Ухвала суду № 97309111, 27.05.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

УХВАЛА

27.05.2021 Справа № 425/2007/20

Провадження № 1-кп/425/179/21

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Романовського Є.О.,

за участю секретаря судового засідання - Чикунової Ю.С.,

прокурора – Деркачова Д.В.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Литвин О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Рубіжному Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12020130330000519 від 01 травня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рубіжанського міського суду Луганської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130330000519 від 01 травня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 08.04.2021 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, продовжено строком на 60 днів по 06.06.2021 року включно.

В судовому засідання прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заперечували проти клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який, оскільки прокурором пне підтверджено, що обвинувачений буде ухилятися від явки до суду та може вчинити інше кримінальне правопорушення, . Окрім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Литвин О.В., просила суд застосувати відносно свідків, які заявлені стороною обвинувачення – привід, оскільки вони вже двічі не з`явилися для допиту у судові засідання.

Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 140 КПК України передбачено, що привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.

Згідно з ч. 1 ст. 327 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, спеціаліст, перекладач або експерт, заслухавши думку учасників судового провадження, суд після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає заходів для його прибуття. Суд також має право постановити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11 та 12 цього Кодексу.

Згідно ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 139 КПК України якщо свідок, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття може бути застосовано привід.

На підставі ч. 3 ст. 142 КПК України слідчий суддя або суд, встановивши, що особа, яка зобов`язана з`явитися на виклик слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, була викликана у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання нею повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), та не з`явилася без поважних причин або не повідомила про причини свого неприбуття, постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є свідками у вказаному кримінальному провадження, були заявлені стороною обвинувачення, не є належним чином повідомленими, оскільки повістки про виклик до суду повернулися з відміткою адресат відсутній, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, телефонограми про повідомлення дати судового засідання в матеріалах справи також відсутня, суд вважає, що захиснику обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокату Литвин О.В. у клопотанні про здійснення приводу свідків, необхідно відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність відповідних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого до ч. 3 ст. 307 КК України, яке відповідно до

ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів, тобто за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 72967/01 від 01.03.2017 р. по справі «Белевитський проти Росії», суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції, відповідно до якої, кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

З наданого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу вбачається, що у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений, не перебуваючи під вартою, може переховуватись від суду з метою уникнення кримінального покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, зареєстрований поза межами м. Рубіжного Луганської області, мешкає не за місцем реєстрації.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, раніше засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України (вироком Сєвєродонецького міського суду від 05.03.2019 року до позбавлення волі строком на 5 років з іспитовим строком 1 рік, вирок набув законної сили 05.04.2020 року та на теперішній час судимість погашена згідно положень ст. 89 КК України). Також, 11.06.2020 р. вироком Сєвєродонецького міського суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 309 до позбавлення волі строком 2 роки із застосуванням положень ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік. Наведені факти свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_1 на шлях виправлення не став та може вчинити нові злочини, зокрема пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі обвинуваченого настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).

Окрім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходи у вигляді тримання під вартою повинен бути визначений розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

На підставі п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину встановлено в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування кожного обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Суд, враховуючи викладене, вважає, що ризики наразі є реальними та триваючими, а докази свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, а тому приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 є таким, що підлягає задоволенню, однак з визначення, на підставі п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, мінімального розмір застави щодо особи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину в межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 140-142, 331, 369-372, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Литвин Олени Володимирівни про здійснення приводу свідків – відмовити.

Клопотання Рубіжанського відділу Сєвєродонецької окружної прокуратури Деркачова Дмитра Володимировича про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, продовжити строком на 60 днів по 25 липня 2021 року включно.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 600 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот) гривень 00 копійок, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Луганській області, код отримувача (код ЄДРПОУ) : 26297948, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA208201720355209001000002672, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ суду 37991110.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це прокурора та суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, зареєстрований, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватись від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

Ухвалу може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо така скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, ухвала суду, якщо вона не скасована, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено та оголошено 01 червня 2021 року.

Суддя Є.О. Романовський