Рішення № 97318962, 27.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1533/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року зал судових засідань №8

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Фостяка Р.О.,

представника позивача Каверіна С.М.,

представника відповідача Хирі В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) код ЄДРПОУ 14321653, місцезнаходження: 79010, м.Львів, вул. Личаківська, 74, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) щодо непроведення повного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військову частину 2144) нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за період з 06.04.2018 до повного фактичного розрахунку по 27.12.2020 за весь період затримки, обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військову частину 2144) нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати із липня 2015 року по час фактичної виплати 28.12.2020.

Ухвалою від 09.02.2021 суддя прийняв справу до провадження та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 19.04.2021 суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою від 26.05.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив своєчасний розрахунок при звільненні позивача, а саме несвоєчасно виплатив належні йому грошові кошти. Тому відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за період з 06.04.2018 по 27.12.2020.

Крім того, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати із липня 2015 року по час фактичної виплати 28.12.2020.

26.04.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що на спірні правовідносини не поширює свою дію законодавство про працю, на яке посилається позивач, зокрема норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. Зазначає, що позивачу несвоєчасно виплачена грошова індексація грошового забезпечення. Також представник відповідача звертає увагу на те, що невиплата належних позивачу сум не носить свавільного характеру, а пов`язана з помилковим застосуванням норм чинного законодавства. Представник відповідача заперечує проти стягнення на користь позивача компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати із липня 2015 року по час фактичної виплати 28.12.2020.

Представник позивача 06.05.2021 подав до суду відповідь на відзив, обґрунтовану тими ж аргументами, що й позовна заяв.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Наказом начальника 7 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 05.04.2018 №82-ос позивача, звільненого з військової служби наказом від 04.04.2018 №79-ос, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Компенсація за неотримане речове майно виплачена позивачу 28.08.2018 у сумі 13061,74грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №380/2506/20 задоволено позов ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144), зокрема зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

На виконання вказаного судового рішення 07.05.2020 відповідач перерахував позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік частинами, а саме: 22.05.2020 у сумі 7699,42грн, 17.07.2020 – 586,06грн.

09.10.2020 Головним управлінням Державної казначейської служби України здійснено безспірне списання коштів з відповідача за виконавчим листом №380/3016/20 від 24.09.2020 на виконання рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 у справі №380/3016/20 про стягнення з Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) на користь ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у сумі 5435,49грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 у справі №380/2986/20 задоволено позов ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144), зокрема зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за всі періоди служби в сумі 45211,01грн.

На виконання вказаного судового рішення 28.12.2020 відповідач перерахував позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення за всі періоди служби в сумі 45211,01грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Виходячи з наявності підстав стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, індексації грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, компенсації за неотримане речове майно), позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у вказаній статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статею 116 вказаного Кодексу.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.

Суд встановив, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 05.04.2018.

Відповідач 28.12.2020 перерахував позивачу заборгованість із виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 45211,01грн.

Відтак, період з 06.04.2018 по 27.12.2020 є періодом за який відповідач повинен виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 .

Для захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Львівський прикордонний загін (військову частину 2144) нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за період з 06.04.2018 до повного фактичного розрахунку по 27.12.2020 за весь період затримки, обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати із липня 2015 року по час фактичної виплати 28.12.2020, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з частиною 2 статті 2 вказаного Закону України під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати;стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Приписами статей 3, 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати” обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Положеннями пункту 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення).

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19.10.2000 №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі № 803/203/17.

Суд, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з липня 2015 року по 27.12.2020.

Водночас, суд звертає увагу, що 28.12.2020 відповідач виплатив позивачу належну йому індексацію грошового забезпечення, тому в задоволенні позовних вимог в частині виплати компенсації за вказану дату необхідно відмовити.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постановах від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з липня 2015 року по 27.12.2020.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військової частини 2144) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 .

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військову частину 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за період з 06.04.2018 до повного фактичного розрахунку по 27.12.2020 за весь період затримки, обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військову частину 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки такої виплати із липня 2015 року по час фактичної виплати 27.12.2020.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 31 травня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик