Рішення № 97316340, 31.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Справа № 160/3223/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Центрального районного відділу в м. Дніпро Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Центрального районного відділу в м. Дніпро Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про відмову Центральним районним відділом у місті Дніпро Головного управління Державної міграційної службиУкраїни в Дніпропетровській області (відповідь №1214-222/1214-21 від 16.02.2021 року) в оформленні та видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Означені позовні вимоги вмотивовані безпідставною відмовою органу Державної міграційної служби України стосовно не оформлення та невидачі паспорту у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року у зв`язку із досягненням ОСОБА_1 16-річного віку.

22.04.2021 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування означеного Головне управління зазначило про те, що так, дійсно у лютому 2021 року до Центрального районного відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надходило звернення від Позивача в інтересах її неповнолітньої дитини, ОСОБА_1 з проханням «оформити бланк паспорту громадянина України без застосування засобів ЄДДР та видати паспорт виключно у вигляді паспортної книжечки». для оформлення паспорта громадянина України вперше заявнику необхідно особисто звернутися до територіального підрозділу органу міграційної служби за місцем реєстрації/фактичного проживання та надати передбачену законодавством заяву з переліком необхідних документів. Отже, рішення Центрального РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про відмову у наданні вказаної адміністративної послуги відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_1 не приймалося, тобто відсутнє, а тому не може бути предметом оскарження в суді, адже в адміністративному суді предметом оскарження можуть бути виключно рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Враховуючи положення статей 22, 32, 34 Конституції України, виготовлення паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм не звужує змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, в тому числі не порушує сутності права особи на повагу до приватного життя. Предметом спору в цій справі є правомірність відмови територіального органу ДМС - а саме Центрального РВ у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області в оформленні паспорта громадянина України у вигляді (формі) паспортної книжечки. Правову оцінку цим діям/рішенням відповідача та третьої особи суд, повинен надати з огляду на вимоги статті 19 Конституції України та зважаючи на відповідність дій та рішень суб`єкта владних повноважень критеріям, установленим у частині другій статті 2 КАС України. Суд, зокрема, повинен перевірити чи вони вчинені/прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законом України. Належність позивача до певної суспільної групи, так само як і його переконання щодо присвоєння унікального номера, не зважаючи на усю їх значимість, як для ОСОБА_1 , так і для багатьох інших громадян України, які поділяють такі ж погляди й переконання, не можуть бути підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону № 5492-VI та/чи робити з нього винятки.

У своєму позові ОСОБА_2 просить визнати позовні вимоги наданої заяви та саму справу - типовими по відношенню до зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), однак, відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Тобто відповідно до даної статті не має конкретного зобов`язання, що при ухваленні рішення по даній категорії справ суддя повинен обов`язково виносити рішення таке, яке винесено Верховним Судом по зразковій справі. Також судове рішення по зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) є індивідуальним актом, та стосується прав або інтересів визначеної в рішенні особи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Центральним районним відділом в м. Дніпро Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у строк, встановлений судом, відзив на позовну заяву наданий не був.

28.04.2021 року від ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначила про безпідставність та необґрунтованість доводів, які викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

29.03.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Центральний районний відділ в м. Дніпро Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у строк до 27.04.2021 року: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію міграційної справи відносно звернення ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 з приводу оформлення та видачі паспорту у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року у зв`язку із досягненням ОСОБА_1 16-річного віку. Судом попереджено Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Центральний районний відділ в м. Дніпро Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначила ОСОБА_2 у поданій до суду позовній заяві, позивач та неповнолітня дитина сповідують Православ`я, що є основоположною релігією на Україні. Державою релігійні свята Української Православної Церкви віднесені до державних свят. Це є Різдво Христово, Пасха Христова та День Святої Трійці (ст. 73 Кодексу законів про працю України). Відмова від отримання біометричного паспорта не є окремою думкою позивача та її дитини, це не їх окремі релігійні міркування, це позиція Української Православної Церкви, членами якої є позивач та її дитина, про що зазначено не лише в позові, а у зверненнях Української Православної Церкви. Останнє звернення Предстоятеля Української Православної Церкви Митрополита Онуфрія від імені Священного Синоду до Президента України з цих питань спрямоване йому 26.07.2017 року

У зв`язку з настанням 16-тиріччя дитини, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 13.02.2021 року звернулися до Центрального районного відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. В даній заяві було зазначено про те, що ОСОБА_2 , не дає згоду на збір і обробку персональних даних. Категорично забороняє передачу будь-яких даних про себе до Єдиного державного демографічного реєстру; забороняє формування по відношенню до неї УНЗР (будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодових, QR-кодових, біометричних тощо); забороняє використання щодо мене будь-яких засобів ЄДДР. Просить оформити та видати останній паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. ОСОБА_2 , законний представник неповнолітньої дитини, згодна зі своєю дитиною, повністю підтримує її і разом з нею просить оформити і видати дитині ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Крім того, дана заява разом із доданими до неї документами (додатками), у т.ч. заявою за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, подається в порядку, передбаченому п. 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, та не є зверненням про надання роз`яснень чинного законодавства України щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України. Разом із тим, відзначаємо, що дана заява не є заявою-анкетою, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302. зразок якої затверджений наказом МВС України від 26.11.2014 № 1279. Оскільки заява-анкета оформляється виключно для отримання паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1 із застосуванням засобів ЄДДР та присвоєнням УНЗР та не є зверненням відповідно до Закону України «Про звернення громадян». ОСОБА_2 просила розглянути дану заяву по суті та прийняти по ній чітке і однозначне рішення. У разі відмови дитині в оформленні і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки просила зазначити правові підстави такого рішення, письмово повідомивши про нього заявника за вказаною у цій заяві адресою або видавши заявникові відповідь на руки. Відповідно до ст. ст. 3, 8, 22, 32, 35 Конституції України ОСОБА_2 просила оформити та видати паспорт зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. Для оформлення паспорта подала свідоцтво про народження для засвідчення його копії, дві фотокартки дитини розміром 3,5x4,5 см, заяву про видачу паспорта відповідно до наказу МВС України №320 від 13.04.2012 та наказу МВС України №456 від 06.06.2019 (заява вказаної форми також подавалася 02.03.2019 ОСОБА_3 - позивачем по зразковій справі №806/3265/17, якій Коростенський РВ УДМС України в Житомирській області 29.03.2019 оформив та видав паспорт зразка 1994 року). Про дату та час оформлення паспорта просила повідомити завчасно, викликавши до приміщення даного підрозділу (тел. НОМЕР_1 ).

До даної заяви ОСОБА_2 було долучено: 1) свідоцтво про народження ОСОБА_1 ;2) дві фотокартки 3,5 x4 ,5 см ОСОБА_1 ; 3) заява ОСОБА_1 за формою про видачу паспорта відповідно до наказу МВС України №320 від 13.04.2012 та наказу МВС України №456 від 06.06.2019.

Листом від 16.02.2021 року за №1214-222/1214-21 Центрального районного відділу в м. Дніпро Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлено про те, що з метою документування пані ОСОБА_1 паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно звернутися до територіального підрозділу ГУДМС України в Дніпропетровській області та надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку, та документи, перелік яких визначено розділом III Тимчасового порядку.

На заяву ОСОБА_2 та її дитини ОСОБА_1 від 16.02.2021 року щодо документування паспортом громадянина України зразка 1994 року по досягненню віку, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області листом від 04.03.2021 року за №ІІІ-59/6/1201-21/1201.4.1/1998-21 повідомило про те, що з метою документування пані ОСОБА_1 паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно звернутися до територіального підрозділу ГУДМС України в Дніпропетровській області та надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку, та документи, перелік яких визначено розділом III Тимчасового порядку.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.22 Основного Закону права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст.32 Конституції України зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами: Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. пункт 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "C. проти Бельгії" від 07.08.1996 (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа №2346/02, ECHR 2002 та пункт 65 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" (заява №21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява №25735/94, п.45, ECHR 2000-VIII).

Аналізуючи викладене особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон України №5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).

Частинами 1, 2, 4, 5 статті 14 Закону України №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (частина 1 статті 21 Закону України №5492-VI).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - постанова №302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п.2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII; з 01.11.2016 - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону України №5492-VI паспорт громадянина України (…) містить безконтактний електронний носій.

Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється (пункт 3 Постанови №302). Пунктом 131 Постанови №302 також передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон України №2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону України №2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частини 5, 6 статті 6 вказаного Закону).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Діючим законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, суд звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Отже, аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст.8 Конвенції.

Варто зауважити, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Таким чином, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 по зразковій справі № Пз/9901/2/18 (806/3265/17), а відповідно до ч.3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відтак, суд приходить до висновку щодо безпідставності посилання Центрального районного відділу в м. Дніпро Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на відсутність підстав отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що відмова відповідача-2: Центрального районного відділу в м. Дніпро Головного управління Державної міграційної №1214-222/1214-21 від 16.02.2021 року в оформленні та видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ підлягає скасуванню.

Беручи до уваги вищезазначене, суд зазначає, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Центрального районного відділу в м. Дніпро Головного управління Державної міграційної оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області не підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Центрального районного відділу в м. Дніпро Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального районного відділу в м. Дніпро Головного управління Державної міграційної №1214-222/1214-21 від 16.02.2021 року в оформленні та видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Центральний районний відділ в м. Дніпро Головного управління Державної міграційної оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник