Рішення № 97300135, 20.04.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3500/20

2/212/249/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Козлова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Машошиної Ю.О.,

представника позивача: Ярошевського О.Т.,

представника відповідача: Ратушної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Ярошевський О.Т. звернувся до суду з позовом та просив стягнути на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «КЗРК») – 160 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що ОСОБА_1 в період з 27.04.1967 року по 17.12.1989 працював на шахтах «Саксагань», «Гігант», «Центральна» РУ ім.Дзержинського, ВО «Кривбассруда». Звільнений згідно п.1 ст.40 КЗпП України. На шахті «Центральна» 14.01.1980 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав закритий перелом ХІ ребра справа. Підприємством 01.10.1980 було складено акт №50, причиною нещасного випадку стало відсутність спеціальних полок для чистки кузову автосамоскида від залишків бетону.

19.10.1984 року з позивачем знову стався нещасний випадок на виробництві, в наслідок чого він отримав травму грудної клітки. Підприємством складено Акт №29 від 19.10.1984 року, яким встановлено вину з боку підприємства: несвоєчасна ліквідація несправності дверей; неузгодженість дій робітників при відкриванні несправних дверей.

Внаслідок нещасного випадку ОСОБА_1 втратив професійну працездатність, за висновком останнього МСЕК від 13.04.1995 року позивачу встановлено 40% втрати працездатності та третя група інвалідності безстроково.

В наслідок нещасних випадків, позивач відчуває сильний фізичний біль, як наслідки травм позивач відчуває біль в шийному, грудному та поперековому відділу хребта, що не дає спокійно відпочивати, порушено звичний спосіб життя. Незважаючи на те, що з моменту травмування минув значний час, позивач і по нині повинен проходити систематичні курси лікування, негативні зміни в його здоров`ї є безповоротними, ступінь втрати працездатності – є суттєвим.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.05.2020 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідачу ПАТ «КЗРК» було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

16.06.2020 відповідач ПАТ «КЗРК» скористався правом подання відзиву, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, надано клопотання про розгляд справи з повідомлення (викликом) сторін та зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 06.07.2020 клопотання ПАТ «КЗРК» задоволені частково, в зупиненні провадження у справі відмовлено, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України з викликом сторін.

В судовому засідання представник позивача адвокат Ярошевський О.Т. позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зазначив, що на момент нещасних випадків, шахта «Центральна» на якій ОСОБА_1 отримав ушкодження, належала ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», тому саме відповідач повинен нести відповідальність. Факт належності шахта «Центральна» ПАТ «КЗРК» підтверджено документами, які були витребувані судом за клопотанням відповідача. Просив стягнути з підприємства моральну шкоду в розмірі 160 000 гривень.

Представник відповідача в судовому засідання ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи це тим, що ПАТ «КЗРК» не є належним відповідачем. Крім того, представник відповідача зауважила, що суду не надано доказів наявності вини відповідача спричинення позивачу підприємством моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

На виконання клопотань представника ПАТ «КЗРК» ухвалою суду від 02.12.2020 витребувані з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, інформацію яке підприємство/підприємства здійснювало(-и) виплату ОСОБА_1 , суми відшкодування шкоди (регресу) у зв`язку з його травмування на шахті «Центральна» та в подальшому передало його регресну особову справу до Фонду.

Ухвалою суду витребувано з Приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» інформацію та завірені належним чином копії підтверджуючих документів наступного порядку: на підставі якого документу(-ів) було створено шахту «Ювілейна», яка заснована на базі майна шахт «Центральна» та «Ювілейна» рудоуправління ім.XX партз`їзду (з наданням копій підтверджуючих документів); на підставі якого документу(-ів) рудоуправління ім. XX партз`їзду увійшло до складу рудника «Суха Балка» (з наданням копій підтверджуючих документів); чи є ПРАТ «СУХА БАЛКА» власником майна шахти «Центральна» рудоуправління ім. XX партз`їзду, яка об`єднана з шахтою «Ювілейна» (з наданням копій підтверджуючих документів).

Згідно наданих документів судом встановлено, що на підставі розпорядження №01/291–ВШ від 15.07.1997 про виплату відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я ОСОБА_1 відбулось на підставі наданих документів ліквідаційної комісії шахти «Центральна».

У частині першій статті 37 ЦК УРСР було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.

Згідно із частинами першою та шостою статті 34 цього Закону (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

У пунктах 2.1 та 4.1 Положення (яке втратило чинність 25 серпня 2015 року) було закріплено, що відокремлення - це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань.

Тобто розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

У пункті 32 Правил (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що при ліквідації, банкрутстві або реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат провадиться правонаступником.

Якщо права й обов`язки ліквідованого підприємства не переходять до правонаступника, суми, що підлягають відшкодуванню, капіталізуються і перераховуються органам державного соціального страхування для виплати їх у розмірі і в терміни, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації або банкрутства підприємства без правонаступника ліквідаційна комісія надсилає офіційне повідомлення про це до місцевого органу державного соціального страхування.

Якщо при ліквідації підприємства капіталізація платежів у відшкодування шкоди не проведена, регресна вимога подається органам державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1.1 розділу «Загальні положення» Статуту ПАТ «Кривбасзалізрудком», що затверджений протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Кривбасзалізрудком» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та пройшов державну реєстрацію 4 квітня 2011 року, ВАТ «Кривбасзалізрудком» змінив найменування на ПАТ «Кривбасзалізрудком» та є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Кривбасзалізрудком» (офіційний сайт ПАТ «Кривбасзалізрудком» у мережі Інтернет).

Нещасні випадки з позивачем сталися саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об`єднанням «Кривбасруда» (шахта «Центральна») у період з 30.07.1975 року по 30.11.1987 року, що підтверджено копією трудової книжки. Тому, саме на ПАТ «Кривбасзалізрудком» було покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.

Судом встановлено, що 14.01.1980 году з ОСОБА_1 стався нещасний випадок.

Підприємством 01.10.1980 року було складено акт №50 про нещасний випадок на підприємстві шахта «Центральна» ВО «Кривбасруда» Форми Н-1, уповноваженою комісією було встановлено обставини, за яких стався нещасний випадок: по наряду начальника дільниці ВШТ Іващенко В.І. виданого через гірничого майстра ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 повинні були проводить кріплення бетоном сполучення руддвору гор.380м. За усною вказівкою начальника дільниці ВШТ ОСОБА_6 , ОСОБА_1 був залишений на «0» площадці для підйому в кліть вагонеток з бетоном. Бетон «0» площадку було доставлено автосамоскидом. Після загрузки вагонетки бетоном ОСОБА_1 заліз на кузов самоскида, який знаходився у піднятому стані. Лівою ногою на днище кузова, правою на задній борт, який знаходився у відкритому стані і проводив очищення кузову сапою від кусків бетону. При очищенні кузову ОСОБА_1 втратив рівновагу, впав, вдарився правою половиною грудної клітки об борт автосамоскида, при цьому отримав закритий перелом ХІ ребра справа.

Згідно п.16 Акту причиною нещасного випадку стало відсутність спеціальних полок для чистки кузову автосамоскида від залишків бетону.

19.10.1984 року ОСОБА_1 працюючи машиністом електровозу, отримав ушкодження за наступними обставинами: машиніст електровозу ОСОБА_1 працював в першу зміну з 23-00 19 жовтня 1984 року до 06-00 20 жовтня 1984 року, отримавши наряд і передягнувшись в робочий одяг, ОСОБА_1 підійшов на «0» для спуску в шахту, де вже були робітники ОКСу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Стволова, ОСОБА_9 , попрохала ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_1 відкрити південні двостворчаті двері надшахтної будівлі, так як у третю зміну при її закритті обірвалась нижня петля і половина дверей перекосилась заважаючи видачі вагонеток з шахти. При відчиненні дверей ОСОБА_7 використовував бурову сталь і випадково зняв двері з верхньої петлі, в результаті чого двері впали на збили ОСОБА_1 , який при падінні тримав травми грудної клітини.

20.10.1984 комісією з розслідування нещасного випадку на виробництві, який стався на шахті «Центральна» ВО «Кривбасруда» було складено акт №29. Пунктом 15.1 Акту встановлено причину нещасного випадку: несвоєчасна ліквідація несправності дверей; неузгодженість дій робітників при відкриванні несправних дверей.

Згідно висновку МСЕК від 13.04.1995 року ОСОБА_1 встановлено 40% втрати професійної працездатності по трудовому каліцтву, в зв`язку з нещасними випадками, безстроково та встановлена третя група інвалідності.

Так, наявність трудового каліцтва у позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими медичними виписками, з яких вбачається що він проходив стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я.

Встановлюючи правовідносини суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 працював на підприємстві та отримав трудове каліцтво, пов`язане із виконанням трудових обов`язків у 1980-1984 роках, тому їй має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили цивільне право ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце в період з 1980 -1984 роки, тобто до набрання чинності ЦК України 2003 року, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні також застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, дослідивши медичні документи про лікування позивача у зв`язку з нещасним випадком на підприємстві, отриманим ним трудовим каліцтвом внаслідок нещасного випадку, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Так, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Так, згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров`я, в зв`язку із виконанням ним трудових обов`язків затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 №472, що діяли на час виникнення правовідносин, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Відповідно до ст.440-1 ЦК України в редакції 1963 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п.11 Правил).

У відповідності до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених в п.9 постанови №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян», суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз.2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає компенсації.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, період роботи на підприємстві відповідача.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втрати працездатність, встановленого на 01 січня 2021 року (стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік»). На момент звернення позивачем до суду він становить 1769 гривень. З врахуванням того, що втрата працездатності позивачем становить 40%, суд при розрахунку суми відшкодування моральної шкоди виходить з цієї цифри тобто 40 х 1769,00 = 70 760 гривень. Така сума, на думку суду, буде достатньою і в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст.141 ЦПК України, та стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 908,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.440-1 ЦК Української РСР, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві – 70 760 гривень (сімдесят тисяч сімсот шістдесят гривень), без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір 908,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне рішення буде виготовлено 26 квітня 2021 року.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача адвокат: Ярошевський Олексій Тарасович, юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», юридична адреса: 50029, м.Кривий Ріг, вул.Симбірцева, 1а, ЄДРПОУ - 00191307.

Суддя: Ю. В. Козлов