Рішення № 97300137, 27.05.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2797/21

2/212/2154/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Машошиної Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Ярошевський Олексій Тарасович до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернувся до суду з позовної заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ « КЗРК»), Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка») на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві по 100000,00 гривень з кожного підприємства окремо.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 з 21.12.1970 року по 12.05.1984 року на шахті ім.«Фрунзе» тресту Ленінруда, правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка» по різним професіям: підземним крипільником, підземним слюсарем, підземним начальником дільниці, пов`язаними з шкідливими умовами праці. Звільнений за власним бажанням.

З 29.05.1984 року по 11.12.2003 року на шахті «Родіна» в енергоцеху ВО «Кривбасруда» правонаступником якого є ПАТ «КЗРК» по різним професіям: підземним кріпильником, підземним прохідником, підземним гірничим робочим, слюсарем. Звільнений 11.12.2003 року , згідно ст.38 КЗпП України по виходу на пенсію.

Внаслідок неналежних умов праці отримав професійні захворювання, пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст., ДН- 1 ст..

За останнім місцем роботи, ПАТ «КЗРК» 29.05.1997 року було проведено розслідування хронічного професійного захворювання.

Висновком ВТЕК від 07.07.1997 року позивачу вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням та третя група інвалідності.

Після неодноразових переоглядів висновком ВТЕК від 13.06.2001 року ОСОБА_1 встановлено 25% втрати професійної працездатності - безстроково.

Вважає, що з вини Відповідачів, посадових осіб, які в порушення діючого законодавства не створили безпечні умови праці, викликають у позивача страждання не тільки фізичні: біль в грудях та кашель з виділенням харкотиння, а й моральні: біль в грудях та кашель не дають спокійно відпочивати, постійно приходять думки що отримане захворювання неможливо вилікувати, стан здоров`я, не поліпшується, що викликає страждання і переживання. Порушено звичний для нього спосіб життя, професійне захворювання вимагає додаткових зусиль для організації життя, порушено нормальні життєві зв`язки внаслідок неможливості вести активне життя.

Вважає, що за таких обставин з боку роботодавців йому має бути відшкодована моральна шкода завдана ушкодженням здоров`я.

Ухвалою суду від 06 квітня 2021 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідачі скористались правом подання відзиву, відповідно до ст.178 ЦПК України.

19 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ПАТ «КЗРК» проти позову заперечував у повному обсязі та вказав, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди та підтвердження що з вини відповідача ОСОБА_1 отримав професійне захворювання при виконанні трудових обов`язків.

28 квітня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ПАТ «Суха Балка». У відзиві представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись що позивач звільнився з підприємства в 1984 році. В подальшому працював на різних підприємствах міста, в шкідливих умовах праці, підтвердження, що робота на підприємстві знаходиться в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання не надано. Крім того посилання позивача на душевні страждання та по переживання не підтверджуються жодними належними доказами (висновком експерта в галузі психології).

Суд, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі наявних у справі доказів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_3 21.12.1970 року по 12.05.1984 року на шахті ім.«Фрунзе» тресту Ленінруда, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», по різним професіям: підземним крипільником, підземним слюсарем, підземним начальником дільниці, пов`язаними з шкідливими умовами праці.

ОСОБА_3 працював в шкідливих умовах праці на ш.ім. Фрунзе ПАТ «Суха Балка» 13 років 4 місяці 21 день.

29.05.1984 року по 11.12.2003 року на шахті «Родіна» в енергоцеху ВО «Кривбасруда» правонаступником якого є ПАТ «КЗРК» по різним професіям: підземним кріпильником, підземним прохідником, підземним гірничим робочим, слюсарем. Звільнений 11.12.2003 року, згідно ст.38 КЗпП України по виходу на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки, яка міститься в матеріалах справи.

ОСОБА_3 працював в шкідливих умовах праці на шахті «Родіна» ПАТ «КЗРК» 19 років 6 місяці 12 день.

Згідно рішення лікарсько–експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 07.05.1997р. ОСОБА_3 встановлені професійні захворювання: пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст, ДН 1 ст.

Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 29.05.1997 року, причиною професійного захворювання стало: робота машиністом верстата БСШ-1І на Первомайському руднику 5 місяців, слюсарем дробильно-сортувальної фабрики на шахті ім.Фрунзе 2 місяці, підземним слюсарем на шахті ім.Фрунзе 1 рік, з серпня 1973 по травень 1984 – горним майстром, заст.начальника ділянки, начальником дільниці з повним робочим днем під землею, потім на шахті «Родіна» 8 місяців підземним кріпильником, 2 роки 3 місяці підземним гірником та 10 років на посадах горного майстри, заст.начальника ділянки і начальника ділянки з повним робочим днем ??під землею. ОСОБА_1 контактував з несприятливими виробничими факторами: запиленість повітря робочої зони: 3,3 мг / м3 ПРИ ПДК- 2,0 мг / м3; шум -еквівалентний рівень звуку 78 Дба при ПДУ 80 Дба. Важкість праці - III клас, 2 -й ст.вредності.

Причина професійного захворювання: 1.Багаторічна робота у умовах запиленості повітря, що перевищує ПДК. 2. Недосконалість технологічних процесів підземного добичу руди, що відрізняються інтенсивним пилоутворенням.

Відповідно до висновку ВТЕК від 07.07.1997 року ОСОБА_1 була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 30% та третя група інвалідності.

13.06.2001 року, Позивач повторно пройшов огляд ВТЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 25% з 01.07.2001 року – БЕЗСТРОКОВО.

Встановлюючи правовідносини суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 працював на ПрАТ «Суха Балка в період часу з 21.12.1970 по 12.05.1984 та на ПАТ «КЗРК» з 29.05.1984 по 11.12.2003, тому йому має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили цивільне право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце в період з 1970 по 2003 роки, тобто до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні також застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, дослідивши медичні документи про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Так, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Так, згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров`я, в зв`язку із виконанням ним трудових обов`язків затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 №472, що діяли на час виникнення правовідносин, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п.11 Правил).

У відповідності до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п.9 постанови №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян», суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз.2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача ПрАТ « Суха Балка», що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов`язку забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Що стосується доводів представників ПАТ «КЗРК» про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувалося, відомості стосовно перенесення останнім моральних страждань

Суд зазначає наступне, що наявність фізичних страждань які викликають моральні страждання, адже фізичний біль неможливо переносити без душевного болю - це аксіоматична парадигма людського життя і навряд чи потребує якогось казуістичного опосередкованого доведення, на якому наполягав представник відповідача. Хоча, на спростування доводів представників відповідачів, матеріали справи та відповіді надані позивачем переконливо доводять, що стан залежності позивача від його хвороби на сьогоднішній день є даність, яка формує його сприйняття оточуючого світу, породжує відчуття неповноцінності, яке тільки посилюється у позивача, перетворюючись на справжню муку, через чітке розуміння ним відсутності перспективи одужання у майбутньому.

Суд відхиляє заперечення відповідачів в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Надання підприємствами засобів захисту від шкідливих чинників, які не усунули вплив негативних факторів, інформованості позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Відповідно до інформаційної довідки про умови праці від 07.05.1997р. наданої Українським науково дослідний інститут промислової медицини, ОСОБА_1 працював 28 років в пилоопасних умовах, з них: 1970-1984 РУ ім..Фрунзе, з 1984-1997 РУ ім..К.Лібнехта ш «Родіна».

Судом знайшло підтвердження, що в основі професійного захворювання був профмаршрут позивача і твердження представників зазначених відповідачів протиричать цьому беззаперечному факту.

Тобто, посилання представників відповідачів, що працюючи на їх підприємствах, позивач ОСОБА_1 не підпадав під вплив шкідливих виробничих факторів, є необґрунтованими, а тому кожне підприємство повинно нести відповідальність перед ОСОБА_1 по факту встановлення йому втрати професійної працездатності, пропорційно періоду часу перебування позивача в трудових відносинах з цими підприємствами.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає компенсації.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, який встановлений безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, період роботи на підприємстві відповідача.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійного характеру страждань позивача, який обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім`єю, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, беручі за основу кратний розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі на момент ухвалення рішення - 6000,00 грн.

Виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням високого ступеню втрати професійної працездатності – 25%, з урахування стажу роботи позивача на кожному з підприємств в умовах впливу шкідливих виробничих факторів – на ПрАТ «Сухза Балка» - 13 років 4 місяці 21 день, ПАТ«Криворізький залізорудний комбінат» -19 років 6 місяці 12 день, наявність потреби в проходженні курсів лікування у медичних закладах, суд, визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПрАТ «Суха Балка» у вигляді одноразового відшкодування в сумі 60 000 гривень (сума, що дорівнює десяти розмірів мінімальної заробітної плати), з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» - 90 000 гривень (п`ятнадцять розмірів мінімальної заробітної плати), що буде, на думку суду, відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідност.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 6 статті 141 Цивільно– процесуального Кодексу України передбачено, що у разі якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На думку суду, судовий збір повинен бути стягнутий з відповідачів в процентному співвідношенні до стягнутих сум моральної шкоди, тобто ПрАТ «Суха Балка» - 600,00 гривень, з ПАТ«Криворізький залізорудний комбінат» - 900,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.440-1 ЦК Української РСР, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Ярошевський Олексій Тарасович до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 – 90 000 гривень 00 копійок (шістдесят тисяч гривень) в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодження здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір 900,00 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 – 60 000 гривень 00 копійок (шістдесят тисяч гривень) в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодження здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір 600,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Ярошевський Олексій Тарасович, юридична адреса: м.Кривий Ріг, пр.Миру, 28-104а.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», адреса: 50029, м.Кривий Ріг, вул.Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ - 00191307.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «СухаБалка», місце знаходження юридичної особи: 50029, м.Кривий Ріг, вул.Конституційна, 5, код ЄРДПОУ- 00191329.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 01.06.2021 року.

Суддя: Ю. В. Козлов