягають у виконанні будівельних робіт без належно затвердженого проекту, не було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, не прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об`єкт (гараж) приймальною комісією, як того вимагало законодавство, актуальне на 2009-2010 роки, але дані обставини не позбавляють позивача як власника нерухомого майна, права звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Висновку експерта № 61, виконаного 02.12.2020 року, за результатами проведення оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи гаража АДРЕСА_3 та області в автогаражному колективі «Дорожник», будівля гаража відповідає вимогам ДБН, технічний стан гаража задовільний, гараж є об?єктом завершеного будівництва та придатний для подальшої експлуатації.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав є визнання права.

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі. Частина 2 цієї норми передбачає особливості набуття права власності на новостворене нерухоме майно.

Виняток з загального правила набуття права власності на новостворене майно особою, яка його створила, передбачений, зокрема ч. 2 ст. 376 ЦК України.

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 30.03.2012 року. Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) при вирішенні позову про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно на підставі ч. 3 ст. 376 ЦК України суд не повинен враховувати час передачі земельної ділянки у власність або надання її у користування, або укладення договору суперфіцию, у тому числі в період розгляду справи, оскільки такі дії свідчать про визнання за позивачем права на забудову з боку власника (користувача) земельної ділянки.

У п.п. 9, 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» (далі Постанова) роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно з пунктом 12 вказаної Постанови у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність (абзац 3 п. 22 Постанови)

Відповідно до п. 14 Постанови на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

В силу ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Враховуючи, що самочинно збудований гараж, як було встановлено судом, придатний для надійної та безпечної експлуатації, тому суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України та ст. 376 Цивільного Кодексу України, суд,-

ВИРIШИВ:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, Обслуговуючий кооператив автогаражний колектив «Дорожник», про визнання права власності на самочинне будівництво - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 05.01.2000 року Октябрським РВ ПМУ УМВС України, номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), право власності на гараж загальною площею 19,4 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в автогаражному колективі «Дорожник», на земельній ділянці під кадастровим номером 5324087701:01:004:0133.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л. В. Шелудяков