Рішення № 97320318, 19.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року справа №380/10494/20

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Красневич Ю.Б.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Цинайко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до суду з позовом до Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: 79005, м.Львів, проспект Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Львівської обласної прокуратури в переведенні позивачки із займаної посади прокурора відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області на посаду прокурора Львівської обласної прокуратури;

- зобов`язати Львівську обласну прокуратуру працевлаштувати ОСОБА_1 , шляхом переведення на посаду прокурора відділу управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури або на рівнозначну посаду прокурора у Львівській обласній прокуратурі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказує на те, що вона з 1996 року безперервно працює в органах прокуратури Львівської області. Зазначає, що першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур 10.04.2020 прийнято стосовно неї рішення №286 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Згідно з цим рішенням позивачка за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрала 92 бали, що є менше прохідного балу (93) для успішного складання іспиту, а тому не допущена до етапу проходження співбесіди. Позивачка вважаючи, що таке рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства оскаржила його до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/6254/20 від 12.11.2020 вказане рішення визнано протиправним та скасовано.

Позивачка зазначає, що відповідно до наказів Генерального прокурора №410 від 03.09.2020 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» та №414 від 08.09.2020 «Про день початку роботи обласних прокуратур» прокуратура Львівської області не ліквідована, не перебуває в процесі припинення чи реорганізації, а лише перейменована у Львівську обласну прокуратуру. Днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020.

У зв`язку з цим позивачка 11.09.2020 звернулась із заявою до керівника Львівської обласної прокуратури про переведення її на посаду прокурора відділу в управлінні представництва інтересів держави в суді або рівнозначну посаду у Львівській обласній прокуратурі з урахуванням вимог ст.184КЗпПУ. Проте, за результатами розгляду такої отримала відмову, оформлену у вигляді листа №07-154вих-20 від 05.10.2020. Вказана відмова обґрунтована рішенням першої кадрової комісії №286 від 10.04.2020, згідно з яким ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію, що є підставою для видання наказу керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

ОСОБА_1 вказує, що вона є одинокою матір`ю та має на утримані двох неповнолітніх дітей, а тому на неї поширюються гарантії, передбачені ст. 184 Кодексу законів про працю України щодо заборони звільнення з роботи одиноких матерів. На даний час наказом керівника Львівської обласної прокуратури №1726к від 11.09.2020 їй тимчасово визначено робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури. Однак, за відсутності наказу про переведення позивачки у Львівську обласну прокуратуру, в неї відсутній доступ до СЕД, заробітна плата не визначена у відповідності до Закону України «Про прокуратуру», що в свою чергу є порушенням як трудового законодавства так і Закону України «Про прокуратуру». Крім цього вказує, що жодними нормами закону не передбачено такого виду трудових відносин як «тимчасове визначення робочого місця» у перейменованій Львівській обласній прокуратурі.

Підсумовуючи наведене позивачка вважає, що з урахуванням вимог ст.184 Кодексу Законів про працю України вона не може бути звільнена із займаної посади, оскільки є одинокою матір`ю, а тому в даному випадку вважає, що ефективним способом захисту її прав та інтересів буде зобов`язати Львівську обласну прокуратуру працевлаштувати її, шляхом переведення на посаду прокурора відділу управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури або на рівнозначну посаду прокурора у Львівській обласній прокуратурі. Просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 23.11.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 17.12.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до п.18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ від 19.09.2019 (далі – Закон №113-ІХ) у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - па посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому, переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України «Про прокуратуру». Вказує, що мета, процедура та правові наслідки атестації прокурорів чітко визначені та врегульовані Законом № 113-ІХ. Положення цього закону, що регулюють процедуру проходження атестації прокурорів, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Вказане підтверджується поданням позивачкою заяви про переведення па посаду прокурора в обласній прокуратурі у випадку успішного проходження всіх трьох етапів атестації та про намір пройти атестацію.

Водночас, за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 відповідно до додатку № 2 до протоколу №8 першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 набрала 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання і не була допущена до проходження наступного етапу атестації. З огляду на наведене, представник відповідача вважає, що позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими.

Відповідач також зазначає, що норми Закону України «Про прокуратуру» та Закону №113-ІХ, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України. Разом з тим, посилання позивача на гарантії для одиноких матерів, визначені ст.184 КЗпП України, також є безпідставними, оскільки наказ про звільнення позивача ОСОБА_1 ні Львівською обласною прокуратурою, ні прокуратурою Львівської області не видавався.

Також зазначає, що наказом керівника обласної прокуратури №1726к від 11.09.2020 на підставі ст.11 Закону України «Про прокуратуру». п.п.3, 4 розділу И «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, враховуючи наказ Генерального прокурора «Про день початку роботи обласних прокуратур» від 08.09.2020 №414 та відповідно до вимог ст.29 КЗпП України, ОСОБА_1 тимчасово визначено з 11.09.2020 робоче. місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури і їй визначено службові обов`язки, з якими позивач ознайомлена. Вказане свідчить, що трудові відносини Львівської обласної прокуратури з позивачем на даний час не припинено. З врахуванням наведеного вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Просить у задоволені позову відмовити повністю.

Позивачка 21.12.2020 подала до суду відповідь на відзив, зміст якого зводиться до змісту позовної заяви.

Ухвалою від 28.12.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд у задоволені позову відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивачка – ОСОБА_1 є вдовою та має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочку – ОСОБА_3 . 12.11.2009. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

ОСОБА_1 з 19.08.1996 відповідно до наказу №450 від 27.07.1996 працює в Прокуратурі Львівської області, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 від 29.09.1998 (а.с.15-22).

Відповідно до наказу керівника Прокуратури Львівської області від 23.07.2018 №1302к ОСОБА_1 працює на посаді прокурора відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області.

19.09.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яким, зокрема, передбачено створення у системі органів Прокуратури обласних прокуратур.

Наказом Генерального прокурора №410 від 03.09.2020 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, обласні прокуратури, в тому числі Прокуратуру Львівської області в Львівську обласну прокуратуру.

Відповідно до Наказу Генерального прокурора №414 від 08.09.2020 «Про день початку роботи обласних прокуратур» днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020.

ОСОБА_1 подано заяву про переведення її на посаду прокурора в обласній прокуратурі та намір пройти атестацію.

За результатами проходження позивачкою атестації, Першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур 10.04.2020 прийнято рішення №286 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Згідно з вказаним рішенням позивачка за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрала 92 бали, що є менше прохідного балу (93) для успішного складання іспиту, а тому не допущена до етапу проходження співбесіди.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №380/6254/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів від 10.04.2020 № 286 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використання комп`ютерної техніки.

Наказом Львівської обласної прокуратури №1726к від 11.09.2020 тимчасово визначено ОСОБА_1 з 11.09.2020 робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури та закріплено її за Відділом представництва інтересів держави в бюджетній сфері.

Суд встановив, що на виконання вказаного наказу, керівником управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури затверджено службові обов`язки працівників, яким тимчасово визначено робоче місце в управлінні (а.с.62-64), зокрема вивчення якості, вмотивованості, повноти та обґрунтованості документів, що надходять із місцевих прокуратур; підготовка проектів листів, запитів, позовів, скарг на судові рішення, заяв, відзивів на позовні заяви тощо; аналіз та узагальнення роботи з питань представницької діяльності на певних напрямках та підготовка проектів довідок, узагальнень з цих питань та інші.

ОСОБА_1 11.09.2020 звернулась до керівника Львівської обласної прокуратури із заявою, в якій, з урахуванням вимог ст.184 КЗпП України, просила перевести її на посаду прокурора відділу представництва інтересів держави у бюджетній сфері управління представництва інтересів держави в суді або рівнозначну посаду у іншому відділі Львівської обласної прокуратури.

За результатами розгляду вказаної заяви Львівська обласна прокуратура листом №07-154вих-20 від 05.10.2020 повідомила позивачку, що згідно з рішенням першої кадрової комісії №286 від 10.04.2020 ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію, що є підставою для видання наказу керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення прокурора на підставі п.9 ч.1 с.51 Закону України «Про прокуратуру». Водночас повідомлено, що на даний час ОСОБА_1 не звільнена та перебуває на посаді прокурора відділу організації представництва інтересів держави в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області.

З врахуванням наведеного, відповідач зазначив, що підстав для переведення ОСОБА_1 із займаної посади на посаду прокурора відділу Львівської обласної прокуратури, передбачених вимогам чинного законодавства, не встановлено.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на думку позивачки жодними нормами закону, які зазначені у наказі №1726к від 11.09.2020 не передбачено такого виду трудових відносин як «тимчасове визначення робочого місця» у перейменованій Львівській обласній прокуратурі. Закріплені за нею службові обов`язки не передбачають можливості здійснення повноваження прокурора та доступу до системи документообігу. Фактично такі обов`язки передбачають можливість підготовки лише проектів документів, без права їх підпису чи візування, а також без права представництва інтересів держави в суді. Тобто, такі обов`язки не передбачають здійснення позивачкою повноважень за займаною посадою. ОСОБА_1 вважає, що з урахуванням вимог ст.184 Кодексу Законів про працю України вона не може бути звільнена із займаної посади, оскільки є одинокою матір`ю, а тому вважає, що має право на переведення її на посаду в Львівську обласну прокуратуру. У зв`язку з цим звернулася до суду за судовим захистом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно із статтею 1 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

З 25.09.2019 набув чинності Закон України від 19 вересня 2019 №113-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” (далі – Закон №113-ІХ).

Підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу І Закону №113-ІХ внесено зміни до деяких законодавчих актів України, в тому числі і до КЗпП України.

Так, статтю 32 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: “Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус”, та статтю 40 цього Кодексу доповнено частиною п`ятою такого змісту: “Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус”.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (із змінами і доповненнями) (далі – Закон №1697).

Статтею 5 Закону №1697 передбачено, що функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Згідно з ст. 16 Закону №1697 незалежність прокурора забезпечується, зокрема особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності, а також порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами. Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Нормами ст.17 Закону №1697 передбачено, що прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов`язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.

Керівник обласної прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов`язковими до виконання першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної обласної прокуратури та керівниками окружних прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.

Під час здійснення повноважень, пов`язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов`язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

Аналіз вказаних норм Закону №1697 дає підстави суду дійти висновку, що визначених процесуальними та іншими законами повноважень прокурор набуває лише після призначення на відповідну посаду. При цьому, приймати відповідні рішення та виконувати завдання та функції прокуратури прокурор може лише перебуваючи на відповідній посаді.

Статтею 38 Закону №1697 передбачено порядок переведення прокурора на посаду до іншого органу прокуратури. Відповідно до цієї статті прокурор може бути переведений за його згодою до іншого органу прокуратури, у тому числі вищого рівня, на вакантну або тимчасово вакантну посаду. Переведення до органу прокуратури вищого рівня здійснюється за результатами конкурсу, порядок проведення якого визначається відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження. Конкурс має включати в себе оцінку професійного рівня, досвіду, морально-ділових якостей прокурора та перевірку його готовності до здійснення повноважень в іншому органі прокуратури, у тому числі вищого рівня.

Умовою участі прокурора в конкурсі є подання ним заяви про переведення, а також наявність відповідного стажу роботи на посаді прокурора, передбаченого частинами другою і третьою статті 27 цього Закону. Відповідний конкурс проводиться відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Водночас, частиною 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ дію ст.38 Закону №1697 зупинено до 01.09.2021.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, Законом №1697, як спеціальним Законом, що регулює статус прокурора, не було визначено особливого порядку переведення прокурорів.

В той же час, ст.32 КЗпП України передбачає загальний порядок переведення працівника на іншу роботу та зміни істотних умов праці. При цьому, як вже зазначалось, вказаною нормою передбачено, що переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус.

Отже, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин було зупинено дію норм спеціального законодавства, якими регулюється порядок переведення прокурорів, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства, якими не передбачено особливого порядку чи умов переведення прокурорів на іншу посаду.

Водночас, частиною 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно з ч.19 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" за умови, зокрема, прийняття рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Частиною 9 ст.51 Закону №1697 передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Суд встановив, що рішенням Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №286 від 10.04.2020 ОСОБА_1 визнана такою, що неуспішно пройшла атестацію.

Згідно з ч.3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №380/6254/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів від 10.04.2020 №286 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складення іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Вказане судове рішення набрало законної сили згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021.

З урахуванням викладеного суд встановив, що у відповідача відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.

Щодо наявності підстав перебування ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу Прокуратури Львівської області та її правового статусу суд зазначає таке.

Пунктом 3 розділу ІІ Закону №113-ІХ встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Днем початку роботи Офісу Генерального прокурора згідно з наказом Генерального прокурора №351 від 23.12.2019 визначено 02.01.2020.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Відповідно до наказу Генерального прокурора № 414 від 08.09.2020 “Про день початку роботи обласних прокуратур” днем початку роботи Львівської обласної прокуратури визначено 11 вересня 2020 року.

Як видно із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ Прокуратури Львівської області (Львівської обласної прокуратури) залишився незміннім: 02910031, що свідчить про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймала посаду.

Судом з`ясовано, що 11.09.2020 Львівською обласною прокуратурою видано наказ №1726к, яким прокурору відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді Прокуратури Львівської області ОСОБА_1 з 11.09.2020 тимчасово визначено робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури.

Таким чином, позивач не звільнена з займаної посади, відтак відповідачем не порушено норми ч.3 ст. 184 КЗпП України в частині заборони звільнення з займаної посади одиноких матерів.

Водночас, зі змісту визначених позивачці службових обов`язків суд встановив, що ОСОБА_1 фактично не наділена повноваженнями прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді, оскільки не переведена на посаду прокурора в Львівській обласній прокуратурі. При цьому, в наказі №1726к від 11.09.2020 не вказано конкретного періоду, протягом якого позивачці визначено робоче місце в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури.

Суд враховує, що норми КЗпП України не містять визначення поняття «робоче місце». Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (стаття 93 Цивільного кодексу України).

З огляду на вказане, визначення робочого місця ОСОБА_1 в управлінні представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури повинно обов`язково бути пов`язано з призначенням її на відповідну посаду, оскільки прокурор, який перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, та має визначене робоче місце, відповідно повинен виконувати і певні обов`язки, визначені Законом №1697, а також отримувати за свою працю винагороду у розмірі встановленому чинним законодавством.

В контексті зазначених вище норм законодавства та фактичних обставин справи суд зазначає, що визначення ОСОБА_1 , як прокурору Прокуратури Львівської області, тимчасового робочого місця у Львівській обласній прокуратурі без переведення її на відповідну посаду, не наділяє її повноваженнями прокурора, визначеного процесуальними законами та Законом №1697.

Як встановлено судом, позивачка 11.09.2020 зверталась із заявою на ім`я керівника Львівської обласної прокуратури Войтенка А.Б. задля вирішення питання про призначення (переведення) її на посаду прокурора відділу представництва інтересів держави в бюджетній сфері управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури.

Листом Львівської обласної прокуратури від 05.10.2020 № 07-154вих-20 позивачку повідомлено, що вона не звільнена з займаної посади, однак перевести (призначити) її на посаду прокурора відділу в Львівській обласній прокуратурі можливо лише у разі успішного проходження нею атестації.

Водночас, суд враховує, що ані наказ Львівської обласної прокуратури №1726к, ані лист відповідача від 05.10.2020 № 07-154вих-20 не містять належного правового обґрунтування підстав та строків визначення позивачу робочого місця без призначення її на посаду прокурора.

За наявності передбачених ч.3 ст.184 КЗпП України гарантій щодо неможливості звільнення позивачки з займаної посади, продовження з нею трудових відносин у спосіб визначення робочого місця в Львівській обласній прокуратурі без переведення її на відповідну посаду прокурора у цій прокуратурі, не передбачено чинним трудовим законодавством, а також нормами Закону №1697-VII.

Суд зазначає, що переведення в прокуратуру та призначення на певну посаду прокурора за наслідками проведеної атестації, є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, однак обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому.

В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що така правова невизначеність щодо статусу ОСОБА_1 та неможливість здійснення нею повноважень прокурора за посадою обмежує її права на здійснення професійної діяльності, а тому дії Львівської обласної прокуратури щодо відмови в переведенні її на посаду прокурора відділу управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури або на іншу рівнозначну посаду прокурора у Львівській обласній прокуратурі суд вважає протиправними.

Крім того суд враховує, що професія є складовою права на приватне життя, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у п. 165 рішення ЄСПЛ від 09.01.2013 у справі “Олександр Волков проти України” (Заява № 21722/11) вказано, що: “приватне життя “включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру” (див. рішення від 7 серпня 1996 року у справі “С. проти Бельгії” (С. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III). Стаття 8 Конвенції “захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом” (див. рішення у справі “Прітті проти Сполученого Королівства” (Pretty v. the United Kingdom), заява № 2346/02, п. 61, ECHR 2002-III). Поняття “приватне життя” в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16.12.1992 у справі “Нємець проти Німеччини” (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на “приватне життя” (див. рішення у справах “Сідабрас та Джяутас проти Литви” (<…>), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004-VIII, та “Бігаєва проти Греції” (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пп. 22-25, від 28.05.2009).

Враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ, суд вважає, що у спірних правовідносинах дії відповідача мають негативний вплив на приватне життя позивачки в аспекті доступу до професії.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача перевести ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури або на іншу рівнозначну посаду прокурора у Львівській обласній прокуратурі суд зауважує таке.

Частиною 4 ст.245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень вчинити дії на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і їх вчинення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу здійснити певні дії є правильним, коли уповноважений орган розглянув його заяву та протиправно не здійснив належних дій.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи і не становить втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути ухвалення судом рішень не про зобов`язання вчинити певні дії, а саме прийняття судом рішень замість суб`єкта владних повноважень.

Так, у випадку протиправної відмови відповідачем виконати законні та обґрунтовані вимоги позивача, у суду виникають підстави для ефективного захисту такого порушеного права шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача вчинити певні дії може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У цих конкретних спірних правовідносинах судом з`ясовано, що на дату розгляду справи, обґрунтованих причин для не призначення позивачки на посаду прокурора відділу Львівської обласної прокуратури чи на рівнозначну посаду тій, яку вона займала до зміни назви установи, не існує. Відповідачем не надано суду доказів надання можливості позивачці повторно пройти атестацію, а також необґрунтовано підстав для визначення їй тимчасового робочого місця без зайняття відповідної посади прокурора.

Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права позивачки має бути ефективним та таким, який виключає можливість подальших протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення суду не повинна виникати необхідність повторного звернення до суду.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005, заява №38722/02).

Отже, “ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

За наведеного, враховуючи неспроможність відповідача протягом тривалого часу належним чином вирішити питання щодо переведення позивачки на посаду прокурора, зокрема за її заявою від 11.09.2020, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги в цій частині, зобов`язавши Львівську обласну прокуратуру перевести ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури або на іншу рівнозначну посаду прокурора у Львівській обласній прокуратурі.

Враховуючи викладене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивачки з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у 840,80 грн, сплачений згідно з квитанцією №ПН215600426655 від 18.11.2020.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Львівської обласної прокуратури в переведенні ОСОБА_1 із займаної посади прокурора відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Львівської області на посаду прокурора Львівської обласної прокуратури.

Зобов`язати Львівську обласну прокуратуру перевести ОСОБА_1 , на посаду прокурора відділу управління представництва інтересів держави в суді Львівської обласної прокуратури або на іншу рівнозначну посаду прокурора у Львівській обласній прокуратурі.

Стягнути з Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: 79005, м.Львів, пр-т. Шевченка, 17/19, код ЄДРПОУ 02910031) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 31.05.2021

Суддя Р.І. Кузан