Ухвала суду № 97308447, 01.06.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/2834/20

Провадження № 1-кп/205/87/21

У Х В А Л А

01 червня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Тауса М.М.

суддів - Нощенко І.С., Калініченко Г.П.,

при секретарі - Мікуновій К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12020040690000578 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, громадянина України, має вищу освіту, здійснює підприємницьку діяльність в ПП « ОСОБА_2 », одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Донченко А.А.,

представника потерпілої адвокат Мороз Н.А.,

захисника адвоката Тимченко О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 4 ч.2 ст.115 КК України.

У судовому засіданні прокурором Донченко А.А. було заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому прокурор зазначив, що на його думку ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, оскільки має для цього матеріальну можливість та під загрозою призначення йому суворого покарання, яке за ч.2 ст. 115 КК України передбачено до довічного позбавлення волі, може вдатися до переховування від суду. Також прокурор зазначив про наявність ризику того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, в тому числі й тих, що не допитані у судовому засіданні, шляхом їх схиляння їх до зміни показів або відмови від показів, оскільки йому відомо місце їх проживання та перебування.

Також у клопотанні прокурор посилається на ризики перешкоджання кримінальному провадженню з боку ОСОБА_1 шляхом штучного створення нових доказів та можливості вчиненні обвинуваченим інших злочинів відносно потерпілої, свідків та інших осіб як з метою зміни ними показів у суді, так і з метою помсти за надані раніше ними покази, враховуючи його характеризуючи дані надані свідками під час судового розгляду щодо його агресивної поведінки та неодноразового застосування до мешканців садового товариства предметів, якими можливо нанести тілесні ушкодження.

Захисник адвокат Тимченко О.В. у судовому засіданні заперечував проти продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість обвинувачення та недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, зокрема посилався на те, що прямих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину не представлено, а доводи прокурора щодо ризиків, які обумовлюють необхідність утримання обвинуваченого під вартою, зводяться лише до припущень та не доведені належним чином. Окрім того, захисник вказував на те, що ОСОБА_1 постійно проживає не садівничому товаристві, де проживає потерпіла та більшість свідків, а на ж/м Червоний Камінь в м. Дніпро, що у разі застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту унеможливить його спілкування з учасниками кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свого захисника, посилаючись на свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину та відсутності ризиків переховування від суду та впливу на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні. Просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Представник потерпілої адвокат Мороз Н.А. підтримала клопотання прокурора, просила продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

Колегія суддів, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, представника потерпілої, приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Колегія суддів вважає доведеними зазначені прокурором ризики того, що ОСОБА_1 перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні. Даний висновок суду обґрунтований тим, що ОСОБА_1 особисто знайомий із свідками у кримінальному провадженні, як тими що допитані, так і тими, що на теперішній час не допитані в судовому засіданні, знає їх місце проживання та перебування, у зв`язку з чим може незаконно впливати на них шляхом їх уговорів, залякування або іншого неправомірного впливу, в тому числі й з метою змінити раніше надані в суді показання.

На підтвердження зазначеного висновку, на думку колегії суддів, вказують показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також потерпілої ОСОБА_5 , з які, кожний окремо, але послідовно та відповідно пояснювали в судовому засіданні, що обвинувачений ОСОБА_1 характеризується як достатньо агресивна людина, схильна до конфліктів та неодноразово був учасників конфліктів з мешканцями садівничого товариства «Будівельник-1», в тому числі з проявом насильницької поведінки щодо сусідів.

Незважаючи на те, що деякі свідки, в тому числі й свідок ОСОБА_6 вже допитувалися під час судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що ризик незаконного впливу на них з боку ОСОБА_1 надалі залишається обґрунтованим, оскільки всі докази, в тому числі й письмової матеріали кримінального провадження на теперішній час не дослідженні, в тому числі й протоколи слідчих дій, в яких зазначені свідки брали участь під час досудового розслідування, що може обумовити їх повторний допит у судовому засіданні.

Також суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, пов`язаного із спричиненням смерті людини, вчинене із особливою жорстокістю, та під загрозою можливого застосування до нього суворого покарання у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, яке, у свою чергу, передбачено санкцією статті обвинувачення у вигляді позбавлення волі від десяти до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, у сукупності з наявністю інших ризиків, переконливо обумовлює ризик переховування ОСОБА_1 від суду, оскільки останній має для цього матеріальну можливість.

Крім того, колегія суддів вважає, що незважаючи на достатність підстав для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доведеності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК, застосування домашнього арешту за місцем постійного проживання щодо ОСОБА_1 наразі не видається можливим, оскільки за адресою постійного місця проживання обвинувачений проживає спільно зі своєю дружною ОСОБА_6 , яка є свідком у кримінальному провадженні і, незважаючи, що вона вже допитана у судовому засіданні, до закінчення судового розгляду її додатковий допит може бути ініційований як стороною обвинувачення так і стороною захисту. При цьому, будь-якого іншого місця проживання, яке можливо використовувати ОСОБА_1 в якості місця виконання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, стороною захисту не вказано.

Окрім того, відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання або продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд враховує у сукупності всі обставини, а саме – вік обвинуваченого, стан його здоров`я, наявність у нього соціальних зв`язків та родини, а також відсутність неповнолітніх дітей.

В судовому засіданні суду не представлено доказів на підтвердження того, що стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 обумовлюється протипоказаннями до утримання його під вартою в умовах слідчого ізолятору. Також, колегією суддів не встановлено інших обставин, які б унеможливлювали утримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою з точки зору обґрунтованості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, колегію суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала, а ризики, які послужили підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – зменшилися.

Інші, більш м`які запобіжні заходи, на думку колегії суддів не спроможні забезпечити належний розгляд провадження відносно ОСОБА_1 та виконання останнім процесуальних обов`язків обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.110, 177, 182, 183, 331, 369, 371, 372 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 30 липня 2021 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Судді:

М.М. Таус І.С. Нощенко Г.П. Калініченко