Ухвала суду № 97317731, 20.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

20 травня 2021 року 320/13923/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві заяву гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 про забезпечення позову за їх позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулися гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 з позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, у якому просять:

- визнати протиправним та скасувати рішення Боярської міської ради від 25.06.2020 № 68/2547 “Про затвердження генерального плану міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області”;

- визнати протиправним та скасувати рішення Боярської міської ради від 16.10.2020 № 70/2706 “Про затвердження плану зонування території міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області”.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

До Київського окружного адміністративного суду позивачі подали заяву про забезпечення позову, в якій просять:

- зупинити дію рішення Боярської міської ради від 25.06.2020 № 68/2547 “Про затвердження генерального плану міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області”, крім рішень щодо набуття права власності громадянами на вже існуючі земельні ділянки на підставі пунктів «б», «в» ч. 1 ст. 81 ЗК України;

- зупинити дію рішення Боярської міської ради від 16.10.2020 № 70/2706 “Про затвердження плану зонування території міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області”, крім рішень щодо набуття права власності громадянами на вже існуючі земельні ділянки на підставі пунктів «б», «в» ч. 1 ст. 81 ЗК України.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, у провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивачів, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність позивачами існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходів забезпечення позову.

Так, суд звертає увагу на те, що заявниками не було наведено достатніх підстав, які б унеможливили захист їх прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Отже, заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, зокрема, обставин, що свідчать про неможливість відновлення порушених прав позивачів у випадку, якщо обрані заходи забезпечення позову не будуть вжиті. Не містить заява про забезпечення позову й доказів на користь тверджень про необхідність вжиття значних зусиль, часу та витрат для відновлення порушених прав позивачів у випадку задоволення позову.

Відтак, судом не встановлено очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів до ухвалення рішення в адміністративній справі, отже, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Крім того, на думку суду, зупинення виконання оскаржуваних рішень фактично призведе до вирішення спору на користь позивачів на час розгляду справи у суді при тому, що такі обставини є спірними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.