Рішення № 97293469, 26.05.2021, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/961/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

26 травня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокаль, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Сокальської державної нотаріальної контори про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, свої вимоги мотивує тим, що згідно договору дарування укладеного 09.12.2020р. позивач є власником 5/8 частин квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до документів, що посвідчують право власності та технічним паспортом на вказану квартиру, виданим КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» 18.06.2019р., квартира має загальну площу 35,9 м.кв., її житлова площа становить 26,0 кв.м., квартира складається з двох житлових кімнат, кухні, балкону та розташована на другому поверсі. Згідно висновку про вартість майна, викладеного у звіті про оцінку майна, який видано суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ОК`Новація», ринкова вартість вказаної квартири становить – 107816,18грн. Ринкова вартість 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 становить 40431,07грн. Співвласником 1/4 частин квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого приватизаційним органом Сокальської міської ради від 26.06.1993р. відповідно до розпорядження №72 від 20.05.1993р. і записано в реєстрову книгу за №1433. Співвласником 1/8 частин квартири яка належала ОСОБА_3 яка померла, на підставі свідоцтва про право власності, виданого приватизаційним органом Сокальської міської ради від 26.06.1993р. відповідно до розпорядження №72 від 20.05.1993р. є відповідач ОСОБА_2 , оскільки він являється спадкоємцем першої черги (сином померлої) за законом та таким, що прийняв спадщину своїм проживанням на момент смерті спадкодавця. Всього фактично відповідачу належить 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 . Вказує, що на даний момент спільне користування квартирою площею 35,9м.к. між ними не можливе. Відповідач забезпечений іншим житлом, у даній квартирі не проживає з 2010р. участі в її утриманні не приймає, комунальні послуги не сплачує. Добровільно відповідач відмовитися від частки не бажає. Просить припинити право власності ОСОБА_2 на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , із виплатою йому компенсації вартості частки у спільному майні у розмірі 40431,07грн.. Визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 35,9 м.кв..

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, надав суду заяву у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, розгляд справи проводити у його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, тому суд, відповідно до вимог ст.280 ЦПК України, з погодження позивача провів заочний розгляд справи.

Представник третьої особи Сокальської державної нотаріальної контори в судове засідання не прибув, у наданій суду заяві просив розгляд справи проводити у його відсутності.

В зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалося, відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідивши докази в справі приходить до наступного висновку.

Із копії свідоцтва на право власності на квартиру, що видане 26.06.1993р. приватизаційним органом Сокальської міської ради, квартира АДРЕСА_2 в рівних частках належить ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

Згідно відмітки у вказаному свідоцтві від 20.03.2000р., що здійснена Сокальською державною нотаріальною конторою, на 1/4 частку квартири, що належала ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину.

Судом встановлено, що вказану частку ОСОБА_4 успадкував її син ОСОБА_5 ..

Дослідженою копією спадкової справи №201/2019, що заведена до майна померлої ОСОБА_6 , встановлено, що спадкоємцем щодо її майна, а саме 1/2 його є її чоловік ОСОБА_5 .. Спадщина на яку видане це свідоцтво складається із 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 .

Дослідженою копією договору дарування частини квартири від 09.12.2020р., що посвідчений приватним нотаріусом Сокальського районного нотаріального округу Ковальчук І.Т. та зареєстрований у реєстрі за №1114, встановлено, що ОСОБА_5 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дарунок 5/8 частини квартири АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.12.2020р. ОСОБА_1 на праві власності належить 5/8 частини квартири АДРЕСА_2 .

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 , як співвласнику квартири, а також спадкоємцю співвласника – своєї матері ОСОБА_6 належить 3/8 частки спірної квартири.

Згідно висновку про вартість майна, що видано суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ОК`Новація», ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 становить – 107816,18грн.

Відтак, ринкова вартість 3/8 частин квартири становить 40431,07грн.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 Цивільного кодексу України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 321 ЦК України).

Згідно ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити дотримання їх точності. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

За змістом статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, сформульованої у постанові від 02 липня 2014 року в справі №6-68цс14 визначальною обставиною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників є те, чи буде істотною шкода завдана внаслідок такого припинення.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди повинні враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження №12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі №760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) вказано, що: «висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном».

Перелічені вище докази, з урахуванням технічної характеристики 2 - кімнатної квартири, дають суду беззаперечні докази наявності двох обставин для припинення права на 3/8 частки ОСОБА_2 , визначені ст. 365 ЦК України, а саме частка є незначною і не може бути виділена в натурі, квартира є неподільною.

Вирішуючи питання щодо можливості спільного володіння і користування майном суд бере до уваги посилання позивача на те, що сторони ніколи не проживали спільно та не володіли спільно квартирою.

При цьому суд бере до уваги подані позивачем докази, що припинення права власності на 3/8 частки у майні не завдасть істотної шкоди відповідачу, оскільки останній у власності має інше житло.

Слід також звернути увагу на ту обставину, що грошова компенсація у розмірі 40431,10грн., що знаходиться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області по квитанції №ПН215 від 12.04.2021року, являється також, що сприяє забезпеченню прав відповідача на придбання іншого житла.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, припинення права власності ОСОБА_2 на належну йому частину квартири, не завдасть істотної шкоди та не порушить принцип рівності прав співвласників, який забороняє обмеження прав одних співвласників за рахунок інших, тому втручання у право власності відповідача шляхом позбавлення його права на частку у спільному майні, та стягнення грошової компенсації, буде справедливими по відношенню до відповідача, що узгоджується з усталеною практикою, викладеною у Постановах Верховного Суду України в аналогічних справах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 264 - 265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , та виплатити йому компенсацію вартості частки у спільному майні у розмірі 40431 (сорок тисяч чотириста тридцять одна) грн. 10коп., що знаходиться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області по квитанції №ПН215 від 12.04.2021року.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 право власності на 3/8 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 35,9 м.кв..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту отримання ним копії цього рішення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 .

Третя особа: Сокальська державна нотаріальна контора, м.Сокаль, вул. Тартаківська, 7а, Львівської області.

Головуючий: Т. В. Струс