Рішення № 97317820, 31.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 року № 320/4204/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Файчак В.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить скасувати постанову державного виконавця від 17.01.2018 про стягнення виконавчого збору, виконавче провадження №46308788.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що виконавцем в межах спірного виконавчого провадження жодних дій по стягненню заборгованості вчинено не було, а тому у державного виконавця не було підстав для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору. Також позивач вважає безпідставним нарахування суми виконавчого збору в розмірі 10% від суми визначеної рішенням суду та виконавчим листом, а не фактично стягнутої суми коштів державним виконавцем під час виконання судового рішення.

Позивач також зазначає те, що за час сімейного життя позивач та ОСОБА_2 вжили всіх дій до виплати заборгованості за кредитним договором шляхом проведення реструктуризації заборгованості перед ПАТ "Укрсоцбанк". Сплатили всю наявну заборгованість. Інших невиконаних спільних зобов`язань подружжя не мало.

Ухвалою суду від 14.04.2021 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунуті недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 26.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 14.05.2021 зобов`язано відповідача надати докази у справі, а саме: копії матеріалів виконавчого провадження № 46308788.

17.05.2021 від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що дії державного виконавця та оскаржувана постанова здійснені на підставі та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством та просив залишити позовну заяву без розгляду, у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду або відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.10.2014 по справі № 361/5886/14-к стягнуто із ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 08-038/749 від 2 жовтня 2007 року на загальну суму 841861 швейцарських франків 08 сантимів та 3554 грн. судового збору.

04.02.2015 постановою старшого державного виконавця Кеди М.В. відкрито виконавче провадження № 46308788 з виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області № 361/5886/14-к, виданого 17.12.2014. Також, вказано на необхідність боржнику самостійно виконати рішення суду в семиденний строк з дня отримання вказаної постанови.

17.01.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є. прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без подальшого виконання, за заявою представника стягувача, на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, 17.01.2018 державним виконавцем, відповідно до ст.ст. 25 та 28 Закону України «Про виконавче провадження», прийнято постанову про стягнення з боржника ОСОБА_3 виконавчого збору в розмірі 84186,11 швейцарських франків та 365,40 грн., що складає 10% від суми, що підлягає стягненню чи поверненню (ВП № 46308788).

23.02.2021 заступником начальника Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Роєнком Р.В. прийнято постанову про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 .

Крім того, судом установлено, що на адресу позивача від його колишньої дружини - ОСОБА_2 надійшла вимога про сплату на її користь 50% боргових зобов`язань, що виникли під час їх з позивачем шлюбу, які складають 42093,05 швейцарських франків та 182,70 грн.

Позивач, не погоджуючись із вищевказаною постановою про стягнення виконавчого збору, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час відкриття виконавчого провадження № 46308788 чинним був Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, статтею 1 якого визначалося, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка була чинною на дату відкриття провадження, передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

В силу частини другої статті 25 Закону № 606, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини 1 ст. 27 Закону № 606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону № 606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

На час прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця від 17.01.2018 про стягнення виконавчого збору набрав чинності Закон № 1404-VIII.

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу XІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

В силу ч. 1 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Вичерпний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується встановлено частиною 5 статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

Пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404 передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Положеннями ч. 3 ст. 40 Закону №1404 регламентовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору винесена державним виконавцем в один день із постановою про повернення, що не суперечить наведеним вище положенням частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18 суд дійшов висновку, що виключну правову проблему становить питання щодо застосування частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII. Спір у цій справі виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа). Судами у цій справі встановлено, зокрема, що державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі. Таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду висловила наступну правову позицію: на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Судом встановлено, що боржником не було самостійно виконано рішення суду у строк, що визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Доводи позивача про скасування спірної постанови ґрунтуються на тому, що виконавцем в межах виконавчого провадження жодних дій по стягненню заборгованості вчинено не було.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту відкриття виконавчого провадження та до моменту винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем здійснювались дії з примусового виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області про примусове виконання рішення від 22.10.2014 по справі № 361/5886/14-к, що підтверджується матеріалами справи а саме: - 04.02.2015 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до ст. ст. 25, 57 Закону України "Про виконавче провадження"; - 20.07.2017 на адресу Державної прикордонної служби направлено вимогу про надання інформації стосовно ОСОБА_2 щодо перетину кордону; до Регіонального сервісного центру МВС України в Київській області направлено вимогу щодо надання інформації щодо майна боржника;- 20.07.2017 до ОСОБА_2 направлено вимогу про прибуття до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ; - 20.07.2017 направлено вимогу до ПАТ "Укрсоцбанк" щодо надання документів та договору іпотеки, тощо.

Суд звертаю увагу, що, незважаючи на те, що за рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області стягненню підлягала сума заборгованості солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , боржником у виконавчому провадженні визначена ОСОБА_2 та лише щодо неї вчинялись заходи примусового виконання рішення суду та лише ії напрвлялась спірна постанова відповідача.

Крім цього, на думку позивача, безпідставним є нарахування суми виконавчого збору в розмірі 10% від суми визначеної рішенням суду та виконавчим листом, а не фактично стягнутої суми коштів державним виконавцем під час виконання судового рішення.

Надаючи правову оцінку таким доводам позивача суд враховує, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.05.2018 року у справі № П/811/482/17 (К/9901/2149/17), виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

З аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20.

З урахуванням того, що заходи примусового виконання, які вчинялися державним виконавцем по виконанню рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.10.2014 по справі № 361/5886/14-к не призвели до фактичного стягнення коштів на користь стягувача у розмірі визначеному вказаним судовим рішенням, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору, у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що постанова відповідача від 17.01.2018 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 46308788 винесена державним виконавцем не у відповідності до вимог частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", тобто є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частин першої - третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах щодо рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця.

Згідно з положеннями частини першої цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

В силу частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Матеріали справи свідчать, що спірна постанова про стягнення з боржника ОСОБА_3 виконавчого збору від 17.01.2018 ВП № 46308788 позивачу не направлялася, адже її винесено відносно його колишньої дружини.

Разом з цим, виконавче провадження № 46308788 по виконанню виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області № 361/5886/14-к, виданого 17.12.2014 стосується і позивача, оскільки за рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22.10.2014 по справі № 361/5886/14-к заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 08-038/749 від 2 жовтня 2007 року стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Як зазначалось втще, про порушення свого права спірною постановою державного виконавця позивач дізнався 26.03.2021 з вимоги ОСОБА_2 про сплату на її користь 50% боргових зобов`язань, що виникли під час їх з позивачем шлюбу, а з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 05.04.2021, тобто, у строк, передбачений ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду з даною позовною заявою.

Враховуючи вищевказане, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 17.04.2021 позивачем сплачений судовий збір у розмірі 11350,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 12, 73, 77-78, 143, 243-246, 250, 287 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 17.01.2018 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №46308788.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетний асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовий збір у розмірі 11350,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Файчак В.О.