Рішення № 97306647, 01.06.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/29/21

Справа № 760/17840/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( АДРЕСА_1 ) до Інспектора Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції Поплавського Сергія Миколайовича /далі - Інспектор патрульної поліції Поплавський С.М./ (03048, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9) , Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

14.08.2020 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява в якій позивач просить суд:

- скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2952016 від 09.08.2020, винесену інспектором 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції капралом Поплавським С.М., відносно ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2020 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Жовноватюк В.С. (а.с.1).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25.08.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 13-14).

Розпорядженням в.о. керівника апарату Солом`янського районного суду міста Києва №167 від 03.02.2021 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Жовноватюк В.С. у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи (а.с. 37).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. (а.с. 38).

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 12.02.2021 матеріали адміністративної справи прийнято до розгляду новим складом суду. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції. (а.с. 39-42).

Клопотань від позивача та відповідачів про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).

Обґрунтування позову

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.08.2020 інспектором 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції капралом Поплавським С.М. було складено постанову серія ЕАМ № 2952016 від 09.08.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Відповідно до постанови, позивача була притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП за те, що 09.08.2020 о 13 год. 47 хв. в місті Києві по вул. Лобановського 3Д, керуючи транспортним засобом автомобілем марки «VOLKSWAGEN TOUAREG» державний номерний знак НОМЕР_1 здійснила рух по смузі для маршрутних транспортних засобів, чим порушила п. 17.1 ПДР України.

Позивач стверджує, що рухаючись у напрямку станції метро Деміївська по проспекту Лобановського, по середній смузі для руху, через деякий час почула попереджувальні сигнали машини поліції з вимогою зупинки. Виконавши вимоги, зупинилась в крайній правій смузі. Першою із вимог інспектора було пред`явлення для перевірки документів. Позивач зазначає, що впевнившись у наявності всіх документів, інспектор повідомив позивачу про те, що вона порушила вимоги пункту 17.1 ПДР. Прохання позивача надати докази вчинення нею правопорушення, зокрема засобами фото-відеофіксації, було залишено без уваги. Пояснення позивача з приводу зазначеної ситуації інспектор ігнорував, пропозицію залучити свідків для підтвердження правопорушення також були залишено без уваги.

На підставі наведеного, позивач вказує, що при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок інспектора про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, оскільки фото-відеофіксація відсутня та відсутні будь-які пояснення очевидців.

Крім того, вказує, що відповідачем у постанові зазначено місце здійснення правопорушення по проспекту Лобановського 3 Д , що не відповідає дійсності, так як керований позивачем автомобіль рухався в протилежному напрямку по проспекту Лобановського зі сторони парних номерів будинків, розташованих на проспекті.

Зазначене в постанові місце розгляду справи по проспекту Лобановського 39/1 не відповідає дійсності, так як позивач зупинила автомобіль на вимогу поліцейських у крайньому правому ряду за адресою проспект Лобановського 32 .

Звертає увагу, що відповідно до вказаних адрес у постанові таке порушення не могло бути здійснене взагалі, так як у напрямку руху за вказаними адресами у постанові, місце розгляду справи - проспект Лобановського 39/1, за маршрутом слідування раніше, ніж місце скоєння правопорушення - проспект Лобановського 3Д.

Відзив та його обґрунтування (а.с. 19 - 24)

28.09.2020 до суду від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема, відповідач зазначає, що факт ненадання позивачу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз`яснень, передбачених положеннями статей КУпАП, не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Вказує, що оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, та з дотриманням правил чинного законодавства, то немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи не надано.

Відповідь на відзив та його обґрунтування (а.с. 26-33)

30.09.2020 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2952016 від 09.08.2020 обставини, які стали підставою для висновку про порушення вимог ПДР України не відповідають дійсності, тому що за вказаною у постанові адресою місця вчинення адміністративного правопорушення: м. Київ, проспект В.Лобановського 3Д, взагалі не існує виділеної, згідно ПДР України, смуги для руху тільки маршрутних транспортних засобів.

Таким чином, відповідно до відомостей, які зафіксовані відповідачем в постанові, позивач не порушувала ПДР України і не могла їх порушити, так як, за адресою проспект Лобановського 3Д , відсутні дорожні знаки про смугу для руху тільки маршрутних транспортних засобів та відсутня відповідна дорожня горизонтальна розмітка.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 09.08.2020 інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Поплавським С.М. складено постанову серії ЕАМ № 2952016 відносно ОСОБА_1 у зв`язку з вчиненням останньою адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с. 10).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 09.08.2020 позивач керуючи транспортним засобом здійснила рух по смузі для маршрутних транспортних засобів за адресою м. Київ, проспект Лобановського 3Д, чим порушила п.17.1 Правил дорожнього руху.

Мотиви суду

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

При цьому, графа оскаржуваної постанови: «до постанови додаються …» - працівником поліції не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Крім того, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що вказане правопорушення не могло бути вчинене нею за зазначеною у постанові адресою, оскільки на проїзній частині проспекту Лобановського 3Д відсутня відокремлена смуга для руху маршрутних транспортних засобів, що підтверджуються фотознімками проїзної частини проспекту Лобановського від номерів 5 до 3 Д, що в містяться в матеріалах справи. (а.с. 30-31).

Також, на даному відрізку проїзної частини встановлено єдиний інформаційно-вказівний дорожній знак ПДР, - 5.5 «дорога з одностороннім рухом», та нанесена горизонтальна дорожня розмітка 1.5, яка позначає межі смуг руху, за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку.

Суд зазначає, що з доданих фотознімків (а.с. 30-31) вбачається, що у смугах руху призначених для руху в одному напрямку, відсутня літера А, яка позначає смуги проїзної частини, призначеної виключно для руху транспортних засобів, які рухаються за установленими маршрутами.

Наведені обставини свідчать, що позивач за вказаною у постанові адресою місця вчинення адміністративного правопорушення фізично не міг вчинити такого.

Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку поліцейських, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачами, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

За таких обставин суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині скасування оскаржуваної постанови.

Водночас, належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.

Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

На підставі наведеного інспектор патрульної поліції Поплавський С.М. є неналежним відповідачем у даній справі, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Висновок суду

Позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.

В задоволенні вимог до інспектора Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції Поплавського С.М. - відмовити.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Інспектор Поплавський С.М., який виніс оскаржену постанову, є посадовою особою Управління патрульної поліції в місті Києві, яке є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 420,40 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити в частині належного відповідача - Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2952016 від 09.08.2020, винесену інспектором 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції капралом Поплавським Сергієм Миколайовичем, відносно ОСОБА_1 , за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч ч. 3 ст. 122 КУпАП - закрити.

В задоволенні вимог до інспектора Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції Поплавського Сергія Миколайовича - відмовити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. Л. Зуєвич