Рішення № 97318828, 01.06.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2341/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.,

За участю

Секретаря судового засідання: Попової Н.І.

Представника позивача: Колосової О.О.

Представника відповідача: Буніної А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 09.04.2021 у ВП № 65081133 в сумі 16773271,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.11.2020 у справі №913/567/19 (913/183/17) в повному обсязі задоволений позов Державного підприємства «Енергоринок» до ТОВ «ЛЕО» про стягнення за договором від 31.08.2015 №11572/01 купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії 166 293 816 грн. 52 коп. - пені, 1 195 695 грн. 62 коп. - штрафу, 243 200 грн. 00 коп. - судових витрат.

19.04.2021 ТОВ «ЛЕО» були отримані наступні постанови від 09.04.2021 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М.:

- про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №65081133 у розмірі 16 773 271,21 грн.;

- про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 208,26 грн.;

Постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Луганської області у справі № 913/567/19 (913/183/17) про стягнення з ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» на користь ДП «Енергоринок» пені у розмірі - 166293816,52 грн., штрафу у розмірі 1195695,62 грн., судові витрати в сумі 243200,00 грн, на адресу ТОВ «ЛЕО» не надходила.

21.04.2021 ТОВ «ЛЕО» було отримано постанову від 13.04.2021 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 65081133.

Постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.04.2021 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 65081133 є протиправною, оскільки виконавчий збір є санкцією, застосування якої заборонено ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, враховуючи правову природу фінансової санкції, можна дійти висновку, що фінансова санкція є обов`язковим елементом правової відповідальності, засобом впливу на порушника, що мають майновий характер, забезпечені примусовою силою держави, застосовуються у спеціальному процесуальному порядку уповноваженими на це державними органами та їх посадовими особами.

Тобто, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відкриваючи 09.04.2021 виконавче провадження № 65081133 з примусового виконання наказу господарського суду Луганської області у справі № 913/567/19 (913/183/17), дійшов правильного висновку про відсутність передбачених ч. 4 ст. 4, ст. 5, ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для повернення виконавчого документу стягувачу, втім, приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 09.04.2021 № 65081133, не врахував приписи п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства щодо заборони нарахувань штрафів та застосування фінансових санкцій, що також дає підстави вважати дії державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 09.04.2021 № 65081133 неправомірними.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.04.2021 про стягнення виконавчого збору в сумі 16 773 271,21 грн. у виконавчому провадженні № 65081133.

28.05.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.24-29), в якому зазначив, що положеннями ст. 27 зазначеного Закону регламентовано, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно матеріалів виконавчого провадження № 65081133 виконавчий збір з ТОВ “ЛЕО” стягнуто не було.

В той же час, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

На виконання даних положень 13.04.2021 державним виконавцем винесена постанова про зупинення виконавчих дій. Тобто, постанова про стягнення виконавчого збору не може бути реалізована щодо реального стягнення виконавчого збору до винесення постанови про продовження примусового виконання рішення.

Поряд з цим, як на одну з підстав позову позивач посилається на приписи п.п. 1,3 ч. 2 ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства щодо не нарахування неустойки (штраф, пеня), не застосування інших фінансових санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.

Дана стаття охоплює нормативне регулювання щодо відновлення платоспроможності фізичної особи та не яким чином не стосується банкрутства юридичних осіб.

В той же час, у абз. 3 ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.

У словнику Української мови та культури слово “застосування” тлумачиться як “Дія”. Тобто, для застосування інших фінансових санкцій, що на думку Позивача є стягнення виконавчого збору, має бути проведена фактична дія щодо реального стягнення виконавчого збору з ТОВ “ЛЕО”. Не може трактуватися як проведення виконавчих дій одне лише винесення процесуального документу - спірної постанови. Постанова державного виконавця це тільки підстава для виконання відповідних дій. Доказів щодо фактичного стягнення виконавчого збору відповідачем з ТОВ “ЛЕО” позивачем надано не було, а отже неправомірність винесення процесуального документу не підтверджена.

Частиною четвертою ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З урахуванням вищевикладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.05.2021, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а. с. 47-48).

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені у позовній заяві та у відзиву.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

09.04.2021 державним виконавцем, керуючись вимогами ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження”, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65081133 на виконання наказу Господарського суду Луганської області №913/567/19 від 23.12.2020 (а.с. 64-65).

09.04.2021 відповідачем винесено постанову про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" виконавчого збору у розмірі 16773271,21 грн. (а. с. 66).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404).

За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 26 Закону № 1404 визначено початок примусового виконання рішення, зокрема, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої).

Частиною 5 статті 26 Закону встановлено, що Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 Закону № 1404 виначено поняття виконавчого збору, розмір та порядок сплати.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, законодавцем визначено обов`язок державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Порядок стягнення виконавчого збору зазначено в п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Таким чином, законодавцем визначено алгоритм стягнення виконавчого збору:

- винесення постанови про стягнення виконавчого збору у день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження:

- у разі повернення виконавчого документа стягувану з вищенаведених підстав та не стягнутого виконавчого збору, реєстрація постанови про стягнення виконавчого збору в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ;

- відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження;

- примусове стягнення виконавчого збору.

Посилання позивача на ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкротства, як на підставу протиправності постанови відповідача від 09.04.2021 про стягнення виконавчого збору, є неприйнятним з огляду на наступне.

Так, ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкротства встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

Матеріалами справи підтверджено, що відкривши виконавче провадження та прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, відповідач прийняв постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 13.04.2021 та не вчиняв виконавчі дії щодо стягнення виконавчого збору.

Також є незмістовним посилання позивача на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 у справі № 826/14776/15, оскільки у даній справі розглядалися правовідносини щодо стягнення виконавчого збору за Законом України «Про виконавче провадження» у редакції Закону № 606 від 21.04.1999.

Натомість, спірні правовідносини у цій справі виникли з питань застосування норм Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону № 1404 від 02.06.2016.

З огляду на встановлені обставини справи та надані доказів, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору прийнята відповідно до вимог ст. 27 Закону № 1404 та не порушують права позивача з огляду на відсутність заходів примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, а тому позовні вимоги ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується в силу вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 241-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Ірметова