Рішення № 97297970, 28.05.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/756/20

номер провадження 2/546/271/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 546/756/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

в с т а н о в и в :

08.09.2020 позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, направивши позовну заяву засобами поштового зв`язку, яка отримана судом 17.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 09.09.2010 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 16.07.2020 утворилася заборгованість у розмірі 44 116,57 грн, яка складається із:

-33 605,21 грн – заборгованості за тілом кредиту;

-10 511,36 грн – заборгованості за простроченими відсотками.

Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.09.2010, станом на 16.07.2020 у розмірі 44 116,57 грн, а також понесені судові витрати в розмірі 2102 грн.

Заочним рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 19.01.2021 у справі № 546/756/20 позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.09.2010 станом на 16.07.2020 у розмірі 44 116,57 грн, яка складається із: 33 605,21 грн – заборгованості за тілом кредиту, 10 511,36 грн – заборгованості за простроченими відсотками та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

09.02.2021 відповідачем до суду подано заяву про перегляд заочного рішення, у якій він просить суд скасувати заочне рішення від 19.01.2021 у справі № 546/756/20 та призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача 10 511,36 грн заборгованості за простроченими відсотками за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог відповідач вказує на те, що він не отримував судових повісток та поштових відправлень із суду за зареєстрованим місцем проживання, оскільки, в період розгляду даної цивільної справи проживав та працював у м.Полтаві, у зв`язку із чим не був належним чином повідомлений про перебування на розгляді суду вищевказаної справи.

Окрім того, зазначає, що у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк від 30.09.2010 не визначена процентна ставка. Зокрема, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Вказує також, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30.09.2010, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов я розумів та ознайомився і погодився із ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання мною кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема і щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, вважає, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Посилається на постанову Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) (а.с.86-87).

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 23.02.2021 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19.01.2021 задоволено. Заочне рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 19.01.2021 скасовано. Цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено строк для надання відзиву.

03.03.2021 відповідачем у справі у визначений судом строк надано відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з нього 10 511,36 грн заборгованості за простроченими відсотками за кредитним договором. Посилаючись на обставини, аналогічні, викладеним у заяві про перегляд заочного рішення. Просить розгляд справи проводити за його відсутності (а.с.106).

08.04.2021 позивачем до суду надано відповідь на відзив (а.с.116-119), у якій він просить задовольнити позов у повному обсязі. Посилається на те, що Правила та Умови є публічною офертою, підписавши анкету-заяву відповідач приєднався і зобов`язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку – договорі банківського обслуговування в цілому. Умови та Правила, а також Тарифи розташовані на офіційному сайті Банку. Зазначає, що сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови. Посилається на виписку з карткового рахунку, згідно якої вбачається, що відповідач отримав кредитну картку, йому було встановлено кредитний ліміт, він користувався грошима, частково сплачував заборгованість за договором. Вказує, що відповідач був ознайомлений саме з наданими до суду Умовами та Правилами, у зв`язку з чим вважає безпідставним посилання відповідача на постанову ВСУ №6-16цс15 від 26.10.2016. Зазначає, що позивачем надано всі докази, які підтверджують укладення кредитного договору та виникнення кредитних зобов`язань у відповідача. Вважає, що підпис на кредитному договорі свідчить про те, що позивальнику добре були відомі і цілком зрозумілі всі умови цього договору і він вважає їх справедливими по відношенню до себе. Оскільки банком не заявлено вимог щодо стягнення неустойки просить не брати до уваги заперечення відповідача щодо нарахування штрафу та пені. Вказує також, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за договором, що на думку позивача свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнавав їх.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Позивач долучив до позовної заяви клопотання, у якому просить розгляд справи проводити за його відсутності, вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.58).

У своєму відзиві відповідач виклав клопотання про проводити розгляд справи за його відсутності (а.с.109).

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Справу розглянуто згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.09.2010 між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, в якій зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с. 11).

Анкета-заява відповідача про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг не містить відомостей ні про розмір кредитного ліміту, ні про розмір процентів за користування коштами та порядок застосування і розмір штрафних санкцій.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» із зазначенням тарифів по чотирьох видах кредитних карт, а саме – «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» (а.с.12) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256 (а.с.13-36), які не підписані відповідачем.

Позивачем відповідачу було надано кредитні картки, строк дії останньої з яких закінчується у листопаді 2021 року, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.10).

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ОСОБА_1 , відповідачу було декілька разів змінено кредитний ліміт, а саме: 09.03.2017 – 1000,00 грн, 29.05.2017 – 5000,00 грн, 28.07.2017 – 10 000,00 грн, 13.10.2017 – 16 000,00 грн, а 13.05.2019 кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн (а.с.9).

Відповідно до наданих банком розрахунків (а.с.4-8), заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 16.07.2020 становить 44 116,57 грн та складається із наступного:

-33 605,21 грн – заборгованості за тілом кредиту;

-10 511,36 грн – заборгованості за простроченими відсотками.

З виписки по картковому рахунку відповідача (а.с.46-55), вбачається, що за вищевказаним картковим рахунком відповідачем проводилися операції зі зняття готівкових коштів та внесення коштів з метою повернення отриманого кредиту, окрім того, здійснюється автоматичне погашення простроченої заборгованості за кредитом.

Останнє поповнення карткового рахунку відповідачем здійснено 27.11.2019 на суму 1650,00 грн.

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанк від 09.09.2010 не визначено процентну ставку.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.09.2010, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови (а.с.13-36).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився із ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (09.09.2010) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (08.09.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, враховуючи те, що вони не визнаються відповідачем та не містить його підпису, суд приходить до висновку про неможливість розцінювати надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09.09.2010 шляхом підписання заяви-анкети.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Отже,у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом та пені слід відмовити.

Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 09.09.2010 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, що ухвалена у подібних правовідносинах.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов`язку з повернення фактично отриманих коштів, тобто заборгованості за тілом кредиту. Тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 33 605,21 грн підлягають задоволенню.

У той же час, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № PROM3BUCPN від 03.09.2020 (а.с.1).

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 44 116,57 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у загальному розмірі 33 605,21 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 76,2% (33 605,21х100: 44 116,57 = 76,2%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 76,2%, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 1601,73 грн (2102,00х76,2%=1601,73).

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. ст. 526, 611, 1049, 1054, 1066,1069 ЦК України, керуючись ст. ст. 1-18, 81-82, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 280-281, 354, 355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.09.2010 станом на 16.07.2020 у розмірі 33 605,21 грн (тридцять три тисячі шістсот п`ять гривень 21 копійка), яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом за кредитним договором б/н від 09.09.2010 – відмовити за недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 1601,73 грн (одна тисяча шістсот одна гривня 73 копійки) в рахунок відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 28 травня 2021 року.

Учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О. Романенко