Ухвала суду № 97300939, 31.05.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 627/83/21

Провадження № 1-кп/639/250/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року м. Харків

Колегія суддів Жовтневого районного суду м. Харкова у складі:

головуючого судді – Васильєвої Н.М.,

суддів – Кіся Д.П., Чижиченка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кіріяченко В.В.,

прокурорів – Сагуна М.О., Гультая П.М., Куриленка Д.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників – адвокатів Клімова О.М., Мельника І.В., Строгова С.Л., Цимбалюка В.Д.,

представника ТОВ «ДОБРО ДІЙ АВД» – адвоката Чепенка О.І.,

представника УСБ України в Харківській області – Гайдамаки В.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018220460002148 від 10.09.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189,ч.1 ст. 345, ст. 348 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04.02.2021 року кримінальне провадження №12018220460002148 від 10.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 345, ст. 348 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України, передано із Краснокутського районного суду Харківської області на розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова.

До початку судового засідання захисник Бегенчев М.Х. подав до суду клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, з огляду на неконкретне, суперечливе формулювання об`єктивної та суб`єктивної сторони обвинувачення стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст. 296 КК України, чим порушує право обвинуваченого на захист.

В судовому засіданні прокурор Сагун М.О. вважав можливим призначити вказаний обвинувальний акт до судового розгляду у закритому судовому засіданні, з обов`язковою участю осіб, зазначених в обвинувальному акті, перешкод для цього не вбачає, зазначив про відповідність обвинувального акту вимогам кримінально-процесуального закону, дотримання правил територіальної підсудності, підстав для закриття, повернення або зупинення кримінального провадження немає.

Прокурори Гультай П.М., Куриленко Д.В., представник ТОВ «ДОБРО ДІЙ АВД» – адвокат Чепенко О.І., представник УСБ України в Харківській області – Гайдамака В.М., підтримали думку прокурора Сагуна М.О.

Захисник Строгов С.Л. вважав неможливим призначити обвинувальний акт до судового розгляду та просив закрити вказане кримінальне провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК України ще на момент повідомлення про підозру обвинуваченим по кримінальному провадженню №12018220460002148 від 10.09.2018 року.

Захисник Клімов О.М. також вважав неможливим призначити справу до судового розгляду та просив повернути обвинувальний акт прокурору, з огляду на відсутність формулювання обвинувачення, юридичного формулювання обставин вчинення кожного кримінального правопорушення, як і вказівок на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому ОСОБА_2 , по кожному із злочинів, що позбавляє суд першої інстанції можливості роз`яснити ОСОБА_2 суть обвинувачення. Крім того, в обвинувальному акті в порушення вимог п.4 ч.2 ст. 291 КПК України не зазначено ім`я та по-батькові групи прокурорів та слідчих у вказаному кримінальному провадженні та останній не містить печатки Офісу генерального прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 вважав неможливим призначити справу до судового розгляду, просив повернути обвинувальний акт, оскільки викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення за своїм змістом є суперечливим, неконкретним, внаслідок чого вбачається порушення права обвинуваченого на захист, обвинувальний акт не містить печатки, у зв`язку із чим він не має статусу офіційного документа. Крім того, матеріали справи не містять письмового роз`яснення прокурора про можливість розгляду справи судом присяжних. Аналогічна позиція викладена письмово в клопотанні його захисником Олійником О.А.

Обвинувачений ОСОБА_1 також вважав неможливим призначити справу до судового розгляду, просив повернути обвинувальний акт з огляду на його невідповідність вимогам КПК України.

Захисники Мельник І.В., Цимбалюк В.Д. та обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтримали заявлені клопотання сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_2 відмовився висловлювати свою думку з приводу вказаних питань.

Колегія суддів, вислухавши позиції учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Пунктами 1 - 9 частини 2 статті 291 КПК України визначено перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт.

Пред`явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення.

Таке право гарантується п. (а) ч. 3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу та складається і підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Частиною другою зазначеної норми визначений перелік відомостей, які повинен містити в собі обвинувальний акт. Зокрема, поряд з іншими відомостями, в обвинувальному акті мають бути зазначені виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України).

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: - фактичних обставин кримінального правопорушення; - правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); - формулювання обвинувачення. Виходячи з цього, обвинувальний акт повинен містити як виклад обставин події, так і формулювання обвинувачення, тобто складатися з описової та резолютивної частини.

Формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є обов`язковим, оскільки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд здійснюється лише відносно особи, якій висунуте обвинувачення, і тільки в межах висунутого обвинувачення, згідно до обвинувального акту.

Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 345, ст. 348 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК Україн містить: 1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; 2) правову кваліфікацію кримінальних правопорушень за ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 345, ст. 348 КК України; 3) формулювання обвинувачення.

Посилання сторони захисту на відсутність, неповноту, неточності та розбіжності у викладенні фактичних обставин та в формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті не можуть вважатися підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України не пред`являє жодних вимог до повноти, узгодженості чи послідовності у викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, вказуючи на необхідність викладення лише тих фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими.

Крім цього, повнота та правильність розкриття об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочинів не є предметом судового розгляду на стадії підготовчого судового засідання.

Отже, на виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прокурором викладено фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з посиланням закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, що ніяким чином не перешкоджає можливості обвинуваченим захищатись в суді від пред`явленого обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті в повній мірі зазначено за яких обставин вчинені кримінальні правопорушення, наслідки кримінальних правопорушень та конкретні кваліфікації злочинів.

Судом враховується, що у підготовчому провадженні не вирішується питання про доведеність чи недоведеність вини обвинувачених, питання правильності встановлення фактичних обставин провадження та правової кваліфікації, не надається оцінка зібраним доказам, оскільки ці питання вирішуються лише під час судового розгляду кримінального провадження. Крім того, прокурор, відповідно до ст.ст.338, 340 КПК України, не позбавлений процесуальної можливості, якщо під час судового розгляду будуть вставлені нові фактичні обставини, змінити обвинувачення або відмовитися від його підтримання.

Також, пунктом 18.2.4 Інструкції з діловодства в органах прокуратури №103 від 24.02.2015 року, передбачено, що перелік документів, які посвідчуються гербовою печаткою в органах прокуратури України, наведено у додатку 57 Інструкції. Згідно вказаного Додатку № 57 не передбачено застосування гербової печатки щодо затвердження обвинувального акту або ж іншого процесуального документу. Зазначено лише, що в необхідних випадках печатка проставляється на документах за рішенням Генерального прокурора або його заступників, керівників регіональних, місцевих прокуратур, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку та вважає, що обвинувальний акт складений та затверджений у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, належним чином затверджений прокурором, відтиску печатки не потребує, оскільки чинний КПК України має вичерпний перелік відомостей, які повинні міститись у обвинувальному акті, до яких не входить його обов`язкове посвідчення печаткою.

Посилання сторони захисту на відсутність в матеріалах справи письмового роз`яснення прокурора про можливість розгляду справи судом присяжних колегія суддів не бере до уваги, оскільки до обвинувального акту додані протоколи про роз`яснення права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про можливість розгляду кримінального провадження судом присяжних та про особливості такого розгляду, які підписані обвинуваченими та прокурором.

У зв`язку з вищевикладеним, доводи сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України оцінюються колегією суддів критично та вважаються необґрунтованими.

Щодо клопотання захисника Сторогова С.Л. про закриття кримінального провадження №12018220460002148 від 10.09.2018 року на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно положень п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.10 ч.1 ст.284 ПК України.

Так, п.10 ч.1 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст.219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Відповідно до ч.1 ст.219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом. Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.05.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання захисника Олійника О.А. про закриття кримінального провадження №12018220460002148 від 10.09.2018 року на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України.

В своєму рішенні колегія суддів прийшла до висновку, що на момент повідомлення про підозру обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 строки досудового розслідування, передбачені ст. 219 КПК України по кримінальному провадженню №12018220460002148 від 10.09.2018 року не сплинули та досудове розслідування було завершено в строки, визначені ст. 219 КПК України.

З огляду на наведене, підстав для закриття кримінального провадження щодо №12018220460002148 від 10.09.2018 року на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України не вбачається, а тому у задоволенні клопотання захисника Строгова С.Л. слід відмовити.

Разом з цим, захисник Ключко Д.Є. звернувся до суду зі скаргою на постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області Шилової Ю. від 14.12.2020 року, 16.12.2020 року, 31.12.2020 року, 11.01.2021 року, 22.01.2021 року, 27.01.2021 року та постанови прокурора Харківської обласної прокуратури Жиліна В.А. від 16.11.2020 року про відмову у задоволенні його клопотань в порядку ч.2 ст.303 КПК України, в яких просить скасувати вищевказані постанови та зобов`язати прокурора вчинити певні дії.

Також, захисник Ключко Д.Є. надав до суду заперечення на ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.12.2020 року, 29.12.2020 року, 12.01.2021 року, 29.01.2021 року, подані в порядку ч.3 ст.309 КПК України про відмову у задоволенні його скарг під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження в яких просив визнати вищевказані ухвали незаконними та зобов`язати суд вчинити певні дії.

Крім того, захисник Мельник І.В. звернувся до суду із запереченнями, подані в порядку ч.3 ст.309 КПК України на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27.08.2020 року , в якій просив визнати її незаконною, та на постанову заступника керівника прокуратури Харківської області Кравченко А.Г. від 23.07.2020 року, в яких просив вищевказану постанову скасувати.

Колегія суддів, вислухавши позиції учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 303 КПК України під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті, тобто рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора щодо відмови у визнанні особи потерпілою та при застосуванні заходів безпеки.

Разом з тим, підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду. У підготовчому судовому засіданні суд має право на прийняття вичерпного переліку рішень зазначених у ч.3 ст.314 КПК України, а також на вирішення вичерпного переліку питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду зазначеного у ч.1 ст.315 КПК України.

Таким чином, під час підготовчого судового засідання, суд не вправі оцінювати процесуальні дії (бездіяльність) та рішення органу досудового розслідування, зокрема скасовувати постанови слідчого та прокурора в частині відмови в задоволенні клопотань сторони захисту, оскільки відповідно до ст. 314 - 316 КПК України з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого провадження. Отже, колегія суддів вважає, що скарга захисника Ключка Д.Є. не підлягає задоволенню, оскільки доводи, викладені у ній щодо наявних будь-яких порушень під час проведення досудового розслідування можливо встановити під час дослідження сукупності документів (доказів) кримінального провадження, що на даній стадії (підготовчого судового засідання) з процесуальної точки зору є неможливим.

Одночасно, колегія суддів роз`яснює, що мотиви та доводи, викладені у скарзі, можуть бути наведені суду на стадії судового розгляду під час безпосереднього дослідження доказів у справі.

Крім того, ч.1 ст.309 КПК України визначений вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Відповідно до ч.3 ст.309 КПК України скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

У своїх запереченнях захисники Ключко Д.Є. та Мельник І.В. вказують на обставини, які, на їх думку, свідчать про незаконність вищезазначених ухвал слідчих суддів та постанови прокурора, у зв`язку із чим просять суд вчинити певні процесуальні дії.

Колегія суддів звертає увагу, що у вказаних запереченнях захисниками фактично ставиться питання про недопустимість доказів, що не може бути предметом розгляду на підготовчому судовому засіданні. Питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Зміст ч.3 ст.309 КПК України вказує на те, що інші ухвали слідчого судді, ніж ті, що визначені частинами першою другою цією статті оскарженню не підлягають, на них можуть бути подані лише заперечення під час підготовчого провадження. Заперечення мають містити посилання на те, чому суб`єкт оскарження не погоджується із такими судовим рішенням і в чому полягає його невідповідність тим чи іншим актам законодавства.

Враховуючи зміст вказаних положень КПК України, вимоги захисників Ключка Д.Є. та Мельника І.В., викладених у запереченнях, є безпідставними та знаходяться за межами повноважень суду першої інстанції, а тому підлягають залишенню без задоволення.

Таким чином, підстав для прийняття рішення відповідно до п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, як і підстав для закриття кримінального провадження, передбачені п. 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, колегією суддів під час підготовчого судового засідання не встановлено.

Кримінальне провадження підсудне Жовтневому районному суду м. Харкова, обвинувальний акт складений відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, на підставі вказаного обвинувальний акт можливо призначити до судового розгляду.

Розгляд вказаного кримінального провадження, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, необхідно проводити у відкритому судовому засіданні, будь-які обмеження, передбачені ст. 27 КПК України, на теперішній час відсутні.

Враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,після роз`яснення їм права на здійснення судового розгляду судом присяжних , не заявили відповідного клопотання, то колегія суддів вважає, що розгляд даного кримінального провадження необхідно здійснювати колегіально, у складі трьох професійних суддів.

Щодо клопотання сторони захисту про виклик свідків, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що на теперішній час вказане клопотання є передчасним, оскільки судом на даній стадії судового провадження не визначався порядок і об`єм дослідження доказів по справі, стороною захисту не доведено необхідність виклику свідків на даній стадії провадження, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту необхідно відмовити.

При цьому, слід зазначити, що відмова в задоволенні даного клопотання не позбавляє права заявляти ці ж клопотання повторно.

Крім того, під час підготовчого судового засідання прокурор Сагун М.О. заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на 60 днів, з огляду на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор зазначає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останні перебуваючи на волі можуть переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих та свідків та можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, не зможуть забезпечити виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Прокурори Гультай П.М. та Куриленко Д.В. підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити.

Представник ТОВ «ДОБРО ДІЙ АВД» - адвокат Чепенко О.І. та представник УСБ України в Харківській області – Гайдамака В.М., підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.

Захисник Мельник І.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора через його необґрунтованість, просив скасувати відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інкримінованих їм злочинах не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, прокурор не довів існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначив, що обвинувачені вже тривалий час утримуються під вартою та прокурором жодним чином не доведено неможливості застосування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з позбавленням волі.

Захисник Цимбалюк В.Д. також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки стороною обвинувачення не доведено реальне існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, обвинувачений ОСОБА_2 має міцні соціальні зв`язки, майже рік утримується в СІЗО, що призвело до погіршення стану здоров`я обвинуваченого, у зв`язку із чим просив змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Захисники – адвокати Клімов О.М. Строгов С.Л., та обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили задовольнити клопотання сторони захисту.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників процессу, дослідивши матеріали справи в частині заявлених клопотань, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.04.2021р. відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», строком до 07.06.2021 року включно.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Згідно з п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 345, ст. 348 КК України, останній з яких є особливо тяжким злочином у сфері злочинів проти авторитету органів державної влади, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років або довічним позбавлення волі.

При вирішенні клопотань прокурора та сторони захисту колегія суддів враховує що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуваючи на свободі можуть:

-переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки один із злочинів, який інкримінується ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно вимог ч.6 ст.12 КК України є особливо тяжким у сфері злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у посяганні на життя працівника правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. Таким чином, вказані обставини свідчать про підвищену суспільну небезпечність обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та можуть спонукати останніх до переховування від органу досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає міру покарання, пов`язану виключно з позбавленням волі строком від 9 до 15 років або довічним позбавленням волі;

-незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки наразі ще не розпочався судовий розгляд, всі потерпілі та свідки обвинувачення ще не допитані, що не виключає можливості обвинувачених їх схилити до зміни раніше наданих показів;

- враховуючи дані про особу обвинувачених, обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, свідчить про наявність злочинних намірів і схильність обвинувачених до подальшого вчинення кримінальних правопорушень, можуть вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оцінюючи в сукупності обставини, які визначені ст.178 КПК України, колегією суддів враховується: 1) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі, особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти авторитету органів державної влади, за яке передбачене законом покарання до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі; 2) вік та стан здоров`я обвинувачених, які тяжких захворювань чи інвалідності не мають; 3) дані про особу обвинувачених та їх репутацію, які раніше не судимі, мають постійне місце проживання, офіційне джерело доходу, наявністю в обвинуваченого ОСОБА_1 родини та чотирьох неповнолітніх дітей.

Доводи сторони захисту стосовно неналежності та недопустимості доказів, недоведеності вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають оцінці шляхом аналізу усіх зібраних у кримінальному провадженні доказів в їх сукупності під час судового розгляду справи по суті.

Колегія суддів враховує, що наявність в обвинуваченого ОСОБА_1 родини та чотирьох неповнолітніх дітей, хоча і заслуговує на увагу, проте суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшує. Ці обставини враховувались як при обранні так і при продовженні запобіжного заходу.

Стороною захисту на теперішній час не доведено, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, зменшились або відпали в такому обсязі, що є достатніми для переконання колегії суддів в необхідності зміни запобіжного заходу, будь-яких доказів на підтвердження фактів та обставин, зазначених у судовому засіданні надано не було.

Враховуючи складність кримінального провадження, обсяг та специфіку процесуальних дій, кількість обвинувачених, потерпілих та свідків по вказаному кримінальному провадженню, колегія суддів вважає, що на даний час відсутні підстави вважати строки тримання під вартою обвинувачених, такими, що виходять за рамки розумних.

За таких обставин колегія суддів вважає, що інший більш м`який запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 процесуальних обов`язків, попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень, переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.

Обставини, наведені стороною захисту в судовому засіданні, в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 ЄСПЛ «Летельє проти Франції», а також враховуючи суспільну небезпеку злочину, що полягає у свідомому застосуванні зброї відносно людей, колегія суддів вважає виправданим продовження щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливим застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання захисників та обвинувачених про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, задоволенню не підлягає, в зв`язку з чим, колегія суддів вважає необхідним продовжити відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 29 липня 2021 року.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заставу, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Щодо посилання обвинувачених про необхідність дослідження в судовому засіданні наявних у прокурора доказів в обґрунтування клопотання про продовження строків тримання під вартою, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд, при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 345, ст. 348 КК України, - враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії проведення підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. На думку колегії суддів, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинувачених до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 314-317, 369 – 372, 376, 392 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню №12018220460002148 від 10.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 296, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 345, ст. 348 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова на 11 год. 00 хв. 04 червня 2021 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати судом колегіально, у складі трьох професійних суддів.

В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

У задоволенні клопотання захисника Строгова С.Л. про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 284 КПК України – відмовити.

У задоволенні клопотань захисників Бегенчева М.Х., Клімова О.М., Олійника О.А. та обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору – відмовити.

У задоволенні скарги захисника Ключка Д.Є. про скасування постанов старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області Шилової Ю. та постанови прокурора Харківської обласної прокуратури Жиліна В.А. – відмовити.

Заперечення захисників Ключка Д.Є. та Мельника І.В., які подані в порядку ч.3 ст.309 КПК України - залишити без задоволення.

У задоволенні клопотання сторони захисту про виклик свідків - відмовити як передчасно заявлені.

Клопотання прокурорів про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 29 липня 2021 року включно.

У задоволенні клопотання захисника Мельника І.В. про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Копії ухвали направити для виконання начальнику ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії судового рішення.

Головуючий суддя Васильєва Н.М.

Судді Кісь Д.П.

Чижиченко Д.В.