Рішення № 97311000, 01.06.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5105/21

Провадження № 2-а/344/160/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шамотайла О.В.,

секретаря Устинської Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Дерди Назара Васильовича, інспектора Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Фуштея Володимира Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд із адміністративним позовом, посилаючись на те, що оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення він визнаний винним та притягнений до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.Відповідно до оскаржуваної постанови, до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340грн. При цьому, позивач просить скасувати дану постанову про адміністративне правопорушення, вказує на порушення поліцейським УПП в Івано-Франківській області порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, на переконання позивача поліцейський виніс оскаржувану постанову без повного, всебічного та об`єктивного вивчення обставин справи, позивач вважає, що відсутні підстави підтверджені, належними доказами, що він вчинив адміністративне правопорушення, постанова є необґрунтованою, просив позов задовольнити.

Сторона позивача подала заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримала з підстав, що наведені у адміністративному позові.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, подано заяву про розгляд справи без участі представника сторони відповідача та відзив на позовну заяву, за змістом якої вказано, що подавши позов до суду позивач в обґрунтування своїх вимог не надав жодних доказів, те, що факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення, записами нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора, висловлено прохання про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, а також вимоги КАС України щодо часових меж розгляду справ, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті з постановленням рішення, враховуючи положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозаписи (диск формату DVD-R марки «ALERUS» з написом прописними літерами від руки «Бирчак», який був поміщений у паперовий конверт та розміщеним на вказаному диску файлом t_video5377333135157497024 тривалістю 0 хв34с відео без голосової доріжки, формату MP4 Video File - запис з відео реєстратора патрульного автомобіля на якому вбачається відрізок запису в проміжок часу із 22 год 23 хв 40с до 22год24хв14с та зафіксовано момент зупинки автомобіля Фольксваген Гольф НОМЕР_1 на регульованому світлофорі за межами стоп-лінії, а також розміщеними на вказаному диску файлами 20210319072332000663 тривалістю 5 хв 01 с, 20210319072434000665 тривалістю 1хв31с усі формату QuickTime Video File – запис з нагрудної камери поліцейського щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступних висновків і відповідних їм правовідносин.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН№3937104 від 18.03.2021, винесеної інспектором Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Дедрою Н.В., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 КУпАП та накладено стягнення - штраф у розмірі 340 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 18.03.2021 о 22 год. 29хв. в м. Івано-Франківськ по вул. Тролейбусній 13, водій керуючи автомобіля Фольксваген Гольф НОМЕР_1 порушив вимогу дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія) чим порушено п. 8.5.1 ПДР України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 КупАП. (а.с.9).

З представлених відповідачем відео, вбачається фіксація запису в проміжок часу із 22 год 23 хв 40с до 22год24хв14с де задокументовано момент зупинки автомобіля Фольксваген Гольф НОМЕР_1 на регульованому світлофором перехресті на заборонений сигнал світлофа за межами дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія), а також зафіксовано подальше, після зупинки спілкування позивача зі співробітниками патрульної поліції на місці зупинки транспортного засобу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), що затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 N 1306 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно із п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Розділ 34 Правил дорожнього руху передбачає дорожню розмітку, п. 34.1 вказує, що горизонтальна розмітка, підпункт 1.12 (стоп-лінія) - позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух.

Отож перетинати лінію дорожньої розмітки 1.12, при одночасній наявності сигналу світлофора, що забороняє рух, як в даному конкретному випадку, забороняється.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП.

Так, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП, зокрема, у постанові, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Постанова серії ЕАН№3937104 від 18.03.2021 містить наведення належних доказів, на яких ґрунтується висновок саме про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.9).

Доводи позивача про не вчинення ним правопорушення базуються на тому, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП, інспектор діяв упереджено, його висновок ґрунтувався на припущеннях та відсутні докази вчинення такого правопорушення.

З даного приводу слід вказати наступне.

До оскаржуваної постанови додано відео за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення і вказано про це в постанові, оскаржувана постанова відповідає в повній мірі вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП , а долучені до неї і вказані у постанові докази свідчать про скоєння правопорушення позивачем.

Відеозаписом з автомобільного реєстратора патрульної поліції, який переглянуто судом зафіксовано автомобіль, яким як встановлено працівниками поліції, після зупинки транспортного засобу, керував позивач, чітко видно, що транспортний засіб Фольксваген Гольф, номерний знак НОМЕР_1 під керування позивача 18.03.2021 в проміжок часу починаючи з 22 год 23 хв 40с і до моменту початку руху на зелений сигнал світлофора був розміщений на регульованому світлофором перехресті на заборонений сигнал світлофа після меж дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія), тобто був зупинений після неї і перебував фактично на пішохідному переході. З наданого запису з відео реєстратора поліцейського авто можливо встановити, що на відео саме авто позивача, і після зупинки ідентифікуються державні реєстраційні номерні знаки авто.

В даному ж конкрентному випадку судом констатується правомірність та законність зупинки автомобіля позивача за конкретне порушення ПДР України та подальші дії після такої зупинки на законну вимогу поліцейського.

Вказане свідчить про те, що позивач, як водій транспортного засобу, проігнорував вимоги Правил дорожнього руху України хоча інші учасники дорожнього руху, мали право розраховувати на те, що позивач, як учасник дорожнього руху, виконує ці Правила, а не вчиняє дії, які можуть ускладнювати дорожній рух та створювати загрозу безпеці для інших учасників дорожнього руху.

Будь-яких доказів, які б свідчили про не вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови суду не надано.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідачем з урахуванням принципу «раціонального сумніву» доведено правові підстави для реалізації наданих йому повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 вказано, що сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно. Навпаки, відповідно до ч.2 ст.90 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Пояснення позивача, які містяться у позові лише вказують на його намагання уникнути несприятливих для нього наслідків у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності, але не вказують на неправомірність дій відповідача.

Судом встановлено, що представником відповідачів поданими доказами, які були долучені до відзиву на позов, повністю доведено наявність тих обставин, що зазначені у оскаржуваній постанові від 18.03.2021, а тому являються необґрунтованими доводи позивача про відсутність його вини у вчиненні порушень, відповідальність за яке передбачено ч. ст 122 КУпАП.

Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН№3937104 від 18.03.2021 винесена в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, а адміністративне стягнення на позивача накладено в межах санкції частини 1 статті 122 КУпАП, а доводи позивача про не вчинення порушень вимог ПДР України суд вважає необґрунтованими та спростованими матеріалами справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про законність постанови серії ЕАН№3937104 від 18.03.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. і про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскаржувана постанова не підлягає до скасування, є складена повноважною особою, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, а приймаючи спірну постанову відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до переконання про прийняття судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

На підставі викладеного, відповідно до ч.1 ст.122, 251, 252 КУпАП, керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 241-246, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

Суддя О.В. Шамотайло