Рішення № 97296161, 26.05.2021, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/1885/21

Провадження № 2/946/2155/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді – Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Гнесько В.Г. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок, а також документи, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, якою позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

Представник відповідача Ізмаїльської міської ради Одеської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання права власності на спадкове майно та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному належав житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.1997 року, виданого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори, зареєстровано

Згідно технічного паспорту на спадковий житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зазначений будинок побудований у період 1964 – 1990 році є завершений будівництвом та згідно листа № 12/5-126 від 23.03.1999 року Держаного комітету будівництва архітектури та житлової політики України об`єкти, які були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року прийняттю в експлуатацію не підлягають. Відповідно до листа Державної архітектурно – будівельної інспекції України від 01.09.2011 року за № 40 – 12- 2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року» житлові будинки збудовані до 05.08.1992 року не підлягають до здачі в експлуатацію. Внаслідок чого, житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є житловим будинком завершеного будівництва та не підлягає до здачі в експлуатацію.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26.12.2009 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина, до якої входить вищезазначена частина житлового будинку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України – спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України – спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За життя спадкодавець заповіту не залишала, що підтверджено Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 24229718 від 16.07.2010 року, згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_2 відсутня.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємцем за законом першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20.08.1963 року, виданого Ізмаїльським міським бюро РАЦСу УРСР.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України – для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , що підтверджено записом в будинковій книзі на спадковий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Враховуючи, що згідно вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.10.1997 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках кожному, тобто по 1/2 частині належав житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а одночасне існування права спільної сумісної власності та спільної часткової власності на житловий будинок, позбавляє ОСОБА_1 можливості реєстрації права власності на зазначений житловий будинок, то суд вважає за необхідне задовольнити позов та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, –

Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області від 11.03.2001 року, РНОКПП – НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Ізмаїльської міської ради Одеської області (розташована за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62, код ЄДРПОУ – 26569223) про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2021 року.

Суддя: О.О.Бурнусус