Вирок № 97306802, 26.05.2021, Волноваський районний суд Донецької області

221/8883/18

1-кп/221/165/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року місто Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області у складі:

Судді - ПИСАНЕЦЬ Н.В.,

При секретарі – Гуровій Л.Л.,

За участі прокурора – Карпова Є.В.,

Обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши в залі суду, під час відкритого судового засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12018050000000959 від 01.11.2018 року, за яким обвинувачується:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився у м.Волноваха Донецької області, громадянин України, раніше не судимий, має середньо-технічну освіту, працює директором ФОП « ОСОБА_2 », одружений, має неповнолітню дитину на утриманні, є інвалідом 3 групи, мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

01.11.2018 року приблизно о 16 годині 20 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , керував технічно автомобілем «MITSUBISHI PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухався на ньому по проїжджій частині автодороги сполученням «Новоандріївка-Валер`янівка» зі сторони с.Новоандріївка в напрямку с.Валер`янівка на території Волноваського району Донецької області. Під`їжджаючи до с.Валер`янівка, водій ОСОБА_1 , діючи необережно, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого: п.12.3. - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій

об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для учасників руху об`їзду перешкоди», проявляючи злочинну недбалість, не стежачи за дорожньою обстановкою, відповідно, не реагуючи на її зміни, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, маючи об`єктивну можливість спостерігати велосипедиста ОСОБА_3 , який рухався на велосипеді «Спутник» попереду нього, в попутному з ним напрямку, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду велосипедиста та передньою частиною керованого автомобіля «MITSUBISHI PAJERO», реєстраційний номер НОМЕР_2 скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної події велосипедисту ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді травми тіла, відкрито черепно-мозкової травми з тріщіноподібним переломом кісток основи черепу, крововиливом під м`яку мозкову оболонку в області правої лобної частки, потиличної частки справа та зліва головного мозку та в речовину головного мозку, забійних ран та саден обличчя, тупої травми шиї та грудної клітини з закритими множинними двобічними переломами ребер, розриву міжхребцевого диску на рівні 7 шийного та 1 грудного хребців, розриву міжхребцового диску на рівні 11 та 12 грудного хребців, саден тильної поверхні правої та лівої кисті, правого та лівого стегна, які ускладнилися розвитком травматичного шоку, загальним венозним повнокров`ям внутрішніх органів, дистрофічними змінами внутрішніх органів, набряком легенів та головного мозку, від яких він помер на місті події.

Дії ОСОБА_1 , які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнав повністю та пояснив, що дійсно скоїв із необережності наїзд на велосипедиста, у скоєному розкаюється, відшкодував потерпілій спричинену шкоду щодо понесених витрат на поховання ОСОБА_3 .

Сповіщена належним чином про час та дату розгляду справи потерпіла ОСОБА_4 до зали суду не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності та віднесення вирішення питання щодо визначення покарання обвинуваченому на розсуд суду, оскільки не має претензій до ОСОБА_1 .

Також, за клопотанням сторони обвинувачення, на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за обставин, вказаних в обвинувальному акті, в судовому засіданні досліджені наступні письмові докази:

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.11.2018 року, проведеного за участі ОСОБА_1 та понятих, під час якого було проведено огляд і перевірка технічного стану автомобіля «MITSUBISHI PAJERO»;

- акт медичного огляду № 1249 від 01.11.2018 року щодо відсутності стану сп`яніння у ОСОБА_5

- висновок експерта №223 від 05.11.2018 року, згідно з яким велосипедисту ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді травми тіла, відкрито черепно-мозкової травми з тріщіноподібним переломом кісток основи черепу, крововиливом під м`яку мозкову оболонку в області правої лобної частки, потиличної частки справа та зліва головного мозку та в речовину головного мозку, забійних ран та саден обличчя, тупої травми шиї та грудної клітини з закритими множинними двобічними переломами ребер, розриву міжхребцевого диску на рівні 7 шийного та 1 грудного хребців, розриву міжхребцового диску на рівні 11 та 12 грудного хребців, саден тильної поверхні правої та лівої кисті, правого та лівого стегна, які ускладнилися розвитком травматичного шоку, загальним венозним повнокров`ям внутрішніх органів, дистрофічними змінами внутрішніх органів, набряком легенів та головного мозку;

- протокол проведення слідчого експерименту від 29.11.2018 року, за участі ОСОБА_1 , під час якого він відтворив обставини скоєння ДТП;

- висновок експерта №1/19-297 від 18.12.2018 р. судової транспортно-трасологічної експертизи щодо місця контактування автомобіля «MITSUBISHI PAJERO» та велосипеда «Спутник» на проїжджій частині автодороги сполученням «Новоандріївка-Валер`янівка»;

- висновок експерта №1/19-298 від 11.12.2018р. судової автотехнічної експертизи щодо наявності у водія ОСОБА_1 технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді, шляхом зупинки керованого ним автомобілю;

- висновок експерта №1/19-306 від 19.12.2018р. судової автотехнічної експертизи щодо відсутності у велосипедиста ОСОБА_3 технічної можливості запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді та відсутності у його діях невідповідностей вимогам Правилам дорожнього руху України;

- протокол проведення слідчого експерименту від 13.12.2018 року, за участі ОСОБА_1 , під час якого він відтворив обставини скоєння ДТП;

Підстав для визнання доказів, зібраних органом досудового розслідування, такими, що є неналежними чи недопустимими, суд не вбачає.

Суд повно, заслухавши показання обвинуваченого, всесторонньо, об`єктивно аналізуючи зібрані у справі докази, вивчені у судовому засіданні, приходить до висновку, що допущені обвинуваченим порушення Правил дорожнього руху перебували у причинному зв`язку із наслідками дорожньо-транспортної події.

Відповідно до ч.1 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

А згідно з ч.2 ст.286 КК України, кримінальна відповідальність настає за ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Таким чином, оцінивши кожний доказ з точку зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд робить висновок, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України доведена поза розумним сумнівом, а його дії кваліфіковано правильно, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 .

Призначаючи покарання, суд враховує тяжкість вчиненого обвинуваченими правопорушення у обсязі обвинувачення, визнаного судом доведеним у судовому засіданні, та особу винуватого у їх сукупності.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Як зазначив ККС ВС в постанові по справі № 523/12810/15-к (провадження №51-266км20), аналізуючи конкретні обставини справи у аналогічній ситуації кримінального провадження за ч.2 ст.286 КК України, слід враховувати зміст та обсяг допущених обвинуваченим порушень правил безпечного дорожнього руху і одночасно врахувати невідповідність цим правилам дій потерпілого. У даному випадку є встановленим, що поведінка потерпілого ОСОБА_3 не містить невідповідностей вимогам Правилам дорожнього руху України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).

Згідно ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень ), склад сім`ї , його матеріальний стан, тощо.

Згідно п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року №18 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за ч.2 ст.286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 , маючи достатні навички керування транспортним засобом, посвідчення водія кат. «А,В» видане 28.05.1999р., свідомо знехтував вимогами Правил дорожнього руху, з якими був ознайомлений, легковажно розрахував на запобігання шкідливим наслідкам своєї протиправної поведінки, не вжив заходів для забезпечення безпеки інших учасників дорожнього руху, тому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами буде доцільним.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_1 є раніше не судимим, позитивно характеризується за місцем проживання, свою вину в скоєнні правопорушення визнав у повному обсязі, щиро кається в скоєному, добровільно надав матеріальну допомогу родині загиблого, що суд враховує в якості обставин, які пом`якшують покарання відповідно до положень ст. 66 КК України. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд, за сукупності обставин вчиненого злочину, ступеню його тяжкості, обставин, які пом`якшують покарання, даних про особу винуватого, визнає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання здійсненню ним нових злочинів, а також враховує характер вчинених дій обвинуваченого - що його дії потягли за собою настання незворотних наслідків у виді смерті потерпілого та вважає можливим призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції ч. 2 ст.286 КК України з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ч.1 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведення Донецьким науково - дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України експертиз в сумі 2717,00 грн. (висновок №1/19-297 від 18.12.2018 р., №1/19-298 від 11.12.2018р., №1/19-306 від 19.12.2018р).

Керуючись ст. ст.124, 349, 368, 370, 374 КПК України, ст.ст. 286 ч.2 КК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення Донецьким науково - дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України експертизи в сумі 2717 (дві тисячі сімсот сімнадцять) гривень.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Волноваський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Цей вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Н.В. Писанець