Рішення № 97301529, 01.06.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/39/21

Провадження № 2/467/101/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.

представника відповідача Кривіцької Ж.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу у порядку спрощеного провадження за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку з чим підписав заяву від 30 березня 2012 року. Відповідач при підписанні анкети - заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банка про їх затвердження. Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, АТ КБ «Приватбанк» публічно пропонує невизначеному коло осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Підписавши заяву, між сторонами у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України). Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додана до позову, а відповідачу у користування надано кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 70720 грн. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Відповідач також зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошів на кредитний рахунок щомісячними платежами у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов вказаного кредитного договору станом на 30 листопада 2020 року заборгованість по поверненню кредиту становить 81253 грн. 63 к., з яких: заборгованість за тілом кредиту 71253 грн. 44 к., в тому числі 48834 грн. 93 к. за поточним тілом кредиту, заборгованість за простроченим тілом кредиту 22418 грн. 51 к., заборгованість за нарахованими відсотками 4845 грн. 23 к., заборгованість за простроченими відсотками 5154 грн. 96 к. Посилаючись на ці обставини, позивач прохав стягнути з відповідача суму заборгованості.

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив по справі, у якому вона прохала відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не підтверджено та не доведено існування кредитних правовідносин між сторонами, оскільки на підтвердження укладеного кредитного договору банк надав лише заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк» та довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У заяві відсутні дані, які підтверджують отримання кредитних коштів, відсутня відсоткова ставка щодо нарахування відсотків. Відсутні докази того, що саме з доданими банком до позовної заяви Умовами та Правилами надання банківських послуг ознайомилася та погодилася відповідач. Позивачем не надано суду належним чином оформлений документ, який би підтвердив факт видачі кредитних коштів, їх суму та рахунок, на який вони були перераховані. Сам по собі розрахунок заборгованості не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору. Прохала застосувати позовну давність до заборгованості, визначеної позивачем станом на 01 червня 2015 року згідно розрахунку у сумі 25930 грн. 01 к. Вказала про те, що позивачем загальна сума заборгованості по позову визначена невірно шляхом об`єднання дев`яти кредитних договорів з різними номерами та датами укладання і повторним зарахуванням коштів по різним кредитним договорам в заборгованість по даному кредитному договору.

У відповіді на відзив позивач вказав, що на підтвердження факту укладення кредитного договору та наявність невиконаних кредитних зобов`язань позивачем надано: копію кредитного договору, розрахунок заборгованості, копію паспорту відповідача, виписку по рахунку, фото клієнта з карткою. Також позивачем надано копію заяви від 30 березня 2012 року, з якої вбачаються персональні дані відповідача, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. З вказаної заяви також вбачається, що відповідач висловила згоду про укладення договору та виявила бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна» та особистим підписом засвідчила те, що її заява разом з Пам`яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. З долученого витягу з «Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну проценту ставку у розмірі 2.5 % (30% на рік), вказано розмір комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу. З виписки з карткового рахунку вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт і останній користувався грошима, частково сплачував заборгованість за договором. Протягом дії кредитного договору відповідач неодноразово користувався послугами «Миттєва розстрочка» та «Оплата частинами», що вбачається з виписки по рахунку. 04.11.2013 року відповідач за допомогою кредитної картки скористався сервісом «Оплата частинами», а 13.06.2014 року, 02.09.2014 року, 11.11.2014 року, 23.01.2015 року, 26.05.2015 року, 16.03.2016 року, 03.05.2016 року, 21.07.2016 року, 29.07.2016 року, 05.08.2016 року, 24.08.2016 року, 28.08.2016 року, 02.09.2016 року, 15.09.2016 року, 13.10.2016 року – сервісом «Миттєва розстрочка», після чого були оформлені переноси заборгованості з картки «Універсальної» за допомогою вищевказаного сервісу. Скориставшись послугою «Миттєва розстрочка», відповідач «обнулив» свою заборгованість за використаний кредитний ліміт, а саме: кредитний ліміт став доступний до використання відповідачем. Однак, скориставшись даною послугою, у відповідача виникло зобов`язання в рамках сервісу «Миттєва розстрочка» зі здійсненням регулярних платежів для погашення перенесеної заборгованості. Оскільки послуга «Миттєва розстрочка» не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт, підписання окремого кредитного договору не вимагається. Заперечував щодо застосування судом позовної давності, посилаючись на те, що строк перевипущеної картки спливає у жовтні 2022 року, тоді як позивач звернувся до суду з позовною заявою 13.01.2021 року.

Ухвалою суду від 29 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтвердила доводи, висловлені у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30 березня 2012 рокуміж ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, який складається з анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанк», Умов надання та правил банківських послуг та Тарифів Банку.

Умови та правила надання банківських послуг в «Приватбанк»», Тарифи банку підпису позичальника не містять.

Заява позичальника підписана відповідачем і відповідно до неї відповідач бажає отримати бажаємий кредитний ліміт по платіжній картці «Універсальна Голд», строк дії картки та розмір кредитного ліміту не зазначені.

В анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які розміщені на офіційному сайті www.privatbank.com.ua.

До позовної заяви, крім анкети-заяви, Банк додав Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку і витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна».

З повідомлення банку без дати видно, що згідно кредитного договору б/н відповідач отримав чотири кредитні картки з номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , остання з яких з терміном дії до жовтня 2022 року.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ім`я відповідача 29 травня 2012 року по картковому рахунку НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300 грн., який в подальшому неодноразово збільшувався, в т.ч. 24 липня 2020 року до 70720 грн. Однак 06 серпня 2020 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 0 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з цим, у заяві позичальника відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути з відповідача, крім простроченого тіла кредиту, заборгованість за відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www/privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: www/privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд, встановивши наведені обставини, вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (30 березня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19 січня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: www/privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30 березня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачазаборгованості за відсотками не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю, через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві, оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Вказане відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10.06.2017 року, до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Таким чином, повідомлення споживача про умови кредитування шляхом підписання паспорту споживчого кредиту відбувається перед укладенням договору про надання споживчого кредиту та після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем 31 серпня 2018 року, тобто через шість років пізніше ніж анкета-заява, та містить зауваження про те, що інформація зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 15 вересня 2018 року. Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Таким чином, суд вважає, що кредитодавець на виконання умов Закону України «Про споживче кредитування» ознайомив відповідача, як споживача, з інформацією, необхідною для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, указавши при цьому, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Зважаючи на вищенаведене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту необхідно вказати наступне.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого відповідачем (а.с.9), станом на 31 травня 2015 року заборгованість за кредитом склала 24892 грн. 88 к., заборгованість за відсотками 1037 грн. 13 к.

Враховуючи раніше визначені даним рішенням суду підстави щодо відсутності у відповідача заборгованості по процентам, суд вважає за необхідне визначити заборгованість по тілу кредиту станом на 31 травня 2015 року у розмірі 24892 грн. 88 к.

Крім того, за період дії картки з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2020 року відповідачем використано 86406 грн. 60 к. кредитних коштів (загальний розмір суми, визначеної банком у розрахунку у графі «Витрати клієнтом кредитних коштів» а.с.10-18), а внесено на погашення кредитних зобов`язань 201055 грн. 79 к., в т.ч. 126 845 грн. 89 к. (а.с.15 графа «Погашено заборгованості за тілом кредиту»), 61769 грн. 85 к., 5178 грн. 14 к., 5133 грн. , 7261 грн. 91 к.(а.с.18 графи «Погашено заборгованості за тілом кредиту», «Погашено заборгованості за простроченим тілом кредиту», «Погашено заборгованості по нарахованим відсоткам», «Погашено заборгованості по простроченим відсоткам»).

За такого, за весь період дії картки відповідачем використано коштів банку на суму 111299 грн. 48 к. (24892 грн. 88 к. + 86406 грн. 60 к.), а внесено 201055 грн. 79 к.

Аналіз розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, та витяг з особового рахунку свідчать про те, що при щомісячному нарахуванні процентів за користування кредитним лімітом банком застосовувалась процента ставка 2.7 %, 3.5%, 84 %.

При цьому нарахування за використання ліміту (проценти) за кожний наступний місяць проводилось на загальну заборгованість за попередній місяць, в тому числі і на нараховані за попередній період проценти.

Отже, заборгованість, яка зазначена банком як тіло кредиту 71253 грн. 44 к., фактично є загальною заборгованістю, до складу якої включено не тільки тіло кредиту, а і проценти за користування кредитом.

Нарахування у такий спосіб суперечить Умовам та положенням статті 534 ЦПК України щодо черговості погашення вимог за грошовими зобов`язаннями. Такий розрахунок не може бути покладено в основу визначення та стягнення кредитного боргу.

Виходячи з того, що відповідачем сплачено проценти, оплату яких не передбачено договором, суд приходить до висновку про те, що заборгованість по кредиту у відповідача перед позивачем відсутня, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо доводів, зазначених відповідачем як підстави відмови у задоволенні позову слід зазначити наступне.

Суд вважає вказані доводи відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву та пояснення представника відповідача в судовому засіданні необґрунтованими, виходячи з наступного.

Факт видачі відповідачу кредитних коштів підтверджується наданим позивачем розрахунком, з якого видно, що відповідач з березня 2012 року активно користувалася кредитними коштами та здійснювала платежі на погашення боргу (а.с.4-18, 59-80). Останній раз відповідачем витрачались кошти з картки у розмірі 2520 грн. 95 к. 01 травня 2020 року. Останнє погашення кредиту відповідач здійснила 15 вересня 2020 року у розмірі 34 грн. 88 к. Крім цього, відповідач не заперечувала факт підписання нею особисто анкети-заяви від 30 березня 2012 року.Більше того, виходячи з виписки по рахунку,відповідач неодноразово здійснював переказ коштів на погашення заборгованості зі своїх карт, у т.ч. з кредитної картки, що підтверджує отримання і користування карткою, а також оформлення послуги оплата частинами саме клієнтом.

Також відсутні підстави і для застосування позовної давності.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентами) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до Умов та правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку.

За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, від 30 вересня 2015 року № 6-154цс15, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковими для судів.

Строк дії картки закінчується у жовтні 2022 року (а.с.19).

Враховуючи те, що кредитним договором не встановлено обов`язку позичальника щомісячно вносити платіж з повернення суми кредиту у конкретно визначеному розмірі та не передбачено самостійної відповідальності за невиконання цього обов`язку, а строк погашення кредиту в повному обсязі не визначено, в такому випадку відсутні підстави для застосування позовної давності.

Доводи відповідача про те, що позивачем загальна сума заборгованості по позову визначена невірно шляхом об`єднання дев`яти кредитних договорів з різними номерами та датами укладання і повторним зарахуванням коштів по різним кредитним договорам в заборгованість по даному кредитному договору суд не приймає до уваги, оскільки надані відповідачем виписки (а.с.101-130) позивачем не надаються як доказ заборгованості відповідача перед банком. Крім того, відповідачем не надано суду власний розрахунок наявної заборгованості її перед банком без урахування тих сум, про які йде мова у відзиві.

Як вбачається з відповіді на відзив та наданого банком розрахунку, банк надав позичальнику на підставі укладеного договору б/н від 30 березня 2012 року скористатися сервізами «Миттєва розстрочка» і «Оплата частинами». 04.11.2013 року відповідач за допомогою кредитної картки скористався сервісом «Оплата частинами», а 13.06.2014 року, 02.09.2014 року, 11.11.2014 року, 23.01.2015 року, 26.05.2015 року, 16.03.2016 року, 03.05.2016 року, 21.07.2016 року, 29.07.2016 року, 05.08.2016 року, 24.08.2016 року, 28.08.2016 року, 02.09.2016 року, 15.09.2016 року, 13.10.2016 року – сервісом «Миттєва розстрочка».Сервіс «Миттєва розстрочка» було підключено до картки відповідача та вся її заборгованість по кредитній картці була переведена на умови зазначеної послуги. Використання цієї послуги підтверджується здійсненням відповідачем платежів, про що зазначено у виписці по картковому рахунку. Платежі по сервісу «Миттєва розстрочка» відображені у виписці по рахунку, як щомісячний платіж за послугою «Миттєва розстрочка».

Слід зазначити, що сервіси «Оплата частинами»і «Миттєва розстрочка» не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт і підписання окремого кредитного договору не вимагається.

Оформлення кредиту за вказаним сервісом підтверджує збільшення ліміту кредитування та пояснює визначений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива