Рішення № 97302517, 31.05.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа №242/2311/21

Провадження №2/242/833/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Капітонова В.І., секретар судового засідання Нарижна О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «1-3 Новогродівська», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального старування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач 28.04.2021 р. звернувся до суду з позовом до ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» про відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначив, що перебував у трудових відносинах з ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «1-3 Новогродівська». 15.02.2009 року звільнений на підставі ст. 38 КЗпП. У результаті праці на ВП «Шахта «1-3 Новогродівська» він отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК серії 12 ААА №124331 від 25.03.2015 року йому встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40%. Внаслідок професійного захворювання позивач зазнав моральну шкоду, яку пов`язано з фізичним болем, переживаннями, дратівливістю, порушенням звичайного укладу життя, постійним лікуванням і погіршенням фінансового становища його сім`ї. Просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди на його користь 240000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від представника відповідача «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «1-3 Новогродівська» надійшов відзиву на позовну заяву, де він просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено заподіяння моральної шкоди, позивач був обізнаний із умовами праці, але свідомо та з власної волі виконував роботу, під час якої допускав порушення норм охорони праці.

Представник третьої особи Управління виконавчої дирекції Фонду соціального старування України в Донецькій області надав суду пояснення, де зазначив, що позивачем не доведено заподіяння моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «1-3 Новогродівська». Дані обставини підтверджуються трудовою книжкою НОМЕР_1 .

Згідно з медичним висновком, лікарсько-експертної комісії спеціалізованого лікувально профілактичного закладу про наявність професійного характеру захворювання №328/307 від 20.0.2013, ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання вперше. Обґрунтування діагнозу: клінічне та функціональне обстеження, анамнез згідно наданої виписки з амбулаторної картки, профмаршрут, інформація про умови праці, надана в інформаційній довідці №1676/03.3 від 24.07.2012, згідно з якою хворий підлягав дії пилу, концентрація якого перевищувала ГДК. Протипоказана праця в підземних умовах, в контакті з пилом, токсичними газами, токсичними газами, в несприятливих мікрокліматичних умовах, важка фізична праця.

Згідно з актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, затвердженого 14.03.2013 начальником Селидівського міжміського Відділу-філії Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області, ОСОБА_1 встановлено діагноз: «Основний: пневмоконіоз: антракосілікатоз, інтеретіціальна форма (1/1 m/e), легенева недостатність другого ступеня. Захворювання професійне, встановлено вперше (J 60). Супутній: гіпертонічна хвороба, друга стадія, друга ступінь, ризик помірний. ІХС: атеросклеротичний кардіосклероз, мінімальна аортальна та мітральна регургітація, розширення кореня аорти СН1. ( 25.1.7).

Професійне захворювання виникло за обставин тривалої роботи в умовах запиленості повітря робочої зони ГРОЗ, яка перевищувала ГДК пилу. Недосконалість технологічних процесів, невиконання у повному обсязі заходів по боротьбі з пилом на дільниці №7 ВП шахта «1/3 Новогродівська».

Причиною виникнення професійного захворювання є перевищення ГДК пилу на робочих місцях ГРОЗ складала 4-25 разів, запиленість повітря робочої зони складала від 40 мг/м? до 250 мг/м?, при ГДК пилу– 10 мг/ м?.

З виписки акту огляду МСЕК серії 10ААА №132905 ОСОБА_1 встановлено первинно ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40% з 19.03.2013 до 01.04.2015.

Відповідно до довідки серії 10 ААВ №451272 від 25.03.2015, виданої МСЕК м.Краматорськ, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності безстроково. Причиною інвалідності є професійне захворювання.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 25.03.2015 р. серії 10 ААА №124331, виданої МСЕК м. Краматорськ, ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40% безстроково. Визначено потребу у медикаментозному та санітарно-курортному лікуванні по професійному захворюванню.

Доводи представник відповідача з приводу того, що позивач був обізнаний із умовами праці, але свідомо та з власної волі виконував роботу, під час якої допускав порушення норм охорони праці, спростовуються актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, затвердженого 14.03.2013 начальником Селидівського міжміського Відділу-філії Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно - побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Виходячи з положення ст. 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Як зазначив Конституційний Суд України в п. 4.1. свого Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

При встановлених судом обставинах, оцінюючи надані в силу ст.ст. 76,77 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що професійне захворювання, встановлене у позивача, заподіює йому моральні страждання, тому що через нього він змушений докладати додаткових зусиль для утримання себе, одержання повноцінного і своєчасного лікування. Втрата працездатності привела до порушення звичайного ритму життя, через відсутність можливості реалізації своїх потреб і здібностей у повному обсязі. Внаслідок професійного захворювання, позивач зіткнувся з труднощами побутового плану. Зазначені обставини приводять суд до переконання, що моральна шкода позивачу дійсно заподіяна.

З урахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає частковому задоволенню.

Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступень вини відповідача, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні.

Таким чином, суд вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 40000,00 гривень є достатнім для відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди, спричиненої йому стійкою втратою працездатності у розмірі 40 відсотків внаслідок професійного захворювання та отриманої травми.

У задоволенні решти позовних вимог позивача необхідно відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

На підставі п. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, оскільки позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача в дохід держави у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. 23 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 12,13,81,258,259,263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «1-3 Новогродівська», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального старування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля», що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди 40000 (сорок тисяч) гривень 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (ЄДРПОУ 33426253), що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41, на користь держави, де стягувачем є Державна судова адміністрація України, судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І.Капітонов