Рішення № 97298967, 25.05.2021, Тетіївський районний суд Київської області

25.05.2021 Провадження по справі № 2/940/212/21

Справа № 940/163/21

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2021 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Романовської Л.І.

представника позивача адвоката Неживка І.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Гуревічов Олег Миколайович, Тетіївський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Гуревічов Олег Миколайович, Тетіївський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 05.02.2021 року заступником начальника відділу Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Сющук А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису, вчиненого 29 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» грошових коштів у сумі 45219 грн. 96 коп. Вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, оскільки відсутні будь-які докази того, що відповідачем приватному нотаріусу були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором. Крім того, нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не перевірено дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку подання про вчинення виконавчого напису з часу настання у нього права на звернення з вимогами. У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 17.02.2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У підготовчому засіданні представник позивача адвокат Неживок І.В. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» у підготовче засідання не прибув, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлявся належним чином. Разом з тим, 24.03.2021 року до суду поштою надійшла заява про визнання позовних вимог в порядку ст. 206 ЦПК України, підписана директором товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» Велікдановим С.К. з вимогою задовольнити позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в частині визнання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 9740, таким, що не підлягає виконанню, та стягнення з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» судового збору за подання позовної заяви у розмірі 454,00 грн.

Також, 24.03.2021 року до суду, засобами поштового зв`язку, надійшло клопотання представника відповідача про врегулювання спору за участю судді з пропозиціями позивачу щодо врегулювання спору в мировому порядку у строк до 16.04.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Враховуючи, що між сторонами не досягнуто згоди про такий спосіб врегулювання спору, суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає розгляду.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. у підготовче засідання не прибув, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлявся належним чином. Разом з тим, 11.03.2021 року до суду поштою надійшла заява, в якій просить справу слухати без його участі та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у повному обсязі.

Третя особа: представник Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сющук А.В. у підготовче засідання не прибула, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлялася належним чином. Разом з тим, 15.03.2021 року через канцелярію суду надала заяву, в якій просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника Тетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.12.2013 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладений кредитний договір y формі заяви № 003-28190-011213. (а.с. 11).

29 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 9740 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за період з 08.02.2018 року по 23.01.2020 року включно заборгованості на загальну суму 45219, 96 грн., з яких: 25711,81 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 19358,15 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 150 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.(а.с.13).

На підставі заяви ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заступником начальникаТетіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сющук А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64388189 на підставі виконавчого напису, виданого 29.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості у сумі 45219 грн. 96 коп. (а.с.12).

Вирішуючи даний спір, суд застосовує положення норм цивільного законодавства України, Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ 22.02.2021 року № 296/5 (надалі – Порядок) та враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговомудокументі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених статей, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис, як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року.

У підготовчому засіданні судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не визнає суму заборгованості за кредитним договором від 01.12.2013 року безспірною, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами»безспірність суми боргу належними доказами не доведено.

Крім того, статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до пункту 3.4. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору від 01.12.2013 року строк ліміту кредитної лінії становить 364 календарних дні.

Проте, для вчинення виконавчого напису ТОВ «Фінансова компанія управління активами» звернулося до приватного нотаріуса лише 29 січня 2020 року, тобто через шість років після виникнення права вимоги, що перевищує загальну позовну давність тривалістю у три роки, встановлену нормами чинного законодавства.

Крім того, з оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса вбачається, що сума заборгованості, у тому числі за процентами та комісією визначена за період з 08.02.2018 року по 23.01.2020 року.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України та частиною першою статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження - № 14-10 цс 18).

З огляду на викладене, ТОВ «Фінансова компанія управління активами», відповідно до статті 1048 ЦК України, має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 01.12.2014 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, що також свідчить про те, що заборгованість не є безспірною.

Отже, приватний нотаріус не перевірив додержання строків на звернення стягувача з заявою про вчинення виконавчого напису, не з’ясував, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, не надав цим обставинам відповідної оцінки, не дотримався строків, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, та не встановив, чи підтверджують надані йому документи безспірність боргу.

За таких обставин, суд вважає, що приватний нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства, досліджених доказів, з огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Понесений позивачем судовий збір у сумі 908,00 грн. при поданні позову підтверджуються квитанцією № 19 від 16.02.2021 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку щодо повернення позивачу з державного бюджету суми сплаченого судового збору в розмірі 454,00 грн. (50% від загального розміру судового збору), а також щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору в розмірі 454,00 грн. (50% від загального розміру судового збору).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 76, 81, 141, 142, 200, 206, 264-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 15, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Гуревічов Олег Миколайович, Тетіївський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 29 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем, зареєстрований в реєстрі за № 9740, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», код ЄДРПОУ 35017877, грошових коштів у сумі 45219 грн. 96 коп., згідно кредитного договору № 003-28190-011213 від 01.12.2013 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», код ЄДРПОУ 35017877, адреса: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 9А, офіс 203, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок, сплаченого при поданні позову відповідно до квитанції № 19 від 16.02.2021 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 31.05.2021 року.

Суддя: С.В.Мандзюк