Рішення № 97318801, 26.05.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1593/21

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом

ОСОБА_1

до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 15 січня 2021 року № 909340180377;

- зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби роботу на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, такі періоди: з 27 липня 1994 року по 10 квітня 1998 року на посаді голови Половинкинської сільської ради, що складає 3 роки 7 місяців 11 днів; з 16 квітня 1998 року по 11 квітня 2006 року на посаді голови Старобільської районної ради Луганської області, що складає 7 років 11 місяців 26 днів; з 11 квітня 2006 року по 12 листопада 2010 року на посаді заступника голови Старобільської районної ради Луганської області, що складає 4 роки 7 місяців 1 день; з 12 листопада 2010 року до 01 травня 2016 року на посаді голови Старобільської районної ради Луганської області, що складає 5 років 4 місяці 19 днів; з 10 листопада 1981 року до 26 травня 1983 року період проходження служби в збройних силах, що складає 1 рік 6 місяців 16 днів;

- зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію згідно Закону України “Про державну службу” № 3723-XI.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом тривалого періоду він працював в органі місцевого самоврядування - Старобільській районній раді Луганської області. У зв`язку з припиненням повноважень у грудні 2020 року позивача звільнено з посади голови Старобільської районної ради Луганської області.

У січні 2021 року позивач звернувся до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою щодо призначення пенсії відповідно до раніше діючого закону про державну службу.

Рішенням Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 15 січня 2021 року № 909340180377 позивачу відмовлено в переході з пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” у зв`язку з недосягненням пенсійного віку (на дату звернення 61 рік) та необхідного стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

З посиланням на положення статей 19, 55 Конституції України, пункту 12 Розділу XI Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ “Про державну службу”, статтю 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу”, Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано певні періоди його роботи до стажу державної служби.

Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 23 квітня 2021 року за вхідним реєстраційним № 14670/2021 подало відзив на позовну заяву від 21 квітня 2021 року № 1240-31-8/3985, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 43-44).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що ОСОБА_1 з 22 травня 2018 року перебуває на обліку управлінні. Первинно пенсія позивачу була призначена по інвалідності відповідно до норм статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 за власним бажанням переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до норм статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

06 січня 2021 року від позивача надійшла заява щодо переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ). Разом з заявою позивачем надано довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 06 січня 2021 року № 3-5, 7, видані Старобільською районною радою.

З огляду на надані документи, 15 січня 2021 року управлінням прийнято рішення № 909340180377 про відмову позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ з огляду на таке.

Законом № 3723-ХІІ було передбачено, що дію відповідного Закону поширено на посадових осіб місцевого самоврядування згідно з Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування». Однак, у зв`язку із набранням чинності 04 липня 2001 року Законом України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», поширення дії Закону № 3723-ХІІ втратило чинність у зв`язку з втратою чинності пункту 5 розділу V Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» на підставі Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», а дія Закону № 3723-ХІІ поширювалась на органи і посадових осіб місцевого самоврядування лише в тій частині, що не суперечить Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування», Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування згідно з Законом України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Отже, після 04 липня 2001 року стаж служби посадових осіб органів місцевого самоврядування втратив статус стажу державної служби.

Крім того, з 1 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон № 889-VIII), статтею 90 якого передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII Закон № 3723-ХІІ втратив чинність з 01 травня 2016 року, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі - Порядок) «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», яка застосовується з 1 травня 2016 року.

Відповідно до вищезазначеного Порядку згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII, тобто станом на 1 травня 2016 року: займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889-VIII пенсія не призначалася відповідно до Закону № 3723-ХІІ, мають чоловіки, які досягли 62 років.

Однак, ОСОБА_1 згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на дату звернення до управління (06 січня 2021 року) за переведенням на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ позивач мав вік повних 61 рік, що є недодержанням однієї з вимог.

Крім того, згідно з записами трудової книжки (запис за № 19 від 12 листопада 2015 року) ОСОБА_1 станом на 01 травня 2016 року обіймав виборну посаду голови районної ради 7 скликання.

Відповідно до статті 1 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Відповідно до статті 2 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Статтею 3 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

В той же час, відповідно до статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, а державний службовець, в свою чергу, це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Отже, державна служба і служба в органах місцевого самоврядування є різними поняттями, які відрізняються і за змістом, і за функціями та повноваженнями, які покладені на ці служби.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», в редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, до стажу державної служби можна зарахувати періоди роботи позивача до 04 липня 2001 року на посаді голови Половинкинської сільської ради (з 27 липня 1994 року по 10 квітня 1998 року) та на посаді голови Старобільської районної ради (з 16 квітня 1998 року по 03 липня 2001 року), що сукупно становить 06 років 11 місяців, та що свідчить про відсутність права у ОСОБА_1 на призначення йому пенсії відповідно до Прикінцевих положень Закону № 889-VIII.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Користуючись правом на поданням заяв по суті справі, позивачем подана відповідь на відзив без дати та без номеру (арк. спр. 50-55).

Ухвалою від 05 квітня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 22-23).

Ухвалою від 23 квітня 2021 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 травня 2021 року о 13 год. 15 хв. у приміщенні Луганського окружного адміністративного суду за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 18, І поверх, зала судових засідань № 3; зобов`язано відповідача у строк до 12 травня 2021 року надати для приєднання до справи належним чином засвідчені якісні копії рішення від 01 жовтня 2020 року № 909340180377 про перерахунок пенсії та детального розрахунку стажу позивача. (арк. спр. 45-46).

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 49). У клопотанні без дати та без номеру позивач просить розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 58).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 48, 48 зв.).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) є особою з інвалідністю ІІ групи та перебуває на обліку в Старобільському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області з 29 вересня 2020 року як одержувач пенсії за віком на загальних підставах, призначеної за Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, про що свідчать пенсійне посвідчення від 23 грудня 2020 року № НОМЕР_2 , видане Пенсійним фондом України, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 781155 від 22 травня 2018 року та рішення від 01 жовтня 2020 року № 909340180377 про перерахунок пенсії (перехід з виду на вид) (арк. спр. 13, 14, 33, 60).

ОСОБА_1 звернувся до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області із заявою від 06 січня 2021 року, зареєстрованою за № 39, про перехід на пенсію за іншим законом (без конкретизації), додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи (арк. спр. 70, 70 зв.).

Рішенням від 15 січня 2021 року № 909340180377 Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області відмовило позивачу у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у зв`язку з тим, що позивачем на час звернення з заявою не досягнуто пенсійного віку 62 років та через відсутність необхідного стажу на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців (арк. спр. 18-20, 31 зв. - 32 зв.).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

1 травня 2016 року набув чинності Закон № 889-VIII, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом 889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

Тобто, до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, розділом XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10 липня 2018 року у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).

З рішення відповідача від 15 січня 2021 року № 909340180377 вбачається, що однією з підстав відмови позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” є недостатність стажу державної служби через незарахування певних періодів роботи позивача до державної служби.

За розрахунком відповідача загальний страховий стаж позивача складає 43 роки 09 місяців 17 днів, про що свідчить рішення від 01 жовтня 2020 року № 909340180377 (арк. спр. 33, 60).

З оскаржуваного рішення вбачається, що за розрахунком Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області стаж державної служби позивача складає 6 років 11 місяців (арк. спр. 18-20, 31 зв. – 32 зв.).

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що позивач на час звернення до відповідача з заявою про переведення на пенсію за іншим законом мав достатній стаж державної служби (понад 20 років), з огляду на таке.

З трудової книжки позивача від 01 вересня 1981 року серії НОМЕР_3 (арк. спр. 15-17) судом встановлено, що ОСОБА_1 :

з 27 липня 1994 року по 10 квітня 1998 року обіймав посаду голови Половинкинської сільської ради народних депутатів (27 липня 1994 року присвоєно 10 ранг державного службовця та прийнято присягу державного службовця);

з 16 квітня 1998 року по 11 квітня 2002 року обіймав посаду голови Старобільської районної ради (16 квітня 1998 року присвоєно 5 ранг державного службовця; 14 серпня 2001 року присвоєно 5 ранг особи місцевого самоврядування та прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування);

з 12 квітня 2002 року по 10 квітня 2006 року обіймав посаду голови Старобільської районної ради 24 скликання;

з 11 квітня 2006 року по 11 листопада 2010 року обіймав посаду заступника голови Старобільської районної ради 5 скликання;

з 12 листопада 2010 року по 11 грудня 2020 року обіймав посаду голови Старобільської районної ради 6 скликання та Старобільської районної ради 7 скликання.

Станом на 01 травня 2016 року стаж роботи позивача на вищезазначених посадах складає 21 рік 9 місяців 00 днів.

Відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_4 від 05 серпня 1984 року ОСОБА_1 у період з 10 листопада 1981 року по 26 травня 1983 року проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, що складає 1 рік 6 місяців 17 днів (арк. спр. 80).

Пунктом 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі – Порядок № 283), та додатку до нього (діяли до 01 травня 2016 року).

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 “Про порядок обчислення стажу державної служби”, якою затверджений Порядок обчислення стажу державної служби, регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України “Про державну службу”, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; […]

на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад.

Відповідно до абзаців першого, п`ятого пункту 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також: час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. […].

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:

перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;

друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;

третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад;

керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;

четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;

п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;

шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост;

сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Частиною другою статті 46 Закону № 889-VIII та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі – Порядок № 229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, законодавством, яке діяло як в період роботи (служби) позивача, так і на момент його звернення з відповідною заявою, визначено, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 5 Порядку № 229 визначено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 06 січня 2021 року містять відомості про спецстаж у 2000 році (12 місяців), у 2003 році (12 місяців), у 2004 році (1 місяць 2 дні), у 2005 році (12 місяців), у 2006 році (12 місяців), у 2007 році (12 місяців), у 2008 році (12 місяців), у 2009 році (12 місяців), у 2010 році (12 місяців), у 2011 році (12 місяців), у 2012 році (12 місяців), у 2013 році (12 місяців), у 2014 році (12 місяців), у 2015 році (12 місяців), у 2016 році (12 місяців), у 2017 році (2 місяці) з кодом підстави ЗДС037А1 (Державні службовці, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку в період роботи на державній службі, за наявності страхового стажу - для чоловіків не менше 35 років, для жінок - не менше 30 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років), який діє з 16 грудня 1993 року, та за період з 01 березня 2017 року по 30 листопада 2020 року з кодом підстави ЗМС021К1 (Посадові особи місцевого самоврядування, які працювали на виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років; призначається пенсія відповідно до цього Закону незалежно від того, де вони працювали перед призначенням пенсії), який діє з 07 червня 2001 року (арк. спр. 74 зв.-77).

Враховуючи викладене, період проходження позивачем військової служби у Збройних Силах СРСР з 10 листопада 1981 року по 26 травня 1983 року та періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”: з 27 липня 1994 року по 10 квітня 1998 року на посаді голови Половинкинської сільської ради народних депутатів Старобільського району Луганської області, з 16 квітня 1998 року по 10 квітня 2006 року на посаді голови Старобільської районної ради, з 11 квітня 2006 року по 11 листопада 2010 року на посаді заступника голови Старобільської районної ради, з 12 листопада 2010 року по 01 травня 2016 року на посаді голови Старобільської районної ради, зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Проте, оскільки станом на дату звернення до відповідача з заявою про перехід на пенсію за іншим законом ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) позивач не досяг 62 років (вік позивача – 61 рік 1 місяць 0 днів), він не набув права на призначення пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі пунктів 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 889-VIII.

Разом з цим суд зазначає, що відповідно до частини дев`ятої статті 37 Закону № 3723-ХІІ пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

В постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18) щодо призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 781155 від 22 травня 2018 року позивачу з 22 травня 2018 року (під час проходження державної служби) безстроково встановлено ІІ групу інвалідності (арк. спр. 14).

З рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 01 жовтня 2020 року № 909340180377 про перерахунок пенсії (перехід з виду на вид) вбачається, що позивач з 22 травня 2018 року довічно є особою з інвалідністю ІІ групи (арк. спр. 33, 60).

Отже, на час звернення до позивача з заявою від 06 січня 2021 року про перехід на пенсію за іншим законом (без конкретизації виду пенсії) у розпорядженні відповідача була наявна інформація щодо наявності у позивача ІІ групи інвалідності.

Проте, відповідач оцінку цим обставинам, а також наявності (відсутності) у позивача права на призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в оскаржуваному рішенні не надав, у зв`язку з чим рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 15 січня 2021 року № 909340180377 не можна визнати таким, що прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 15 січня 2021 року № 909340180377 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами третьою, п`ятою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з абзацом першим пункту 1.5 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, […] подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, […].

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п`ятий пункту 1.7 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії” Порядку № 22-1.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).

Відповідно до абзацу шостого пункту 4.3 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (абзац першим пункту 4.7 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним):

визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 15 січня 2021 року № 909340180377 про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на пенсію за іншим законом від 06 січня 2021 року, зареєстровану за № 39, зарахувавши до стажу державної служби ОСОБА_1 період військової служби з 10 листопада 1981 року по 26 травня 1983 року та роботу на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”: з 27 липня 1994 року по 10 квітня 1998 року на посаді голови Половинкинської сільської ради народних депутатів Старобільського району Луганської області, з 16 квітня 1998 року по 10 квітня 2006 року на посаді голови Старобільської районної ради, з 11 квітня 2006 року по 11 листопада 2010 року на посаді заступника голови Старобільської районної ради, з 12 листопада 2010 року по 01 травня 2016 року на посаді голови Старобільської районної ради.

У задоволенні вимог про зобов`язання Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію згідно з Законом України “Про державну службу” № 3723-XI слід відмовити, оскільки такі вимоги є передчасними.

Щодо посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на положення частин десятої, дванадцятої статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» суд зазначає таке.

Відповідно до частини десятої статті 21 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року) посадовим особам місцевого самоврядування, які працювали на виборних посадах в органах місцевого самоврядування 8 років і більше, або протягом повних двох і більше скликань, починаючи зі скликання 1990 року, за винятком припинення повноважень з причин, визначених статтею 78, пунктами 2, 3, 4 частини першої, частиною другою статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктами 1, 2, 6 частини першої і пунктом 1 частини другої статті 5 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», за наявності страхового стажу необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається пенсія відповідно до цього Закону незалежно від того, де вони працювали перед призначенням пенсії. У цих випадках пенсія обчислюється у порядку, передбаченому для державних службовців, із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, за останньою займаною виборною посадою на день призначення пенсії.

Згідно з частиною дванадцятою статті 21 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року) посадовим особам органів місцевого самоврядування, які в період перебування на службі в цих органах визнані інвалідами I та II груп, незалежно від причини інвалідності пенсії по інвалідності призначаються в розмірах, передбачених законодавством України про державну службу, після припинення ними служби в органах місцевого самоврядування, за наявності стажу служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років та стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У разі повернення зазначених осіб на службу в органи місцевого самоврядування чи на державну службу виплата пенсії відповідно до цього Закону зупиняється до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування чи на державній службі. У цей час вони мають право на одержання пенсії, призначеної на загальних підставах.

Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа № 1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Суд зазначає, що Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії», який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, серед іншого зі статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» виключено частини десяту, дванадцяту – чотирнадцяту, а отже, ці норми з 11 жовтня 2017 року не підлягають застосуванню.

З огляду на викладене, позовні вимоги належить задовольнити частково.

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що позивач мав право при звільненні 10 липня 2020 року з військової служби отримати одноразову грошову допомогу, установлену абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, за весь період календарної служби з урахуванням періоду попередньої служби, оскільки при попередньому звільненні з військової служби не набув права на отримання спірної одноразової грошової допомоги, з огляду на таке.Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 735/939/17, від 19 березня 2019 року у справах № 466/5138/17, 357/1457/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 607/9429/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 13 травня 2021 року у справі № 623/198/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18) щодо призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як особа з інвалідністю ІІ групи звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41246506, місцезнаходження: 92704, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1-А) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 15 січня 2021 року № 909340180377 про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на пенсію за іншим законом від 06 січня 2021 року, зареєстровану за № 39, зарахувавши до стажу державної служби ОСОБА_1 період військової служби з 10 листопада 1981 року по 26 травня 1983 року та роботу на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»: з 27 липня 1994 року по 10 квітня 1998 року на посаді голови Половинкинської сільської ради народних депутатів Старобільського району Луганської області, з 16 квітня 1998 року по 10 квітня 2006 року на посаді голови Старобільської районної ради, з 11 квітня 2006 року по 11 листопада 2010 року на посаді заступника голови Старобільської районної ради, з 12 листопада 2010 року по 01 травня 2016 року на посаді голови Старобільської районної ради.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 31 травня 2021 року.

Суддя Т.І. Чернявська