Рішення № 97311269, 21.05.2021, Яремчанський міський суд

Справа № 354/625/19

Провадження по справі № 2/354/139/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Андрійків А.Я.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Кухарука Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 у липні 2019 року звернулася до суду із позовом до відповідача Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання за нею права власності на Ѕ частину будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та складається із: житлового будинку загальною площею 89,0 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м., літньої кухні, стайні, сараю, вбиральні, огорожі в порядку спадкування за законом після смерті її баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування заявлених позовних вимог вказала, що її батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який був побудований на земельній ділянці, виділеній спадкодавцю на підставі рішення виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради народних депутатів №8 від 01.04.1977 року про виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку. За життя ОСОБА_3 право власності на належне їй нерухоме майно в установленому законом порядку не оформила, заповіту не склала. Після смерті ОСОБА_3 її єдиними спадкоємцями за законом є позивач та її двоюрідний брат ОСОБА_2 27.06.2018 року позивач звернулась у нотаріальну контору із метою оформлення своїх спадкових прав, однак постановою державного нотаріуса Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д. від 27.06.2018 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском встановленого ст.549 ЦК УРСР, шестимісячного строку на прийняття спадщини та відсутністю доказів родинних відносин зі спадкодавцем. Вказала, що до моменту смерті спадкодавця вона проживала разом із нею в одному будинку, допомагала своїй бабусі та доглядала за нею, хоча була зареєстрована за іншою адресою, після її смерті вона продовжувала проживати у спірному будинку, вкладала у нього власні кошти, обробляла земельну ділянку, а відтак є такою, що вступила в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_3 та відповідно прийняла спадщину. Її брат ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини до нотаріуса не подавав, відомостей про прийняття ним своєї частки спадщини відсутні, а тому останній є таким, що спадщину не прийняв. Враховуючи те, що спадкове майно, яке є предметом позову, набуте її бабусею ОСОБА_3 за життя на законних підставах, просить її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 липня 2019 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2019 року витребувано із Яремчанської міської державної нотаріальної контори завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до Ворохтянської селищної ради, ОСОБА_1 , про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків.

31 жовтня 2019 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Ворохта Яремчанської міської ради є бабусею позивача по лінії батька та встановити факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_3 замість свого батька ОСОБА_4 шляхом вступу в управління та володіння майном померлої. В обґрунтування даної заяви зазначила, що її батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Майкоп Російської Федерації є рідним сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Ворохта, а позивач відповідно є онукою останньої, однак свідоцтво про народження батька нею втрачене внаслідок чого вона була позбавлена можливості надати нотаріусу докази на підтвердження родинних відносин зі спадкодавцем. Факт родинних відносин між нею та ОСОБА_3 можуть підтвердити свідки, а також він підтверджується наявністю у позивача оригіналу свідоцтва про смерть бабусі. Вказала, що вона звернулася до суду через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок та відсутність державної реєстрації права власності на спадкове майно за спадкодавцем. Підставами набуття права власності померлою ОСОБА_3 на спірний житловий будинок є факт будівництва нею зазначеного будинку у 1980 році, що підтверджується даними технічного паспорту, рішенням органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки під будівництво житлового будинку, випискою із Коломийського МБТІ про облік вказаного будинку за ОСОБА_3 відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка була чинною на час побудови спірного житлового будинку.

Ухвалою суду від 12 листопада 2019 року позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до Ворохтянської селищної ради, ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності на спадкове майно повернуто ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 03 лютого 2020 року за клопотанням позивача до участі у вказаній справі залучено в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

Згідно розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №166 від 03 серпня 2020 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2020 року у зв`язку із закінченням повноважень у попереднього складу суду(закінчення терміну відрядження судді Польської М.В.) вказану справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою суду від 14 серпня 2020 року вказану справу прийнято до провадження суддею Ваврійчук Т.Л. та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

09 жовтня 2020 року від співвідповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому останній просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю. Вказав, що з 1988 року по даний час він зареєстрований та проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1 , який належав його бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_3 як і попередні 30 років він проживав разом із нею у вказаному житловому будинку, що підтверджується відповідними записами у його паспорті, будинковій книзі та довідкою Ворохтянської селищної ради №798 від 17 червня 2018 року. Будинок в якому проживала ОСОБА_3 був побудований останьою спільно із ним. За життя бабусі він допомагав їй у всьому, купував продукти харчування, одяг, ліки, за власні кошти проводив капітальний та поточні ремонти будинку, що можуть засвідчити свідки. Твердження позивача про те, що на момент смерті вона спільно проживала із ОСОБА_3 та допомагала їй не відповідають дійсності, як і її посилання на те, що він не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки 11 лютого 2000 року він звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак через особисті обставини не завершив оформлення своїх спадкових прав. Зазначив, що в силу ст.1269 ЦК України щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем встановлюється презумпція прийняття спадщини, а видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємця, які прийняли спадщину жодним строком не обмежена.

11 листопада 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на відзив ОСОБА_2 , в яких остання вказала, що на момент смерті ОСОБА_3 відповідач фактично понад 20 років проживав у будинку своєї дружини ОСОБА_5 у с. Микуличин, Яремчанської міської ради, а запис у його паспорті та будинковій книзі не підтверджує фактичне проживання, а є лише свідченням реєстрації місця проживання. Твердження ОСОБА_2 про те, що він приймав участь у будівництві спірного житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 теж не відповідають дійсності, оскільки останній у період з 1978 року по 1980 рік проходив військову службу, а в подальшому до 1989 року проживав у м. Клайпеда, де був одружений. Зазначила, що факт її спільного проживання із померлою ОСОБА_3 на протязі останніх 20 років можуть підтвердити свідки, натомість відповідач у жовтні 1999 року вимагав від бабусі щоб вона переписала на нього своє майно та застосовував до неї фізичну силу, внаслідок чого остання зверталась із заявою у селищну раду. Відповідач почав проживати у будинку ОСОБА_3 лише після смерті спадкодавця і на даний час вони спільно проживають у вказаному будинку, при цьому відповідач займає перший поверх, а вона разом зі свої сином проживає на другому поверсі.

Ухвалою суду від 11 листопада 2020 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити у повному обсязі. Вказала, що її батько ОСОБА_6 був сином ОСОБА_3 та помер у 1995 році, а донька ОСОБА_3 -мати відповідача ОСОБА_2 померла ще швидше. Вказала, що з 1995 року ОСОБА_3 проживала сама, а вона хоча і була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , де отримала квартиру, фактично проживала разом із бабусею, допомагала їй по господарству та доглядала за нею. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і вона разом із іншими родичами хоронила бабусю та після її смерті у 1999 році разом із членами своєї сім`ї переїхала проживати у будинок ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 , де до цього часу постійно проживає її син, а вона будучи художником на даний час орендує приміщення по АДРЕСА_3 , де має можливість працювати та постійно приходить до сина у спірний будинок. Вказала, що після переїзду у будинок ОСОБА_3 вона з сім`єю оселилася на другому поверсі будинку, а на першому поверсі проживає відповідач. Зазначила, що вона купувала шифер, щоб перекрити будинок, добудовувала веранду та окремий вхід у будинок, поміняла дах на веранді, постійно обробляла город та разом з ОСОБА_2 сплачувала половину земельного податку, при цьому городом та подвір`ям вони із відповідачем користувалися спільно. Вказала, що у 1992 році ОСОБА_3 зламала ногу, ОСОБА_2 на той час із нею не жив, і тоді вона фактично перебралась проживати до бабусі, близько п`яти років жила там разом із чоловіком до розлучення та дітьми, вони перевезли свої речі та оселилися в кухні на першому поверсі, ОСОБА_3 займала жилу кімнату на тому ж поверсі, другий поверх на той час був побудований лише частково, ОСОБА_2 хотів його добудувати для себе. ОСОБА_3 завжди говорила, що у неї є двоє онуків і спадщина буде розділена між ними обома. Твердження відповідача про те, що він постійно проживав разом із ОСОБА_3 не відповідають дійсності, оскільки останній у 1980-х роках пішов в армію, служив у м. Клайпеда, там одружився та залишився проживати, після розлучення він повернувся у смт. Ворохта, але вдруге одружився та проживав у своєї дружини у с. Микуличин. Після смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 перевіз свою дружину та дітей та став проживати у будинку ОСОБА_3 в смт. Ворохта. Зазначила що вона своєчасно не звернулась у нотаріальну контору за оформленням спадщини через брак часу.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник-адвокат Кухарук Т.А. заявлені позовні вимоги не визнали та просять у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. Відповідач вказав, що з 1986 року він проживав разом зі своєю бабусею ОСОБА_3 у її будинку по АДРЕСА_1 та з того часу постійно зареєстрований за вказаною адресою. Він працював по господарству, обробляв городи, займав приміщення літньої кухні, а баба жила на першому поверсі будинку у кухні, у жилій кімнаті на першому поверсі вони селили туристів. На другому поверсі на той час йшов ремонт і він добудовував собі там жилі кімнати. Його двоюрідна сестра ОСОБА_1 з бабою ніколи не жила, він її до смерті ОСОБА_3 не бачив. Твердження ОСОБА_1 про те, що вона разом із чоловіком і дітьми до смерті ОСОБА_3 жила у спірному будинку не відповідають дійсності. Батько ОСОБА_1 на момент своєї смерті у 1995 році проживавав у Російській Федерації, де його похоронили. Їх баба ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , він сам за власні кошти хоронив її, ОСОБА_1 була присутня на похороні, на той час їй з сім`єю не було де жити, вони робили ремонти у себе на квартирі і він дозволив їм оселитись у будинку ОСОБА_3 . ОСОБА_1 разом із чоловіком та молодшим сином стали проживати у спірному будинку лише після смерті ОСОБА_3 , потім з ними також поселився їх старший син. Сім`я ОСОБА_1 проживала на другому поверсі, а він оселився на першому і такий порядок користування житлом триває між ними і до цього часу. Вказав, що земельний податок вони із позивачкою не платять, а оплату за комунальні послуги розділили на двох, город він обробляє сам, ОСОБА_1 ним не користується, а подвір`ям вони користуються спільно. Зазначив, що у 2000 році він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак не завершив оформлення своїх спадкових прав.

Представник відповідача Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області у судове засідання не з`явився, проте до суду надійшла письмова заява із клопотанням про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає по сусідству зі сторонами по АДРЕСА_4 . Зазначила, що будинок по АДРЕСА_1 належав їх бабі ОСОБА_3 , якій вона часто допомагала по сусідству. Вказала, що ОСОБА_2 до смерті ОСОБА_3 разом із нею не проживав, а жив у своєї дружини в с. Микуличин, та прийшов проживати у будинок баби лише після її смерті. Зазначила, що онука ОСОБА_3 - ОСОБА_1 до смерті доглядала за бабою, постійно приходила, відвідувала її, а десь рік чи за два роки до смерті ОСОБА_3 разом з чоловіком та дітьми перейшла проживати до неї, бо баба була вже стара. Сім`я ОСОБА_1 на той час проживала у будинку ОСОБА_3 на першому поверсі. Після смерті ОСОБА_3 позивачка разом із чоловіком та дітьми проживала у будинку померлої на другому поверсі. Також зазначила, що ОСОБА_2 служив в армії, там одружився та тривалий час проживав окремо. Після розлучення повернувся до баби, але знов одружився та пішов проживати у с. Микуличин у своєї жінки, це було десь за 3-4 роки до смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_2 бабу за життя провідував, приходив кілька разів на тиждень, але по господарству не допомагав, більше доглядала померлу ОСОБА_1 , яка із нею жила та їздила з смт. Ворохта на роботу і вона особисто це бачила та знає, оскільки з 1986 року отримала землю, побудувалась і проживала по сусідству та постійно навідувала померлу, допомагала їй, а також готувала поминальний обід після її смерті. ОСОБА_3 за життя казала, що поділить своє майно на обох онуків. Пояснила, що ОСОБА_2 оселився у будинку ОСОБА_3 відразу після її смерті та проживає на першому поверсі, ОСОБА_1 на даний час окремо винаймає житло, бо є художником, а у спірному будинку на другому поверсі постійно проживає її син. Вказала що вона бачила, що ОСОБА_1 перекривала дах у будинку баби, доробляла кімнати на другому поверсі, бо коли вона переселилась на другий поверх він був ще не добудований до кінця. Також зазначила, що у 1994 чи 1995 році ОСОБА_3 зламала ногу і ОСОБА_2 тоді не було, бо він знаходився на заробітках у Росії, померлій допомагала вона та постійно приходила ОСОБА_1 , також був випадок, що ОСОБА_3 зламала руку, але і тоді відповідач з нею не жив та не доглядав за нею, а його свідки набагато молодші за неї та не можуть знати і пам`яти цих подій.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_7 та часто приходила до неї у гості і при цьому завжди проходила повз будинок ОСОБА_3 який знаходиться на відстані 15-20 м від стежки. Вона пам`ятає, що ОСОБА_3 жила разом з онуком ОСОБА_2 і його сім`єю на першому поверсі, а на другому жила її онука ОСОБА_9 з чоловіком та двома синами, це було ще до смерті ОСОБА_3 , але за скільки часу вона пригадати не може. Пояснила, що вона не заходила до сторін у будинок, лише постійно проходила повз. Коли переїхав проживати у будинок ОСОБА_3 її онук ОСОБА_2 і хто будував цей будинок їй невідомо. Вона знає, що ОСОБА_1 з сім`єю жила на другому поверсі, бачила як вони ходили по подвір`ю, порались по господарству. Збирали сіно, сім`ю ОСОБА_2 вона теж бачила, дружину та доньку із сином, вони жили з ОСОБА_3 на першому поверсі.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він є сином позивача. Вказав, що з дитинства він з батьками проживав у будинку баби у АДРЕСА_1 , де він проживає і до цього часу. На даний час він проживає на другому поверсі, а на першому поверсі живе його дядько ОСОБА_2 . Вказав, що вони стали проживати у будинку баби ще до її смерті, йому на той час було 6-7 років, бо він пам`ятає, що в молодші класи школи він ходив з будинку баби, а в перший клас він пішов у 1991 році, потім він продовжив навчання у м. Дрогобич, однак у восьмому чи дев`ятому класі знову повернувся проживати у будинок баби і з 1997 чи 1998 року до цього часу постійно там проживає, пригадує, що на той час баба ще була жива. Вказав, що у дитячих роках він пам`ятає свого дядька ОСОБА_2 , але на може сказати чи відповідач тоді проживав у баби, бо той якийсь період часу жив у с. Микуличин. Вказав, що коли вони з батьками оселились у баби, другий поверх будинку був ще не добудований, не було сходів, вони з батьками закінчували будівництво. Коли він повернувся з навчання у м.Львів, вони добудували веранду, міняли дах, ОСОБА_2 допомагав перекривати дах. Вказав, що на момент смерті ОСОБА_3 йому було 14 років, і він на той час вже жив із батьками у будинку по АДРЕСА_1 на другом поверсі. Дядько ОСОБА_2 з моменту смерті ОСОБА_3 живе у спірному будинку на першому поверсі, він також пригадує, що до смерті баби ОСОБА_2 також жив у її будинку, але на протязі якого періоду часу сказати не може.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні вказав, що він проживає неподалік від сторін у справі по АДРЕСА_5 та знайомий із ОСОБА_2 з 1984 року з того часу як побудувався по сусідству, а його сестру ОСОБА_1 знає на протязі останніх 4-6 років. ОСОБА_2 та його ОСОБА_1 живуть у будинку по АДРЕСА_5 , який належав їх бабі ОСОБА_3 . Після її смерті ОСОБА_2 залишився проживати у вказаному будинку на першому поверсі, а ОСОБА_1 з чоловіком та дітьми поселилась на другому поверсі. Вказав, що на той час коли він оселився по АДРЕСА_5 ОСОБА_2 вже прийшов з армії і з того часу постійно проживав разом із бабою до її смерті, був відсутній лише два рази, коли їздив на заробітки в Росію на 2-3 місяці. Пам`ятає, що він ще за життя ОСОБА_3 робив у спірному будинку підлогу на першому поверсі, вікна, двері, а на другому поверсі вікно та двоє дверей, допомагав ОСОБА_2 . Чи був закінчений на той час другий поверх сказати не може, його добудовував ОСОБА_2 , який там жив, а потім у будинок заїхала ОСОБА_1 з сім`єю та стала проживати на другому поверсі. Пам`ятає, що був випадок коли ОСОБА_3 за деякий час до смерті побила ногу, то ОСОБА_1 з чоловіком тоді вже жила разом з нею, але також він пам`ятає, що був випадок коли ОСОБА_3 зламала ногу та ходила на милицях-тоді її доглядав ОСОБА_2 , а позивачку у будинку він тоді не бачив. Також вказав, що пригадує, що за кілька місяців до смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_1 вже жила у будинку, і на момент смерті баби вона проживала на другому поверсі. Пояснив, що ОСОБА_2 жив з бабою та вів спільне господарство з 1985 року, потім одружився, переїхав жити у с. Микуличин, але через деякий час повернувся. На момент одруження ОСОБА_2 другий поверх будинку ще не був закінчений. Також вказав, що вперше побачив ОСОБА_1 на похороні баби, а коли ОСОБА_3 померла позивач у спірному будинку не проживала та заїхала туди з сім`єю пізніше, після смерті баби, кілька років проживала там разом з чоловіком та дітьми, потім з чоловіком розійшлася, а в будинку залишився проживати її син. Також зазначив, що ОСОБА_2 та його жінка давали йому кошти для придбання продуктів на похорон баби.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що він проживає в АДРЕСА_5 по сусідству із ОСОБА_2 , який живе по АДРЕСА_1 Відповідач у 1980 році пішов служити в армію, він був у нього на проводах у вказаному будинку. На той час новий будинок ще не був повністю закінчений, вікна були закриті клейонкою. Цей будинок належить бабі ОСОБА_2 ОСОБА_3 , його будували брати баби та відповідач, який до служби в армії працював у лісовому господарстві, потім ОСОБА_2 пішов в армію, оженився, тривалий час був у загранплаванні, потім у 1985-1986 роках повернувся, жив разом із бабою в смт. Ворохта, у 1993 році вдруге одружився на жінці з с. Микуличин, та їздив то до своєї сім`ї, то до баби. Зазначив, що на момент смерті баби ОСОБА_2 жив разом з нею та займався похованням, оскільки перед цим баба зламала ногу і він тоді остаточно перебрався до неї. Вказав, що ОСОБА_1 , до смерті ОСОБА_3 він не знав, вперше побачив на похороні, вона почала проживати у будинку баби у 1999, 2000 чи 2001 році та жила там на другому поверсі на протязі десяти років, на даний час у будинку ОСОБА_3 позивач не проживає. Після смерті баби ОСОБА_2 попросила у відповідача дозволу тимчасово пожити у будинку, бо робила ремонт у своїй квартирі, але так і залишилась. Вона заселилась із чоловіком та дітьми, які на той час були ще малі та ходили до школи у селі. Також пояснив, що ОСОБА_3 розділила онуків та залишила ОСОБА_2 у спадщину свою земельну ділянку, яку остання продала. Пояснив, що другий поверх будинку будував ОСОБА_2 , а потім ОСОБА_1 добудовувала вхід з двору.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що він проживає по АДРЕСА_4 та знає ОСОБА_2 з 1989 року, коли оселився за тією адресою. Відповідач проживав по АДРЕСА_1 , з бабою, коли починав будуватись цей будинок йому невідомо. У189-1992 роках він вчився у школі та бачив у спірному будинку тільки ОСОБА_2 , у 1992 році він поїхав на навчання у м.Львів, коли приїжджав додому, бачив, що ОСОБА_2 постійно працював біля свого будинку, орав, косив, відкидав сніг. До смерті ОСОБА_3 у будинку жила вона та ОСОБА_2 . Відповідач на той час жив на другому поверсі, а ОСОБА_3 на першому. ОСОБА_1 до смерті баби він у будинку не бачив, вона поселилась там після смерті баби у 1999 чи 2000 році. Чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_14 він бачив у будинку ОСОБА_3 ще до її смерті у 1999 році. Він там жив та ночував через день десь з 1998 року, їздив звідти на роботу, він це пам`ятає, бо вони тоді разом здавали металолом, але він не знав, що це чоловік сестри ОСОБА_2 . У 1996 році він був на заробітках у Росії кілька місяців, а коли повернувся, то дізнався, що ОСОБА_3 зламала ногу, тоді її доглядав ОСОБА_2 , допомагали сусіди і тоді ж він познайомився з ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 він знає з 1987 року, коли почав будуватись по АДРЕСА_6 , а відповідач на той час жив із бабою по АДРЕСА_1 , він допомагав йому будувати другий поверх будинку. У 1982 році ОСОБА_2 прийшов з армії, потім поїхав на роботу, повернувся у 1986 році та постійно жив з бабою, потім одружився, їздив у с. Микуличин до дружини, але фактично проживав із бабою, яка була вже немічна, він за нею доглядав. Був випадок коли ОСОБА_3 зламала ногу, тоді її доглядав ОСОБА_2 та приходила його дружина. ОСОБА_1 він вперше побачив у 1999 році на похороні баби на той час вона у будинку не проживала. Коли померла ОСОБА_3 , ОСОБА_2 дозволив ОСОБА_1 з чоловіком та дітьми проживати у будинку баби, бо вона тоді робила ремонт у своїй квартирі по АДРЕСА_2 . Це було восени 1999 року і позивач жила у будинку до 2003 чи 2004 року, на даний час вона там не проживає, а її син живе постійно з часу смерті баби на другому поверсі. Вказав, що він особисто допомагав ОСОБА_2 у будівництві другого поверху будинку, ОСОБА_1 на той час він там не бачив, участі у будівництві вона не приймала. Дах ОСОБА_2 перекривав особисто вже після смерті ОСОБА_3 .

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, проаналізувавши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , яка проживала в смт. Ворохта Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Ворохтянською селищною радою 02.11.1999 року.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.02.1962 року ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , а її батьками є ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Як вбачається із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого ЗАГСом м. Яремче, Станіславської області 21.08.1951 року ОСОБА_3 ,1921 року народження, 28.01.1937 року уклала шлюб із ОСОБА_18 , 1912 року народження.

Рішенням виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради депутатів трудящих №8 від 01.04.1977 року «Про виділення земельної ділянки ОСОБА_3 під будівництво житлового будинку» ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 800 кв.м. по АДРЕСА_7 під будівництво житлового будинку.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_8 , виготовленого 25.09.2018 року Обласним комунальним підприємством «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» вказане будинковолодіння складається із житлового будинку, 1980 року побудови, загальною площею 89,0 кв.м., житловою площею 50,4 кв.м., літньої кухні 1957 року побудови, стайні, сараю, погреба, вбиральні та огорожі 1980 року побудови.

Відповідно до висновку про вартість майна, наданого експертно-консалтинговою фірмою «ЕКА-Захід» ринкова вартість приватного будинковолодіння, а саме: житлового будинку загальною площею 89,0 кв.м., житловою площею 50,4 кв.м.(літ.А), та господарських будівель і споруд: літньої кухні(Б1), станій(Б), сараю(В), погреба(Д), вбиральні(У), та огорожі(№1), що знаходиться за адресою АДРЕСА_8 становить 233100 грн.

Згідно довідки №1365, виданої виконкомом Ворохтянської селищної ради 18.10.2018 року житловий будинок загальною площею 24,29 кв.м. належав померлій ОСОБА_3 та був розташований в АДРЕСА_9 . При зміні назви вулиць та нумерації будинків у смт. Ворохта відповідно до рішення виконавчого комітету Ворохтянської селищної ради №44 від 22.07.1987 року будинку померлої ОСОБА_3 був присвоєний АДРЕСА_10 . Оскільки даний адресний номер будинку вже внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, будинку померлої попередньо присвоєний адресний номер АДРЕСА_8 .

З досліджених судом матеріалів спадкової справи, вбачається, що після смерті ОСОБА_3 11.02.2000 року була заведена спадкова справа №9/2000 за заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка надійшла від відповідача ОСОБА_2 11.02.2000 року та була зареєстрована за АДРЕСА_4 . У своїй заяві ОСОБА_2 вказав про відсутність інших спадкоємців за законом.

27.06.2018 року із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 звернулась позивач ОСОБА_1 , яка вказала про те, що її батько та син спадкодавця ОСОБА_4 помер до відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно наявної у спадковій справи довідки №791, виданої виконкомом Ворохтянської селищної ради 07.06.2018 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була зареєстрована та проживала у будинку АДРЕСА_10 . На день смерті ОСОБА_3 у вказаному житловому будинку був зареєстрований та проживав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Заповіт від імені ОСОБА_3 у Ворохтянській селищній раді не посвідчувався.

Постановою державного нотаріуса Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д від 27.06.2018 року №439/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_10 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Яремчанської міської державної нотаріальної контори Мотрук Н.Д від 27.06.2018 року №440/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_10 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 у зв`язку із відсутністю доказів родинних відносин зі спадкодавцем.

Як вбачається із довідки №62226, виданої Обласним комунальним підприємством «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 31.08.2018 року, згідно архівних даних станом на 31.12.2012 року право власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_11 не зареєстроване.

Відповідно до відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого на ім`я відповідача Яремчанським МВ УМВСУ в Івано-Франківській області 22.06.2006 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Із записів у будинковій книзі на будинковолодіння по АДРЕСА_10 вбачається, що домовласником є ОСОБА_3 , у вказаному будинковолодінні з 20.07.1962 року був зареєстрований ОСОБА_4 , 1940 року народження, також з 16.09.1982 року у вказаному будинку був зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який в подальшому був виписаний та повторно прописаний за вказаною адресою 08.08.1988 року.

Згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_5 вбачається, що ОСОБА_2 з 04.05.1980 року по 07.07.1982 року проходив службу в рядах Радянської армії та 19.07.1982 року був поставлений на облік у Надвірнянському РВК. 16.09.1982 року та з 29.10.1982 року поставлений на облік у Клайпедському ОГВК, знятий з обліку 25.05.1988 року та повторно поставлений на облік у Надвірнянському РВК 17.08.1988 року.

З виданого ОСОБА_2 акта обстеження матеріально-побутових умов, вбачається, що 17.09.2018 року депутатом Ворохтянської селищної ради Блащуком Н.В. у присутності ОСОБА_15 та ОСОБА_19 проведено перевірку якою встановлено, що у користуванні ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_12 , комісією встановлено, що ОСОБА_2 побудував вказаний житловий будинок спільно з ОСОБА_3 у 1980 році.

З акту обстеження матеріально-побутових умов, складеного депутатом Ворохтянської селищної ради Блащуком Н.В. 01.06.2018 року у присутності ОСОБА_19 та ОСОБА_20 вбачається, що у будинковолодінні по АДРЕСА_10 на день обстеження проживає сім`я ОСОБА_2 , яка складається із п`яти осіб, в тому числі 1 неповнолітня дитина. Комісія прийшла до висновку, що земельною ділянкою якою користувалася ОСОБА_3 по АДРЕСА_12 площею 0,9293 га після смерті останньої у 1999 році перейшла у фактичне користування її онука ОСОБА_2 , який проживав разом з померлою та не змінював адреси проживання, належно користується земельною ділянкою веденням особистого селянського господарства та рекомендовано надати дозвіл ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку у зв`язку із довготривалим користуванням.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , що видане 06.03.1966 року «Палаці щастя» м. Дрогобич Львівської області батьками позивача вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_21 .

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданим 06.05.1995 року відділом ЗАГС м. ОСОБА_22 , батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно довідки виданої Державним архівом Івано-Франківської області №В-21(Ц)/06-06 від 21.05.2018 року у метричній книзі реєстрації народжень церкви с. Ворохта Надвірнянського повіту(нині смт. Ворохта Надвірнянського району) актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с. Ворохта за 1936, 1937, 1939-1942 роки не виявлено. У вказаній метричній книзі відсутні актові записи про народження за 1938 рік.

Як вбачається із відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_8 , виданого на ім`я позивача Яремчанським МВ УМВСУ в Івано-Франківській області 15.09.2008 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.

За змістом частин 4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З огляду на вищезазначені вимоги, зважаючи на те, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , до спірних правовідносин повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року (надалі- ЦК УРСР).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, або день, з якого вона оголошується померлою, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно

невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Статтею 524 ЦК УРСР було передбачено, що спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК УРСР спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно ст.527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

Статтею 529 ЦК УРСР визначено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до вимог ст.548 ЦК УРСР для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Відповідно до ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно ст.525 ЦК УРСР відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 89,0 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який був побудований на виділеній спадкодавцю в установленому законом порядку земельній ділянці під будівництво житлового будинку. Вартість зазначеного будинковолодіння на даний час складає 233100 грн., однак, належний правовстановлюючий документ відсутній, реєстрація права власності за померлою ОСОБА_3 не проводилась.

За життя спадкодавець заповіту не залишила, що підтверджено витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за №52438804 від 27.06.2018 року, згідно якого інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 відсутня.

Відповідно до п.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності в Україні до моменту набрання чинності ЦК України з 01.01.2004 року регулювалися положеннями ЦК УРСР та Законом України «Про власність», який введено в дію з 15.04.1991 року.

Статтею 100 ЦК УРСР визначалося, що в особистій власності громадян може бути, зокрема, і житловий будинок. При цьому глава десята цього кодексу не пов`язувала наявність такого права з його обов`язковою державною реєстрацією.

Відповідно до п.4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 року, реєстрації підлягали всі будинки та домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності та розташовані в межах міст і селищ міського типу.

Обов`язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у сільських населених пунктах вказаною Інструкцією передбачений не був.

Закон України «Про власність» від 07.02.1991 року також не передбачав обов`язкової державної реєстрації права власності.

Відповідно до положень ст.12 цього Закону було визначено, що громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Об`єктами права індивідуальної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення (ст. 13 Закону).

За таких обставин, суд вважає, що житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 був належним чином набутий у власність померлою ОСОБА_3 і на момент її смерті входив в об`єм спадкового майна.

При цьому суд приходить до переконання, що відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно за спадкодавцем не може бути перешкодою для прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_3 , так як відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є її онуки-позивач ОСОБА_1 , батько якої син спадкодавця- ОСОБА_4 , 1940 року народження помер ІНФОРМАЦІЯ_9 та відповідач- ОСОБА_2 , який на момент смерті спадкодавця проживав та був зареєстрований разом із ОСОБА_3 .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про одруження ОСОБА_3 (а.с.15), свідоцтвом про народження позивача(а.с.12), відміткою про реєстрацію місця проживання батька позивача ОСОБА_4 у житловому будинку, що належав на праві власності померлій ОСОБА_3 (а.с.48-51), а також даний факт у судовому засіданні не заперечив відповідач ОСОБА_2 , вказавши, що позивач є донькою його дядька ОСОБА_4 -сина ОСОБА_3 та підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , які засвідчили, що позивач є онукою померлої ОСОБА_3 .

Водночас у зв`язку із втратою свідоцтва про народження батька та відсутністю відомостей у метричній книзі про реєстрацію актового запису про народження ОСОБА_4 позивач позбавлена можливості довести даний факт у позасудовому порядку.

Дослідженими судом доказами, зокрема показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, підтверджується, що позивач ОСОБА_1 після смерті її баби ОСОБА_3 разом із членами своєї сім`ї переїхала та стала проживати у належному спадкодавцю будинковолодінні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , де оселилась на другому поверсі, проводила добудову даного поверху, побудувала веранду, зробила окремий вхід в будинок, спільно з відповідачем приймала участь у перекритті даху та несла витрати по оплаті половини комунальних послуг за будинок, користувалась земельною ділянкою для обслуговування будинку і даний факт не заперечив у судовому засіданні відповідач. У спірному будинку до цього часу проживає син позивача ОСОБА_10 , а відтак суд приходить до переконання, що вищевказані дії позивача свідчать про те, що вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, відповідно до ст.549 ЦК УРСР та вважається такою, що прийняла спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_3 , як спадкоємець першої черги за законом, однак, відсутність правоустановлюючого документу на будинковолодіння та доказів родинних відносин зі спадкодавцем позбавляє її можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у нотаріальному порядку.

При цьому суд приймає до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечив та не спростував належними доказами той факт, що після смерті ОСОБА_3 він надав дозвіл на те, щоб позивач разом із членами своєї сім`ї оселилась у житловому будинку спадкодавця по АДРЕСА_1 , де він займав перший поверх, а ОСОБА_1 із родиною -другий.

Суд критично оцінює показання допитаних у судовому засіданні свідків в частині, що стосується проміжку часу протягом якого ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем до моменту смерті останньої, оскільки усі свідки за плином часу не змогли ствердно вказати чи дійсно проживала позивач разом із померлою однією сім`єю до моменту відкриття спадщини та з якого часу. При цьому свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_15 стверджували, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 до її смерті не проживала, свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_8 вказали на те, що бачили членів сім`ї ОСОБА_1 та саму позивачку, які допомагали померлій по господарству, однак не змогли підтвердити факт спільного проживання, свідок ОСОБА_13 вказав, що до моменту смерті ОСОБА_3 із нею протягом певного часу проживав чоловік позивача, свідок ОСОБА_11 надав суперечливі показання, оскільки вказав, що пригадує, що за кілька місяців до смерті ОСОБА_3 . ОСОБА_1 вже жила у її будинку, однак в подальшому засвідчив, що вперше побачив позивача на похороні, на момент її смерті позивач у спірному будинку не проживала та заїхала туди з сім`єю після смерті баби.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем до моменту відкриття спадщини позивачем суду не надано та в ході судового розгляду справи не встановлено.

Разом з тим, усі допитані у судовому засіданні свідки, а також відповідач ОСОБА_2 підтвердили той факт, що позивач була присутня на похороні ОСОБА_3 та після її смерті з дозволу відповідача стала проживати у спірному будинковолодінні разом з чоловіком та дітьми.

В обґрунтування заявлених заперечень відповідачем не представлено належних та достатніх доказів того, що спірне будинковолодіння було побудоване ОСОБА_3 спільно з ним за рахунок його коштів, а також будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач поселилась у даному будинку за пропуском визначеного ст.549 ЦК УРСР шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За таких обставин, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, враховуючи те, що покійна ОСОБА_3 за життя в установленому порядку набула право власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , позивач є спадкоємцем першої черги за законом на майно померлої, прийняла спадщину, однак не може реалізувати своє право на оформлення спадкових прав в позасудовому порядку, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі, встановити факт родинних відносин та факт прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 після смерті її баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в порядку ст.549 ЦК УРСР шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном та визнати за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 89,0 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу; ст.ст. 524, 527, 528, 549 ЦК УРСР(1963 року) суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно-задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Встановити факт прийняття ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстрована: АДРЕСА_13 , проживає АДРЕСА_14 , РНОКПП: НОМЕР_9 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 89,0 кв.м, житловою площею 50,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті її баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрована: АДРЕСА_13 , проживає АДРЕСА_14 , РНОКПП: НОМЕР_9

Відповідач: Ворохтянська селищна рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, 78595, вул. Д. Галицького, 41 смт. Ворохта Надвірнянський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04354522.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_15 , РНОКПП: НОМЕР_10 .

Повне судове рішення складено 31травня 2021 року.

Головуючий суддя: Т.Л. Ваврійчук