Рішення № 97317098, 31.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/6044/21

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківського А.С. про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування постанов,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дідківського А.С. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 1953,51 швейцарських франків та 6279,04 гривні від 19.03.2021 в межах виконавчого провадження № 52334140;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківського А.С. від 19.03.2021 про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 52334140;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківського А.С. від 19.03.2021 про відкриття виконавчого провадження, виконавче провадження № 64904771.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказав, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Управління; відповідач 1) перебувало виконавче провадження №52334140 від 16.01.2020 з примусового виконання наказу №906/259/16, виданого 22.07.2016 Господарським судом Житомирської області, яким зобов`язано стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» боргу в сумі 19535,14 швейцарських франків боргу за тілом кредиту та процентів за користування кредитом, 54307,11 грн пені, а також 8483,37 грн судового збору.

При цьому відмічає, що 19.03.2021 старшим державним виконавцем Дідківським А.А. винесено постанову про повернення вказаного виконавчого документу, у зв`язку із анулюванням ПАТ "Укрсиббанк" боргу, який слугував підставою для складення виконавчого документу (наказу №906/259/16).

Разом з тим, на думку позивача, було безпідставно винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 19.03.2021, оскільки старшим державним виконавцем Дідківським А.С. у виконавчому провадженні № 52334140 на користь кредитора (ПАТ «УкрСиббанк») у примусовому порядку не стягнуто жодної гривні боргу, а тому підстави для винесення такої постанови відсутні.

Вказані дії старшого державного виконавця Дідківського А.С. позивач вважає протиправними, а винесені постанови такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).

20.05.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №490-2021/112-16/271-2020/11.2 від 19.05.2021, в якому представник відповідача 1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до положень ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого листа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 ст.37 вказаного Закону, виконавчий збір та витрати виконавчого проваджений мають бути стягнуті в порядку, встановленому Законом. Стверджує, що постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про стягнення витрат виконавчою провадження підлягали виділенню в окреме виконавче провадження, що у свою чергу було здійснено державним виконавцем, а тому оскаржувана постанова є такою, що не підлягає до скасуванню.

Крім того, зауважує, що під час здійснення виконавчих дій, державним виконавцем було вжито ряд заходів примусового виконання, зокрема, накладено арешт на майно, здійснено опис майна, призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

20.05.2021 також надійшов відзив на позов від старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківського А.С., в якому наголошує, що нестягнута сума виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою, підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, яка є виконавчим документом.

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд даної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням ст.287 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Встановлено, що 22.09.2016 старшим державним виконавцем Малинського районного відділу державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52334140 за виконавчим документом - наказом Господарського суду Житомирської області №906/259/16 від 22.07.2016, яким зобов`язано стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ПАТ «Укрсиббанк» необхідно було стягнути борг в сумі 19535,14 швейцарських франків боргу за тілом кредиту та процентів за користування кредитом, 54307,11 грн. пені та 8483,37 грн. судового збору.

22.05.2020 державним виконавцем Малинського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) відповідно до постанови начальника управління про передачу матеріалів виконавчого провадження від 04.05.2020 за описом передано матеріали виконавчого провадження ВП№52334140 за виконавчим документом (наказ Господарського суду Житомирської області №906/259/16) для подальшого виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).

01.06.2020 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківським А.С. прийнято вказане виконавче провадження до виконання та поновлено вчинення виконавчих дій, про що винесено відповідні постанови (а.с.124, 126-127 т.1).

Крім того, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківським А.С. винесено постанову від 01.06.2020, якою приєднано виконавче провадження №52334140 з примусового виконання наказу Господарського суду Житомирської області №906/259/16 від 22.07.2016 до зведеного ВП №62214171, яке перебувало у виконанні ВПВР УЗПВР у Житомирській області Центрально-Західного МРУЮ Міністерства юстиції (м.Хмельницький) до зведеного виконавчого провадження

У подальшому, 19.03.2021 старшим державним виконавцем Дідківським А.С. винесено постанову про повернення даного виконавчого документа стягувачу на підставі заяви ПАТ «Укрсиббанк» про повернення виконавчого документу (а.с.135, т.1), одночасно з якою на підставі ст.27, ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 1953,51 швейцарських франків та 6279,04 гривні за примусове виконання вказаного рішення суду.

19.03.2021 державним виконавцем відкрито виконавче провадження АСВП №64904771 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору у ВП №52334140 від 19.03.2021.

Позивач, вважаючи постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківського А.С. від 19.03.2021 про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 52334140 та про відкриття виконавчого провадження №64904771 протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 згаданого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з абзацами 1-4 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з абзацами 13-14 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Положеннями частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII встановлено вичерпний перелік випадків, коли виконавчий збір з боржника стягненню не підлягає.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII, що кореспондується з положеннями абзацу 12 пункту 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній до 28 серпня 2018 року) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Тому, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

З 28 серпня 2018 року частину другу статті 27 Закону №1404-VІІІ змінено, (Законом України №2475-VIII від 03 липня 2018 року) та визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Так, у період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив - 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як, у період після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору складав - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Положення статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній у період до 28 серпня 2018 року) зменшували відповідальність позивача, як боржника, в порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції чинній з 28 серпня 2018 року), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми що підлягає примусовому стягненню.

Відтак, слід зауважити, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Як вже зазначалося, 19.03.2021 державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону 1404-VIII, оскільки надійшла заява АТ "Укрсиббанк" від 12.03.2021 про повернення виконавчого документа (а.с.135, т.1).

При цьому, як видно з матеріалів справи, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківським А.С. не стягнуто у примусовому порядку суму, зазначену у наказі №906/259/16, виданому 22.07.2016 Господарським судом Житомирської області.

А тому, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірних постановах про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження №64904771, а отже, такі постанови не відповідають вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII та підлягають скасуванню.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18.

Так, у вказаному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Таким чином, у вказаному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду дала оцінку правовідносинам, які виникли у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами ч. 2 ст. 27 та ч. 3 ст. 40 Закон 1404-VIII «Про виконавче провадження» при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 37 цього Закону.

При цьому, вирішуючи питання щодо подібності правовідносин, суд дійшов до висновку, що подібність правовідносин в даній справі та у справі № 2540/3203/18 встановлюється за суб`єктним критерієм (суб`єктами виступають боржник у виконавчому провадженні та державний виконавець), об`єктним (предметом позову в справі №2540/3203/18 є постанова про стягнення виконавчого збору, а в даній справі - постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору) та змістовним (постанова про стягнення виконавчого збору винесена у виконавчому провадженні, в якому виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі його заяви).

Розходження у деяких деталях обставин цих справ не може впливати на висновок про подібність правовідносин, оскільки в обох справах для вирішення спору необхідно дослідити питання щодо правомірності винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом №2475-VIII погіршили становище боржника позивача, а також те, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим документом (наказ №906/259/16 від 22.07.2016), суд вважає, що у державного виконавця були відсутні для винесення оскаржуваних постанов.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18.

З огляду на встановлені обставини справи оскаржувані постанови: про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Узагальнюючи наведене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, судові витрати у вигляді сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 262, 287 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (майдан Соборний, 1,Житомир,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43316784), старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківського А.С. (майдан Соборний, 1,Житомир,10014) про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дідківського А.С. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 1953,51 швейцарських франків та 6279,04 грн від 19.03.2021 в межах виконавчого провадження № 52334140.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківського А.С. від 19.03.2021 про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 52334140.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Дідківського А.С. від 19.03.2021 про відкриття виконавчого провадження, виконавче провадження № 64904771.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст рішення складено: 31.05.2021.