Ухвала суду № 97306977, 01.06.2021, Селидівський міський суд Донецької області

242/1584/18

1-кп/242/91/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року колегія суддів Селидівського міського суду Донецької області у складі головуючого – судді Владимирської І.М., суддів Переясловської Ю.А., Хацько Н.О., при секретарі Гандзюк К.С., при проведенні підготовчого судового засідання по кримінальному провадженні № 12016050500000259 від 15.02.2016 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Старий Мерчик Валковського району Харківської області, громадянки України, з вищою освітою, раніше не судимої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Селидове Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, раніше не судимої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Світлодарськ Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Селидове Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, раніше не судимої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України,

за участі сторін кримінального провадження: прокурора Білобловського Р.В., захисників Косенок О.М., Сакун В.А., Павличук В.П., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження №12016050500000259 від 15.02.2016 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження, повернення обвинувального акту прокурору немає.

Захисники Сакун В.А., Косенок О.М., Павличук В.П. в підготовчому засіданні заявили клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, як такого, що не відповідає вимогам ст.291 КПК України, а саме: невірно зазначений номер кримінального провадження, чітко не викладено формулювання обвинувачення, обвинувальний акт не містить даних про дату та місце його складання та затвердження.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтримали позицію своїх захисників. Одночасно заявили клопотання, що у разі призначення кримінального провадження до судового розгляду здійснювати розгляд судом колегіально у складі трьох суддів.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки про отримання обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, письмові клопотання, скарги, заперечення, заяви сторони обвинувачення і захисту, обговоривши їх у підготовчому судовому засіданні, суд приходить до наступних висновків.

Дане кримінальне провадження підсудне Селидівському міському суду Донецької області. Підстав для закриття чи зупинення кримінального провадження немає. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону.

Суд не може погодитись з доводами сторони захисту, викладеними в клопотанні про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки надання оцінки обсягу наявних доказів, правової кваліфікації діям обвинувачених, встановлення наявності чи відсутності в їх діях об`єктивної, суб`єктивної сторони, інших складових кримінального правопорушення на стадії підготовчого судового засідання є неприпустимим.

Суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Отже повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

В обвинувальному акті слідчим викладені фактичні обставини кримінального правопорушення та сформульовано обвинувачення, які прокурор, затвердивши обвинувальний акт, вважає доведеним.

Окрім цього, неповно викладені обставини інкримінованого правопорушення, та неповне формулювання обвинувачення, не є порушенням вимог КПК, які б перешкоджали призначенню до судового розгляду. Дані обставини можуть бути усунуті шляхом зміни обвинувального акту при судовому розгляді.

За таких обставин є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду. З метою підготовки до судового розгляду суд: 1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості слід проводити відкритим, оскільки обмеження щодо цього, передбачені ст. 27 ч. 2 КПК України (2012 р.), відсутні.

З`ясовуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді суд, враховує матеріали кримінального провадження та вважає за необхідне затвердити коло осіб: прокурор, обвинувачені, захисники, представник потерпілого.

До суду надійшло клопотання захисника Сакун В.А. від 05.04.2019 року про витребування у прокурора картки про рух кримінального провадження №12016050500000259 від 15.02.2016 року за ч.5 ст.191 КК України (додаток №5), оскільки є сумніви щодо часу внесення відомостей в ЄРДР та проведення процесуальних дій, які фіксуються в ЄРДР.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про витребування додатку №5, оскільки згідно ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» інформація про рух провадження є інформацією з обмеженим доступом, тобто вирішується судом на підставі ухвали суду про тимчасовий доступ до документів, крім того, дана інформація міститься в реєстрі, доданому до обвинувального акту. Суд роз`яснює право сторони захисту, передбачене ст. 333 КПК України, на звернення до суду з відповідним клопотанням під час судового розгляду та дослідження відповідних доказів.

До суду надійшло клопотання захисника Сакун В.А. від 11.06.2019 року про скасування арешту на 1/4 частину квартири за адресою АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 .

Вирішуючи клопотання про скасування арешту на 1/4 частину квартири за адресою АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 , суд встановив, що згідно ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07.07.2017 року арешт на вищезазначене майно було накладено з метою майбутньої конфіскації майна, враховуючи, що розгляд кримінального провадження триває, особа має статус обвинуваченої, правова кваліфікація не змінювалась, тому клопотання про скасування арешту є передчасним та не підлягає задоволенню в підготовчому судовому засіданні.

До суду надійшло заперечення захисника Сакун В.А. від 13.09.2019 року на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06.07.2017 року, якою було надано дозвіл на проведення огляду території ТОВ «ЗФ №105», та яке обґрунтовується тим, що проведення огляду було дозволено слідчому, який не входить в слідчу групу, тому просить визнати ухвалу незаконною.

До суду надійшла скарга захисника Сакун В.А. від 18.09.2019 року на постанову першого заступника Генерального прокурора від 22.12.2017 року, якою продовженим строк досудового розслідування кримінального провадження №12016050500000259 від 15.02.2016 року, яка мотивована тим, що клопотання про продовження строку досудового розслідування не містить підпису особи, яка його подала, а сама постанова винесена з порушенням строку, передбаченого ст. 295 КПК України, тому просить визнати незаконною постанову першого заступника Генерального прокурора від 22.12.2017 року.

До суду надійшли заперечення захисника Сакун В.А. від 18.09.2019 року на ухвалу слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.06.2017 року, якою було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 . Відповідно до протоколу обшуку від 30.06.2017 року було відшукано та вилучено 332 000 грн., 33 540 доларів США, 4450 гривень та 770 євро, три банківські картки, чорнові записи, ноутбук «Lenovo» з зарядним пристроєм, «Acer» з зарядним пристроєм. Вважає вказану ухвалу незаконною, проведення обшуку незаконним, постанову слідчого про визнання речовими доказами незаконною, тому просить зобов`язати процесуального керівника кримінального провадження повернути наступне майно – 332 000 грн., 33 540 доларів США, 4450 гривень та 770 євро, три банківські картки, чорнові записи, ноутбук «Lenovo» з зарядним пристроєм, ноутбук «Acer» з зарядним пристроєм.

До суду надійшли заперечення захисника Сакун В.А. від 26.12.2019 року на ухвалу слідчого судді апеляційного суду Донецької області від 02.09.2016 року, які мотивовано тим, що цією ухвалою надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, але вказана ухвала не відповідає вимогам ст. 372 КПК України, Інструкції з діловодства в апеляційному загальному суді, затвердженої наказом ДСА України від 06.01.2006 №1, не містить всіх необхідних реквізитів, тому не має юридичною сили. На підставі цього просить визнати ухвалу апеляційного суду Донецької області від 02.09.2016 року та проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з абонентського номеру незаконними.

Відповідно до частини 2 статті 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Норми частини 2 статті 303 КПК України не містять імперативних вимог щодо обов`язкового розгляду по суті будь-яких скарг у підготовчому судовому засіданні, а лише вказують на можливість такого розгляду з урахуванням завдань підготовчого провадження, повноважень суду та з дотриманням правил, передбачених статтями 314-316 КПК України.

Системний аналіз норм статей 314, 315 КПК України свідчить, що підготовче судове провадження є обов`язковою самостійною стадією кримінального процесу, метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Виходячи зі змісту частини 3 статті 314 та статті 315 КПК України, у підготовчому судовому провадженні суд має право прийняти обмежене коло рішень та вирішити питання, пов`язані виключно з призначенням кримінального провадження до судового розгляду.

Чинний КПК України не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи оцінювати процесуальні дії чи бездіяльність та рішення органу досудового розслідування, оскільки з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого провадження та суд позбавлений можливості дослідити докази, що стосуються прийнятих процесуальних рішень слідчими та прокурором, такі обставини можуть бути досліджені під час судового розгляду, зокрема, під час дослідження доказів, на що сторона захисту має право звертати увагу суду.

Також відповідно до частини 4 статті 291 КПК забороняється надання суду до початку судового розгляду інших документів, ніж обвинувальний акт та додатки до нього.

Частинами 1, 2, 3 ст. 93 КПК України визначено, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом; і сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом; а сторона захисту здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Доказами в кримінальному провадженні відповідно до ст. 84 КПК України є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. І процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 86 КПК України врегульоване питання допустимості доказів. Так, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів, яка полягає в тому, що суд досліджує докази безпосередньо (п. 16 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 23 КПК України), а обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду (ст. 349 КПК України).

Так, подані клопотання мотивовані тим, що під час проведення досудового розслідування було, на думку ініціаторів клопотань, безпідставно вилучене майно та накладений арешт, необґрунтовано продовжені строки досудового розслідування, незаконно проведені негласні слідчі (розшукові) дії, тобто фактично ці клопотання зводяться до надання відповідної юридичної оцінки діям чи бездіяльності органу досудового розслідування щодо збирання відповідних доказів та продовження строків.

Тому оцінка судом під час підготовчого судового провадження законності та обґрунтованості проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих рішень слідчого чи прокурора виключно на підставі доказів, наданих однією із сторін, порушить принцип змагальності, згідно з яким сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів, особливо враховуючи, що такі відсутні в розпорядженні суду на цій стадії.

Подані захисником Сакун В.А. заперечення від 13.09.2019 року на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06.07.2017 року; від 18.09.2019 року на ухвалу слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.06.2017 року та від 26.12.2019 року на ухвалу слідчого судді апеляційного суду Донецької області від 02.09.2016 року, а також скаргу захисника Сакун В.А. від 18.09.2019 року на постанову першого заступника Генерального прокурора від 22.12.2017 року слід долучити до кримінального провадження для врахування його доводів під час судового розгляду та під час оцінки доказів в нарадчій кімнаті при ухваленні остаточного рішення в кримінальному провадженні.

До суду надійшло клопотання голови комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля» від 17.10.2019 року, в якому вказано, що 30.06.2017 року під час проведення санкціонованого обшуку в приміщеннях адміністративних будівель ДП «Селидіввугілля» було вилучено ноутбук «Acer» в корпусі чорного кольору, с/н НОМЕР_1 з зарядним пристроєм, але вказаний ноутбук не входить до переліку майна, щодо якого було прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення. Зазначає, що вилучений ноутбук є власністю підприємства, призначений для забезпечення господарської діяльності та його відсутність створює незручності в роботі підприємства. На підставі викладеного просить прийняти рішення про повернення на адресу ДП «Селидіввугілля» вилученого ноутбуку.

Суд наголошує, що доля речових доказів вирішується судом під час ухвалення вироку в порядку ст.100 КПК України, тому клопотання про повернення на адресу ДП «Селидіввугілля» ноутбука «Acer» (який згідно постанови від 02.07.2017 року визнаний речовим доказом) є передчасним і в його задоволенні слід відмовити.

До суду надійшло клопотання голови комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля» від 07.11.2019 року, яке мотивоване тим, що протягом 2017 року ДП «Селидіввугілля» здійснювало відвантаження вугілля для переробки на адресу ТОВ «ЗФ № 105» та подальше відвантаження продуктів збагачення на адресу Вуглегірської ТЕС ПАТ «Центренерго» на підставі договору № 03-16/ЕН від 10.02.2016 року між ДП «Держвуглепостач» та ДП «Селидіввугілля», але на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Маруіполя вугілля, яке надійшло до Вуглегірської ТЕС у кількості 17 вагонів, було заарештоване та вивантажене на території електростанції на відповідальне зберігання. На теперішній час доля цієї вугільної продукції не відома, під впливом кисню та коливання температур, тривалого вивітрювання вугілля піддається окисленню та спричиняє збитки ДП «Селидіввугілля». На підставі викладеного просить повідомити про долю вугільної продукції, яка знаходиться на території Вуглегірської ТЕС на відповідальному зберіганні.

В клопотанні про надання інформації щодо долі речових доказів, а саме 17 вагонів з вугільною продукцією, які були передані на відповідальне зберігання Вуглегірській ТЕС, слід відмовити, оскільки в підготовчому судовому засіданні суд позбавлений можливості вирішити питання щодо речових доказів, крім того, заявником не зазначено номери вагонів , їх вага.

До суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 від 20.11.2019 року, яке мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.06.2017 року надано дозвіл на проведення обшуку в його квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , та під час якого було вилучено грошові кошти у розмірі 8 570,00 доларів США, 1500,00 євро, 24 560,00 гривень. Зазначає, що вказані грошові кошти були отримані членами його родини на законних підставах, надаючи квитанції, а саме: 1500,00 євро отримані 19.10.2009 року (квитанція № СН_2.13498) та 20.10.2009 року (квитанція № СН_2.13506); 8 570,00 доларів США отримані 22.09.2016 року (квитанція № 250505980), 13.04.2005 року (квитанція № 54), 04.02.2005 року (квитанції № 40, 50, 56), 09.10.2009 року (квитанція № 64109299) та 24 650,00 гривень отримані 29.06.2017 року (квитанція № 30). Вважає, що вилучені вказані грошові кошти не мають жодного відношення до речових доказів за кримінальним провадженням, тому просить повернути йому вилучені під час обшуку 30.06.2017 року грошові кошти, а саме: 8 570,00 доларів США, 1500,00 євро, 24 560,00 гривень.

До суду надійшло клопотання захисника Сакун В.А. від 01.10.2019 року про скасування арешту майна, яке мотивоване аналогічним доводам заперечення цього захисника від 18.09.2019 року щодо вилучення під час обшуку 30.06.2017 року 332 000 грн., 33 540 доларів США, 4450 гривень та 770 євро, три банківські картки, чорнові записи, ноутбук «Lenovo» з зарядним пристроєм, ноутбук «Acer» з зарядним пристроєм, які були визнані речовими доказами та на них накладений арешт. Вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною, проведення обшуку незаконним, постанови слідчого про визнання речовими доказами незаконною, тому просить скасувати арешт вказаного майна та зобов`язати процесуального керівника кримінального провадження повернути наступне майно – 332 000 грн., 33 540 доларів США, 4450 гривень та 770 євро, три банківські картки, чорнові записи, ноутбуки «Lenovo» з зарядним пристроєм, «Acer» з зарядним пристроєм.

Розглядаючи клопотання ОСОБА_3 про повернення йому вилучених під час обшуку 30.06.2017 року грошових коштів, а саме: 8 570,00 доларів США, 1500,00 євро, 24 560,00 гривень та клопотання захисника Сакун В.А. про повернення власникам грошових коштів та іншого майна, суд враховує постанову старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Донецькій області про визнання речовими доказами від 15.08.2017 року та приходить до висновку про відмову в задоволені вищезазначених клопотань, оскільки рішення про речові докази приймається при ухваленні вироку. Щодо клопотання в частині скасування арешту на майно, що було відшукано та вилучено під час слідчих дій 30.06.2017 року, суд , керуючись вимогами ст.174 КПК України, вважає, що підстави для скасування арешту не доведені, не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

До суду надійшло клопотання ОСОБА_5 від 19.02.2021 року, який не є стороною кримінального провадження, в якому вказано, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. перебувало виконавче провадження ВП № 60390593 з примусового виконання виконавчого напису № 186, виданого 21.10.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євтушок І.О. про звернення стягнення на автомобіль марки BENTLY, моделі CONTINENTAL, кузов № НОМЕР_2 , 2010 року випуску, тип – загальний легковий седан – В, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 . Вказаний транспортний засіб переданий боржником стягувачу за договором застави транспортного засобу, посвідченого приватним нотаріусом, як забезпечення виконання договору позики № 04/09/18-4 від 04.09.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 (боржник) та ОСОБА_6 (стягувач), за умовами якого боржнику надано позику в сумі 923 403,43 гривні зі строком виконання 04.09.2019 року. В межах виконавчого провадження вищевказаним приватним виконавцем було описано та передано на реалізацію цей транспортний засіб та 03.02.2020 року відбулися електронні торги з реалізації вказаного автомобіля, де переможцем торгів було визначено ОСОБА_5 й видано йому акти про проведені електронні торги. Ці акти є документом, що підтверджують виникнення права власності на придбане майно у випадках, передбачених законодавством. Але, за відомостями ЄДРСР на вказаний транспортний засіб накладений арешт на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10.07.2017 року у справі № 263/8203/17 (кримінальне провадження № 12016050500000259 від 15.02.2016 року). Вказує, що у зв`язку з перемогою на електронних торгах ДП «Сетам» в нього виникло право власності на придбаний автомобіль та він набув статус добросовісного набувача, що відповідно до положень КПК України не передбачає арешту такого майна, крім арешту з метою збереження речових доказів. Вважає, що через придбання автомобіля відпала потреба в подальшому застосуванні арешту майна, переможець торгів не є учасником даного кримінального провадження, тому просить скасувати арешт автомобіля марки BENTLY, моделі CONTINENTAL, кузов № НОМЕР_2 , 2010 року випуску, тип – загальний легковий седан – В, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_3 , накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10.07.2017 року у справі № 263/8203/17.

Суд, вивчивши клопотання ОСОБА_5 про скасування арешту, встановив наступне.

Як вбачається з наданих матеріалів, арешт на автомобіль марки BENTLY, моделі CONTINENTAL, кузов № НОМЕР_2 , 2010 року випуску, тип – загальний легковий седан – В, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_3 , накладався приватним виконавцем виконавчого округу м.Київ Павлюком Н.В. 23.10.2019 року ВП №60390593.

На підставі протоколу проведення електронних торгів № 464070 від 03.02.2020, виданого ДП «Сетам», ОСОБА_5 став переможцем лоту №403289 – транспортного засобу BENTLY CONTINENTAL, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , , за який ОСОБА_5 сплачено 776000,00 грн.

Після проведення електронних торгів приватним виконавцем виконавчого округу м.Київ Павлюком Н.В. винесена постанова про зняття арешту з автомобіля марки BENTLY, моделі CONTINENTAL, кузов № НОМЕР_2 , 2010 року випуску, тип – загальний легковий седан – В, колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

В рамках кримінального провадження № 12016050500000259 від 15.02.2016 за ознаками ч. 5 ст. 191, ч.3 ст.185 КК України за клопотанням слідчого СУ ГУНП в Донецькій області, погодженого з прокурором, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10.07.2017 накладений арешт на автомобіль BENTLY CONTINENTAL,2010 року випуску, 1, державний номерний знак НОМЕР_3 із забороною розпоряджатися вказаним майном.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. При вирішенні клопотання про скасування арешту, суд враховує підстави для арешту майна, зокрема, що арешт майна застосовувався з метою забезпечення конфіскації, передбаченої КК України.

Крім того, у відповідності з вимогами ст. 170 ч.7 КПК України арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Суд звертає увагу на ту обставину, що згідно повідомлення на запит слідчого від 18.07.2017 року, на вищезазначений транспортний засіб в НАІС ДДАІ накладений арешт ще 19.07.2017 року згідно ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10.07.2017 року.

При вирішенні питання про накладення арешту, слідчий суддя керувався положеннями ст.170-173 КК України. Судом встановлено, що арешт на майно, зазначене заявником у клопотанні про скасування арешту майна, накладено ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10.07.2017 року обґрунтовано.

Відповідно до ст.ст. 22,26 КПК України, кримінальний процес є змагальним і диспозитивним, що полягає у вільному подані учасниками процесу до суду доказів на підтвердження своєї позиції та захисту своїх інтересів.

Поряд із цим, заявником з урахуванням принципу змагальності не надано суду доказів, які б спростовували обставини, що стали підставою для накладення арешту. Враховуючи данні обвинувального акту відносно ОСОБА_1 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст.191 КК України, на переконання суду, скасування арешту може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявником не доведено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Будь-яких доказів, що обґрунтовують та доводять відсутність потреби в подальшому застосуванні арешту майна, суду не надано. На даний час судове провадження триває, підстави для скасування арешту відсутні, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

До суду надійшло клопотання від адвоката Павличук В.П. про скасування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_3 та повернення застави заставодавцю ОСОБА_7 , яке мотивовано тим, що ОСОБА_3 обрано запобіжних захід у вигляді застави в розмірі 115 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 186 760 грн. 00 коп. Протягом часу застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу та покладених на нього обов`язків він жодним чином їх не порушував і сумлінно їх виконував. Кримінальне провадження спрямовано до суду для розгляду по суті, а тому ОСОБА_3 не має ніякої змоги та наміру вплинути на хід розслідування кримінального провадження. Вважає, що ризики відповідно ст. 177 КПК України щодо ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні відсутні. Таким чином вважає доцільним скасувати вищевказаний запобіжний захід відносно ОСОБА_3 та повернути заставу заставодавцю ОСОБА_7 .

Вирішуючи клопотання щодо скасування запобіжного заходу у вигляді застави, судом встановлено наступне.

Згідно ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01.07.2017 року в клопотанні старшого слідчого управління ГУНП у Донецької області Гаврилова Д.О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 відмовлено. Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 115 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 186 760,00 грн. Крім того, покладено на підозрюваного ОСОБА_3 обов`язки: 1) з`являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними, здати на зберігання свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно квитанції № 19049296-1 ОСОБА_7 03.07.2017 року внесено заставу за ухвалою слідчого судді (№ 263/7976/17) за ОСОБА_3 у розмірі 186 760,00 грн.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У частині 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. І в разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Правилами ч. 11 ст. 182 КПК України встановлено підстави і умови повернення застави. Вона повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо не була звернена в дохід держави. Аналіз положень ст.182,194,196,197,199,181,203 КПК України в їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту, а також перелічені в ч. 5 ст. 194 КПК України обмеження, діють певний, визначений ухвалою слідчого судді (суду) строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі застава, обмеженого строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

Тобто, положеннями Кримінального процесуального кодексу України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.

Згідно зі ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, закінчення строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що були покладені на підозрюваного відповідною ухвалою слідчого судді, не припиняє сам запобіжний захід у вигляді застави та не є законною підставою для повернення суми застави заставодавцю.

Крім того, запобіжні заходи, у тому числі застава, застосовуються для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків: як тих, що визначені ухвалою слідчого судді відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, так і тих, що передбачені безпосередньо пунктами 1, 3, 4 ч. 7ст. 42 КПК України.

Визначені в ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки можуть бути застосовані додатково до обраного щодо підозрюваного запобіжного заходу, який не пов`язаний із триманням під вартою. Обов`язки підозрюваного, передбачені в ч. 7 ст. 42 КПК України, покладаються на нього процесуальним законом і діють з часу набуття особою статусу підозрюваного, незалежно від застосування запобіжного заходу.

Крім того, застава згідно ст.182 КПК України застосовується з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, - проте не лише визначених у ст. 194 КПК України і покладених на нього ухвалою слідчого судді або суду, а і тих, які перелічені у ч. 7 ст. 42 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави, слідчим суддею було враховано обґрунтовану підозру у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, санкцією якої передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, були враховані конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, роль конкретно цього підозрюваного у співучасті з іншими підозрюваними, наслідки кримінального правопорушення, які у сукупності свідчать на користь збільшення ризику переховування ОСОБА_3 від слідства та правосуддя, інших способів неналежної процесуальної поведінки, високої вірогідності незаконного, поза процесуального впливу ОСОБА_3 на інших підозрюваних або свідків у цьому провадженні, на час розгляду клопотання обвинуваченого змін обставин, що були предметом розгляду слідчим суддею Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області, не відбулось.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

Судом враховується, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_3 , не зменшились.

Таким чином, виходячи з діючих норм кримінально-процесуального кодексу України, враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не завершене, запобіжний захід як застава не обмежується строком та був застосований до ОСОБА_3 з метою забезпечення виконання ним покладених на нього обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 слід відмовити, оскільки сукупність викладеного свідчить про відсутність підстав для скасування обвинуваченому раніше застосованого запобіжного заходу.

Таким чином, беручи до уваги, що у підготовчому судовому засіданні жодних обставин, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не встановлено, суд під час підготовки до судового розгляду, з`ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, враховуючи клопотання обвинувачених про розгляд кримінального провадження в колегіальному складі суду, з`ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, розв`язавши подані учасниками клопотання, вчинивши всі необхідні для підготовки судового розгляду дії, завершує підготовку до судового розгляду.

Приймаючи до уваги, що судом проведені всі підготовчі дії, передбачені ст. 315 КПК України, суд вважає за необхідне кримінальне провадження призначити до судового розгляду.

Керуючись ст. 291, 314-316, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Кримінальне провадження №12016050500000259 від 15.02.2016 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_4 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 366 КК України, призначити до судового розгляду на 10.06.2021 року о 10 годині 30 хвилин.

Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні колегією суддів, визначеною у відповідності до ст. 35 КПК України.

В судове засідання викликати прокурора, захисників, обвинувачених, представника потерпілого.

В задоволенні клопотання захисника Сакун В.А. від 05.04.2019 року про витребування у прокурора картки про рух кримінального провадження №12016050500000259 від 15.02.2016 року за ч.5 ст.191 КК України (додаток №5),-відмовити.

У задоволенні клопотання захисника Сакун В.А. від 11.06.2019 року про скасування арешту на 1/4 частину квартири за адресою АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 ,- відмовити.

Заперечення захисника Сакун В.А. від 13.09.2019 року на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 06.07.2017 року; від 18.09.2019 року на ухвалу слідчого судді Мар`їнського районного суду Донецької області від 06.06.2017 року та від 26.12.2019 року на ухвалу слідчого судді апеляційного суду Донецької області від 02.09.2016 року долучити до кримінального провадження для врахування його доводів під час судового розгляду та під час оцінки доказів в нарадчій кімнаті при ухваленні остаточного рішення в кримінальному провадженні.

У задоволенні скарги захисника Сакун В.А. від 18.09.2019 року на постанову першого заступника Генерального прокурора від 22.12.2017 року та його клопотання від 01.10.2019 року про скасування арешту майна – відмовити.

У задоволенні клопотань голови комісії з реорганізації ДП «Селидіввугілля» від 17.10.2019 року, від 07.11.2019 року, клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 від 26.11.2019 року та клопотання ОСОБА_5 від 19.02.2021 року, який не є стороною кримінального провадження, – відмовити.

У задоволенні клопотання адвоката Павличук В.П. про скасування запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_3 та повернення застави в особі ОСОБА_7 – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя І.М. Владимирська

Судді Ю.А. Переясловська

Н.О. Хацько