Ухвала суду № 97298845, 28.05.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/4451/21

Провадження № 2-з/361/130/21

28.05.2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2021 року Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у вигляді арешту самохідно-моторного (прогулянкового) судна, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому просив суд усунути перешкоди в користуванні судном марки ДАП -7182-к, тип – самохідно - моторне, прогулянкове, матеріал - сталь, дата державної реєстрації 18 вересня 2017 року, регістровий номер SR.II 172423 шляхом надання доступу до судна ОСОБА_1 , зобов`язати ОСОБА_2 з`явитися разом з позивачем для надання судового білету до Державної служби України з безпеки на транспорті (Державна служба морського та річкового транспорту України), встановити порядок володіння та користування судном між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 місяць через місяць.

Одночасно із поданням позовної заяви позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову в якій просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на самоходно-моторне (прогулянкове) судно ДАП -7182 К, заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження та передачі в користування чи в забезпечення зобов`язань перед третіми особами майна, а саме самоходно-моторне (прогулянкове) судно марки ДАП -7182 - К регістровий номер НОМЕР_1 , сприяти видачі судових білетів третім особам, заборонити іншим особам (третім особам, розпорядникам майна) вчиняти дії щодо предмета спору до розгляду справи по суті.

Заява обгрунтована тим, що договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2019 року ОСОБА_1 є співвласником судна, а саме самоходно-моторного, прогулянкового, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Після укладання договору купівлі-продажу та його реєстрації, власником вищезазначеного судна (судовласником) є ОСОБА_3 1/2 частина та позивач по справі Ѕ частини судна.

З моменту укладання договору купівлі-продажу відповідач по справі не визнає право власності позивача та відмовляється звернутися до Державної служби України з безпеки на транспорті для видачі ОСОБА_1 судового білету який би засвідчував право власності на право плавання судна під Державним прапором України.

На неодноразові звернення позивача до відповідача про надання доступу до судна, йому відмовляли у вчинені певних дій, а саме звернення до служби про видачу судового білету та допуску до судна.

З моменту реєстрації судна за відповідачем, яке будувалося за грошові кошти позивача, а потім без його відома було зареєстроване на відповідача,судно вийшло з йоговолодіння поза його волею.

Натомість, задля того, щоб повернути собі судно, позивач був вимушений купити частину судна. Але, і після купівлі частини судна позивач знову ж таки не в змозі користуватися судном. Третя особа, яка приймала участь у будівництві судна, а в подальшому, яка без згоди позивача зареєструвала право власності на відповідача, намагається разом з відповідачем позбавити позивача взагалі судна.

Позивач випадково дізнався про існування об`яви, яка була опублікована на сторінці інтернет сайту про продаж судна відповідачем поза волею другого співвласника, а саме позивача.

Таким чином, на теперішній час, позивачу відомо, що відповідач має бажання та намагається відчужити третій особі спірне майно.

З огляду на все вищевикладене, виникає необхідність у забезпечені позову шляхом накладання арешту на спірне майно, а саме самоходно-моторного (прогулянкового) судна, бортовий реєстраційний номер НОМЕР_2 та заборони ОСОБА_2 відчужувати судно, а також звертатися, щодо видачі судових білетів, що засвідчують право власності на право плавання судна, заборонити іншим особам (третім особам, розпорядникам майна) вчиняти дії щодо предмета спору.

Суд вивчивши заяву про забезпечення позову, та додані до неї докази, дійшов наступного висновку.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які: можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.

Підстави забезпечення позову у цивільному процесі визначені ст. 149 ЦПК України, а саме - суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має нам звернутися до суду (частини 1, 2 ст. 149 ЦПК України).

Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 150 ЦПК України одним з видів забезпечення позову є арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Відповідно ст. 41 Кодексу торговельного мореплавства від 23.05.1995 № 176/95-ВР, судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії.

Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України.

Арешт не включає заходів, що здійснюються для виконання рішень суду чи господарського суду, що набрали чинності.

Відповідно ст.42 Кодексу торговельного мореплавства від 23.05.1995 № 176/95-ВР, судно може бути арештоване тільки на морські вимоги.

Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов`язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв`язку з: заподіянням шкоди в результаті втрати або пошкодження майна у зв`язку з експлуатацією судна; будь-яким договором використання або фрахтування судна; будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна; будь-яким спором про право власності на судно або володіння ним; будь-яким спором між двома або кількома власниками судна щодо використання судна і розподілу прибутку; будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажу судна.

Відповідно до ст. 43 КТМ України передбачено, що будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на момент початку процедури, пов`язаної з арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим чартером.

Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається наявність морської вимоги,що може бути підставою для накладення арешту на морське судно, але за умови дотримання заявником вимог процесуального законодавства України.

Частина 3 статті 151 ЦПК України містить ряд вимог, яким повинна відповідати заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна, зокрема, найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику (п.4 ч.3 ст 151).

Відповідно до вимог ч.5 ст. 30 ЦПК України міститься вказівка щодо виключної підсудності справ про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги. Такі справи мають розглядатись судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно або до якого прямує, або порту реєстрації судна.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЦПК України заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду посуті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

Між тим, заявником до заяви про забезпечення позову не надано належних і допустимих доказів щодо місцезнаходження судна, місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває судно або до якого прямує, або порту реєстрації судна чи напрямок його руху на день звернення до суду із даною заявою.

Аналізуючи вищезазначені норми закону, вважаю, що заявником при подачі даної заяви не дотримано вимог процесуального законодавства як в частині вимог до заяви про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна (ч. 4 ст. 151 ЦПК) так і щодо дотримання виключної підсудності з розгляду даної заяви (ч.5 ст. 30 ЦПК та ч. 2 ст. 152 ЦПК).

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

З урахуванням викладеного, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України, оскільки вона подана без додержання вимог ст. 150-151 ЦПК України.

Керуючись ст. 153 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у вигляді арешту самохідно-моторного (прогулянкового) судна - повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Радзівіл А.Г.