Рішення № 97303900, 20.05.2021, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/763/21

(провадження №2/658/668/21)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Рахімової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Сурікової А.Є.,

у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Каховка розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю « Агропромислова компанія « Дом-Агро» про стягнення належних працівнику при звільненні сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

До Каховського міськрайонного суду Херсонської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю « Агропромислова компанія « Дом-Агро» про стягнення належних працівнику при звільненні сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 06.07.2018 року по 19.10.2020 року, позивач знаходилась у трудових відносинах з ТОВ « Агропромислова компанія «Дом-Агро». Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 8 184,99 гривень. Відповідно до наказу ТОВ « Агрофірма «Дом-Агро» про звільнення № 62-к від 19.10.2020 року, вказано, що відповідачу також необхідно виплатити компенсацію за 20 днів невикористаної відпустки.

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15.03.2021 року провадження по справі відкрито та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала заяву про слухання справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про дату та місце слухання справи належним чином сповіщений, про причини неявки суд не повідомлено. Відзив на адресу суду не надходив.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом № 125-к від 06.07.2018 року ОСОБА_3 прийнято на ТОВ « АПК « Дом –Агро» техніком-лаборантом І-категорії ( а.с. 23-25).

Наказом за № 62-К від 19.10.2020 року, ОСОБА_1 , техніка-лаборанта, з 19.10.2020 року звільнено згідно до ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням. Зазначено про виплату компенсації за 20 днів не використаної відпустки. Заборгованість по заробітній платі складає 8 184,99 гривень ( а.с. 19).

В матеріалах справи міститься довідка від 19.10.2020 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 , працювала в ТОВ « Аграрна промислова компанія « Дом –Агро» з 06.07.2018 року по 19.10.2020 року на посаді техніка-лаборанта 1 категорії. Дохід за період з 01.01.2020 року по 19.10.2020 року склав 40 416,09 гривень ( а.с.20).

Окрім цього, в матеріалах справи містяться розрахункові листи ОСОБА_1 за період з січня 2020 року по жовтень 2020 року ( а.с.31-34).

Право на своєчасне одержання винагороди за працю гарантовано ст. 43 Конституції України. Статтею 2 Кодексу законів про працю України передбачено, що право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, забезпечується державою.

Відповідно до ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Згідно з вимогами ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунки, в строки передбачені ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток, за весь час затримки по день фактичного розрахунку та за затримку видачі трудової книжки, тобто за час вимушеного прогулу.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. (постанова Верховного Суду України від 18.01.2017 року справа № 6-2912цс16).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 27 цього Закону встановлено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Держава забезпечує щоквартальну підготовку і публікацію статистичних даних про середню заробітну плату і середню тривалість робочого часу по галузях, групах професій і посад, а також щорічну публікацію даних про вартість робочої сили.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 02.02.1995 року №100, визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включається: основна заробітна плата; доплати і надбавки; виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Нарахування виплат при обчисленні середньої заробітної плати, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п.2,3,4,8 Порядку).

Так, відповідно до розрахункових листів та довідки Пенсійного фонду України, форми ОК-5, ( а.с.26-29), заробітна плата позивача за серпень 2020 року та вересень 2020 року становить 4 723,00 гривень та відповідно- 5 000,00 гривень, разом: 9 723,00 гривні.

Робочих днів, відпрацьованих позивачем за період з серпня по вересень 2020 року, - 42, що відображається у розрахункових листах ОСОБА_1 .

Відповідно, середньоденний заробіток позивача складає, з розрахунку ( 9 723,00 гривні / 42 робочі дні) 231,50 гривні.

Відповідно до роз`яснень викладених в п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП, стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року в інших випадках збереження середньої плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати, проводяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Так, судом встановлено, що період затримки фактичного розрахунку по заробітній платі з позивачем, за час затримки розрахунку за період з 20.10.2020 року по день ухвалення рішення складає 146 робочих днів.

Згідно з розрахунку про середньоденний заробіток, середньоденний заробіток позивача складає 231,50 гривень, тобто заборгованість по сплаті середнього заробітку за період затримки повного розрахунку становить ( 146 днів Х 231,50 гривень ) 33 799,00 гривень.

Загальними приписами трудового законодавства визначено КЗпП України та Закон України «Про відпустки».

Згідно із ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Статтею 75 КЗпП України визначено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ст. 79 КЗпП України щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві,в установі,організації. У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Зазначеною статтею КЗпП України передбачено, що черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Отже, невикористана частина відпустки обов`язково має бути надана працівнику до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею цього.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Статтею 80 КЗпП України передбачено випадки перенесення щорічної відпустки.

Отже, щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

1) порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (частина п`ята статті 79 цього Кодексу);

2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (частина третя статті 115цього Кодексу).

З аналізу зазначених статей КЗпП України слідує, що за два тижні до встановленого графіком терміну власник або уповноважений ним органом зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки та у разі порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період.

Статтею 83 КЗпП України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Враховуючи зміст ст. 79 КЗпП України, згідно з якою невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка, та змісту ст. 83 КЗпП України, якою визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, суд дійшов висновку, що мова йде про виплату компенсації за останній робочий період, а саме за 2019-2020 рік.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці"- якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, з розрахунку ( 20 днів невикористаної відпустки Х 231,30 гривень ( середньоденна заробітна плата) = 4 630,00 гривень.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 171 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,97,113,115 КЗпП України, ст.ст. 10,11,12, 81,258, 263, 264,265, 273, 280,354, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю « Агропромислова компанія «Дом-Агро» про стягнення належних працівнику при звільненні сум та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю « Аграрна промислова компанія « Дом – Агро» ( ЄДРПОУ: 38798600 , Херсонська область, м. Каховка вул. Соборності,124-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 8 184,99 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю « Аграрна промислова компанія « Дом – Агро» ( ЄДРПОУ: 38798600 , Херсонська область, м. Каховка вул. Соборності,124-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) середньоденний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.10.2020 року по день ухвалення рішення у розмірі 33 799,00 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю « Аграрна промислова компанія « Дом – Агро» ( ЄДРПОУ: 38798600 , Херсонська область, м. Каховка вул. Соборності,124-Б) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) компенсацію за 20 днів невикористаної відпустки у розмірі 4 630,00 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з приватного акціонерного товариства « Каховський завод електрозварювального устаткування» ( ЄДРПОУ 00213993, Херсонська область, м. Каховка, вул. Пушкіна, 109) на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Рахімова