Рішення № 97319015, 28.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4081/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Фостяка Р.О.,

представники сторін не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ЗГРУ “Приватбанк” про зняття арешту з майна

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) код ЄДРПОУ 34893197, місцезнаходження: 82600, Львівська область, Стрийський район, м.Сколе, вул.Чайківського, 7, в якій позивач просить зобов`язати відповідача зняти арешт з майна позивача, накладений постановою державного виконавця відділу ДВС Сколівського районного управління юстиції від 23.03.2010 в межах виконавчого провадження №18168345.

Ухвалою від 29.03.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 06.05.2021 залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ЗГРУ “Приватбанк”.

Ухвалою від 28.05.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що належне позивачу нерухоме майно (житловий будинок по АДРЕСА_2 ) перебуває під арештом, який накладений в межах виконавчого провадження №18168345 з виконання судового наказу №2-н-75 від 02.10.2008, виданого Сколівським районним судом про стягнення з позивача боргу на користь ЗГРУ “Приватбанк” у розмірі 3087,27грн. Вказане виконавче провадження завершене, а його матеріали знищені, у зв`язку з закінченням строку їх зберігання, проте накладений арешт на майно досі не знятий. У зв`язку з неможливістю реалізувати своє право на відчуження належного йому нерухомого майна, позивач звернувся до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження №18168345 з виконання судового наказу №2-н-75 від 02.10.2008, виданого Сколівським районним судом про стягнення з позивача боргу на користь ЗГРУ “Приватбанк” у розмірі 3087,27грн. У зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, постановою державного виконавця від 30.10.2010 повернуто виконавчий документ на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач вважає, що підстав для зняття арешту в виконавчому провадженні №18168345 немає.

Представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби та стверджує, що його порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, письмових пояснень по суті спору до суду не надала.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, явку представника не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі представника третьої особи до суду не надходило.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 та земельних ділянок для його обслуговування і ведення особистого селянського господарства, що підтверджується з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна щодо суб`єкта від 11.03.2021 №247701134. Право власності на вказані об`єкти позивач набув 10.08.2017 на підставі договорів дарування від 10.08.2017 №1213, №1214.

На все належне позивачу нерухоме майно накладено арешт на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції від 23.03.2010 №18168345.

Згідно з відповіддю Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 11.03.2021 №899/19.26-15/2822 на адвокатський запит представника позивача на виконанні у відділі державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження №18168345 з виконання судового наказу №2-н-75 від 02.10.2008, виданого Сколівським районним судом про стягнення з позивача боргу на користь ЗГРУ “Приватбанк” у розмірі 3087,27грн.

30.06.2010 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавче провадження знищено відповідно до акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення.

Станом на 11.03.2021 виконавчий документ про стягнення боргу з ОСОБА_1 на виконанні відділу не перебуває.

У зв`язку з неможливістю реалізувати своє право на відчуження належного йому нерухомого майна, позивач звернувся до суду з позовом про зняття арешту з майна.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, на час накладення арешту на майно позивача та повернення виконавчого листа у ВП №18168345 регламентувались Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон України № 606-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону України № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у вказаному Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених вказаним Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України “Про державну виконавчу службу”.

Частиною 1 статті 6 Закону України № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Положеннями статті 57 Закону України № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частин 3, 4 і 5 статті 60 Закону України № 606-XIV з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого вказаним Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених вказаним Законом (частина 1 статті 50 Закону України № 606-XIV).

Частиною 2 статті 50 Закону України № 606-XIV передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до пунктів 2, 5 частини 1 статті 47 Закону України № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

1) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до вказаного Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

2) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до статті 30 Закону України № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому вказаним Законом порядку, а саме:

- закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 вказаного Закону України;

- повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 вказаного Закону України;

- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 вказаного Закону України.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - “Інструкція №512/5”) в редакції чинній на момент спірних правовідносин, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для вказаного з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Згідно з приписами статті 50 Закону України № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Згідно з відповіддю Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 11.03.2021 №899/19.26-15/2822 на адвокатський запит представника позивача на виконанні у відділу державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження №18168345 з виконання судового наказу №2-н-75 від 02.10.2008, виданого Сколівським районним судом про стягнення з позивача боргу на користь ЗГРУ “Приватбанк” у розмірі 3087,27грн.

30.06.2010 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження знищено відповідно до акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення.

На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що незняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Така позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №817/928/17.

Керуючись частиною 2 статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати визнати протиправною бездіяльність Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо невчинення дій по зняттю арешту з усього нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції від 23.03.2010 №18168345.

Для ефективного поновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати Сколівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) вчинити дії щодо зняття арешту з усього нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції від 23.03.2010 №18168345.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 908,00грн відповідно до квитанції від 22.03.2021 №54929762.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245, 287 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо невчинення дій по зняттю арешту з усього нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції від 23.03.2010 у виконавчому провадженні №18168345.

Зобов`язати Сколівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) вчинити дії щодо зняття арешту з усього нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції від 23.03.2010 у виконавчому провадженні №18168345.

Стягнути з Сколівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) код ЄДРПОУ 34893197, місцезнаходження: 82600, Львівська область, Стрийський район, м.Сколе, вул.Чайківського, 7, за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складене 28 травня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик