Рішення № 97312238, 31.05.2021, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/294/20

провадження № 2/631/167/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.

за участі секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - Савіхіна Анастасія Миколаївна, яка діє на підставі довіреності № 36451-К-Н-О від 29 липня 2019 року, звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з останніх заборгованість за кредитним договором, який був укладений 08 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та померлим ОСОБА_3 , у розмірі 7723 гривні 51 копійка та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_3 звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 08 листопада 2011 року.

Відповідач при підписанні анкети – заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (далі – Договір), що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь – якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору на виконання умов пункту 2.1.5.4 Договору.

В Умовах та правилах надання банківських послуг вказано, що власник зобов`язаний слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник – ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 09 березня 2017 року.

Враховуючи те, що позичальник не належним чином виконував умови договору, станом на дату його смерті, у нього утворилась заборгованість перед банком за кредитним договором у розмірі 7723 гривні 51 копійка.

Представник позивача посилається на те, що спадкоємці ОСОБА_3 мали право подати заяву про прийняття спадщини або про відмову від спадщини у строк з 02 березня 2017 року по 02 вересня 2017 року.

Спадкоємцями, які постійно проживали з позичальником, ОСОБА_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які згідно статтей 608, 1218, 1219 Цивільного кодексу України мають відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_3 перед Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», оскільки, як зазначив представник банку, у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємців переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.

Ну думку представника позивача, вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де зазначено їх адресу реєстрації: АДРЕСА_1 .

На виконання вимог частини 2 статті 1281 Цивільного кодексу України 31 липня 2017 року позивачем, як кредитором ОСОБА_3 , була направлена претензія до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області. 11 вересня 2017 року банк отримав відповідь від Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті ОСОБА_3 була заведена на підставі претензії Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».

12 вересня 2017 року Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на адресу спадкоємців – відповідачів по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , було направлено лист – претензію кредитора щодо необхідності погашення заборгованості після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємців, які проживали разом із ним на час відкриття спадщини.

Однак, до теперішнього часу, сума боргу в добровільному порядку не погашена, у зв`язку з чим представник позивача змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення зазначених коштів у судовому порядку, оскільки вважає, що відповідачі згідно вимог частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України прийняли спадщину, так як не відмовились від неї протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, та відповідно до положень статті 1282 Цивільного кодексу України зобов`язані задовольнити вимоги кредитора.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 травня 2020 року прийнято позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця до розгляду та відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 червня 2020 року витребувано від Центру надання адміністративних послуг Нововодолазької селищної ради Нововодолазького району Харківської області інформацію про осіб, які були зареєстровані станом на 02 березня 2017 року разом із померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (довідку про склад родини) та витребувано від Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , що був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 31 травня 2021 року визначено про заочний розгляд справи за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі судом не вживалось.

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у судове засідання не прибув, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. В наданому до позову клопотанні представник позивача вказує, що підтримує позовні вимоги в цілому, просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість у повному обсязі, а також зазначає, що розгляд справи може відбутися без представника банку за наявності наданих доказів по справі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечують.

Відповідачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у судові засідання, що були призначені на 17 вересня 2020 року, 13 жовтня 2020 року , 07 грудня 2020 року, 21 січня 2021 року, 25 лютого 2021 року, 20 квітня 2021 року та 31 травня 2021 року не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Згідно з даними поштового відділення УДППЗ «Укрпошта» судові повістки повернулися на адресу суду з відміткою про неможливість вручення – «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, у судове засідання, що було призначено на 31 травня 2021 року відповідачі викликалися шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/1124482/).

Причини неявки відповідачів суду не відомі. Відзив на позовну заяву, відповідно до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачі не подали.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідачів, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, і від яких не надійшло заяви про розгляд справи за їх відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідачі будучи завчасно належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явилися у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 14360570, що підтверджується копією відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 69) та має банківську ліцензію Національного Банку України за № 22 від 05 жовтня 2011 року про право надання банківських послуг, визначених частиною 3 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», унесеному до Державного реєстру банків 19 березня 1992 року за № 92 (а. с. 68). Згідно зі статутом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 594 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 712) та погодженого Національним банком України 06 вересня 2019 року, вказана фінансова установа є державним банком та правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «Приватбанк» (а. с. 70 – 71).

З матеріалів справи судом встановлено, що 08 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір без номеру шляхом підписання ОСОБА_3 анкети – заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», за змістом якої останній погодився з тим, що вказана заява разом із пам`яткою клієнта, «Умовами і правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві (а. с. 16).

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачами фактів підписання вказаної вище заяви про отримання банківських послуг ОСОБА_3 .

Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі.

Крім мотивів, викладених вище, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, в якій зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.

Відповідно до виявленого бажання, ОСОБА_3 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Отже, між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України.

Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Судом встановлено, що позивач виконав усі взяті на себе зобов`язання, встановивши ліміт на кредит позичальника. Проте, ОСОБА_3 було порушено зобов`язання, встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами, що вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, умови кредитного договору щодо дати кінцевого розрахунку по погашенню кредиту, процентів та щомісячної комісії позичальником були порушені.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язав (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Приписи частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлюють обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

При цьому, згідно вимог статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», яке у подальшому змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких ОСОБА_3 отримавши від банку кошти у кредит, своїх зобов`язань з їх повернення належним чином не виконав.

Як убачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник, ОСОБА_3 , помер у селищі міського типу Нова Водолага, Нововодолазького району Харківської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 09 березня 2017 року (а. с. 56).

Із розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що станом на дату смерті позичальника 02 березня 2017 року загальна сума заборгованості перед банком за кредитним договором становить 7723 гривні 51 копійка, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 7723 гривні 23 копійок.

Згідно з нормою статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права й обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком прав і обов`язків, зазначених у статті 1219 Цивільного кодексу України (стаття 1218, 1231 Цивільного кодексу України).

Нормами частини 1 та 2 статті 1220 вищевказаного кодифікованого закону України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1281 Цивільного кодексу України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги (частина 2 статті 1281 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Приписами частини 4 статті 1281 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 Цивільного кодексу України регламентовано, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 Цивільного кодексу України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами 2 та 3 статті 1282 Цивільного кодексу України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини 4 статті 1281 Цивільного кодексу України кредитор позбавляється права вимоги;

коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 Цивільного кодексу Украйни, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, встановити дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини 1 статті 1282 Цивільного кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18).

З матеріалів справи вбачається, що 21 липня 2017 року представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на адресу Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області направив претензію кредитора в порядку статті 1281 Цивільного кодексу України від 21 липня 2017 року за вихідним № SAMDN50000052687641, відповідно до якої просив повідомити чи заводилася спадкова справа після смерті ОСОБА_3 ; включити кредиторські вимоги банку в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 7725 гривні 94 копійки, а також надіслати інформацію стосовно звернення з заявою про прийняття спадщини або відмови від прийнятті спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого боржника; відомості про осіб, які подали заву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника (а. с. 59).

Листом від 02 вересня 2017 року за вихідним № 538/02-14 завідувач Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвська Т. М. повідомила Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» про те, що претензія кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 отримана та зареєстрована в Книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 235 від 26 серпня 2017 року, інших заяв до державної нотаріальної контори не надходило (а.с. 60).

Таким чином, судом установлено, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26 серпня 2017 року Нововодолазькою державною нотаріальною конторою Харківської області заведено спадкову справу за № 109/2017 за претензією кредитора Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 21 липня 2017 року за вихідним № SAMDN50000052687641.

Перевіривши матеріали спадкової справи № 109/2017, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , що були направлені на адресу суду 22 грудня 2020 року відповідно до ухвали про витребування доказів завідувачем Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Т. Козелько, листом від 18 листопада 2020 року за № 789 встановлено, що 07 липня 2017 року на підставі претензії кредитора Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», сума заборгованості 7723 гривні 51 копійка, що була зареєстрована у Книзі обліку спадкових справ за № 227, заведено спадкову справу за № 109/2017 після смерті ОСОБА_3 .

Крім того, згідно матеріалів спадкової справи встановлено, що 26 серпня 2017 року до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області було подано претензію кредитора Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», сума заборгованості 7725 гривень 94 копійок, після смерті ОСОБА_3 , що була зареєстрована у Книзі обліку спадкових справ за № 235, спадкова справ за № 109/2017.

Також, згідно матеріалів спадкової справи встановлено, що 17 жовтня 2017 року до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області було подано претензію кредитора Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Альфа-Банк», сума заборгованості 4257 гривень 47 копійок, після смерті ОСОБА_3 , що була зареєстрована у Книзі обліку спадкових справ за № 274, спадкова справа за № 109/2017 та претензію кредитора Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Альфа-Банк», сума заборгованості 4007 гривень 10 копійок. Інших заяв до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області від будь-яких осіб стосовно прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не надходило. Свідоцтва про право на спадщину вказаним органом нотаріату не видавались (а. с. 164 – 178).

Враховуючи викладене вище, банк пред`явив свої вимоги до спадкоємців померлого ОСОБА_3 звернувшись до нотаріальної контори в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною 2 статті 1281 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Щодо спадкоємців померлого слід зазначити наступне.

Згідно копії паспорта громадянина України ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 , виданого Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 26 березня 2002 року, останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 03 грудня 1986 року (а. с. 51).

Також встановлено, що відповідачі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , були зареєстровані за однією адресою зі спадкодавцем ОСОБА_3 – АДРЕСА_1 з 24 лютого 2002 року та 19 березня 2002 року відповідно, що підтверджується копіями паспортів громадян України ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданого Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 15 лютого 2005 року та ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , виданого Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 26 березня 2002 року (а. с. 52 – 53, 54 – 55).

Крім того, з копії паспорту громадянина України ОСОБА_2 вбачається, що остання з 27 червня 1987 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Згідно довідок, наданих Центром надання адміністративних послуг Нововодолазької селищної ради Харківської області від 30 липня 2020 року та від 03 вересня 2020 року за вихідними № 04.01-25/1345, № 04.01-25/1652 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 станом на 02 березня 2017 року були зареєстровані:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_7 );

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 );

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а. с. 146, 148).

Відповідно до положень частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах 3 та 4 статті 1268 та статті 1269 Цивільного кодексу України.

Так, згідно із частиною 3 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 1296 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 Цивільного кодексу України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 Цивільного кодексу України є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 Цивільного кодексу України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Згідно роз`яснень, які містяться у пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке. З урахуванням положення статті 1282 Цивільного кодексу спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Тобто, законодавець ставить в залежність обов`язок спадкоємців боржника щодо сплати боргу за померлого від розміру одержаного ними у спадщину майна після померлого.

За правилами статті 1273 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Як було встановлено згідно наданих доказів по справі відповідачі, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , хоча й не зверталися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , водночас не відмовились від її прийняття, а відтак вважаються такими, що прийняли спадщину фактичним шляхом, оскільки протягом строку визначеного законом не відмовились від неї.

Відповідно до статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно, відповідачі, як спадкоємці позичальника відповідно до частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України вважаються такими, що прийняли спадщину після померлого боржника, до складу якої входять, й у тому числі, кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбувається за правилом частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України, й оскільки відповідачі не відмовилися від спадщини у передбачений частиною 1 статті 1273 та статті 1270 Цивільного кодексу України строк, а саме – шість місяців від дня відкриття спадщини, мають нести відповідальність за зобов`язаннями спадкодавця.

Правовідносини, що виникли між позикодавцем та позичальником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем і спадкоємцем боржника й мають вирішуватись у порядку положень статті 1282 Цивільного кодексу України.

Як вбачається вище, при розгляді справи суд встановив коло спадкоємців ОСОБА_3 , а саме спадкоємцями майна померлого є відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які проживали та були зареєстровані зі спадкодавцем за одною адресою станом на 02 березня 2017 року. Будь-які інші особи, відповідно до змісту копії матеріалів спадкової справи, із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не звертались.

При встановленні обсягу спадкового майна суд бере до уваги правову позицією Верховного Суду, відповідно до якої доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Натомість, відповідачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явились, жодних доказів відсутності чи недостатності спадкового майна для погашення боргу спадкодавця ОСОБА_3 до суду не надали.

Цивільним кодексом України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначено справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини 1 статті 1282 Цивільним кодексом України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 1282 Цивільного кодексу України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

Частиною 1 статті 1282 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

При цьому, відсутність у матеріалах справи відомостей про вартість спадкового майна не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц: доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки його відповідальність за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого.

За змістом статті 1281 Цивільного кодексу України, на час смерті позичальника, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Наведена норма права не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника.

Проте за положеннями пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Таким чином, за змістом наведених норм закону кредитор боржника або повинен подати вимогу безпосередньо спадкоємцям, або звернутись до нотаріуса з вимогою, яку нотаріус доводить до відома спадкоємців, що прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26 серпня 2017 року Нововодолазькою державною нотаріальною конторою Харківської області заведено спадкову справу за № 109/2017 за претензією кредитора Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 21 липня 2017 року за вихідним № SAMDN50000052687641. Банком на адресу відповідачів надсилався лист-претензія щодо погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 61 – 65), проте вимоги банку виконані не були.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведена наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідачів 7723 гривні 51 копійку боргу спадкодавця перед кредитором, оскільки останні прийняли спадщину фактичним шляхом після смерті чоловіка та батька, та разом із правами спадкодавця прийняли також і його обов`язки, в тому числі, і обов`язки щодо погашення боргу спадкодавця перед кредитором.

Аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вбачає наявність правових підстав для стягнення з відповідачів, спадкоємців померлого, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суми непогашеної заборгованості за кредитним договором від 08 листопада 2011 року в розмірі 7723 гривні 51 копійку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 2102 гривень 00 копійок, що підтверджено платіжним дорученням №ZZ424В0ТКG від 04 лютого 2020 року

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Оскільки позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягають задоволенню в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1051 гривня 00 копійок з кожної.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 – 16, 202, 204, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1 - 5, 10 - 13, 17, 19, 23, 76, 81, 89, 133, 141, 206, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 – 283, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 08 листопада 2011 року у розмірі 7723 (сім тисяч сімсот двадцять три) гривні 51 копійку, що складається із тіла кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 1051 (однієї тисячі п`ятдесяти однієї) гривні 00 копійок з кожної.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до пункту 15.5 частини 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок № 1 – Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т. М. Трояновська