Рішення № 97307633, 21.05.2021, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2267/20

Провадження № 2/675/207/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2021 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Пашкевича Р. В., за участю: секретаря судового засідання – Гедзенюк В. В., відповідача – ОСОБА_1 , представника відповідача Ізяславської міської ради Хмельницької області - Ящук Т. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ізяславської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_1 , про визнання недійсним та скасування розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, який у подальшому уточнив, посилаючись на те, що його батько ОСОБА_1 під час оформлення приватизаційних документів на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрував його співвласником даного житла.

Отже, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.04.1999, вказане житлове приміщення належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_1 та членам його сім`ї: дружині ОСОБА_3 , та синам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в рівних долях.

На момент здійснення приватизації вказаної квартири йому було 15 років і він був неповнолітньою особою, а також навчався і проживав у Славутському обласному спеціалізованому ліцеї-інтернаті. Однак, приватизація частини вказаної квартири на його ім`я була вчинена без його згоди, коли він був неповнолітнім, що порушує його права, оскільки позбавляє можливості реалізувати своє право на приватизацію та отримати житло, як військовослужбовець.

А тому, просить суд скасувати розпорядження органу приватизації Ізяславської міської ради Хмельницької області від 05 квітня 1999 року № 1445 про приватизацію квартири АДРЕСА_2 , а також визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 09.04.1999 року, видане 05 квітня 1999 року №1445.

14.12.2020 за ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області зазначену цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 02.03.2021 прийнято до розгляду уточнення позивача щодо позовних вимог.

Ухвалою суду від 29 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, подав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі та не заперечував проти задоволення даного позову.

Представник відповідача Ізяславської міської ради Ящук Т. І. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення даного позову.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі розпорядження керівника органу приватизації від 05.04.1999 року № 1445 Відділом приватизації Ізяславської міської ради було видано свідоцтво про право власності на житло, у відповідності до якого квартира загальною площею загальною площею 52,3 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 – дружині, та синам - ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .

Тобто, у 1999 році, будучи неповнолітнім, позивач ОСОБА_2 увійшов у приватизацію вказаної квартири з державного житлового фонду разом з членами його сім`ї - батьком, матір`ю та братом, які проживали та були зареєстровані у даній квартирі на час здійснення приватизації.

Однак, приватизація частини вказаної квартири батьками на ім`я позивача без його згоди, коли позивач був неповнолітнім, наразі порушує його права та майнові інтереси, оскільки позбавляє можливості самостійно, відповідно до власної волі та інтересу, реалізувати своє право на приватизацію та отримати житло у порядку, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Приватизація вказаної квартири у 1999 році здійснювалась відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19.06.1992 року (далі Закон № 2482-XII від 19.06.1992 року) та наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян» (далі - Наказ № 56; із змінами, внесеними згідно з наказом Держжитлокомунгоспу від 05 серпня 1994 року №72; наразі даний наказ втратив чинність 16.12.2009).

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно з пунктом 5 Наказу № 56 передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

У відповідності до ч.ч. 3, 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до частини 5 статті 8 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Отже, виходячи з норм законодавства, яке регламентувало час спірних відносин, приватизацію державного житлового фонду, вбачається, що участь у приватизації займаного державного (комунального) житла приймають наймач та члени його сім`ї, тобто всі зареєстровані у цьому житловому приміщенні особи, що проживають у ньому. Відмова від участі у приватизації житла осіб зареєстрованих у житловому приміщенні не передбачалась, крім виключних випадків.

Відповідно, згоду на участь у приватизації надавали всі повнолітні члени сім`ї. Батьки позивача – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 діяли у процесі приватизації квартири у 1999 році як у власних інтересах, так і в інтересах своїх неповнолітніх дітей, сина ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , як законні представники і чинне законодавство не передбачало обов`язкового отримання згоди органу опіки та піклування.

Згідно свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові серія НОМЕР_1 від 08.02.2000 виданого Ізяславським відділом реєстрації актів громадянського стану ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив прізвище на « ОСОБА_7 », актовий запис №1.

Відповідно інформації № 577 від 14.12.2020 наданої Славутським ліцеєм ІІ-ІІІ ступенів Хмельницької обласної ради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно навчався в Славутському обласному спеціалізованому ліцеї-інтернаті поглибленої підготовки учнів в галузі науки з 01.09.1997 по 22.06.2000 та під час навчання проживав в гуртожитку ліцею. Також даний факт, відносно навчання, підтверджується атестатом про повну загальну середню освіту Серія НОМЕР_2 від 20.06.2000 про закінчення Славутського обласного спеціалізованого ліцею-інтернат.

Згідно витягу з послужного списку особової справи полковника ОСОБА_5 , останній на військову службу поступив добровільно 12.07.2001 через Ізяславський районний військовий комісаріат Хмельницької області та проходить її по даний час.

Позивач зазначав, що дії його батьків під час приватизації зазначеної квартири призвели до порушення його права самостійно реалізувати своє право на отримання повноцінного житла, а тому прохав скасувати розпорядження органу приватизації Ізяславської міської ради Хмельницької області від 05 квітня 1999 року № 1445 про приватизацію квартири АДРЕСА_2 , а також визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_3 , за адресою АДРЕСА_3 , видане 05 квітня 1999 року Ізяславською міською радою Хмельницької області.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Стаття 229 ЦК України встановлює, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка, у тому числі, щодо прав сторін.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Визнання недійсним приватизації та скасування свідоцтва на право власності на вказане житло в частині майнових інтересів позивача, не призведе до порушення прав на житло інших співвласників, що є співвідповідачами у справі, які приватизували квартиру за власним волевиявленням та на законних підставах, а також не призведе до порушення інтересів держави в особі органів, на які покладено функцію здійснення приватизації.

У відповідності до ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Згідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-XII від 19.06.1992 року, ст.ст. 16, 203, 216,229, 345 ЦК України ст.ст. 1-5, 10, 76-83, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Скасувати розпорядження органу приватизації Ізяславської міської ради Хмельницької області від 05 квітня 1999 року № 1445 про приватизацію квартири АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_3 , за адресою АДРЕСА_3 , видане 05 квітня 1999 року Ізяславською міською радою Хмельницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Ізяславським РВ УМВС України в Хмельницькій області 11.02.2000, зареєстрований: АДРЕСА_4 ;

Відповідач 1 - Ізяславська міська рада Ізяславського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060720, адреса: вул. Незалежності, 43, м. Ізяслав, Хмельницька область;

Відповідач 2 – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 01 червня 2021 року.

Суддя: Р.В. Пашкевич