Рішення № 97304375, 31.05.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2615/21

Провадження № 2-а/740/16/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпусь І.М.,

за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А.М.,

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в м. Ніжині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа на стороні другого відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - поліцейський Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Лисенко Дмитро Сергійович, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №942792 від 06 травня 2021 року, винесену, як зазначає позивач, інспектором ВРПП Ніжинського ВП Лисенко Дмитром Сергійовичем про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у виді 340 грн штрафу, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 06 травня 2021 року інспектор ВРПП Ніжинського ВП Лисенко Д.С. притягнув його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КпАП України. У постанові інспектора зазначено про порушення ним п. 31.3 (б) Правил дорожнього руху, що виразилося у керуванні ним транспортним засобом у порушенні вимог ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» без проходження обов`язкового технічного контролю. Він дійсно керував транспортним засобом - автомобілем марки Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить на праві власності ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс». Він обіймає посаду майстра відділу сервісу вказаного товариства. Сам автомобіль наданий йому на підставі наказу №06/05/1-ТЗ від 06.05.2019 для виконання службових обов`язків щодо обслуговування сільськогосподарської техніки. Вазує, що він був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності за правопорушення, якого не вчиняв, оскільки зазначений автомобіль не підлягає обов`язковому технічному контролю, адже не використовувався для перевезення пасажирів чи вантажів з метою отримання прибутку, посилаючись при цьому на висновки, вкладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року №678/483/17, згідно якого легковий транспортний засіб, який використовується в службових цілях для забезпечення господарської діяльності юридичної особи в цілому, не підлягає обов`язковому проходженню технічного контролю.

Вказує, що було допущено встановлений законом порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що полягало у нескладені протоколу про адміністративне правопорушення, непроведення підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, недотримання строків повідомлення його про розгляд справи за 3 доби, постанова складена на місці зупинки автомобіля, а не місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати такі справи, що призвело до порушення його процесуальних прав як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв"язку із чим він не мав часу та фізичної можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема подати докази, заявити клопотання, скористатися правовою допомогою. До постанови у справі про адміністративне правопорушення не долучено доказів, передбачених ст.251 КУпАП України, а саме: протоколу у справі про адміністративне правопорушення, пояснень потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо.

14 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням вимог ст.ст. 268-272, 286 КАС України з викликом сторін, судове засідання призначено на 20 травня 2021 року.

Ухвалою суду від 20 травня 2021 року залучено до участі у справі як другого відповідача - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, та як третю особу на стороні другого відповідача ГУНП в Чернігівській області, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - поліцейського Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Лисенка Дмитра Сергійовича.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримку позову (а.с. 38).

Представники відповідачів: Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та третя особа на стороні другого відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - поліцейський Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Лисенко Д.С. в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи постановою у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №942792 від 06 травня 2021 року, винесеної поліцейським Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Лисенком Дмитром Сергійовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді 340 грн штрафу (а.с. 7, 32).

Згідно із вказаною постановою ОСОБА_1 06.05.2021 о 13 год. 35 хв. між с.Тур"я та с.Рудня керував транспортним засобом Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс», та підлягає обов"язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п. 31.3 (б) Правил дорожнього руху та скоїв адмінстартивне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Також, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №660/575/16-а від 31 січня 2018 року.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі Дактарас проти Литви від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення ).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Згідно з частиною першою статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Відповідно до частин 2, 3, 5 ст. 258 КпАП України протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ цієї Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 121 КпАП України, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, доводи позивача про те, що поліцейським незаконно розглянуто справу на місці зупинки транспортного засобу, суд відхиляє, як такі, що не грунтуються на законі.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Однак, позивач у позовній заяві зазначає, що на місці складення інспектором оскаржуваної постанови ним були висловлені зауваження та незгода із притягненням до адміністратвиної відповідальності та посиланням на нормативні документи. З матеріалів справи судом не встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою та надавав чи заявляв би поліцейському відповідне письмове чи усне клопотання.

На думку суду, за відсутності клопотання від позивача про відкладення розгляду справи для отримання правової допомоги під час розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, розгляд поліцейським справи на місці зупинки транспортного засобу не суперечить вимогам законодавства.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до частини третьої статті 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 31.3 б ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством: якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Статтею 29 Закону України "Про дорожній рух" вказаного нормативного акту встановлено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про дорожній рух" технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Поняття обов`язковості технічного контролю транспортних засобів розкрито положеннями статті 35 Закону України "Про дорожній рух". Зокрема, обов`язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

У той же час, обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Такі ж положення містить п. 3 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого Постановою КМУ від 30.01.2012 № 137

Класифікація та основні правила реєстрації транспортних засобів закріплено у ст. 19 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно з якою транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.

При державній реєстрації автобусів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх належності до транспортного засобу загального призначення чи до транспортного засобу спеціалізованого призначення.

При державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).

При державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Як вбачається із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль марки Renault Dokker, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за типом є спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон малотонажний-в, рік випуску - 2018, дата першої реєстрації - 05.04.2019, власником автомобіля є ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс». Відповідно до наказу №ЮА/п-к_022-0000000327 від 31.07.2018 ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» ОСОБА_2 переведено на посаду майстра відділу сервісу товариства. Наказом №06/05/1-ТЗ від 06.05.2019 ТОВ «Юпітер 9 Агросервіс» Cкалацькому В.В. передано автомобіль марки Рено Доккер, державний номер НОМЕР_1 , та призначено відповідальним за його експлуатацію та технічний стан.

З урахуванням наведено, суд не вбачає підстав для застосування у даній справі висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року №678/483/17, оскільки у справі, розглянутій Верховним Судом спір виник у зв"язку із накладенням адміністратвиного стягнення на особу, яка керувала легковим автомобілем, а не спеціалізованим вантажним, що має місце у даній справі.

При цьому, за змістом частини 1, пункту 2 частини статті 35 Закону України "Про дорожній рух" обов`язковому технічному контролю не підлягають вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 3,5 тонни із строком експлуатації до двох років. Вказана норма не містить застережень щодо звільнення від обов"язку проходження обов"язкового технічного контролю вантажних автомобілів, які не використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

Таким чином, суд доходить висновку, що автомобіль, який за типом є спеціалізований вантажний - спеціалізований фургон малотонажний-в, на якому рухався позивач експлуатується на території України з 05.04.2019, тобто понад два роки, у тому числі і на час розгляду 06.05.2021 справи про адміністративне правопорушення, у якій винесено оскаржувану постанову, а відтак відповідно до наведених приписів пункту 2 частини статті 35 Закону України "Про дорожній рух", частини 3 статті 19 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п. 3 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого Постановою КМУ від 30.01.2012 № 137, підлягає обов`язковому технічному контролю кожні два роки.

Керування вказаним автомобілем і та обставина, що автомобіль не проходив технічний контроль позивач не заперечує. Тип автомобіля і строк експлуатації підтверджується копією свідоцтва про його реєстрацію (а.с. 16-17).

Наведене дає підстави для висновку, що поліцейський Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській обалсті Лисенко Д.С., встановивши в діях позивача порушення Правил дорожнього руху, в межах наданих йому повноважень, правомірно склав оскаржувану постанову та застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за порушення вимог ст.35 Закону України "Про дорожній рух" та п. 31.3 (б) Правил дорожнього руху, а відтак правові підстави для визнання незаконною та скасування постанови серії БАБ №942792 від 06 травня 2021 року відсутні.

У зв`язку з цим, суд вважає необхідним у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України залишити оскаржувану постанову без змін, а позовну заяву без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 6-11, 77, 121-123, 143, 243-246, 250-251, 286, 293, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа на стороні другого відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - поліцейський Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Лисенко Дмитро Сергійович, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №942792 від 06 травня 2021 року, винесену поліцейським Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області Лисенком Дмитром Сергійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП і накладення на нього адмінстягнення у виді 340 грн штрафу залишити без змін.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду через Ніжинський міськрайоннийсуд Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Карпусь