Рішення № 97309236, 27.05.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/20944/16-ц

Провадження № 2/638/1629/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Аркатової К.В.

секретаря Рижикової В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 , ПАТ «Українська охоронно – страхова компанія», третя особа Державна казначейська служба України про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди,

Установив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог, просить стягнути солідарно з відповідачів на її користь матеріальну шкоду у розмірі 78688,97 грн., моральну шкоду 50000 грн. та судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником транспортного засобу Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 . 15.02.2016 року близько 21 год. у м. Харкові на перехресті вулиць Клочківської та Ботанічної сталася дорожньо – транспортна пригода за участю її автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_3 , та автомобіля Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого під час зіткнення перебував інспектор патрульної поліції м. Харкова Іхненко Сергій Олександрович. Відповідно до висновку експертного автотехнічного дослідження від 30.09.2016 року в даній дорожньо – транспортній обстановці дії водія автомобіля Toyota Prius ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.10.1,10.4 ПДР України, останній мав технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п.п.10.1, 10.4 ПДР України для чого не було будь – яких перешкод технічного характеру. Дії відповідача у справі не відповідали вимогам ПДР України та знаходились з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням ДТП. Таким чином, винуватим у даній дорожньо – транспортній пригоді є ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної ДТП її транспортному засобу завдана матеріальна шкода, розмір якої визначений згідно експертного дослідження у розмірі 78688,97 грн. Крім того, внаслідок пошкодження майна, їй завдана моральна шкода, оскільки вона перенесла стрес, нервові навантаження через позбавлення можливості користуватися автомобілем, повинна була докладати додаткових зусиль для організації життя, що призвело до порушення життєвого укладу. Також, вона вимушена була вирішувати питання щодо відновлення транспортного засобу, фінансових питань, розмір моральної шкоди визначений у розмірі 50000 грн.

Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належно, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надіслав суду письмові заперечення на позов, згідно яких просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , вважаючи його безпідставним, оскільки його дії відповідали вимогам ПДР України під час подій 15.02.2016 року, його вина не встановлена рішенням суду, під час ДТП він перебував на службі, а тому позовні вимоги, що стосуються з нього стягнення матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Представник відповідача АТ «Українська охоронна – страхова компанія» надіслала суду письмові пояснення, згідно яких просили відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , вказавши про те, що цивільно – правова відповідальність автомобіля «Тойота», номерний знак НОМЕР_3 застрахована в АТ «УОСК» згідно полісу АЕ/3576700, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн. 17.10.2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про страхове відшкодування, однак дану заяву подано поза межами річного строку визначеного діючим законодавством після подій ДТП, що мала місце 15.02.2016 оку, а тому підстави для відшкодування відсутні. В позові відсутні вимоги щодо виплати відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю, отже у страховика відсутні підстави щодо розрахунку та виплати моральної шкоди.

Представник третьої особи Державної казначейської служби України не з`явився в судове засідання, надіславши відзив на позовну заяву, в якому вказав, що Департамент патрульної поліції не обслуговується у Державній казначейській службі України, знаходиться на казначейському обслуговуванні в ГУ ДКС України у Київській області.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Постановою апеляційного суду Харківської області від 08.02.2017 року скасована постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.11.2016 року по справі № 638/18380/16-п, винесено нову постанову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП у відношенні ОСОБА_2 закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку з збігом строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Згідно вказаної постанови суду відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №401939 від 04.11.2016 року, ОСОБА_2 15.02.2016 року близько 21 години 00 хвилин у місті Харкові в районі перехрестя вулиця Клочківська та вулиці Ботанічна, керуючи транспортним засобом TOYOTA PRIUS, д/н НОМЕР_3 , при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, сталося зіткнення з TOYOTA CAMRY, д/н НОМЕР_1 , транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальну шкоду.

Відповідно до висновку експертного автотехнічного дослідження № 4132 від 30.09.2016 року, проведеного Харківським науково – дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, в даній дорожньо – транспортній ситуації, водій автомобіля Toyota Prius ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України; в даній ДТП, водій автомобіля Toyota Prius ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , шляхом виконання вимог п.п.10.1 та 10.4 ПДР України для чого в нього не було будь – яких перешкод технічного характеру; дії водія автомобіля Toyota Prius ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.п.10.1, 10.4 ПДР України і знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо – транспортної пригоди.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2247 від 11.05.2016 року проведеного Харківським науково – дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, розмір матеріальної шкоди, завданий власнику автомобіля Toyota Camry, номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП 15.02.2016 року, становить 78688,97 грн.

Відповідно до полісу № АЕ/3576700 обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на час події ДТП автомобіль Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_3 , був застрахований у АТ «УОСК».

Згідно п.37.1.4 ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

17.10.2018 року ОСОБА_1 звернулася із заявою (повідомленням) про дорожньо – транспортну пригоду 15.02.2016 року, тобто після спливу річного строку, встановленого діючим законодавством України.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до наведених положень закону шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 848 «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» всі транспортні засоби органів поліції використовуються виключно в службових цілях для забезпечення оперативної і господарської діяльності (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 вересня 2017 року № 757).

Патрульна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення належної охорони громадського порядку, громадської безпеки та контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки. У разі необхідності здійснює регулювання дорожнього руху (підпункт 1 пункту 1 Розділу ІІІ Положення про патрульну службу МВС, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України 02 липня 2015 року № 796).

Частиною третьою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідальність роботодавця за шкоду завдану її працівником врегульовано статтею 1172 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Джерело підвищеної небезпеки (службовий транспортний засіб) експлуатується працівником патрульної поліції виключно в службових цілях. Працівник поліції наділений правами здійснювати експлуатацію службового транспортного засобу (об`єкт державної власності), застосовувати передбачені законом заходи примусу з використанням автомобіля, в результаті чого може бути завдана шкода.

У справах про відшкодування шкоди завданої поліцейським внаслідок ДТП визначальне значення має саме кваліфікація відповідних конкретних дій посадових осіб, а не характер загальної діяльності організації в якій працює завдавач шкоди.

Співробітник поліції, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання ним його службових обов`язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускаючи порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони пошкодження та знищення майна будь-якої особи.

Відповідно, у справах про відшкодування шкоди, завданої поліцейським в результаті ДТП, є та юридична особа, у якій працевлаштований такий співробітник, а спеціальними нормами, що регулюють такі правовідносини є статті 1187, 1172 ЦК України.

За сукупності таких умов, за спричинену поліцейським шкоду, відповідальність має нести його роботодавець, а тому належним відповідачем у справі, до якого має бути звернута матеріально-правова вимога має бути Департамент патрульної поліції Національної поліції України, який є юридичною особою і може бути стороною у цивільному процесі (стаття 48 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, та сторонами в ході розгляду справи не заперечувалось, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП знаходився на службі у складі роти № 1 батальйону № 4 УПП у м. Харкові, де під час виконання своїх трудових обов`язків, керуючи автомобілем допустив зіткнення, внаслідок якого був пошкоджений автомобіль належний позивачці. За таких обставин позивачка має право на пред?явлення вимоги до Департаменту патрульної поліції про відшкодування шкоди, як до органу діями працівника якого їй було завдано шкоду.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 78688,97 грн. та стягнення вказаної суми з Департаменту патрульної поліції.

Разом з тим, суд залишає без задоволення вимогу про солідарне стягнення суми завданих матеріальних збитків з ОСОБА_2 з підстав, що викладені вище у рішенні суду, та відмовляє у стягненні матеріальних збитків з АТ «Українська охоронно – страхова компанія», оскільки позивачем пропущений річний строк, встановлений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на подання заяви про страхове відшкодування.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що відповідно до п.9 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України серед способів захисту цивільних прав визначено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна, моральна шкода може відшкодовуватись грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана, з розміром цього відшкодування.

Суд вважає доведеним факт заподіяння моральної шкоди у зв?язку з дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої було істотно пошкоджено транспортний засіб позивачки, вона була позбавлена можливості ним користуватись, змушена пересуватись з використанням громадського транспорту і таксі, що спричинило зміну звичного способу її життя.

Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, зважаючи на вимоги розумності і справедливості суд вважає визначити розмір моральної шкоди в сумі 10 000 грн. та стягнути її з Департаменту патрульної поліції на користь позивачки ОСОБА_1 .

В решті стягнення моральної шкоди слід відмовити у зв?язку із необґрунтованістю стягнення саме такого розміру моральної шкоди.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає стягнення сума судового збору у розмірі 887 грн. пропорційно до розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст.4,15,16,141,263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ПАТ «Українська охоронно – страхова компанія» (ЄДРПОУ 23734213, адреса: м. Київ, вул. Борщагівська, 145), третя особа Державна казначейська служба України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6), про стягнення шкоди завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ), матеріальну шкоду у розмірі 78688,97 грн. (сімдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень дев`яносто сім копійок), моральну шкоду 10 000 грн. (десять тисяч) та суму сплаченого судового збору у розмірі 887 грн. (вісімсот вісімдесят сім).

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Головуючий: