Ухвала суду № 97319496, 27.05.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/4311/20

Провадження № 1-кп/361/422/21

27.05.2021

У Х В А Л А

27 травня 2021 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Телепенька А.Д.,

при секретарі Чуксіну В.В.,

за участю прокурора Семеренко Ю.Л.,

потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисників Березинця В.В., Сахнацького О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари матеріали кримінального провадження № 62020100000000385 від 16.02.2020, по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нові Млини Борзнянського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого заступником командира взводу полку поліції особливого призначення ГУНП в Київській області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд, -

в с т а н о в и в:

В Броварському міськрайонному суді Київської області загалом з 06.07.2020, а на розгляді судді Телепенька А.Д. - з 21.10.2020 перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні 27.05.2021 прокурор просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, посилаючись на обґрунтованість підозри останнього у вчиненні тяжкого необережного злочину, наслідком якого стала загибель однієї особи і травмування однієї особи, та продовження існування відносно ОСОБА_4 ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 177 КПК України. Свою позицію мотивував тим, що обвинувачений під страхом невідворотності засудження на строк до 8 років позбавлення волі переховуватиметься від суду, оскільки відразу після дорожньо-транспортної пригоди він намагався залишити місце події. Крім того, в разі застосування будь-якого менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартоюобвинувачений користуючись налагодженими зв`язками та здобутими знайомствами, отриманими під час проходження служби в органах Національної поліції України може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду, через прохання, погрози або іншим шляхом щодо знищення, приховання або спотворення речей, що мають істотне значення для встановлення обставин злочину, а також у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів, з метою надання останніми неправдивих показань та висновків.

В обґрунтування наведених у клопотанні ризиків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 177 КПК України прокурор Семеренко Ю.Л. будь-яких документальних підтверджень суду не надала, що стосується ризику передбаченого пунктом 1 частини першої цієї ж статті послалась, тільки на те, що ОСОБА_4 після дорожньо-транспортної пригоди намагався залишити місце події, а тому вважає, що він знаходячись не під вартою може втекти від суду. Крім цього, в судовому засіданні уточнила, що на теперішній час зазначений в її клопотанні ризик, передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України взагалі відсутній.

Потерпілі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити та заперечували проти зміни обвинуваченому застосованого запобіжного заходу на запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений та його захисники заперечували проти задоволення клопотання прокурора з огляду на необґрунтованість зазначених в клопотанні ризиків передбачених статтею 177 КПК України, однак, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, до з`ясування всіх обставин по справі й надання їм фахової юридичної оцінки не заперечували проти обрання обвинуваченому запобіжного заходу не пов`язаного з тримання під вартою навіть запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Сторона захисту послалась на те, що ОСОБА_4 до затримання 16.02.2020 у статусі підозрюваного в цьому кримінальному провадженні постійно проживав спільно із своєю дружиною ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 , має матір похилого віку, яка за станом здоров`я потребує стороннього догляду, тобто існування в останнього міцних соціальних зв`язків саме в м. Бровари є безумовним, просив вибачення у потерпілих, наміру ухилятись від суду не має, бажає встановити об`єктивну істину по справі виключно у законний спосіб, частково в добровільному порядку відшкодовано потерпілим завдану злочином шкоду. Крім цього їхній підзахисний, просить змінити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою з метою щоб до ухвалення вироку по даному кримінальному провадженню влаштуватись на роботу, та максимально відшкодувати потерпілим завдану злочином шкоду, оскільки шкода на даний час відшкодовується потерпілим лише із невеликої заробітної плати його дружини. Також зазначили, що обвинувачений в жодний спосіб не намагався і не намагається впливати на потерпілих і свідків по справі, та знищувати, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину. Крім цього, звернули увагу, що на теперішній час всі потерпілі та один свідок по справі допитані, матеріали кримінального провадження надані стороною обвинувачення майже всі долучені та досліджені у судовому засіданні.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про неможливість задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України в рішенні

№ 26-рп/2009 від 19.10.2009, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним. За частиною другою статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом; в пункті 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року унормовано право кожного на свободу та особисту недоторканність, заборону позбавлення свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. В рішенні № 7-р/2019 від 25.06.2019 Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене на підставах та в порядку, визначених законами України; обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина виключно на підставі вмотивованого рішення суду.

За змістом частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; строк ухвали суду про продовження строку тримання під вартою відповідно до статті 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів; до спливу продовженого строку суд на виконання вимог частини третьої статті 331 КПК України зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене.

Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті, після звільнення головуючого по справі ОСОБА_6 у відставку з 08.09.2020 та повторного автоматизованого розподілу даної справи відповідно до якого 21.10.2020 замінено головуючого по справі ОСОБА_7 у зв`язку з її тривалим перебуванням на лікарняному, заново перевіряється судом в іншому складі, при цьому ОСОБА_4 з 16.02.2020 постійно перебуває під вартою.

В рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини, рішення якого є частиною національного законодавства, зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні протягом певного часу, однак воно не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

В ході розгляду клопотання встановлено, що досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62020100000000385 від 16.02.2020 завершене в липні 2020 року, при цьому ОСОБА_4 в період з 16.02.2020 не намагався і на теперішній час не намагається через третіх осіб або особисто в будь-який спосіб впливати на потерпілих і свідків по справі з метою зміни тими показань на його користь, тобто підстави вважати, що відносно обвинуваченого існує ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, в матеріалах клопотання відсутні та прокурором не доведені, також відсутні і докази щодо знищення або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім цього в судовому засіданні прокурор зазначила, що на час розгляду її клопотання ризик, передбачений пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України відсутній.

Разом із тим, попри міцні родинні зв`язки і наявність постійного місця проживання в

м. Бровари Київської області, щодо ОСОБА_4 , на думку суду, існує ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, який з часом не зменшився й не відпав та полягає у вірогідності переховування від суду, оскільки обвинувачений під страхом невідворотності засудження на строк до 8 років позбавлення волі переховуватиметься від суду, на чому наполягає прокурор, наразі не спростовано.

Закінчення 28.05.2021 строку дії запобіжного заходу, перевірка на даній стадії судом обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за який, в разі доведення вини, йому загрожує покарання до 8 років позбавлення волі, необхідність забезпечення ефективного здійснення кримінального провадження, в якому, продовження існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, недоведеність прокурором недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, дотримання судом принципів справедливості й неупередженості зумовлюють відмову в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю, якого достатньо для дотримання процесуальних обов`язків під час судового розгляду і запобігання наявному ризику.

На виконання вимог частин четвертої-п`ятої статті 181 КПК України орган внутрішніх справ за місцем проживання повинен негайно поставити на облік осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченої, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися за місцем його проживання, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених обов`язків.

Керуючись ст. 177-178, 183, 197, 331, 372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської обласної прокуратури про продовження строку дії застосованого обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 62020100000000385 від 16.02.2020-відмовити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нові Млини Борзнянського району Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з використанням електронних засобів контролю строком на два місяці, тобто до 27 липня 2021 року включно, негайно звільнивши його з під варти із залу суду.

Покласти наобвинуваченого ОСОБА_4 протягом дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту наступні процесуальні обов`язки:

- заборонити обвинуваченому ОСОБА_4 залишати місце проживання - квартиру

АДРЕСА_3 - в період з 22 години до 06 години наступного дня;

- зобов`язати ОСОБА_4 з`являтися до Броварського міськрайонного суду Київської області за кожною офіційною вимогою, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини-завчасно повідомляти про це суд;

- зобов`язати ОСОБА_4 повідомляти Броварський міськрайонний суд Київської області про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну;

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України орган Національної поліції повинен негайно постановити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.

Працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала підлягає негайному виконанню Броварським районним управлінням Головного управління Національної поліції у Київській області (07401, м. Бровари Київської області, вул. Ярослава Мудрого, 24).

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора в цьому кримінальному провадженні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Телепенько А.Д.