Рішення № 97301864, 20.05.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 521/21840/20

Пр. №2/521/1673/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Сегеди О.М.,

при секретарі – Ткач А.О.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-5», ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити ді,

встановив:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-5» (далі – ЖБК «Приморський-5»), посилаючись на те, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Зазначав, що в 2012 році мешканцем квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 за усною домовленістю з головою ЖБК «Приморський-5» ОСОБА_3 в будинку за вказаною вище адресою було встановлено металеву споруду під сходовим маршем впритул до стіни його квартири, а також демонтовано опалювальні батареї. В результаті у парадній з`явилась вогкість, цвіль та сморід, а також постійний брязкіт металевими дверима, що призвело до порушення його житлових умов та погіршення здоров`я.

Стверджував, що дана споруда використовується тільки ОСОБА_2 та його знайомими для збереження консервації харчових продуктів та вело транспорту.

Вказував, що на його прохання прибрати встановлену металеву споруду відповідачі відповіли відмовою, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Посилаючись на викладені обставини та порушення своїх прав, позивач просив суд зобов`язати голову ЖБК «Приморський-5» ОСОБА_3 демонтувати встановлену металеву споруду під сходовим маршем, розташовану впритул до стіни квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві власності.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у даній справі (а.с. 20-21).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2020 року по справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 23-24).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2021 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було залучено ОСОБА_2 (а.с. 45-46).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2021 року за клопотанням позивача до участі в справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_2 , та виключено останнього з кола третіх осіб (а.с. 67-68).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 березня 2021 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 114-115).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2021 року визнано обов`язковою явку представника ЖБК «Приморський-5» в судове засідання (а.с. 121-122).

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ЖБК «Приморський-5» – голова правління Дубік І.П., в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце слухання справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву, згідно якої просила суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі та розглянути справу за її відсутності (а.с. 17-19).

Раніше представник ЖБК «Приморський-5» надав відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що в 2012 році у зв`язку з тим, що у будинку по АДРЕСА_3 під сходами стояла решітка та було звалище сміття, до правління ЖБК «Приморський-5» звернувся мешканець квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_2 з проханням про надання йому дозволу на благоустрій даного місця. Вказував, що за результатами розгляду звернення та за згодою сусідів, правління ЖБК «Приморський-5» дозволило ОСОБА_2 прибрати сміття та встановити металеву перегородку замість решітки. Зазначив, що приміщення за металевою перегородкою не є капітальною спорудою, знаходиться під сходами та не прилягає до квартири позивача. На даний час вказане приміщення використовується двірниками для зберігання інвентаря та мешканцями всього під`їзду для зберігання вело транспорту, колясок. Стверджував, що жодні консервації там не зберігаються.

Вказував, що позивач дійсно звертався з заявою до ЖБК «Приморський-5» щодо демонтажу «металевої споруди», за результати розгляду якої протоколом засідання членів правління ЖБК «Приморський-5» від 16 листопада 2020 року останньому було відмовлено у знесенні «металевої споруди».

Посилаючись на викладені обставини, представник ЖБК «Приморський-5» просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, раніше надав відповідь на відзив (а.с. 29-31, 52-55).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву, згідно якої просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі та розглянути справу за його відсутності (а.с. 129, 131-132).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. ч. 1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК).

У відповідності до вимог п. 4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Статтею ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ЖБК «Приморський-5» є юридичною особою та діє на підставі Статуту.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ЖБК «Приморський-5» є недержавним, непідприємницьким товариством, кооперативом обслуговуючого типу, створеним у відповідності до Закону України «Про кооперацію» добровільним об`єднанням громадян, що проживають у житловому будинку АДРЕСА_3 для ведення спільної господарської діяльності на умовах самоврядування.

Пунктами 1.2, 2.1 Статуту встановлено, що ЖБК є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для розподілу між його членами. ЖБК створений для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку ЖБК і прибудинкової території за рахунок коштів членів ЖБК (а.с. 17-19, 59, 80-97).

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 71).

В ході судового розгляду встановлено, що у 2012 році відповідач ОСОБА_2 , який мешкає у квартирі АДРЕСА_2 , звернувся до голови правління ЖБК «Приморський-5» з усним проханням надати йому дозвіл на благоустрій приміщення під сходовим маршем, за результатами розгляду якого правління ЖБК «Приморський-5», за згодою сусідів, дозволило ОСОБА_2 прибрати сміття та встановити металеву перегородку замість решітки.

З матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2020 року ОСОБА_2 звернувся ЖБК «Приморський-5» з заявою щодо організації устрою під сходовим маршем «колясочної комірки» в парадній №1 в будинку АДРЕСА_3 для зберігання візочків та дитячого транспорту (а.с. 33).

16 листопада 2020 року ЖБК «Приморський-5» було прийнято рішення, оформлене протоколом засідання членів правління ЖБК «Приморський-5», про залишення «колясочної» за ОСОБА_4 (а.с. 32).

Зі змісту акту обстеження комісії ЖБК «Приморський-5» від 15 лютого 2021 року вбачається, що приміщення під сходами за металевою перегородкою в під`їзді №1 між основним нульовим поверхом та першим поверхом за адресою: АДРЕСА_3 , не є капітальною спорудою, знаходиться під сходами та не прилягає до квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивачу. Відстань від металевої перегородки до стіни вказаної квартири становить 120 см. Більша частина стіни під сходами межує з підвальною частиною будинку. В даному приміщенні знаходяться: коляска дитяча, велосипеди дитячі, самокати, скейти, санчата жителів будинку та інвентар двірника, що підтверджується фотофіксацією (а.с. 60, 61-62).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений свого права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України).

Статтею 152 ЖК України передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Отже, судом встановлено, що обладнана під сходовим маршем колясочна у під`їзді АДРЕСА_1 є фактично допоміжним приміщенням.

Предметом регулювання Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», згідно статті 2, є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

У частині першої вказаного вище Закону зазначено, що багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку – приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Пунктом шостим частини першої статті 7 цього ж Закону визначено що співвласники зобов`язані забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Частиною другою статті 386 ЦК України, встановлено, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.

Підставою для подання такого позову є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення.

Зазначена правова позиція викладене у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №127/33179/19 та від 17 квітня 2019 року у справі №523/4591/16-ц.

Отже, право на відповідне звернення мають особи, які доведуть наявність порушеного права. Однак у даному випадку відсутні докази наявності порушеного права позивача.

Позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обладнання ОСОБА_2 колясочної, зокрема металевої перегородки, під сходовим маршем в під`їзді №1 по АДРЕСА_3 призвело до порушення його житлових умов та погіршення здоров`я.

При цьому, клопотання про проведення судової експертизи позивач не заявляв.

Крім того, в ході судового розгляду встановлено, що вказана металева перегородка була встановлена в 2012 році ОСОБА_2 зі згоди голови правління ЖБК «Приморський-5» та зі згоди сусідів замість наявної на той час решітки, яку встановив інший співвласник будинку, який є сусідом позивача. При цьому заперечень з боку позивача щодо встановлення зазначеної решітки не поступало.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 152 ЖК України дозвіл на виконання робіт з облаштування колясочної не потрібен.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі в зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір по справі складає 840,80 грн., які позивачем сплачені не були у зв`язку з відстроченням сплати судового збору за ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2020 року (а.с. 20-21).

Керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 322, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 259, 264, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Приморський-5», ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 травня 2021 року.

Суддя: О.М. Сегеда