Рішення № 97296233, 20.05.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/23278/20

Провадження № 2/947/962/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі – Грабовій Т.П.

за участю прокурора Київської окружної прокуратури м.Одеси – Андріяш В.М.,

представника ОСОБА_1 – адвоката Фабіжевського В.С.,

представника ОСОБА_2 – адвоката Дудника Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом Київської окружної прокуратури м.Одеси, в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, визнання правочинів не дійсними, скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об`єкта для експлуатації, приведення земельної ділянки до попереднього стану,-

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2020 року Київська окружна прокуратура м. Одеси звернулась до Київського районного суду м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради з позовною заявою та просить визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка С. О. від 04.10.2017 року індексний номер рішення 37395074 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на садовий будинок, загальною площею 291,2 кв.м. розташований в АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договорів дарування Ѕ частини садового будинку від 24.09.2019 року посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №537, на підставі якого, ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 1\2 частки садового будинку розташованого в АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договору дарування 1\2 частини садового будинку від 24.09.2019 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №538, на підставі якого, ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 1\2 частки садового будинку розташованого в АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати рішення індексний номер 51872084 прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. 03.04.2020 року щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на садовий будинок, загальною площею 178 кв. м., житловою площею 50,4 кв. м., який розташований в АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати рішення індексний номер 51872084 прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. 03.04.2020 року щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на садовий будинок, загальною площею 162, 2 кв. м., житловою площею 37,6 кв. м., який розташований в АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД061201690826 від 17.06.2020 року; визнати незаконним та скасувати декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД141201760758 від 24.06.2020 року; припинити права власності на садовий будинок загальною площею 178 кв. м. житловою площею 50,4 кв. м., розташований в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2065476451101) за ОСОБА_2 ; припинити права власності на садовий будинок загальною площею 162,2 кв. м. житловою площею 37, 6 кв. м., розташований в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2065488151101) за ОСОБА_3 ; зобов`язати ОСОБА_2 привести земельну ділянку загальною площею 178 кв. м. розташовану в АДРЕСА_1 до попереднього стану, шляхом знесення розташованого на ній самочинно збудованого садового будинку; зобов`язати ОСОБА_3 привести земельну ділянку загальною площею 162,2 кв. м. розташовану в АДРЕСА_1 до попереднього стану, шляхом знесення розташованого на ній самочинно збудованого садового будинку; стягнути солідарно з відповідачів на користь Київської окружної прокуратури м. Одеси судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що невжиття Одеською міською радою правових заходів для захисту інтересів територіальної громади свідчать про бездіяльність вказаного органу, що є підставою для звернення прокуратури до суду з даним позовом для захисту інтересів держави відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з огляду на наступне.

Позивачем також зазначено, що державним реєстратором Демченко С.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 37395074 від 4.10.2017 року щодо садового будинку, загальною площею 291,2 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 , відкрито розділ на зазначений об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1369250451101 та зареєстровано право власності щодо зазначеного об`єкту за ОСОБА_1 (номер запису про право власності: 33372232) на підставі підробленого сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам серії ОД 002814 від 02.12.2009 року, тобто відповідачем ОСОБА_1 не було подано всі передбачені чинним законодавством документи, які необхідні для проведення державної реєстрації речових прав на садовий будинок, що на думку позивача, виключає можливість державної реєстрації таких речових прав, як офіційного визнання і підтвердження державного факту виникнення у всіх відповідачів прав на такі об`єкти нерухомості.

Позивач вважає, що вищевказана реєстрація права власності за ОСОБА_1 на вказаний садовий будинок є незаконною, а всі подальші правочини з цим об`єктом, а саме договір дарування від 24.09.2019 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на Ѕ частки садового будинку, який розташований у АДРЕСА_1 та договір дарування від 24.09.2019 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на Ѕ частки садового будинку, який розташований у АДРЕСА_1 , мають бути визнанні недійсними.

Також, позивач просив визнати незаконним та скасувати повідомлення про початок будівельних робіт № ОД061201690826 від 17.06.2020 року та декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД141201760758 від 24.06.2020 року, припинити право власності на садовий будинок загальною площею 178 кв.м., розташований у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065488151101) за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і на садовий будинок загальною площею 162,2 кв.м., розташований у АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065488151101) та зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привести земельні ділянки до попереднього стану шляхом знесення розташованих на ній самочинно збудованих садових будинків

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.08.2020 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.11.2020 року витребувано докази, зокрема, матеріали реєстраційних справ стосовно спірних об`єктів нерухомості.

Представник Київської окружної прокуратури м.Одеси – Андріяш В.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник Одеської міської ради – Юлія-Вікторія Олександрівна Романець надала до суду заяву в якій просила проводити розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Фабіжевський В.С. надав до суду відзив на позов в яких послався на необґрунтованість позовних вимог, та просив відмовити, виходячи із того, що станом на день державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна, ОСОБА_1 було надано державному реєстратору ОСОБА_4 законодавчо визначений достатній пакет документів для реєстрації права власності на садовий будинок, про що 04 жовтня 2017 року державним реєстратором, за наявності відповідних підстав, було прийнято рішення провести державну реєстрацію права власності на садовий будинок, загальною площею 291,2 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, вказав, що державний реєстратор Демченко С.О. під час державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 діяв виключно у межах і у спосіб, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року. Також, посилався на те, що позивачем, крім іншого, обрано неналежний спосіб захисту, та те, що позовна заява містить лише припущення позивача щодо невидачі сертифікату серії ОД 002814 від 02.12.2009 року ОСОБА_1 та/або його підробленні, що спростовується матеріалами реєстраційної та цивільної справи, та у сенсі положень статті 81 ЦПК України є обставиною, яка не доведена позивачем та є спростованою.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Дудник Ю.Г., також надав до суду відзив на позов з посиланням на необґрунтованість позовних вимог, та просив відмовити, виходячи із того, що у реєстрі дозвільних документів ДАБІ України зареєстровані повідомлення про початок будівельних робіт за №ОД 06120169026 та декларація про готовність об`єкта до експлуатації за №ОД 141201760758 з реконструкції садового будинку під житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 ., відповідно, спірний об`єкт не є самочинно збудованим. На теперішній час, декларація про готовність об`єкта до експлуатації за №ОД 141201760758, у встановленому законом порядку, не скасована і не визнана незаконною. За таких обставин, відсутні правові підстави вважати, що відповідачі здійснили самочинну реконструкцію спірних будинків, в наслідок якої були порушені права позивача, оскільки сам факт реєстрації такої декларації виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного.

Відповідачі – ОСОБА_3 , державний реєстратор Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко С.О., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дишлева Т.В., Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до судового засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, на виконання вимог підпункту 1 пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 (далі-Порядок) відповідачем ОСОБА_1 державному реєстратору ОСОБА_4 для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна було надано сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам серії ОД 002814 від 02.12.2009 року з зазначенням у сертифікаті відповідної адреси такого об`єкту будівництва (далі –сертифікат).

Цим сертифікатом Інспекція ДАБК в Одеській області засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта - садового будинку, загальною площею 291,2 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 державним стандартам, будівельним нормам і правилам.

Раніше, до 30.01.2013 р., прийняття в експлуатацію будинків зі спорудами, дозволу на будівництво щодо яких не було, здійснювалося за спрощеною схемою згідно з Наказом № 91 від 24.06.2011 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства (вказаний Наказ №91 був чинним на момент прийняття в експлуатацію садового будинку ОСОБА_1 )

Під дію цього наказу № 91 підпадали індивідуальні (садові) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, громадські будівлі I та II категорій складності, побудовані без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2009 року.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата видачі сертифіката (пункт 5 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI.).

Отже, отримання ОСОБА_1 сертифікату серії ОД 002814 від 02.12.2009 року відбулося у порядок і спосіб, який було визначено чинним на той час законодавством.

Доводи позивача стосовно того, що вказаний сертифікат є підробленим не підтверджено належними та допустимими доказами, крім того, вказаний сертифікат, станом на день розгляду справи, не визнаний будь-яким судовим рішенням недійсним, вирок суду про визнання будь-якої особи винною у підроблені та/чи іншій видозміні сертифікату серії ОД 002814 від 2.12.2009 року матеріали справи не містять, позивачем такі докази до суду не надані.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обставина про невидачу ОСОБА_1 сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам серії ОД 002814 від 02.12.2009 року та/або підроблення такого - є саме припущенням, оскільки спростована самими фактом наявності копії сертифікату у матеріалах справи, та відсутності будь-якого судового рішення, яке ставить під сумнів достовірність самого сертифікату, відповідно, станом на день розгляду справи, таке судове рішення позивачем до суду не надано.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України №1952-IV від 01.07.2004 “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі – Закон №1952-IV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 (далі-Порядок).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Пункт 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені підстави для державної реєстрації прав. Зокрема, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Пунктом 40 Порядку визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, іншими законами України та цим Порядком.

Пунктом 41 такого Порядку, визначений перелік документів, необхідних для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна, зокрема, підпунктом 1 пункту 41 визначений документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

На виконання вказаних вимог підпункту 1 пункту 41 Порядку відповідачем ОСОБА_1 державному реєстратору ОСОБА_4 для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна було надано сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам серії ОД 002814 від 02.12.2009 року з зазначенням у сертифікаті відповідної адреси такого об`єкту будівництва.

Отже, державний реєстратор Демченко С.О. під час державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 діяв виключно у межах і у спосіб, визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року по справі №367/2020/15-ц звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача.

У постанові від 28.08.2018 року по справі 925/1265/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, право або інтерес позивача, який вважає себе постійним користувачем земельної ділянки, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності (користування) іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України (далі Конвенція). Конвенція та практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.

За правилами статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З огляду на викладене суд вбачає, що обраний позивачем спосіб захисту прав щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності не відповідає способам захисту прав, визначених законодавством, а отже, є окремою підставою для відмови у задоволенні позову Київській окружній прокуратурі м. Одеси.

Щодо вимог позивача стосовно того, що ОСОБА_1 не був власником спірного майна, відтак не мав права його відчужувати, з огляду на що договори дарування по Ѕ частині спірного будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягають визнанню недійсними; визнання незаконним та скасування рішення, індексний номер 51872084, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишловою Т.В. 3.04.2020 року за ОСОБА_2 права власності на садовий будинок, загальною площею 178 кв.м., розташований у АДРЕСА_1 ; визнання незаконним та скасування рішення, індексний номер 51872347, прийняте приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишловою Т.В. 3.04.2020 року за ОСОБА_3 права власності на садовий будинок, загальною площею 162,2 кв.м., розташований у АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Вказані вимоги позивача у справі є похідними, та підлягають задоволенню лише у разі задоволення первісної вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченко С.О. від 4.10.2017 року щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на садовий будинок, загальною площею 291,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки позивачем у позові ставиться питання порушення порядку набуття права власності на спірний садовий будинок за ОСОБА_1 , та з огляду на ту обставину, що реєстрація права власності за ОСОБА_1 на вказаний садовий будинок не визнається судом незаконною, відповідно, позовні вимоги про визнання недійними договорів дарування по Ѕ частині спірного будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 теж не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування повідомлення про початок-виконання будівельних робіт за №ОД06120169026 та декларація про готовність об`єкта до експлуатації за №ОД 141201760758 суд зазначає про наступне.

Згідно із п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (у редакції, чинній на момент реєстрації оскаржуваної декларації), у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня, з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації зарішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 671 «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю» повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та скасування реєстрації дозвільних документів здійснював департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Відповідні повноваження передані управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, що засвідчено підписанням акта спільної комісії з передачі відповідної документації та вирішення питань, пов`язаних з утворенням та функціонуванням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 9-1 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю починає здійснювати повноваження, визначені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства», на наступний день після затвердження акта спільної комісії.

Таким чином, компетентним органом, що здійснює відповідно до закону державний архітектурно-будівельний контроль та виконує дозвільні й реєстраційні функції у сфері містобудівної діяльності на території м. Одеси, є управління архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Проте, в матеріалах справі відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що спірні об`єкти є самочинними та не були введені в експлуатацію.

З огляду на те, що у реєстрі дозвільних документів ДАБІ України зареєстровані повідомлення про початок будівельних робіт за № ОД 06120169026 та декларація про готовність об`єкта до експлуатації за № ОД 141201760758 з реконструкції садового будинку під житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані на об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 ., відповідно, спірний об`єкт не є самочинно збудованим.

Слід зазначити, що, відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Оскільки на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , будівельні роботи вже завершені, на зазначений об`єкт зареєстровано право власності, управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не має повноважень на проведення перевірки та скасування реєстрації декларації.

Окрім того, за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Водночас, відповідно до ч.2 та 3 ст.331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.5 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Отже, реєстрація права власності на об`єкт нерухомості виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення.

Верховний суд у постанові від 12 червня 2019 року по справі № 916/1986/18 вказував, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення.

Отже, сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного.

З огляду на викладене, суд не погоджується з доводами позивача, та не приймає до уваги, як підставу позову посилання щодо здійснення відповідачем будівельних робіт за відсутності чинної необхідної документації та щодо наявності самочинного будівництва за спірною адресою.

За таких обставин, відсутні правові підстави вважати, що відповідачі здійснили самочинну реконструкцію спірних будинків. Позивач не надав суду першої інстанції належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що внаслідок проведеної відповідачем реконструкції порушені його права, як власника.

Щодо вимог позивача про припинення права власності на садовий будинок загальною площею 178 кв.м., розташований у АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065488151101) за ОСОБА_2 ; припинення права власності на садовий будинок загальною площею 162,2 кв.м., розташований у АДРЕСА_3 ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2065488151101)) за ОСОБА_3 суд зазначає про таке.

Вказані вимоги позивача у справі є похідними, та підлягають задоволенню лише у разі задоволення вимоги щодо визнання незаконним та скасування повідомлення про початок-виконання будівельних робіт за №ОД06120169026 та декларація про готовність об`єкта до експлуатації за №ОД 141201760758.

З огляду на ту обставину, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування повідомлення про початок-виконання будівельних робіт за №ОД06120169026 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації за №ОД 141201760758 не підлягають задоволенню, відповідно, позовні вимоги про припинення права власності на садовий будинок за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 привести земельні ділянки до попереднього стану шляхом знесення розташованих на ній самочинно збудованих садових будинків суд вказує на таке.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти виключно за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму ВССУ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Матеріали справи не містять приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Таким чином, з огляду на вищевикладене правових підстав для задоволення позову в частині знесення спірних об`єктів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не має.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однак, як чітко зобов`язує ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

При таких обставинах суд вважає позовні вимоги Київської окружної прокуратури м.Одеси, в інтересах держави в особі Одеської міської ради необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Київської окружної прокуратури м.Одеси, в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дишлевої Тетяни Володимирівни, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, визнання правочинів не дійсними, скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об`єкта для експлуатації, приведення земельної ділянки до попереднього стану – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2021 року.

Суддя Огренич І. В.