Рішення № 97307063, 12.05.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/1160/21

2/311/614/2021

12.05.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого – судді Нікандрової С.О., за участю секретаря судового засідання Дудка Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 04 листопада 2013 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, станом на03 березня 2021 року відповідач має заборгованість в сумі 23 874,72 грн., що складається з наступного: 19 834,91 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 896,99 грн. – заборгованість за простроченими відсотками, 142,82 грн. - пеня.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 04 листопада 2013 року в сумі 23 874,72 грн., та судовий збір в сумі 2270 грн.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судові засідання представник позивача ОСОБА_2 не з`явився, до позовної заяви надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника позивача, просив задовольнити позовні вимоги та вирішити позов на підставі долучених до позову доказів, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 21.04.2021 року та 12.05.2021 року, не з`явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином за місцем останньої відомої реєстрації ( АДРЕСА_1 ), проте матеріали справи та судові виклики не отримала по причині відсутності за місцем проживання, причини неявки суду не повідомила та не скористалася можливістю передбаченою ст. 178 ЦПК України, відзив на позов не надала. Також відповідач повідомлялася про розгляд справи в порядку,

передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути

зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи судом встановлено, що 04 листопада 2013 року ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.41).

У тексті вказаної анкети-заяви зазначено, що ОСОБА_3 згодна з тим, що зазначена заява разом з Пам`яткою Клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення, згодна з його умовами. Екземпляр договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом роздруківки з сайту http://privatbank.ua.

Одночасно з цим, надані до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та ксерокопія Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку підпису відповідача не містять (а.с.42,43-76), отже відсутні підтвердження того, що саме ті Умови і Правила надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Долучені позивачем до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг та анкета-заява, не містять інформації, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме з ними погодилася ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, позивачем не надано належних і допустимих доказів, що Умови, які є частиною договору про надання банківських послуг та з якими відповідач була ознайомлена станом на день укладення договору – 04 листопада 2013 року та Умови, долучені до позовної заяви, є однаковими, а також доказів того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати пені, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Отже, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого

встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), на підставі статей 207, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України Умови та Правила надання банківських послуг, надані банком, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви.

27 червня 2017 року ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується її паспортом (а.с.79).

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_5 , яка не містить ні дати, ні підпису уповноваженої особи банку, ні печатки (а.с.39), 21 липня 2008 року відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , 04 листопада 2013 року на картку встановлений кредитний ліміт в сумі 11 791,69 грн., 03 квітня 2014 року кредитний ліміт збільшений до 14 800,00 грн., 05 травня 2014 року - до 15 600,00 грн., 22 червня 2016 року – до 18 000,00 грн., 29 жовтня 2016 року – до 20 000,00 грн., 04 квітня 2018 року кредитний ліміт зменшено до 19 999,45 грн., 31 липня 2020 року кредитний ліміт зменшений до 0,00 грн.

Умовами та Правилами надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших банківських послуг, встановлено, що для надання послуг банк відкриває клієнту карткові рахунки, видає картки, їх вид та строк дії визначено у анкеті-заяві та в Пам`ятці клієнта, підписанням якої клієнт та банк заключають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, зазначена в розділі «відмітки банку» анкети-заяви.

Картковий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 відкрито 21 липня 2008 року, а анкета-заява подана ОСОБА_1 лише 04 листопада 2013 року. При цьому підписана відповідачем анкета-заява не містить даних про те, який саме вид картки погодилася оформити відповідач та строк її дії.

Між тим, з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 04 листопада 2013 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 31 жовтня 2020 року та виписки АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором, вбачається, що на дату підписанняОСОБА_1 анкети-заяви від 04 листопада 2013 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку по картці № НОМЕР_2 проведено операцію «проводка создана пакетом GROUPDEALS» на суму 11 791,69 грн., внаслідок якої у позичальника виникла заборгованість на зазначену суму.

Крім того, доказів того, що відповідач ОСОБА_1 по закінченні строку дії відповідної кредитної картки на підставі підписаної нею анкети-заяви від 04 листопада 2013 року отримувала інші кредитні картки, зазначені в довідці банку, в порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг, та відповідно строк дії кредитного договору продовжувався, позивачем також суду не надано.

У довідці про надання ОСОБА_5 кредитних карток, яка також не містить ні дати, ні підпису уповноваженої особи банку, ні печатки (а.с.40) зазначено, що 21 липня 2008 року відкрито картку № НОМЕР_1 з терміном дії до вересня 2009 року; 08 жовтня 2009 року картку № НОМЕР_3 з терміном дії до червня 2013 року; 27 травня 2010 року картку № НОМЕР_4 з терміном дії до лютого 2014 року; 15 квітня 2014 року картку № НОМЕР_5 з терміном дії до березня 2016 року; 20 червня 2013 року картку

№ НОМЕР_6 з термітом дії до серпня 2016 року; 04 листопада 2013 року № НОМЕР_2 з терміном дії до червня 2017 року; 09 червня 2016 року картку № НОМЕР_7 з терміном дії до березня 2018 року; 04 грудня 2014 року картку № НОМЕР_8 з терміном дії до грудня 2018 року; 03 квітня 2018 року картку № НОМЕР_9 з терміном дії до березня 2022 року.Одночасно з цим, анкета-заява від 04 листопада 2013 року не містить жодних даних про отримання відповідачем жодної з вищезазначених карток.

З виписки АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором вбачається рух коштів по рахунку ОСОБА_5 , зокрема і здійснення банком автоматичного списання відсотків за прострочений кредит шляхом збільшення суми боргу за тілом кредиту (а.с.20-38).

Згідно з проведеним позивачем розрахунком заборгованості за договором №б/н від 04 листопада 2013 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 31 жовтня 2020 року (а.с.7-18) розмір, заборгованості становить 23 411,28 грн., яка складається з: 19 743,68 грн. – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 3 667,60 грн. – загальний залишок заборгованості за відсотками.

Згідно з проведеним позивачем розрахунком заборгованості за договором №б/н від 04 листопада 2013 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 03 березня 2021 року (а.с.19) розмір, заборгованості становить 23 874,72 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 19 834,91 грн., заборгованості за простроченими відсотками в сумі 3 896,99 грн., пені в сумі 142,82 грн.

З аналізу досліджених судом розрахунків заборгованості за договором №б/н від 04 листопада 2013 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та клієнтом ОСОБА_1 та виписки АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договоромстаном на 09.03.2021 року вбачається, що кредитодавцем безпідставно здійснювалося списання нарахованих відсотків за користування кредитом шляхом збільшення тіла кредиту, тому зазначена як тіло кредиту сума фактично позичальником не витрачалася, а зміна тіла кредиту відбувалося на розсуд банку, хоча відповідач такі умови договору не погоджувала шляхом проставляння підпису в анкеті-заяві. Отже, визначена банком заборгованість за простроченим тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам укладеного договору.

Таким чином, надані позивачем докази не надають можливості встановити суму заборгованості, яка отримана відповідачем ОСОБА_1 на підставі анкети-заяви від 04 листопада 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тлумачиться як основоположний принцип судочинства.

Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також інших випадках, передбачених законом.

Звертаючись до суду з відповідним позовом кожна особа має вчиняти таку дію виважено та розсудливо, оцінюючи власні правові перспективи, виходячи з реалізації таких принципів цивільного судочинства як принципи диспозитивності та змагальності цивільного процесу, надавши суду усі необхідні та достатні докази на обґрунтування власної правової позиції та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи недоведеність видачі відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів на вказану у позовній заяві суму та наявність заборгованості за спірним договором у вказаному позивачем розмірі, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За правилами ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню останньому, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова